Рішення № 94512085, 19.01.2021, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/9679/19

Категорія 52

2/295/297/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2021 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.

за участю секретаря Лайчук В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача ОСОБА_2 - Горлова Є.С. , Горлової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради, ПАТ "Страхова група "ТАС" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Тітарчук О.І. звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень та збільшення позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради та Приватного Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в солідарному порядку на користь ОСОБА_5 7082,22 грн в рахунок відшкодування матеріальних збитків та 25 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди (т. 1, а.с. 110-116, 174-177).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.01.2019 року ОСОБА_2 , керуючи тролейбусом «ЗІУ-9» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить Комунальному підприємству «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради, рухаючись в м. Житомир по проспекті Миру, 8, під час здійснення проїзду регульованого пішохідного переходу «Хмільники» не надав перевагу в русі пішоходам, які закінчували перехід проїзної частини дороги, в результаті чого допустив наїзд на ОСОБА_5 , яка в результаті ДТП отримала тілесні ушкодження. Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 08.05.2019 року встановлено вину ОСОБА_2 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та наїзді на позивача, в результаті якого позивач отримала тілесні ушкодження та була змушена тривалий час проходити лікування та медичні обстеження у лікарів невропатолога, нейрохірурга, отоларинголога та офтальмолога, на що витратила кошти в загальній сумі 5355,25 грн, Попри те, що ДТП трапилась більше 5 місяців тому, позивач змушена проходити лікування й по даний час, що зумовлено тим, що остання в результаті наїзду на неї ОСОБА_2 впала та вдарилась потиличною частиною голови об асфальт, в результаті чого отримала гематому потиличної частини голови. Внаслідок отримання вказаної гематоми у позивача значно підвищився тиск, який після ДТП більше місяця не могли нормалізувати жодними медичними препаратами, позивач почала відчувати постійні головні болі, які не пройшли по даний час, а від удару головою об асфальт почали руйнуватись зуби, через що позивач була змушена ставити пломби та коронки; значно погіршився зір та слух. Саме необхідність комплексного лікування та відновлення здоров`я, якому була спричинена значна шкода внаслідок ДТП, викликала потребу в придбанні ліків, про які зазначено в чеках. Необхідність їх придбання доводиться численними документами. Крім того, внаслідок ДТП позивачу завдано значної моральної шкоди, оскільки в результаті наїзду ОСОБА_2 на позивача останній було завдано тілесних ушкоджень, які тривалий час спричиняли їй сильний фізичний біль та моральні страждання, до цього часу отримана позивачем травма нагадує про себе регулярним фізичним болем в денний та особливо в нічний час, що створює почуття розпачу. Крім того, моральні страждання позивача викликані й необхідністю постійно витрачати час на лікування та медичні обстеження, а також значним погіршенням стану її здоров`я внаслідок ДТП, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків позивача через неможливість продовження активного громадського життя, при цьому всі ці страждання Позивач буде змушена відчувати і в майбутньому. Враховуючи викладене, позивач оцінює моральну шкоду у 25 000 грн.

21.08.2019 року та в подальшому 16.12.2019 року від відповідача - Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що 19.11.2018 року між ним та ПАТ «Страхова група «ТАС» укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № FО-00247989. Відповідно до пункту 1.5 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» тролейбуси не підпадають під положення цього закону щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, обов`язок відшкодування матеральної шкоди заподіяної здоров`ю ОСОБА_5 , внаслідок ДТП, що сталася 14.01.2019 року за участю транспортного засобу «ЗІУ-9» н.з. НОМЕР_1 виникає у ПАТ «Страхова група «ТАС», тому, для відшкодування шкоди позивачу необхідно було звернутися з заявою до ПАТ «Страхова група «ТАС» проте, позивачем не надано доказів звернення до страховика або відмови у здійсненні страхової виплати. Крім того, позивачем оцінено шкоду, заподіяну її здоров`ю на суму 5355,25 грн. Відповідач детально дослідив вказані чеки дійшов висновку, що значна їх частина не містять інформації про предмет доказування, а саме понесення позивачем витрат на придбання саме тих медикаментів, які були необхідні для лікування від отриманих з вини ОСОБА_2 травм, а тому не можуть бути належними доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України. Представник стверджує, що з наявних у матеріалах справи доказів не можливо беззаперечно встановити причинно-наслідковий зв`язок між дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася за участі ОСОБА_2 , внаслідок якої ОСОБА_5 було отримано легкі тілесні ушкодження (синцем на голові) та зверненням позивача до невропатолога, нейрохірурга, отоларинголога, офтальмолога та стоматолога, а також не можливо встановити, причинно-наслідковий зв`язок між отриманими ОСОБА_5 травмами та витратами на лікування. Позивач не обґрунтовує з чого вона виходила при визначенні моральної шкоди у сумі саме 25 000,00 грн, оскільки доказів, які б підтверджували ступінь таких моральних страждань, позивачем надано не було, при визначені розміру моральної шкоди також слід взяти до уваги незначну тяжкість протиправної поведінки ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 166-169).

20.09.2019 року від представника позивача - адвоката Тітарчука О.І. надійшла відповідь на відзив Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради, в якому адвокат вказав, що доводи відповідача щодо належності чеків, наданих позивачем, та неможливості встановити наявність чи відсутність потреби в цих ліках є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_5 внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження та була змушена проходити лікування та медичні обстеження у різних лікарів, на що і витратила кошти. Тому, всі без винятку вказані в чеках медикаменти були придбані позивачем виключно на лікування внаслідок ДТП, що мала місце 14.01.2019 року (т. 1, а.с. 60-63).

12.11.2019 року від представника відповідача ОСОБА_2 - Горлової М.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначила, що 16.01.2019 року на підставі направлення слідчого СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області Якимчука О.М. від 16.01.19 року, ОСОБА_5 проходила судово-медичне дослідження у Обласному бюро судово- медичної експертизи Житомирської обласної ради Управління охорони здоров`я та за результатами даного дослідження складено акт за № 218, де лікар судово-медичний експерт прийшов до висновків, що у ОСОБА_5 виявлено синець на голові, який утворився від дії тупого твердого предмету, не виключено у термін та за обставин, вказаних в медичних документах та відноситься до легких тілесних ушкоджень; встановлений клінічний діагноз «ЗЧМТ. Струс головного мозку» не підтверджений достовірною неврологічною симптоматикою, об 'єктивними медичними даними, даними інструментальних та лабораторних методів дослідження, а тому до уваги не приймаються. Таким чином, сторона відповідача вважає, що посилання у позові на травми, про які вказує позивач є надуманими та необгрунтованими, адже у відповідній судово-медичній експертизі надана належна оцінка як ступеню тілесних ушкоджень потерпілого, так і медичній документації. З цього слідує велика імовірність відсутності причинно-наслідкового зв`язку між дорожньо-транспортною пригодою, яка сталась за участю відповідача, синцем на голові (що встановлено судовим медичним експертом) та зверненнями позивача до лікарів, придбання ліків. Представник вказала, що позивачем не додано доказів призначення даних ліків позивачу на лікування наслідків ДТП, так і придбання цих ліків саме позивачем. Щодо пред`явлених вимог до ОСОБА_2 , то представник вважає, що якщо особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться у трудових відносинах з юридичною особою і така шкода заподіяна, при виконанні трудових (службових) обов`язків, то шкода відшкодовується юридичною особою роботодавцем. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, то представник вказала, що позивач не обґрунтовує у позовній заяві з чого вона виходила, при заявлені до відшкодування саме 25 000 гривень моральної шкоди та будь-який чином даний факт (обставину) не підтверджує (т. 1, а.с. 77-82).

06.12.2019 року від відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що 19.11.2018 року між АТ «СГ «ТАС» та КП «Житомирське трамвайно- тролейбусне управління Житомирської міської ради» на підставі Закону України «Про страхування» було укладено Договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків F0-00247989. 17.01.2018 року КП «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради» було подано заяву повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. Разом з тим, відповідно до п. 23.12. ст. 23 Договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків, визначено перелік документів, які зобов`язаний надати страхувальник, третя особа страховику для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. Оскільки, ані страхувальник ані третя особа не виконали своїх обов`язків та зобов`язань, обумовлених вказаним вище договором, посилаючись на ч. 3 ст. 538 ЦК України, відповідач стверджує, що не має законних підстав для виплати страхового відшкодування (т. 1, а.с. 152-153).

В судовому засіданні 19.01.2021 року представник позивача - ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив задовольнити. Жодних заперечень щодо понесених відповідачем витрат на правову допомогу, під час судового розгляду справи представник позивача не надав.

Представники відповідача ОСОБА_2 - адвокати Горлова М. В. та Горлов Є.С. заперечували щодо задоволення позовних вимог та просили відмовити в їх задоволенні. Крім того, представники просили стягнути з позивача витрати на правову допомогу.

Представники відповідачів Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради, ПАТ "Страхова група "ТАС" в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

З урахуванням положень статті 280 ЦПК України, наявність відзивів від Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради, ПАТ "Страхова група "ТАС", суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі відповідачів.

Заслухавши представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані сторонами докази, суд приходить до такого висновку.

Встановлено, що 14.01.2019 року, о 17-45 год. водій тролейбусу ЗІУ-9 бортовий номер 1028 - ОСОБА_2 рухаючись по проспекту Миру в напрямку "Богунії" під здійснення проїзду регульованого пішохідного переходу "Хмільники" не надав перевагу в русі пішоходам, які закінчували перехід проїзної частини дороги, в результати допустив наїзд на ОСОБА_5 , яка в результаті ДТП отримані легкі тілесні ушкодження.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 08.05.2019 року провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, що в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, судом було встановлено, що пішохід ОСОБА_5 розпочала рух на регульованому пішохідному переході на дозволений сигнал світлофора та закінчувала перехід, коли загорівся сигнал світлофора, який дозволяв розпочати рух тролейбусу. Однак, водій ОСОБА_2 грубо порушуючи вимоги п.18.1 ПДР розпочав рух та здійснив наїзд на пішохода передньою правою частиною тролейбусу (т. 1, а.с. 120).

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Як встановлено в ході розгляду справи, що не заперечувалось сторонами, ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради та згідно шляхового листа №141 від 14.01.2019 року, керував тролейбусом ЗІУ-9 бортовий номер НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 54).

19.11.2018 року між ПАТ "Страхова група "ТАС" та Комунальним підприємством «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради укладено Договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків (далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону та пов`язані із життям, здоров`ям та працездатністю застрахованої особи, визначеної цим договором; відшкодування особою, відповідальність якої застрахована за цим договором, заподіяної неї шкоди: життю та здоров`ю фізичної особи або й майну, а також шкоди, заподіяної майну юридичної особи; під час експлуатації транспортного засобу, вказаного в частині 2, додатку до договору, якщо є причинно-наслідковий зв`язок між експлуатацією такого транспортного засобу і заподіяною шкодою третій особі (т. 1, а.с. 49-51).

Згідно Додатку №1 до Договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків, було застраховано тролейбус ЗІУ-9 бортовий номер 1028 (т. 1, а.с. 52-53).

16.01.2019 року Комунальним підприємством «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради направлено повідомленння до ПАТ "Страхова група "ТАС" про дорожньо-транспортну пригоду за обставинами, що відбулись 14.01.2019 року (т. 1, а.с. 55).

Водночас, як передбачалось Договором страхування страхувальник, третя особа відповідно зобов`язаний надати страховику для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування перелік документів, а саме заяву про настання страхового випадку, заяву на виплату страхового відшкодування; рішення суду про встановлення відповідальності страхувальника/ або особи відповідальність якої забезпечена, та розмір встановленої компенсації третій особі, письмову претензіяю від потерпілої третьої особи (лише у випадку позасудового розгляду претензії третьої особи (за попередньою письмовою згодою страховика), документ, що посвідчує особу страхувальника, третьої особи, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду (п. 23).

Відповідно до п. 17.5. Договору страхування ненадання страховику документів, передбачених розділами 22 та 23 цього договору протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати настання події або моменту першої можливості отримання документів, строк видачі яких визначений законодавством, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Згідно п. 15.2.12 Договору страхування, виплата моральної шкоди не відноситься до страхових випадків та, відповідно, не відшкодовується.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Оскільки відповідальність щодо відшкодування шкоди завданої КП «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради була застрахована ПАТ "Страхова група "ТАС, позивачем не надано суду доказів про звернення до страхової компанії з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди та доказів того, що страхова компанія відмовила в задоволенні вказаних вимог, що матеріальна шкода перевищує розмір страхового відшкодування, а також доказів про те, що відшкодування моральної шкоди передбачено умовами договору страхування, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заявлених до ПАТ "Страхова група "ТАС" та в задоволенні позовних вимог про відшкодуання матеріальної шкоди заявленої до КП «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Виходячи з викладених положень, а також того, що відповідач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем КП «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради, якому належить тролейбус ЗІУ-9 бортовий номер 1028, дорожньо-транспортна пригода 14.01.2019 року сталась саме під час виконання ОСОБА_2 трудових обов`язків, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 .

