Рішення № 94518156, 28.01.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року ЛуцькСправа № 140/16506/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання неправомірними дій щодо не зарахування періоду роботи електрослюсарем підземним на Відокремленому підрозділі «Шахта «Бужанська» Державного підприємства «Волиньвугілля» з 01.11.2017 по 30.06.2020 до страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язання зарахувати період роботи електрослюсарем підземним на Відокремленому підрозділі «Шахта «Бужанська» Державного підприємства «Волиньвугілля» з 01.11.2017 по 30.06.2020 до страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно зі ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням стажу за вищезазначені періоди з дати виникнення у позивача права на пенсію, а саме: з 14.06.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно записів трудової книжки, диплому, військового квитка станом на 13.06.2020 страховий стаж позивача становив: 23 роки 7 місяців 14 днів, в тому числі пільговий стаж на підземних роботах за списком №1 становив: 14 років 5 місяців 21 день. 27.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки досягнув необхідного віку - 50 років, має понад 23 роки страхового стажу і понад 10 років підземного стажу. До заяви про призначення пенсії на пільгових умовах, серед інших необхідних документів, надав документи, які підтверджують пільговий стаж та сплату страхових внесків за період роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Бужанська» Державного підприємства «Волиньвугілля» з 01.01.2017 по 30.04.2020.

Проте у відповідь на звернення ОСОБА_1 відповідач листом від 04.09.2020 №0300-0315-8/28138 повідомив, що його страховий стаж становить - 17 років 11 місяців 09 днів, з врахуванням додаткових 6 років за роботу в шахті, однак до страхового і пільгового стажу не враховано період роботи в відокремленому підрозділі «Шахта «Бужанська» Державного підприємства «Волиньвугілля»: з 01.11.2017 по 30.06.2020 (2 роки 8 місяців) - у зв`язку з відсутністю в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації про сплату роботодавцем страхових внесків за вказаний період. Враховуючи наведене, відповідач прийняв рішення №032150002452 від 31.07.2020 про відмову у призначенні йому пенсії за віком згідно ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу і рекомендував позивачу звернутися за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах після досягнення віку 57 років.

Позивач зазначає, що 22.09.2020 для з`ясування інформації про свій страховий і пільговий стаж він звернувся до відповідача з заявою про надання деталізованого розрахунку страхового та пільгового стажу, яку надіслав рекомендованим відправленням №4540816365480, однак останній жодним чином не відреагував на його заяву і не надав деталізованого розрахунку страхового та пільгового стажу.

Так як відповідач не надав деталізованого розрахунку його страхового і пільгового стажу, враховуючи в сукупності наявні у нього документи, які підтверджують страховий і пільговий стаж, ОСОБА_1 вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком згідно ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та не зарахування періоду роботи електрослюсарем підземним на Відокремленому підрозділі «Шахта «Бужанська» Державного підприємства «Волиньвугілля»: з 01.11.2017 по 30.06.2020, за який фактично сплачено страхові внески, до страхового і пільгового стажу неправомірними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.33).

У відзиві на позов (а.с.37-43) відповідач його вимог не визнав та зазначив, що рішення про відмову у призначенні пенсії було прийняте у зв`язку з недостатністю у позивача страхового та пільгового стажу, необхідного для її призначення. Періоди роботи з 01.11.2017 по 30.06.2020 у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» не зараховано Управлінням до пільгового страхового стажу у зв`язку з тим, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків. Підстав для зарахування позивачу спірного періоду до пільгового страхового стажу згідно статті 114 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» немає у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків. Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 27.07.2020 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.88).

31.07.2020 відповідач прийняв рішення, оформлене протоколом №032150002452, про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (а.с.108).

04.09.2020 ГУ ПФУ у Волинській області листом за №0300-0315-8/28138 повідомило ОСОБА_1 про те, що стаж роботи з 01.01.2004 зараховується відповідно до ст.24 п.3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при умові сплати страхових внесків, тому період роботи з 01.11.2017 по 30.06.2020 не зараховано до страхового та пільгового стажу роботи. Рішенням №032150002452 від 31.07.2020 відмовлено з призначенні пенсії за віком згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с.21).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання призначення пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно з абзацом першим пункту 1 частини другої статті 114 №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже, обов`язковою умовою для зарахування до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до вказаної норми, є безпосередня зайнятість працівника повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 10 років за наявності страхового стажу не менше 25 років та після досягнення 50 років.

При цьому абзацом четвертим пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок.

Водночас за приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

працюючий пенсіонер - особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до пунктів 1 - 7, 11 - 13 частини першої статті 11 цього Закону;

роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями) за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17), оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо не зарахування до страхового стажу для призначення пенсії періоду роботи позивача з 01.11.2017 по 30.06.2020 у зв`язку з відсутністю даних про сплату страхових внесків.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (а.с.7-9) вбачається, що ОСОБА_1 з 13.10.2015 по даний час працює у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» електрослюсарем підземним (ІІІ розряду - з 13.10.2015, IV розряду - з 10.08.2017, V розряду з 25.01.2018).

Разом з тим, факт виконання ОСОБА_1 підземних робіт в шахті, які відносяться до відповідного Списку №1 робіт і професій, затвердженого Кабінетом Міністрів України, у зазначений період підтверджено також довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка видана ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» від 16.06.2020 №828 (а.с.14), та яка була надана відповідачу разом із заявою про призначення пенсії.

