Рішення № 94518076, 01.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 лютого 2021 р. справа № 120/6490/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

09.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ПФУ у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 29.04.2020 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 року (в редакції Закону №1130-VI від 09.08.2003 року) при наявності стажу роботи 20 років та розрахунку пенсії у розмірі 90% відсотків від заробітної плати.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830009523 від 05.05.2020 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років. Відмова мотивована тим, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 24 роки і 6 місяців у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів на менше 14 років 6 місяців. Разом з тим, у позивача відсутній необхідний спеціальний стаж роботи, який зараховується до вислуги років.

Позивач не погоджується із таким рішенням та вважає, що пенсія йому має бути призначена з 29.04.2020 року, оскільки згідно положень ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 року (в редакції Закону №1130-VI від 09.08.2003 року) Прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись з цим позовом до суду, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05.05.2020 року №023830009523 щодо відмови у призначені пенсії за вислугу років відповідно до положень ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 року (в редакції Закону №1130-VI від 09.08.2003 року);

- зобов`язати відповідача призначити та виплачувати пенсію за вислугу років з 29.04.2020 року з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно довідок про складові заробітної плати, виданих прокуратурою Вінницької області від 22.04.2020 року №18=ф-157 та №18-ф-158 без обмеження її максимальним розміром, відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ ( в редакції Закону №1130-IV від 09.08.2003 року).

Ухвалою суду від 16.11.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

07.12.2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказала, що відповідно до ч. ч. 1, 2 та 8 ст.86 Закону №1697 прокурори мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у томі числі стаж роботи на посадах прокуратури не менше 14 років 6 місяців.

Разом з тим, згідно наданих позивачем документів вислуга років, що дає право на пенсію відповідно до ст.86 Закону №1697 станом на 29.04.2020 року становить 22 роки 01 місяць 26 днів.

До вислуги років позивача зараховано роботу на посадах слідчого/старшого слідчого прокуратури 00 років 06 місяців 23 дні та прокурора/старшого прокурора 15 років 04 місяці 04 дні, 03 роки 10 місяців 02 дні служби на адміністративних посадах та 02 роки 04 місяці 27 днів - половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі юридичної освіти денної форми навчання.

З огляду на зазначене, представник відповідач вважає, що головним управлінням правомірно відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1697, у зв`язку із відсутністю необхідного стажу вислуги років.

Щодо виплати пенсії без обмеження, представник відповідача зазначила, що відповідно до п.5 ч.15 ст. 86 Закону №1697 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи вищевикладене, просила у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

29.04.2020 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 року (в редакції Законів України від 05.10.1995 року №385/95-ВР та від 12.07.2001 року №2663-ІІІ).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830009523 від 05.05.2020 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років. Відмова мотивована тим, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 24 роки і 6 місяців у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів на менше 14 років 6 місяців. Разом з тим, у позивача відсутній необхідний спеціальний стаж роботи, який зараховується до вислуги років.

Позивач не погоджується із таким рішенням та вважає, що пенсія йому має бути призначена з 29.04.2020 року, оскільки згідно положень ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 року (в редакції Закону №1130-VI від 09.08.2003 року) Прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За змістом положень ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Судом встановлено, що на час початку проходження позивачем служби в органах прокуратури, умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих було визначено статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII (далі - Закон №1789), який був чинний до 14.07.2015.

Відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону №1789-XII прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Частиною 2 ст.50-1 Закону №1789 встановлено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Середньомісячна сума зазначених виплат за 24 та 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60. Коригування зазначених виплат проводиться шляхом застосування коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин. Посадовий оклад, надбавки за класний чин та вислугу років при призначенні пенсії враховуються в розмірах, встановлених на день звільнення з роботи, що дає право на даний вид пенсії (ч.3 ст.50-1 Закону №1789).

8 липня 2011 року Верховною Радою України прийнятий Закон України № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року.

Підпунктом 4 пункту 6 розділу II Прикінцевих та Перехідних положень Закону України № 3668-VI внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", а саме частину першу статті 50-1 замінено двома частинами такого змісту: «Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років 6 місяців; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років.

Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії" (ч.2 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" із змінами, внесеними Законом України № 3668-VI).

Отже, з 01.10.2011 року державою запроваджено поступове збільшення на період до 01.10.2020 року вислуги років, яка дає право на пенсійне забезпечення прокурорів та слідчих прокуратури незалежно від віку.

14.10.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII (далі - Закон №1697), який набрав чинності 15.07.2015.

Так, зокрема, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 86 Закону №1697 прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01.10.2019 року по 30.09.2020 рік - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до пп.1 п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №1697 визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Отже, з вищенаведених норм законодавства вбачається, що відповідно до положень ст.50-1 Закону №1789 право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі зазначеної норми мали прокурори та слідчі прокуратури зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.

В той же час, відповідно до ст.86 Закону №1697 право на пенсійне забезпечення за вислугу років виникло у позивача за умови наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01.10.2019 року по 30.09.2020 рік - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд доходить висновку, що положення Закону № 1697 від 14.10.2014 звужують зміст та обсяг соціальних гарантій працівників прокуратури порівняно з попередньою редакцією Закону № 1789.

Відповідач у відзиві на позовну заяву наголосив на тому, що оскільки вислуга років позивача складає 22 роки 1 місяць 26 днів, у нього не має права на призначення пенсії.

Вирішуючи вказаний спір, суд зазначає, що застосовуючи положення Закону України "Про прокуратуру" в часі, слід виходити з того, що згідно зі ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У свою чергу, застосування Закону 1697-VII, яким збільшено стаж роботи, що надає право на пенсію за вислугу років, та Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI, фактично є звуженням прав позивача, оскільки таке право ним набуто за ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-XII при наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі, стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.

Суд зазначає, що право на призначення та виплати пенсії, підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що їх можна вважати "майном" у значенні цього положення, отже, не призначення та невиплата пенсії є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

Зазначена правова позиція, викладена в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Сук проти України" від 10.03.2011 (за заявою № 10972/05), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» ( рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та проти Греції» та «Малама проти Греції». «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12 липня 2001 року у справі «Ганс-Адам 11 проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словачини»).

В пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31).

Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003).

Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, є підстави стверджувати про наявність "законних сподівань", оскільки, наявний стаж роботи позивача на посадах органів прокуратури передбачає право на призначення та виплату пенсії за вислугою років, а положення ст. 86 Закону № 1697, фактично звужує право позивача на призначення та виплату позивачу пенсії за вислугу років.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Положеннями ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України № 8-рп/99 від 06.07.1999 у справі щодо права на пільги та №5-рп/2002 від 20.03.2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухваленій на її 724-му засіданні 06.10.2000, № Rec (2000)19 зазначено, що "у країнах, у яких прокуратура є незалежною від уряду, держава має вжити ефективних заходів для того, щоб гарантувати закріплення в законі суті й обсягу незалежності прокуратури".

Конституційний Суд України у рішенні від 03.10.2001 № 12-рп/2001 зазначив, що стале забезпечення фінансування судів з метою створення належних умов для їх функціонування та діяльності суддів, а також, зокрема, органів прокуратури, робота яких тісно пов`язана з діяльністю судів, є однією з конституційних гарантій реалізації прав і свобод громадян, їх судового захисту (абз. 5 п. 4 мотивувальної частини).

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції вперше у рішенні у справі "Міллер проти Австрії" від 16.12.1974, де суд встановив принцип згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Правова позиція суду була підтверджена і у рішенні "Гайгус проти Австрії" від 16.09.1996, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що в свою чергу, може свідчити про виникнення відповідної особи права власності.

Враховуючи вищевикладене, відповідач при розгляді заяви позивача про призначення пенсії мав застосувати положення ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у редакції до внесення змін Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної систем" від 08.07.2011 року, оскільки вказаним Законом, а також Законом України "Про внесення змін до деякий законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року змінами, в порушення ст. 22 Конституції України звужено зміст та обсяг соціальних гарантій працівників прокуратури.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05.05.2020 року №023830009523 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до положень ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, є протиправним та підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо захисту порушеного права позивача, суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Як вже зазначено судом вище, відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону №1789-XII прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Частиною 2 ст.50-1 Закону №1789 встановлено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Середньомісячна сума зазначених виплат за 24 та 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60. Коригування зазначених виплат проводиться шляхом застосування коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин. Посадовий оклад, надбавки за класний чин та вислугу років при призначенні пенсії враховуються в розмірах, встановлених на день звільнення з роботи, що дає право на даний вид пенсії (ч.3 ст.50-1 Закону №1789).

Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України №023830009523 від 05.05.2020 року загальний страховий стаж позивача становить 22 роки 1 місяць 26 днів, з якого 15 років 10 місяців 27 днів становить стаж роботи в органах прокуратури, що є достатнім для призначення пенсії за вислугою років у порядку передбаченому Законом № 1789.

З урахуванням викладеного, виходячи із приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи та ст. 22 Конституції України, згідно з якою закріплені Конституцією України права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані, суд вважає, що відповідача слід зобов`язати призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, з 29.04.2020 року з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно довідок про складові заробітної плати, виданих прокуратурою Вінницької області від 22.04.2020 року №18-ф-157 та №18-ф-158 без обмеження її максимальним розміром.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830009523 від 05.05.2020 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до положень ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, з 29.04.2020 року з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно довідок прокуратури Вінницької області від 22.04.2020 року №18-ф-157 та №18-ф-158, без обмеження пенсії максимальним розміром.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Рішення у повному обсязі виготовлено: 01.02.2021 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович