Рішення № 94516605, 12.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.01.2021Справа № 910/12326/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРУ Трейдінг"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача Готьман Л.В. (довіреність № 1/01-2315-Д від 08.10.2020, адвокат)

від відповідача Франюк А.В. (довіреність № 330 від 30.12.2020, адвокат)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРУ Трейдінг" (далі - ТОВ "ЕРУ Трейдінг", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго", відповідач) про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заявлених ним позовних вимог позивач вказав, що, на його переконання, у період з 01.07.2019 по 07.02.2020 відповідач неправомірно, в порушення приписів чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0187-02024 від 01.01.2019, здійснював позивачу нарахування за послуги з передачі електричної енергії в обсягах експортованої електричної енергії.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо здійснення нарахування послуг з передачі електричної енергії в обсягах експортованої електричної енергії у період з 01.07.2019 по 07.02.2020 включно позивачеві за договором № 0187-02024 від 01.01.2019;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок вартості/обсягу наданих послуг з передачі електричної енергії позивачу за договором № 0187-02024 від 01.01.2019 на суму 5 622 672,95 грн (вартість послуг з передачі електричної енергії, які були нараховані на обсяги експортованої електричної енергії у період з 01.07.2019 по 07.02.2020 включно у розмірі 27 671 МВтг).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/12326/20 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.09.2020.

23.09.2020 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що положення п. 4.1 укладеного сторонами договору не звільняють позивача, як електропостачальника, від обов`язку оплачувати послуги з передачі електричної енергії щодо якої здійснюється експорт, відповідного застереження (виключення) не містять також приписи чинного законодавства. Відповідач зазначив, що НКРЕКП неодноразово наголошувала на тому, що експортери електричної енергії фактично отримують послуги з передачі електричної енергії оскільки фізично користуються мережами ОСП з метою транспортування електричної енергії до енергосистеми країни, в яку здійснюється експорт електроенергії. У своєму листі № 10479/17.2.1/7-19 від 02.10.2019 НКРЕКП підтвердила існування у експортерів обов`язку оплачувати послуги з передачі електричної енергії в обсягах експортованої електроенергії. Таким чином, на переконання відповідача, відмовляючись оплачувати послуги в обсязі переданої та експортованої електричної енергії, позивач фактично вимагає безоплатного надання такої послуги, що суперечить приписам чинного законодавства та умовам укладеного сторонами договору. Крім того, відповідач вказав, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, оскільки приписами процесуального законодавства не передбачений такий спосіб захисту порушеного права, як визнання протиправними (неправомірними) дій суб`єкта господарювання. Заявлена позивачем позовна вимога визнати неправомірними дії відповідача по суті спрямована на встановлення юридично значущого факту, проте її задоволення не є ефективним способом захисту, оскільки не призведе до відновлення права за умови його порушення. Враховуючи викладене, відповідач вважав заявлені позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову.

29.09.2020 судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 15.10.2020.

13.10.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав правову позицію, викладену ним раніше.

16.10.2020 до суду надійшло подане позивачем клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

15.10.2020 судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 29.10.2020.

22.10.2020 до суду надійшли подані позивачем заперечення на клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

23.10.2020 до суду надійшли подані відповідачем заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач підтримав висловлену ним раніше правову позицію.

Судове засідання, призначене на 29.10.2020 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Удалової О.Г. та секретаря судового засідання Бортнюк М.В. у відпустці (самоізоляція).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 викликано ТОВ "ЕРУ Трейдінг", як позивача, та ПрАТ "НЕК "Укренерго", як відповідача, у підготовче засідання, призначене на 17.11.2020.

Судове засідання, призначене на 17.11.2020 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Удалової О.Г. у відпустці (самоізоляція).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 викликано ТОВ "ЕРУ Трейдінг", як позивача, та ПрАТ "НЕК "Укренерго", як відповідача, у підготовче засідання, призначене на 08.12.2020.

08.12.2020 у підготовчому засіданні відповідач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.01.2021.

У судовому засіданні 12.01.2021 представник позивача заявлені ним позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 12.01.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство" (п. 1.1 Статуту ПрАТ "НЕК "Укренерго").

ПрАТ "НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 року № 802, п. 3.2 Статуту ПрАТ "НЕК "Укренерго".

ПрАТ "НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Товариство з обмеженою відповідальності "ЕРУ Трейдінг" (далі - ТОВ "ЕРУ Трейдінг") є юридичною особою, яка здійснює ліцензійну діяльність з постачання електричної енергії споживачу на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетика та комунальних послуг (НКРЕКП) № 1153 від 04.10.2018.

Згідно з відомостями, розміщеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "ЕРУ Трейдінг", одним з видів діяльності Товариства є торгівля електроенергією.

Положеннями п. 4.6 Статуту ТОВ "ЕРУ Трейдінг" передбачено, що Товариство може діяти на власний розсуд в зовнішньоекономічній сфері згідно з законодавством. Товариство має право експортувати та імпортувати вироби (товари, послуги), необхідні для реалізації своїх цілей.

Предметом діяльності Товариства є, зокрема, передача електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами (п. 5.2 Статуту ТОВ "ЕРУ Трейдінг").

01.01.2019 між ТОВ "ЕРУ Трейдінг", як користувачем системи передачі (далі - користувач), та ПрАТ "НЕК "Укренерго", як оператором системи передачі (далі - оператор або ОСП), був укладений договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0187-02024 (далі - договір).

02.09.2019 сторонами була укладена додаткова угода до договору, в якій сторони дійшли згоди викласти положення договору в новій редакції (далі - додаткова угода).

Відповідно до п. 1.1 договору оператор зобов`язувався надавати послугу з передачі електричної енергії відповідно до умов цього договору, а користувач зобов`язувався здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 3.1 договору ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, затвердженим Регулятором, та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;

2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електричної енергії по точках комерційного обліку, які зареєстровані за відповідним користувачем. З цією метою використовуються дані обліку адміністратора комерційного обліку та ЕІС користувача.

Положеннями п. 4.1 договору в редакції додаткової угоди передбачено, що для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;

2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється:

- для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;

- для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;

- для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

- для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

- для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.

З цією метою використовуються дані обліку Адміністратора комерційного обліку.

Планова та фактична вартість послуги (грн) за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу (МВт-год) за розрахунковий період на тариф на послугу, затверджений регулятором (грн/МВт-год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунковим періодом (розрахунковим місяцем) за цим договором є 1 (один) календарний місяць.

Згідно з п. 6.4 договору в разі зміни Регулятором тарифу на послугу з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості послуги за новим тарифом, починаючи з дня набрання чинності рішенням Регулятора про зміну тарифу.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

У разі виникнення розбіжностей за отриманий від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги, користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей (п. 6.6 договору).

Судом встановлено, що протягом спірного періоду відповідачем складено та надано позивачу:

- акт приймання передачі послуги за липень 2019 року від 31.07.2019 на суму з ПДВ 6 973 213,61 грн (фактичний обсяг - 16 725,704 МВт*год, ставка тарифу - 347,43 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/31/07/2019 від 31.07.2019;

- акт приймання передачі послуги за липень 2019 року від 31.07.2019 з урахуванням експорту/імпорту електричної енергії на суму з ПДВ 74 582 813,66 грн (фактичний обсяг - 178 891,704 МВт*год, ставка тарифу - 347,43 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/31/07/2019 від 31.07.2019;

- акт приймання передачі послуги за серпень 2019 року від 31.08.2019 на суму з ПДВ 7 405 385,03 грн (фактичний обсяг - 19 770,469 МВт*год, ставка тарифу - 312,14 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/04/09/2019 від 04.09.2019;

- акт приймання передачі послуги за вересень 2019 року від 30.09.2019 на суму з ПДВ 2 625 569,42 грн (фактичний обсяг - 18 774,451 МВт*год, ставка тарифу - 116,54 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/04/10/2019 від 04.10.2019;

- акт приймання передачі послуги за жовтень 2019 року від 31.10.2019 на суму з ПДВ 2 533 234,08 грн (фактичний обсяг - 18 114,196 МВт*год, ставка тарифу - 116,54 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/04/11/2019 від 04.11.2019;

- акт приймання передачі послуги за листопад 2019 року від 30.11.2019 на суму з ПДВ 2 620 373,23 грн (фактичний обсяг - 18 737,295 МВт*год, ставка тарифу - 116,54 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/04/12/2019 від 04.12.2019;

- акт приймання передачі послуги за грудень 2019 року від 31.12.2019 на суму з ПДВ 2 702 068,38 грн (фактичний обсяг - 19 321,466 МВт*год, ставка тарифу - 116,54 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/03/01/2020 від 03.01.2020;

- акт приймання передачі послуги за січень 2020 року від 31.01.2020 на суму з ПДВ 6 378 150,08 грн (фактичний обсяг - 34 202,864 МВт*год, ставка тарифу - 155,40 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/04/02/2020 від 04.11.2020;

- акт приймання передачі послуги за лютий 2020 року від 29.02.2020 на суму з ПДВ 2 968 017,91 грн (фактичний обсяг - 15 916,012 МВт*год, ставка тарифу - 155,40 грн) та рахунок-фактуру до нього № 0187-02024/04/03/2020 від 04.03.2020.

Як зазначено в рахунку № 0187-02024/31/07/2019 від 31.07.2019, Окружний адміністративний суд м. Києва розблокував тариф НЕК "Укренерго" на послуги з передачі електричної енергії, встановлений постановою НКРЕКП від 07.06.2019 № 954 з 01.07.2019 (347,43 грн/МВт год).

Позивачем вищевказані акти, складені з урахуванням експорту/імпорту електричної енергії (окрім акту за липень 2019 року на суму 6 973 213,61 грн, складеного без нарахування вартості послуги імпорту/експорту електричної енергії), підписані не були.

Крім того, відповідачем були складені акти коригування, а саме:

- акт корегування від 28.11.2019 до акту від 31.07.2019 на суму з ПДВ 7 680 982,72 грн (фактичний обсяг - 18 423,334 МВт*год, ставка тарифу - 347,43 грн);

- акт корегування від 02.01.2020 до акту від 31.08.2019 на суму з ПДВ 6 485 964,43 грн (фактичний обсяг - 17 315,853 МВт*год, ставка тарифу - 312,14 грн);

- акт корегування від 17.02.2020 до акту від 30.09.2019 на суму з ПДВ 2 298 818,48 грн (фактичний обсяг - 16 437,979 МВт*год, ставка тарифу - 116,54 грн);

- акт корегування від 30.03.2020 до акту від 31.10.2019 на суму з ПДВ 2 318 639,99 грн (фактичний обсяг - 16 579,715 МВт*год, ставка тарифу - 116,54 грн);

- акт корегування від 18.05.2020 до акту від 30.11.2019 на суму з ПДВ 2 649 119,83 грн (фактичний обсяг - 18 942,851 МВт*год, ставка тарифу - 116,54 грн);

- акт корегування від 19.06.2020 до акту від 19.06.2019 на суму з ПДВ 2 870 849,26 грн (фактичний обсяг - 20 528,354 МВт*год, ставка тарифу - 116,54 грн).

Згідно з твердженнями позивача, до зазначених актів відповідачем протягом спірного періоду з 01.07.2019 по 07.02.2020 було неправомірно включено вартість послуги з експорту електричної енергії в розмірі 5 622 672,95 грн.

Вищевказані акти корегування позивач також не підписав.

Натомість позивач звернувся до відповідача з листами № 1/01-1041 від 16.08.2019, № 1/01-1168 від 11.09.2019, № 1/01-1384 від 20.11.2019, № 1/01-1482 від 24.12.2019, № 1/01-1740 від 27.02.2020, № 1/01-1777 від 04.03.2020, № 1/01-1870 від 16.03.2020, № 1/01-1984 від 21.05.2020, № 1/01-1986 від 25.05.2020, № 1/01-2077 від 30.06.2020, № 1/01-2148 від 30.07.2020, в яких позивач вказав, що вважає неправомірними здійснені відповідачем нарахування вартості послуги з експорту/імпорту електричної енергії та включення вартості вказаної послуги до рахунків, виставлених позивачу протягом спірного періоду, а також просив відповідача усунути вказане порушення.

У відповідь на вищевказані звернення відповідач направив позивачу листи № 01/31043 від 15.08.2019, № 01/33531 від 30.08.2019, № 01/31908 від 21.08.2019, № 01/43884 від 12.11.2019, № 01/49437 від 19.12.2019, № 01/2732 від 23.01.2020, № 01/26674 від 24.07.2020, в яких обґрунтовував правомірність спірних нарахувань та просив позивача оплатити виставлені рахунки.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував про відсутність у нього протягом спірного періоду обов`язку здійснювати оплату послуги з передачі електричної енергії в обсягах експортованої електричної енергії.

Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти обґрунтованості заявлених позивачем позовних вимог вказував, що ані положення укладеного сторонами договору, ані приписи чинного законодавства не містять умов про звільнення позивача, як електропостачальника, від обов`язку оплачувати послуги з передачі електричної енергії щодо якої здійснюється експорт. Крім того, відповідач вказав, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, оскільки приписами процесуального законодавства не передбачений такий спосіб захисту порушеного права, як визнання протиправними (неправомірними) дій суб`єкта господарювання, заявлена позивачем позовна вимога визнати неправомірними дії відповідача по суті спрямована на встановлення юридично значущого факту, проте її задоволення не є ефективним способом захисту, оскільки не призведе до відновлення права за умови його порушення.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.

Щодо заявленої позивачем вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо здійснення нарахування послуг з передачі електричної енергії в обсягах експортованої електричної енергії у період з 01.07.2019 по 07.02.2020 включно позивачеві за договором № 0187-02024 від 01.01.2019 суд зазначає наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з приписами ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

У розумінні зазначених правових приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Таким чином, реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника (постанова Вищого господарського суду України від 30.07.2013 по справі № 910/743/13).

Господарський суд розглядає справи, пов`язані з вирішенням спору про право, та в силу положень ст. 238 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні господарського спору по суті приймає рішення, у мотивувальній частині якого вказує, зокрема, встановлені ним обставини справи.

Тобто, встановлені господарським судом факти мають бути викладені саме в мотивувальній частині рішення.

Чинним законодавством України не наведено чіткого визначення юридичних фактів, однак з практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції слідує, що юридичними фактами є передбачені законом конкретні обставини, які тягнуть правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога про визнання неправомірними дій відповідача щодо здійснення нарахування послуг з передачі електричної енергії в обсягах експортованої електричної енергії у період з 01.07.2019 по 07.02.2020 включно позивачеві за договором № 0187-02024 від 01.01.2019 фактично спрямована на встановлення певного юридичного факту. При цьому, між сторонами відсутній спір про право.

Вимога про встановлення факту не може бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі. Встановлення факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог (постанова Вищого господарського суду України від 30.07.2013 по справі № 910/743/13).

Тобто, вимоги позивача про встановлення юридичних фактів можуть бути досліджені та встановлені лише під час вирішення спору про право, відтак, зазначені вимоги не можуть виступати самостійним предметом спору і, відповідно, належним способом захисту.

Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на зміст вищевказаної позовної вимоги, суд дійшов висновку про те, що фактично така вимога не відповідає встановленим законом способам захисту прав, а спрямована на встановлення судом певних юридичних фактів, що не віднесено до компетенції господарського суду, який, як орган державної влади, зобов`язаний діяти у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлену позивачем вимогу про визнання неправомірними дій відповідача щодо здійснення нарахування послуг з передачі електричної енергії в обсягах експортованої електричної енергії у період з 01.07.2019 по 07.02.2020 включно позивачеві за договором № 0187-02024 від 01.01.2019 не призводять до поновлення права позивача, яке, на його думку, порушено.

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості/обсягу наданих послуг з передачі електричної енергії позивачу за договором № 0187-02024 від 01.01.2019 на суму 5 622 672,95 грн (вартість послуг з передачі електричної енергії, які були нараховані на обсяги експортованої електричної енергії у період з 01.07.2019 по 07.02.2020 включно у розмірі 27 671 МВтг), суд вказує наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що:

- оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії;

- користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії;

- електропостачальник - суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу;

- постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії;

- передача електричної енергії (далі - передача) - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями;

- міждержавна лінія електропередачі - лінія електропередачі, що перетинає кордон між Україною та іншою державою і з`єднує об`єднану енергетичну систему України з системою передачі суміжної держави.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальникам надано право купувати та продавати електроенергію на ринку електричної енергії, здійснювати експорт-імпорт електричної енергії за вільними цінами.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Згідно з п. 1.2 розділу ХІ Кодексу системи передачі послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом.

Доступ до системи передачі надається Користувачу лише на підставі укладеного договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Діяльність на ринку електричної енергії без укладення договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у випадках, передбачених цим Кодексом, не допускається (п. 1.3 розділу ХІ Кодексу системи передачі).

Пунктом 5.1 розділу ХІ Кодексу системи передачі встановлено, що договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Договір встановлює обов`язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами Оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні експорту електричної енергії.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. До повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать:

- затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, правил управління обмеженнями та порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії;

- встановлення (зміна) тарифів на послуги з передачі електричної енергії.