Водночас довідками ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» від 19.06.2020 №621/7.2.4/01-19 (а.с.17) підтверджується та обставина, що позивачу за період роботи з 01.11.2017 по 30.06.2020 була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку нараховано ЄСВ. ОСОБА_1 за період з 01.11.2017 по 30.06.2020 був включений до поданої ДП «Волиньвугілля» ВП «Шахта «Бужанська» звітності «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», про що зазначено у заяві ГУ ДПС у Волинській області (а.с.111).

При цьому, судом встановлено, що відсутність за даними системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків обумовлена тим, що у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» наявний борг по єдиному внеску, тому зарахування поточних платежів відбувалося в рахунок погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення.

Таким чином, оскільки з наявних у справі письмових доказів вбачається, що в період з 01.11.2017 по 30.06.2020 позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхові внески, тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивача період його роботи з 01.11.2017 по 30.06.2020, відтак останній протиправно при призначенні пенсії не зарахував до страхового стажу позивача період його роботи з 01.11.2017 по 30.06.2020, що становить 2 років 8 місяців.

Водночас в силу приписів абзаців дев`ятого, десятого частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відтак, період роботи позивача з 01.11.2017 по 30.06.2020 у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» на посаді електрослюсаря підземного, яка віднесена до списку №1, враховується до страхового стажу в подвійному розмірі, та становить 5 років 4 місяці.

Таким чином, враховуючи даний страховий стаж та стаж, розрахований відповідачем при розгляді заяви ОСОБА_1 (17 років 11 місяців 09 днів), загальний страховий стаж позивача становить 23 роки 3 місяці 09 днів. При цьому пільговий стаж роботи позивача, необхідний для призначення пенсії (не менше 10 років на роботах за списком №1), підтверджений відповідачем, про що свідчить розрахунок стажу (а.с.109-110)

Судом встановлено, що позивач із заявою про призначення пенсії звернувся до відповідача 27.07.2020, тобто у віці 50 років, загальний страховий стаж останнього становить більше 23 років, з якого не менше 10 років на роботах за списком №1.

Відтак, позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

За правилами пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що оскільки на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України №1058-IV позивач досяг 50 років та має загальний страховий стаж роботи понад 23 роки, в тому числі пільговий стаж понад 10 років, з врахуванням періоду роботи з 01.11.2017 по 30.06.2020, тому всупереч вимог пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV останньому протиправно відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ у Волинській області безпідставно не зарахувало до страхового та пільгового стажу позивача період його роботи з 01.11.2017 по 30.06.2020 з мотивів несплати страхувальником страхових внесків, оскільки належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами у справі у їх сукупності підтверджується стаж роботи позивача у вказані періоди, виплату йому заробітної плати за ці періоди із відрахуванням страхових внесків.

Водночас дії відповідача щодо не зарахування позивачу до страхового та пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 01.11.2017 по 30.06.2020 охоплюються прийнятим рішенням, яке оформлене протоколом №032150002452 від 31.07.2020 ГУ ПФУ у Волинській області (Володимир-Волинський та Володимир-Волинський район) про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, а тому, враховуючи повноваження суду, надані статтею 245 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом прийняття судом рішення про: визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 31.07.2020 №032150002452; зобов`язання відповідача зарахувати до страхового та пільгового стажу для призначення пенсії позивачу періоди роботи з 01.11.2017 по 30.06.2020 та здійснити призначення пенсії за віком з 14.06.2020.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18).

Так, до позовної заяви позивачем додано договір про надання правничої допомоги від 07.09.2020, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Дунець О.Ф., відповідно до якого адвокатом надається правнича допомоги по оформленню адміністративного позову про визнання неправомірною відмови ПФ у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, розрахунок витрат на надання професійної правничої допомоги адвокатом від 27.11.2020, квитанцію від 27.11.2020 №44 (а.с.28-30).

Згідно з розрахунком до вищевказаного договору про надання професійної правової допомоги від 07.09.2020 (а.с.30), який підписаний сторонами договору, підтверджується, що ОСОБА_1 прийняв надану йому відповідно до договору професійну правничу допомогу адвоката та оплатив її в повному обсязі, а саме: оформлення адміністративного позову про визнання дій відповідача неправомірними та зобов`язання вчинити дії - 3000,00 грн.

Відповідно до квитанції від 27.11.2020 №44 позивач сплатив ОСОБА_2 3000,00 грн за надання правової допомоги (а.с.29).

На думку суду, заявлений до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, обсягом наданих послуг. Також суд враховує значення справи для позивача, оскільки внаслідок задоволення позовних вимог судом скасоване рішення відповідача, яким відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатив судовий збір у сумі 840,80 грн згідно з квитанцією від 19.11.2020 №215600426655, платіж №1010958255 (а.с.5).

З урахуванням наведеного, оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 3840,80 грн, з них: судовий збір - 840,80 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 3000,00 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 31.07.2020 №032150002452 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії за віком на пільгових умовах період роботи з 01 листопада 2017 року по 30 червня 2020 року та призначити з 14 червня 2020 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням даного стажу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати в розмірі 3840,80 грн (три тисячі вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826)

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій