Рішення № 94517724, 26.01.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року Справа № 925/1528/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача – Барілов С.А. – адвокат,

від відповідача – Краснокутська Н.М. - адвокат,

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю “Воля”, с. Бубнівська Слобідка, Золотоніський район, Черкаська область

до товариства з обмеженою відповідальністю “ВІДЖІ ФАРМІНГ”,

с. Межиріч, Канівський район, Черкаська область

про стягнення 181 573 грн. 77 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулося сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Воля” до товариства з обмеженою відповідальністю “ВІДЖІ ФАРМІНГ” про стягнення з відповідача 181 573 грн. 77 коп., а саме: 180 000 грн. 00 коп. основної заборгованості, 327 грн. 87 коп. 3% річних та 1 245 грн. 90 коп. пені, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №07/08/2020 від 07 серпня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23 грудня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04 січня 2021 року клопотання товариства з обмеженою відповідальністю “ВІДЖІ ФАРМІНГ” про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення. Справу №925/1528/20 вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено на 14 год. 30 хв. 26 січня 2021 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечував та вказував, що позивачем не надано достатніх та належних доказів, що підтверджують здійснення господарської операції.

В зв`язку з чим відповідач вважає, що позивач не довів факту поставки товару.

Також відповідачем додано докази сплати боргу на суму 69 000 грн. 00 коп.

Проти нарахування пені та 3% річних відповідач також заперечував, з наведених вище підстав, а також зазначав, що позивачем не було надано детального та обґрунтованого розрахунку пені та річних.

У відповіді на відзив позивач зазначав, що після 26 листопада 2020 року відповідачем було оплачено 90 000 грн. 00 коп.

Відповідач своїми діями підтвердив існування обов`язків по оплаті продукції за договором поставки від 07 серпня 2020 року.

Оскільки відповідачем було отримано вимогу про сплату боргу 30 жовтня 2020 року, то термін оплати товару встановлено до 06 листопада 2020 року включно.

26 січня 2021 року від відповідача до суду надійшла заява про закриття провадження у справі та докази сплати суми основного боргу.

В судовому засіданні, яке відбулося 26 січня 2021 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1528/20.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що на підставі договору поставки від 07 серпня 2020 року №07/08/2020 передав відповідачу товар на умовах визначених цим договором, проте зобов`язання щодо оплати придбаного товару відповідач виконав частково, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 180 000 грн. 00 коп. боргу.

Крім того на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач також просив суд стягнути з відповідача 327 грн. 87 коп. 3% річних та з урахуванням п. 6.2. договору 1 245 грн. 90 коп. пені.

Судом встановлено, що 07 серпня 2020 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Воля” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “ВІДЖІ ФАРМІНГ” (покупець) був укладений договір поставки за №07/08/2020, відповідно до умов якого продавець зобов`язався продати (передавати у власність) покупцеві, а покупець зобов`язався купити (прийняти та оплатити) солому, що залишилася на сільськогосподарських площах продавця після прибирання врожаю пшениці 2020 року (п. 1.1. договору).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 2.1.вищевказаного договору визначено, що плата за одну тону придбаної соломи складає 650 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ.

Згідно п. 2.2 договору орієнтовна загальна сума договору складає 325 000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ. Сума договору не є остаточною і залежить від загальної кількості переданої продавцем покупцю сільськогосподарської площі для збирання продукції, за весь час дії цього договору.

Позивач свої зобов`язання виконав та поставив відповідачу товар на загальну суму 305 326 грн. 38 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

- №268 від 12 серпня 2020 року на суму 39 897 грн. 24 коп.;

- №271 від 13 серпня 2020 року на суму 38 480 грн. 23 коп.;

- №272 від 14 серпня 2020 року на суму 36 920 грн. 23 коп.;

- №273 від 15 серпня 2020 року на суму 35 197 грн. 72 коп.;

- №274 від 16 серпня 2020 року на суму 37 882 грн. 24 коп.;

- №275 від 17 серпня 2020 року на суму 35 191грн. 21 коп.;

- №276 від 18 серпня 2020 року на суму 35 997 грн. 22 коп.;

- №277 від 19 серпня 2020 року на суму 30 355 грн. 19 коп.;

- №278 від 20 серпня 2020 року на суму 15 405 грн. 10 коп.

Однак відповідач свій обов`язок щодо сплати поставленого товару (на момент звернення позивача до суду) виконав частково, сплативши позивачу 125 326 грн. 38 коп., в зв`язку з чим позивачем було заявлено вимогу про стягнення 180 000 грн. 00 коп. боргу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до 2.3. договору оплата продукції по цьому договору буде здійснюватись покупцем шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на банківський рахунок продавця у національній валюті - гривні.

Строк оплати придбаного товару в договорі не було визначено.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В п. 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” було зазначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Обов`язок відповідача оплатити вартість проданого йому позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України, частина 1 статті 265 ГК України).

Оскільки товар відповідач отримав, що встановлено судом на підставі належних, допустимих і достовірних доказів, тому, відповідно, строк оплати за товар у відповідача настав.

Отримання, але нездійснення відповідачем оплати товару є порушенням договірних зобов`язань.

Крім того слід вказати, що 29 жовтня 2020 року позивач направив на адресу відповідача претензію за №29/10 з вимогою в 7-денний строк погасити заборгованість за отриманий ним товар.

Вказану претензію відповідач отримав 30 жовтня 2020 року, що підтверджується інформацією з веб-сайту Укрпошти.

Відповідач даного факту під час розгляду справи не спростував.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного та повного здійснення, на підставі умов договору поставки, розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас судом враховано, що відповідачем після звернення позивача до суду з позовом було сплачено 180 000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень наявних в матеріалах справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем було сплачено позивачу 180 000 грн. 00 коп., після звернення позивача до суду і даний факт позивач в судовому засіданні визнав, то провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено вимогу про стягнення 327 грн. 87 коп. 3% річних нарахованих за період з 07 листопада 2020 року по 24 листопада 2020 року (з урахуванням здійснених відповідачем проплат).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п. 6.2. договору у разі порушення покупцем терміну оплати продукції, він зобов`язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення 1 245 грн. 90 коп. пені нарахованої за період з 07 листопада 2020 року по 24 листопада 2020 року (з урахуванням здійснених відповідачем проплат).

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.” судом встановлено, що розмір пені нараховано вірно, водночас 3% річних, які підлягають стягненню складають 311 грн. 47 коп.

Таким чином вимога про стягнення 3% річних в розмірі 16 грн. 40 коп. задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Статтею 7 Закону України “Про судовий збір” врегульовано, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, повернення судового збору без відповідного клопотання сторони в даному випадку не допускається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ВІДЖІ ФАРМІНГ”, вул. Канівська, 4/22, с. Межиріч, Канівський район, Черкаська область, ідентифікаційний код 42601987 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Воля”, с. Бубнівська Слобідка, Золотоніський район, Черкаська область, ідентифікаційний код 03793142 – 1 245 грн. 90 коп. пені, 311 грн. 47 коп. 3% річних та 23 грн. 42 коп. судового збору.

3. Провадження у справі №925/1528/20 в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 180 000 грн. 00 коп. - закрити.

4. В решті вимог – в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 01 лютого 2021 року.

Суддя А.В.Васянович