Положеннями п. 3 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" закріплено, що Регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.

Отже, в розумінні ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" Регулятором ринку електричної енергії є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

Постановою НКРЕКП від 22.04.2019 № 585 був затверджений Порядок встановлення (формування) тарифу на послуги з передачі електричної енергії (далі - Порядок).

У п. 1.2 вищевказаного Порядку визначено, що тариф на послуги з передачі електричної енергії (далі - тариф) - розмір плати в розрахунку на одиницю обсягу передачі (споживання), експорту електричної енергії електричними мережами визначеної якості, що забезпечує відшкодування ліцензіату обґрунтованих витрат на здійснення діяльності, а також отримання прибутку.

Постановою НКРЕКП від 07.06.2019 № 954 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО" на II півріччя 2019 року" установлено ДП "НЕК "Укренерго" на II півріччя 2019 року тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 347,43 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з передачі електричної енергії згідно з додатком.

Постановою НКРЕКП від 12.07.2019 № 1411 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "Укренерго" встановлено ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 312,14 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з передачі електричної енергії згідно з додатком.

Постановою НКРЕКП від 30.08.2019 № 1781 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 12 липня 2019 року № 1411" у вказану постанову були внесені зокрема такі зміни: 1) у назві та пункті 2 абревіатуру "ДП" замінити абревіатурою "ПрАТ", 2) у пункті 1 цифри " 312,14" замінити цифрами " 116,54", у тексті постанови слова "Державному підприємству" замінити словами "Приватному акціонерному товариству".

Постановою НКРЕКП від 10.12.2019 № 2668 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго" на 2020 рік" установлено ПрАТ "НЕК "Укренерго" тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 155,40 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з передачі електричної енергії згідно з додатком.

У той же час, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2019 у справі № 640/11330/19 за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про визнання протиправними та скасування постанов НКРЕКП від 07.06.2019 року № 954 та № 955 задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанов НКРЕКП від 07.06.2019 № 954 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "Укренерго" на II півріччя 2019 року" та № 955 "Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП "НЕК "Укренерго".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2019 у справі № 640/12695/19 замінено захід забезпечення позову, встановлений ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2019 у справі № 640/11330/19, а саме:

- зупинено дію постанови НКРЕКП від 07.06.2019 № 954 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "Укренерго" на II півріччя 2019 року" у відношенні до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (ідентифікаційний код 00186520), Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (ідентифікаційний код 00186542), Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 00190928), Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 00190911) та Акціонерного товариства "Дніпроазот" (ідентифікаційний код 05761620);

- зупинено дію постанови НКРЕКП від 07.06.2019 № 955 "Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП "НЕК "Укренерго" у відношенні до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (ідентифікаційний код 00186520), Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (ідентифікаційний код 00186542), Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 00190928), Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 00190911), та Акціонерного товариства "Дніпроазот" (ідентифікаційний код 05761620).

Наведені вище судові рішення на час розгляду судом даної справи набрали законної сили.

Однак, суд вважає за необхідне зауважити, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якою зупинено дію нормативно-правового акта, не скасовує його чинність, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті. А якщо суд за наслідками розгляду справи визнав нормативно-правовий акт незаконним і це судове рішення набрало законної сили, положення зазначеного нормативно-правового акта не підлягають застосуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 09.12.2014 у справі № 21-421а14 та від 20.01.2015 у справі № 21-295а14.

Водночас рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2020 по справі № 640/12695/19, яким визнано протиправними та скасовано Постанови НКРЕКП № 954 та № 955 від 07.06.2019, а також № 1411 від 12.07.2019, на даний час не набрало законної сили, оскільки було оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду, який відкрив апеляційне провадження з перегляду вказаного рішення суду першої інстанції.

Учасниками справи також не надано суду доказів оскарження та скасування постанов НКРЕКП № 1781 від 30.08.2019 та № 2668 від 10.12.2019.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для не застосування вищевказаних постанов до правовідносин, що виникли між сторонами спору, як користувачем та оператором системи передачі електричної енергії. Крім того, дію вказаних постанов з 01.08.2019 зупинено лише щодо визначеного кола суб`єктів господарювання, до переліку яких сторін даного спору не включено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 01.02.2021.

Суддя О.Г. Удалова