Рішення № 94517990, 29.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 січня 2021 р. Справа № 120/8261/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що при призначенні пенсії їй протиправно не зараховано до загального трудового стажу період її роботи в Сковородинському РК ВЛКСМ з 16.12.1986 по 02.06.1988. Виявивши відповідні недоліки при призначенні її пенсії, позивачка звернулась до Пенсійного фонду з заявою про здійснення її перерахунку, однак отримала відмову викладену у листі від 28.10.2020 за №4544-4688/А-02/8-0200/20.

Позивачка вважає зазначену відмову відповідача протиправною, оскільки факт її роботи у вказаний період підтверджується відомостями, зазначеними в належним чином оформленій трудовій книжці, а також іншими доданими до заяви документами.

Ухвалою суду від 29.12.2020 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що оскаржуваний період не зараховано до загального трудового стажу позивачки, оскільки, в наданій ОСОБА_1 трудовій книжці наявні виправлення в даті прийняття на роботу в 1986 році та невідповідність зазначеної дати наказу про її прийняття на відповідну посаду. Таким чином, як вказує відповідач, підстав для зарахування періоду з 16.12.1986 по 02.06.1988 до загального стажу позивачки у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не має.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком.

Як зазначає позивачка, у вересні 2020 року їй стало відомо, що при призначенні пенсії відповідачем до її загального трудового стажу не було зараховано період її роботи в Сковородинському РК ВЛКСМ з 16.12.1986 по 02.06.1988.

В зв`язку з цим, позивачка звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо здійснення перерахунку її пенсії з врахуванням періоду роботи в Сковородинському РК ВЛКСМ.

Листом від 28.10.2020 за № 4544-4688/А-02/8-0200/20 та листом від 04.12.2020 за №5286-5151/А-02/8-0200/20 ГУ ПФУ у Вінницькій області, окрім іншого, повідомило позивачці про відсутність підстав для зарахування до загального стажу періоду її роботи в Сковородинському РК ВЛКСМ з 16.12.1986 по 02.06.1988, оскільки в даті прийняття на роботу наявне випралення року прийняття, а також дата прийняття на роботу "16.12.1986" не відповідає даті наказу про прийняття на роботу "12.12.1987", що є недопустимим відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом від 29.07.1993 за №58 Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України. Також у вказаному листі відповідач вказав, що спеціалістами Головного управління 06.04.2020 надіслано запит щодо підтвердження вищезазначеного періоду роботи ОСОБА_1 01.06.2020 до управління надійшла відповідь в якій зазначається, що документи по особовому складу Сковородинського РК ВЛКСМ до Сковородинського архівного відділу не надходили. Враховуючи вищезазначене, позивачці відмовлено в зарахування відповідного періоду до загального трудового стажу.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у зарахуванні стажу роботи в Сковородинському РК ВЛКСМ з 16.12.1986 по 02.06.1988, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996р., ратифікована Законом України від 14.09.2006р. №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007р. (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон №1058).

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону №1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст. 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами ст. 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

У відповідності до ст. 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, згідно з п. 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як вбачається з записів копії трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 від 22.08.1981, судом встановлено, що ОСОБА_1 , зокрема, працювала:

- з 16.12.1986 по 10.08.1987 - інструктором Сковородинського РК ВЛКСМ (запис №11);

- з 10.08.1987 по 02.06.1988 - призначена виконуючим обов`язки завідуючої сектору обліку членів ВЛКСМ і фінансів (запис №12).

Як вже було встановлено судом у якості підстав для відмови у зарахуванні до стажу роботи зазначених періодів, відповідачем в листах від 28.10.2020 за № 4544-4688/А-02/8-0200/20, від 04.12.2020 за №5286-5151/А-02/8-0200/20 та у відзиві зазначено наступні підстави, а саме: в даті прийняття на роботу наявне виправлення року прийняття, а також дата прийняття на роботу "16.12.1986" не відповідає даті наказу про прийняття на роботу "12.12.1987", що є недопустимим відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом від 29.07.1993 за №58 Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України.

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, оскільки обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця.

Так, на момент внесення у трудову книжку позивача записів № 11 та №12 щодо роботи у період з 16.12.1986 по 02.06.1988 була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 за № 162 (далі - Інструкція № 162).

Підпунктом 1.1 Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.

Відповідно до п. 1 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС «Про трудові книжки робітників і службовців» №656 від 06.09.1973, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Окрім того, Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктами 1.1, 2.2, 2.4, 2.14, 2.15 Інструкції передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення; у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства, під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу, у графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду; якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

У постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивачки (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості. Суд погоджується з висновками відповідача в частині наявності розбіжностей в даті прийняття позивачки на роботу в Сковородинського РК ВЛКСМ та датою винесення наказу про її прийняття. Проте, дана невідповідність допущена саме роботодавцем та, згідно вищенаведених правових норм, не повинна створювати негативних наслідків для позивачки.

Також суд враховує, що записи в трудовій книжці позивачки пронумеровані, та їх послідовність не викликає сумнівів. Прийняття позивачки на посаду інструктора Сковородинського РК ВЛКСМ саме в грудні 1986 року узгоджується з наступним записом, за яким її переведено на посаду виконуючим обов`язки завідуючої сектору обліку членів ВЛКСМ і фінансів.

За наведених міркувань, зазначені відповідачем недоліки (як то наявність в даті прийняття на роботу виправлення року прийняття та невідповідність дати наказу про прийняття на роботу) не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи позивачки до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії.

Більш того, суд враховує, що запис № 12 трудової книжки позивачки про її призначення виконуючим обов`язки завідуючої сектору обліку членів ВЛКСМ і фінансів взагалі не викликає ніяких сумнівів, а відповідач, в свою чергу, не надає жодних пояснень з приводу відмови в зарахуванні зазначеного в графі № 12 періоду роботи позивачки з 10.08.1987 по 02.06.1988.

Окрім того, в матеріалах справи міститься облікова картка члена КПРС №23796643, видана на ім`я ОСОБА_1 , в розділі 19 "Рід занять з початку трудової діяльності", містяться записи про те, що позивачка працювала в період:

- з 16.12.1986 по 10.08.1987 - інструктором Сковородинського РК ВЛКСМ;

- з 10.08.1987 по 02.06.1988 - призначена виконуючим обов`язки завідуючої сектору обліку членів ВЛКСМ і фінансів. Наведені в зазначеній обліковій картці відомості про роботу позивачки у період з 16.12.1986 по 02.06.1988 підтверджують відомості, що містяться в трудовій її книжці за вказаний період.

Отже, суд робить висновок про те, що відмовляючи позивачці в зарахуванні зазначених періодів роботи до її страхового стажу, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи, суд доходить висновку, що наданими доказами підтверджується трудовий стаж позивачки з 16.12.1986 по 02.06.1988 і спірні записи у трудовій книжці є достатніми для зарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи з 16.12.1986 по 10.08.1987 та з 10.08.1987 по 02.06.1988.

За наведених обставин позовні вимоги щодо зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати до загального трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 період її роботи з 16.12.1986 по 02.06.1988 в Сковородинському РК ВЛКСМ є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Як похідні, також підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок призначеної пенсії за віком з зарахуванням до загального трудового стажу періоду роботи ОСОБА_1 в Сковородинському РК ВЛКСМ з 16.12.1986 по 02.06.1988 та зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою та отриманою нею пенсією за період з 28.05.2020 по день здійснення виплати пенсій з врахуванням періоду її роботи з 16.12.1986 по 02.06.1988 в Сковородинському РК ВЛКСМ.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частинами першою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, його права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, а доводи позивача є обґрунтованими та підтверджуються дослідженими судом доказами, в зв`язку з чим заявлений позов належить задовольнити.

З приводу розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 840,80 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № ПН3962565 від 21.12.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до загального трудового (страхового) стажу період роботи ОСОБА_1 в Сковородинському РК ВЛКСМ з 16.12.1986 по 02.06.1988 та перерахунку розміру призначеної з 28.05.2020 пенсії з урахуванням цього трудового (страхового) стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу період її роботи в Сковородинському РК ВЛКСМ з 16.12.1986 по 02.06.1988 та здійснити перерахунок призначеної пенсії за віком з зарахуванням цього трудового (страхового) стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою та отриманою нею пенсією за період з 28.05.2020 по день здійснення виплати пенсій з врахуванням періоду її роботи з 16.12.1986 по 02.06.1988 в Сковородинському РК ВЛКСМ.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст рішення суду складено 29.01.2021

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна