Рішення № 94517257, 26.01.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" січня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3381/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Гут С.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Борисовій Н.В.,

розглядаючи справу № 916/3381/20

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "ЗАПОРІЖСТАЛЬ"

до відповідача: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 14 947,60 грн.,-

За участю представників сторін:

від позивача - Барчунінов К.О. – довіреність №20-22 від 18.11.2020 р.

від відповідача - Лунгул Л.А.., ордер № 1027161, дата видачі : 08.12.20;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 14947,60 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.11.2020 року відкрито провадження провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи призначено на 17.12.2020 року о 11:40 год.

07.12.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (за вх. ГСОО№32569/20), у якому позивач просить суд здійснити розгляд справи №916/3381/20, за участю повноважного представника Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити: Господарського суду Запорізької області (адреса: 69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4). Запорізький окружний адміністративний суд (адреса: 69041 м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 65-В); Жовтневий районний суд м. Запоріжжя (адреса: індекс 69063, місто Запоріжжя, вулиця Олександрівська, будинок № 6); Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя (адреса: 69005 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-6); Шевченківський районний суд м. Запоріжжя (адреса: 69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна 117 "а"); Заводський районний суд м. Запоріжжя 9 (адреса: 69009 м. апоріжжя, вул. Лізи Чайкіної 65); Хортицький районний суд м. Запоріжжя (адреса: 69076, м. Запоріжжя, пр-т Ювілейний, 33); Комунарський районний суд м. Запоріжжя (адреса: 69104, м. Запоріжжя, вул.Європейська, буд.7); Ленінський районний суд м. Запоріжжя (адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України , 1/2); Запорізький апеляційний суд (адреса: 69005, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 162);

Ухвалою суду від 09.12.2020 року клопотання позивача було задоволено.

10.12.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх.№33012/20, та заява за вх.№33013/20, відповідно до якої просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50% до 7 473,80 грн.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Гута С.Ф. на лікарняному (домашня ізоляція COVID-19-11 з 14.12.2020р. по 24.12.2020р. включно судове засідання 17.12.2020 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Одеської області було призначено справу на 19.01.2021р. о 10:40год.

11.01.2021р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання за вх.№420/21 про залучення до матеріалів справи додаткових документів.

11.01.2021р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява за вх.№426/21 про уточнення позовної заяви.

Також, 11.01.2021р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшли заперечення за вх.№428/21 на заяву про зменшення суми штрафу.

19.01.2021р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання за вх.№1422/21 про залучення до матеріалів справи додаткових документів.

У судовому засіданні 19.01.2021р. було оголошено протокольну ухвалу про перерву до 26.01.2021р. о 09:10 год.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В ході розгляду даної справи господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

26.01.2021р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Позивач вказує, що на підставі договору, позивачем протягом червень-серпень 2020 року на адресу ТОВ «НІКМОРСЕРВІС МИКОЛАЇВ» на станцію Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці було відправлено вантажі за залізничними накладними №45541711, 46017448, 47610092, 47630173, 47740071, 47740089, 47740097, 47812342, 45369386, 45369303.

Так, позивач зазначає, що загальна сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажів по залізничними накладними становить 14 947,60грн. Розрахунок суми позову по кожній накладній наведений у розрахунку суми позову, що доданий до позовної заяви.

За правилами ст. 131 Статуту залізниць України претензії вантажоодержувачів щодо штрафів заявляються залізниці призначення вантажу.

Як вказує позивач, станціями призначення згідно з вищезазначеними накладними, є Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці, який входить до складу Регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”.

Згідно ст. 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі прострочення доставки вантажу має одержувач за умови пред`явлення накладної.

Відповідно до ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Наразі позивач зауважує, що вантажовідправником вантажів за залізничними накладними №45541711, 46017448, 47610092, 47630173, 47740071, 47740089, 47740097, 47812342, 45369386, 45369303 - є ПАТ “Запоріжсталь”, вантажоодержувачами вантажів за вищенаведеними залізничними накладними є ТОВ «НІКМОСЕРВІС МИКОЛАЇВ». Так, позивач додає, що вантажоодержувачі здійснили передачу права на пред`явлення претензій і позовів за вищенаведеними перевізними документами вантажовідправнику ПАТ “Запоріжсталь”, про що свідчать переуступні написи на залізничних накладних.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позов. Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 04.04.2012 р. № 01-06/420/2012 “Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів”, якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менше, як на дві доби (не більше 48 годин), підстави для нарахування штрафу, передбаченого ст.116 Статуту залізниць України, відсутні. Як вказує відповідач, встановлений ст. 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин) - 10%, на три доби (більше ніж на 72 години) - 20% і на чотири доби (більше ніж на 96 годин) - 30%, фактично термін доставки вантажу починається з 24-ї години - дати приймання вантажу до перевезення, до - дати повідомлення вантажоодержувача.

Зважаючи на викладене, відповідач просить суд в позовних вимогах Публічному акціонерному товариству “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” про стягнення з АТ “Укрзалізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” 14 947,60грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажів відмовити.

10.12.2020 р. відповідачем подано до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому заявник з посиланням на ч. 1 ст. 230, ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України вказує, що наведені норми з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій. Так, відповідач вказує, що при застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття “значно” та “надмірно” є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку; при цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (Інформаційний лист Вищого господарського суду України “Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права” від 21.11.2011 р. N 01-06/1623/2011). Як зазначає відповідач, метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності, відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Наразі відповідач зауважив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 р. № 7-рп/2013). При цьому відповідач стверджує, що матеріали справи № 916/3381/20 не містять доказів, що позивач поніс збитки внаслідок затримки доставки вантажу.

11.01.2021 р. позивачем подано до господарського суду заперечення на заяву відповідача про зменшення розміру штрафу на 50% позивач заперечує та вказує, що в клопотанні відповідач належним чином не обґрунтував наявність підстав для зменшення штрафу, не надав відповідних доказів на підтвердження обґрунтувань та єдина обставина, на яку посилається відповідач, це відсутність збитків у позивача, однак відповідачем не наведено інших аргументованих підстав для зменшення суми штрафу. Також позивач, посилаючись на ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 14 листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення в галузі залізничного транспорту” № 01-08/71 від 02.02.2010 р., зауважує, що посилання заявника на те, що позивачем не понесено у зв`язку з несвоєчасною доставкою збитків, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки, без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності, сама лише відсутність завданих збитків, без врахування кількісної характеристики динаміки виконання зобов`язання, наявності заборгованості перед бюджетами, найманими працівниками, виробництво важливих для держави і суспільства товарів (робіт, послуг) та інших обставин, не може слугувати підставою зменшення розміру санкцій. Водночас, як зазначає позивач, організаційна форма підприємства відповідача, в даному випадку засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, не впливає на те, що відповідач є таким самим учасником господарських відносин та суб`єктом господарювання, як і позивач та на нього, відповідно, розповсюджуються ті самі норми права, що регулюють спірні відносини, в даному випадку щодо відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, що мало місце у цій справі.

При цьому, позивач посилається на положення ст. 41 Статуту залізниць України, згідно яких залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Також, відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Як зазначає позивач, зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

За результатами перевірки штраф у сумі 14 947,60 грн. був визнаний обгрунтований, з урахуванням вказаного, що позивач не зазнав жодних збитків у зв`язку із несвоєчасною доставкою вантажу, та спірний вантаж доставлено відповідачем вантажоодержувачу без втрат, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 50 % до розміру 7 473,80 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

15 лютого 2018 року між Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” (перевізник) та Публічним акціонерним товариством “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (замовник) укладено договір № 10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 про надання послуг, за умовами п. 1.1 якого предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.

Згідно п. 1.2 договору наведені нижче поняття вживаються у такому значенні:

- вагон перевізника - це вантажний вагон, яким перевізник володіє на праві власності або іншій правовій підставі;

- вагон залізниці іншої держави - вагон який належить залізниці іншої держави та наданий перевізником у відповідності до окремих договорів та угод;

- вагон замовника - вантажний вагон, яким замовник володіє на праві власності або іншій правовій підставі;

- перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 р. № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 р. № 873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 р. за № 1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі -УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно;

- послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажів – послуги, що надаються перевізником замовнику, у тому числі на підставі окремої заявки з переліку, погодженого сторонами у додатку № 1 до договору;

- інструкція на повернення вагонів – порядок заповнення окремих граф перевізного документу при поверненні порожнього вагону перевізника на території України, розміщений на сайті: uz-cargo.com.

Відповідно до п. 1.3 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Положеннями п.п. 2.1.6 п. 2.1 договору визначено, що замовник зобов`язаний оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника.

В пп. 2.3.1 п. 2.3 договору передбачено, що перевізник зобов`язаний розглядати замовлення на перевезення вантажів. Узгоджувати замовлення замовника на перевезення вантажів у вагонах замовника. Узгоджувати, у разі можливості, замовлення замовника на перевезення вантажів у вагонах перевізника. Погодження замовлення не породжує безумовний обов`язок для перевізника виконати перевезення.

За умовами положень п. 3.1 договору розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.

Згідно п. 3.2 договору розмір плати за перевезення вантажу у вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад) складається з:

- плати за перевезення навантаженого вагону перевізника, яка визначається за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника;

- компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього договору.

- плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки.

Відповідно до пп. 3.2.1 п. 3.2 договору розмір плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах визначається в наступному порядку: при перевезенні по території України, як сума плати за використання вагону у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки за такими формулами:

В = Вван + Впор

Вван = Спл X (Тван + Тдод),

Впор = Спл X (Тпор + Тдод),

де:

Вван - плата за використання вагону перевізника під час перевезення вантажу, грн./вагон.;

Впор - плата за використання вагону перевізника під час перевезення порожнього вагону, грн./вагон.;

Тван - нормативна кількість діб у вантажному рейсі;

Тпор - нормативна кількість діб у порожньому рейсі;

Тдод - кількість діб відповідно до статті 24 УМВС або пункту 2.4 Правил обчислення термінів доставки, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11,2000 за № 865/5086). Тдод може не застосовуватися згідно рішення Перевізника. Інформація про застосування Тдод зазначається у додатку 2 до договору.

Спл - ставка плати за використання вагонів перевізника для відповідного типу, грн /вагон за добу, зазначена в додатку № 2 до цього Договору. Плата нараховується за ставками, що діють на дату приймання вантажу до перевезення.

Нормативна кількість діб використання вагону Перевізника у вантажному або порожньому рейсах визначається за такими формулами:

Тван = Lван/Vдост,

Тпор = Lван X Кпп/Vдост

де:

Тван - тарифна відстань перевезення вантажу, км;

Vдост - нормативна кількість кілометрів за одну добу, км відповідно до пункту 1 Правил обчислення термінів доставки та параграфом 1 ст. 24 УМВС, км/добу;

Кпп - коефіцієнт порожнього пробігу до навантаженого, зазначено у додатку 3 до

У всіх випадках за кожне перевезення (за вантажний або порожній рейси) неповна доба використання округляється до повної.

Розмір ставок плати за використання вагонів перевізника у вантажному та порожньому рейсах зазначено в додатку 2 до договору, а в подальшому зміни цих ставок визначаються перевізником в односторонньому порядку і доводяться замовнику шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному сайті перевізника (www.uz.gov.ua та www.uz-cargo.ua) та/або публікація оголошення в газеті “Урядовий кур`єр” із зазначенням терміну введення їх у дію не раніше ніж через 30 (тридцять) календарних днів після оголошення”.

Підпунктом 3.2.2 п. 3.2 договору визначено, що при замовленні вагону перевізника для проїзду провідників відправника (одержувача) замовник сплачує:

- плату за проїзд провідника відправника (одержувача), встановлену Збірником тарифів на дату відправлення вантажу;

- плату за перевезення порожнього вагону перевізника з провідниками, яка розраховується за фактичну тарифну відстань за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів,

- плату за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки, відповідно до п. 3.2.1;

- компенсацію витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів з урахуванням корегуючих коефіцієнтів до тарифи Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього договору.

Умовами п. 7.1 договору передбачено, що усі спірні питання з виконання умов цього договору вирішуються шляхом переговорів, а у разі недосягнення домовленості у претензійно-позовному порядку:

- претензії за незбережені перевезення та прострочення в доставці вантажів при перевезенні, в тому числі в міжнародному сполученні, надсилаються на адресу: 03680, Україна, м. Київ-150, вул. Тверська, 5. Факс: (044) 465-40-83;

- всі інші претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, як у внутрішньому так і в міжнародному сполученні, заявляються перевізнику на адресу:

03150, Україна, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32, тел. (044) 465-22-22,465-13-28,465-13-32, 309-67-49, 309-79-26,465-32-51, факс (044) 309-67-37.

Відповідно до п. 8.1 договору сторони домовились про використання електронного документообігу.

Згідно п. 8.2 договору для організації електронного документообігу використовуються інформаційні системи, в тому числі: АС Клієнт УЗ, АС Месплан, ПАК АЕДО (програмно-апаратний комплекс “Архів електронного документообігу залізничного транспорту” з комплексною системою захисту інформації у відповідності до вимог законодавства України. 8.2.Електронний документообіг між перевізником та замовником передбачає:

8.2.1. Оформлення наступних документів з накладанням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП):

- замовлення на перевезення вантажів форми ГУ-12;

- накладна та супроводжувальні документи при перевезенні у міжнародному сполученні;

- накладна УМВС при перевезенні порожніх власних вагонів між Україною, Російською Федерацією та Республікою Білорусь;

- податкова накладна;

- розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

Можливість оформлення наступних документів з накладенням електронного цифрового підпису (далі – ЕЦП):

- відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46;

- відомість плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а;

- повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами;

- накопичувальна картка зборів за роботи (послуги) та штрафів форми ФДУ-92;

- відомість плати за користування контейнерами форми ГУ-46к;

- пам`ятка про видачу/приймання контейнерів;

- повідомлення про прибуття вантажу;

- повідомлення про подавання вагонів;

- заява про переадресування вантажу;

- облікова картка;

- зведена відомість;

- договір про надання послуг і додатки до нього.

Відповідно до п. 8.3 договору замовник зобов`язується:

8.3.1 Реєструвати користувачів Замовника в автоматизованій системі залізничного транспорту.

8.3.2 Застосовувати криптографічний захист електронних документів.

8.3.3 Узгоджувати із перевізником процедури застосування інформаційних систем, програмно-технічних засоби та каналів зв`язку під час електронного документообігу.

8.3.4 За власний рахунок провести оснащення програмно-технічними засобами, у т.ч. ключами ЕЦП.

8.3.5 Дотримуватися встановленого часу на обробку електронного документа та відповіді перевізнику.

8.3.6 У разі виникнення непередбачених ситуацій узгоджувати із перевізником послідовність дій з їх усунення.

8.3.7 Не передавати свої права за цим договором третій особі.

В п. 8.4 договору сторони передбачили, що перевізник зобов`язується:

8.4.1 Реєструвати та підключати замовника до АС Клієнт-УЗ, у т.ч. створити обліковий запис в АС Клієнт-УЗ, надати йому login та password, інформувати про наявність облікового запису в АС Клієнт-УЗ.

8.4.2 Узгоджувати із замовником процедури застосування інформаційних систем, програмно-технічних засобів та каналів зв`язку для реалізації електронного документообігу.

8.4.3 Надавати у встановленому порядку на вимогу замовника консультації з питань, пов`язаних із застосуванням електронного документообігу, передбачених цим додатком.

8.4.4 Дотримуватися вимог регламенту з надання послуг ЕЦП будь якого акредитованого центру сертифікації ключів (далі - АЦСК) України, програмне забезпечення, формування та перевірка ЕЦП якого функціонує за узгодженим реквізитним складом та структурою АС Клієнт -УЗ або АЦСК.

8.4.5 Дотримуватися технології та встановленого часу на обробку електронного документа, передбаченого н. 8.5.5 та надання його замовнику,

8.4.6 Своєчасно інформувати замовника щодо будь-яких змін, пов`язаних з електронним документообігом.

8.4.7 Нести відповідальність за схоронність своїх закритих ключів ЕЦП і за дії свого персоналу при обміні електронними документами. Сторона, що несвоєчасно повідомила про випадки втрати або компрометації закритих ключів ЕЦП, несе відповідальність за прямі збитки, що виникли в результаті втрати або компрометації ключів.

8.4.8 Нести відповідальність за збереження та нерозповсюдження аутентифікаційних даних для доступу до автоматизованих систем.

8.4.9 Розміщувати та зберігати електронні документи в ПАК АЕДО.

Згідно умов п. 8.5 договору порядок оформлення, прийом та узгодження електронних перевізних документів:

8.5.1 Замовник формує електронний перевізний документ (далі – ЕПД) та передає їх перевізнику через АС Клієнт-УЗ не пізніше часу пред`явлення вантажу для приймально-здавальних операцій відповідно до режиму роботи товарної контори станції.

8.5.2 Заповнення ЕПД УМВС здійснюється відповідно до вимог додатку № 1 до УМВС. ЕЦП замовника при відправленні проставляється в графі 1 ЕПД. Електронна печатка філії “ГІОЦ УЗ” “Удостоверено “ЭП ГИВЦ УЗ ‹дата наложения ЭП›” відображається в графах 1, 26, 64. Таким чином оформлений ЕЦЦ вважається оригіналом договору перевезення та має юридичну силу, як доказ у визначених законодавством випадках.

8.5.3. При негативних результатах перевірки замовник отримує засобами телефонного зв`язку інформацію про зміст помилки, коригує помилкові дані в ЕПД, підписує його ЕЦП та повторно надсилає перевізнику,

8.5.4 Підтвердження приймання вантажу до перевезення за ЕПД проводиться шляхом проставляння в ЕПД дати прийняття вантажу до перевезення та накладання ЕЦП. Па вимогу замовника перевізник засвідчує дату прийняття вантажу до перевезення шляхом проставляння календарного штемпелю в роздрукованій копії ЕПД. Друк паперової копії ЕПД накладної виконується замовником або на його вимогу перевізником.

8.5.5 Оформлений ЕПД із наявним ЕЦП (що є підтвердженням прийняття вантажу до перевезення), передається замовнику за допомогою інформаційних систем.

8.5.6 Видача вантажу, перевезення якого здійснювалось за електронною накладною, проводиться за електронною накладною. На вимогу замовника перевізник може проводити видачу вантажу за паперовою копією електронної накладної.

8.5.7 Інформацію про прибуття вантажу за електронною накладною перевізник надає замовнику одночасно з повідомленням про прибуття вантажу,

8.5.8 Замовник заповнює електронну накладну УМВС відповідно до вимог Додатку 1 до УМВС з наявністю по прибуттю ЕЦП у графах 27, 36. Електронна печатка філії “ГІОЦ УЗ” “Удостоверено “ЭП ГИВЦ УЗ <дата наложения ЭП>” відображається у графах 35,36. Таким чином оформлений ЕПД вважається оригіналом договору перевезення та має юридичну силу, як доказ у визначених законодавством випадках.

Умовами п. 8.7 договору визначено, що замовник та перевізник вирішують питання пов`язані з організацією електронного документообігу шляхом переговорів.

За положеннями п. 8.8 договору сторони передбачили, що у разі судового розгляду справи, чи виникненні претензійної практики, використовується візуальне відображення електронних документів на папері.

В п. 8.9 договору вказано, що при наявності розбіжності у даних, що містяться у візуальних відображеннях електронних документів учасників перевізного процесу, з приводу уточнення достовірності даних, що містяться в електронних документах, сторони отримують оригінал електронного документу або його завірену візуальну паперову копію з ПАК АЕДО.

Положеннями п. 12.1 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС “Месплан” або АС “Клієнт УЗ”, або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 р. до 31.12.2018 р. Якщо жодна із Сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За положеннями статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору позивачем, як вантажовідправником, було передано відповідачу, як перевізнику, для перевезення вантаж –

прокат чорних металів, піддони металічні, у залізничних вагонах на адресу одержувача – ТОВ «НІКМОСЕРВІС МИКОЛАЇВ», що оформлено залізничними накладними №45541711, 46017448, 47610092, 47630173, 47740071, 47740089, 47740097, 47812342, 45369386, 45369303.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем вантажу до перевезення від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання доставити переданий вантаж у терміни, встановлені договором, п. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною першою статті 919 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до частини першої статті 313 Господарського кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Згідно із статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 затверджено Статут залізниць, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).

Відповідно до статті 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує:

а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);

б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);

г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно із статтею 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Абзацами першим, другим і п`ятим статті 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Згідно п 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 р. № 138) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Відповідно до ст. 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.

Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Пунктами 1.1 та 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 865/5086, встановлено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1 пункту 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Пунктом 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів передбачено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі “Навантаження призначено на число місяць”.

Згідно п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Згідно п.п. 5.1, 5.2 Правил оформлення перевізних документів, заповнення накладної на станції призначення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил. За наявності в договорі між залізницею і вантажоодержувачем положень про електронний обмін документами на вантаж, що прибув за електронною накладною (із накладенням ЕЦП), одержувачу надається накладна в електронному вигляді у порядку, визначеному договором. За відсутності таких положень у договорі одержувачу видається накладна у паперовому вигляді, роздрукована на підставі електронної накладної та засвідчена календарним штемпелем стації призначення. У разі прибуття вантажу за накладною у паперовому вигляді за наявності в договорі між залізницею і вантажоодержувачем положення про електронний обмін документами на вантаж оформлення видачі вантажу станцією призначення здійснюється за електронною накладною (із накладенням ЕЦП). Накладна в паперовому вигляді передається до розрахункового підрозділу залізниці та, у разі потреби, видається одержувачу.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.6 Правил оформлення перевізних документів, за одним перевізним документом приймаються до перевезення вантажі маршрутом або групою вагонів із дотриманням таких умов: вантажі мають бути одного найменування; вантажі приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу. Заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.

Згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, у графі 29, яка визначає тип відправки: “Відправка вагонна, контейнерна, групова/маршрутна, контрейлерна, дрібна/збірна”, у відповідному місці проставляється позначка “х” і заповнюється ця графа відправником.

Як слідує зі змісту спірних накладних №45541711, 46017448, 47610092, 47630173, 47740071, 47740089, 47740097, 47812342, 45369386, 45369303 відповідачем відмічено тип відправки “групова/маршрутна”.

Відповідно до п. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Станція відправлення відповідача здійснила перевірку відомостей у вказаних накладних (у тому числі графи 29 “Відправка”), підтвердила правильність їх заповнення відправником та проставила електронні цифрові підписи у графах 38 “Підпис” даних накладних, тобто, підтвердила приймання вантажу до перевезення.

З огляду на обставини, які викладені вище, суд вважає, що відповідач погодився з типом відправки, а відтак, термін доставки має бути обчислений виходячи саме з типу відправки, визначеному у спірних накладних.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на зміст спірних накладних, а саме: дати відправлення вагонів зі станції відправлення (графа 56) та дати прибуття вагонів на станцію призначення (графа 51), вагони за спірними накладними доставлені відповідачем з порушенням строків, встановлених Статутом залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів.

Згідно п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Однак, передбачені п. 2.9 Правил відмітки на спірних накладних відсутні, а відтак, порушення термінів доставки вантажу у спірних випадках сталося внаслідок вини самого відповідача, як перевізника, який не забезпечив виконання умов договору.

Відповідно до статті 5 Статуту, на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: Правила перевезення вантажів (далі - Правила); Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно ст. 6 Статуту, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

В абз. 1, 2 і 5 ст. 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Згідно п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 р. № 138) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Отже, враховуючи наведене, залізнична накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача. Наявні в матеріалах справи спірні залізничні накладні свідчать про укладення між вантажовідправником і залізницею як перевізником договору перевезення вантажу.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем, як вантажовідправником, було передано відповідачу, як перевізнику, для перевезення вантаж – сталь листову, непоіменовану в алфавіті у залізничних вагонах, для подальшої відгрузки на експорт, що оформлено залізничними накладними.

Відповідно до пункту 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 23 Закону України “Про залізничний транспорт”, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Акціонерним товариством „Українська залізниця” в особі регіональної філії „ Одеська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” прийнятих на себе зобов`язань щодо своєчасної доставки вантажу.

Так, у відповідності з ч. 1, 2 ст. 133 Статуту залізниць України, передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Відповідно до роз`яснень, наведених в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 04.04.2012 р. № 01-06/420/2012, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Приймаючи до уваги вищенаведене, дослідивши матеріали справи та перевіривши розрахунок позивача щодо заявленого штрафу у розмірі 14 947,60 грн. суд вважає його вірним, а вимоги обґрунтованими та правомірними.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. У даному випадку розмір штрафу встановлений актом цивільного законодавства.

Щодо зменшення розміру штрафу суд вказує наступне.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) передбачена статтею 233 ГК України та частиною 3 статті 551 ЦК України.

Частинами 1 та 2 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У частині 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Можливість зменшення розміру штрафу, господарський суд обґрунтувує тим, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, відсутністю доказів негативних наслідків та збитків від несвоєчасної поставки.

Судом встановлено, що відповідач виконав (хоча і з простроченням) свої зобов`язання з перевезення вантажу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) розміру заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондує обов`язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 26.03.2020р. по справі №916/2154/19.

З огляду на викладене, враховуючи необхідність дотримання збалансованості інтересів обох сторін, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, вважає за доцільне та правомірне зменшити нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді штрафу до 10 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року у справі №5-249кс15.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулося на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача без урахування зменшеного розміру нарахованого штрафу.

Керуючись ст.ст. 13, 20, 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 14 947,60 грн.– задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72; код ЄДРПОУ 00191230) штраф за прострочення доставки вантажів у розмірі 10 000 /десять тисяч/ грн. 00коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 /дві тисячі сто дві/ грн. 00 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 01 лютого 2021 р.

Суддя С.Ф. Гут