Згідно ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Поряд з тим, згідно п. 8 Постанови Вищого спеціалізованого суду України № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК).

У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Відповідно до п. 16 Постанови Вищого спеціалізованого суду України № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», кожен водій транспортного засобу повинен мати поліс обов`язкового страхування і якщо є такий поліс, то суд повинен за заявою позивача залучити до участі у справі страхову компанію, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність винуватця. При цьому суд наголосив, що непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдання шкоди у відповідному розмірі.

Законодавство України, чинне як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, не передбачає солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року в справі № 308/3162/15-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, відсутні підстави для стягнення шкоди із ПАТ "Страхова група "ТАС" та ОСОБА_2 та КП «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради в солідарному порядку.

Згідно довідки від 27.02.2019 року №2815/41/28-2019 про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 14.01.2019 року за адресою: м. Житомир, пр-т Миру, 8, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було травмовано пішохода ОСОБА_6 (а.с. 121).

Зі змісту виписки із медичної карти амбулаторного хворого №348, за наслідками звернення ОСОБА_5 до травматологічного пункту було встановлено діагноз - ЗЧМТ, струс головного мозку (а.с. 122).

За наслідками рентгенологічного дослідження від 11.02.2019 року, ОСОБА_5 встановлено діагноз - геморагічний забій лівої тім`яної частки, посттравматичний САК (субарахноїдальний крововилив), забій м`яких тканин потилично-тімяної ділянки (а.с. 127).

Поряд з тим, на підставі направлення старшого слідчого СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області Якимчука О.М. від 16.01.2019 року, судово-медичним експертом Обласного бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради Поповою С.І. було виготовлено Акт судово-медичного обстеження (дослідження) №218 від 16.01.2019 року, за наслідками події дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 14.01.2019 року, та згідно якого при судово-медичному обстеженні (дослідженні) у ОСОБА_5 виявлено синець на голові, які утворились від дії тупого твердого предмету, не виключено в термін і за обставин, вказаних в медичних документах та відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с. 83).

26.11.2020 року в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_7 , яка пояснила, що Акт від 16.01.2021 року було виготовлено на підставі запису з травмпункту та в ОСОБА_5 було виявлено лише синець на голові, який міг утворитись внаслідок падіння під час дорожньо-транспортної пригоди, об`єктивних даних для встановлення діагнозу струсу головного мозку на той час не було. Крім того, свідок пояснила, щоб встановити струс головного мозку необхідно пройти відповідне лікування у невролога, щоб переглянути неврологічну симптоматику, яка в термін 10 діб починає сходити (т. 2, а.с. 3-7).

Згідно консультаційного висновку спеціаліста 06106 від 14.05.2019 року ОСОБА_5 звернулась до невролога 14.05.2019 року, за спливом п`яти місяців після дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 137).

ОСОБА_5 зазначає, що вартість лікування, яке вона змушена проходити для лікування травми, отриманої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 7082,22 грн та на підтвердження чого, посилається на копії квитанції про придбання ліків (а.с. 139-140, 179).

Зі змісту консультаційних висновків нейрохірурга від 13.02.2019 року, отоларинголога від 13.02.2019 року, офтальмолога від 13.02.2019 року вбачається, що ОСОБА_5 за наслідками обстежень були встановлені певні діагнози проте, в жодному з цих висновків відсутнє посилання на причину виникнення відповідних захворювань, зокрема, у зв`язку із закритою черепно-мозковою травмою (а.с. 128-130). В період з 26.11.2019 року по 05.12.2019 року ОСОБА_5 перебувала на лікуванні у неврологічному відділенні КП «Лікарня №2» Житомирської міської ради (а.с. 178). Саме на підставі вказаних висновків, ОСОБА_5 було придбано лікарські засоби, вартість яких просить стягнути в рамках даної справи.

При цьому, зі змісту наданих квитанції вбачається, що ОСОБА_5 було придбано не лише ліки, а й інші предмети медичного призначення.

Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що на підставі викладеного обсягу доказів неможливо встановити, що 14.01.2019 року ОСОБА_5 під час дорожньо-транспортної пригоди було отримано травму саме у виді струсу головного мозку, яка в свою чергу є в причинно-наслідковому зв`язку із подальшим лікуванням та придбанням медикаментів; обстеження у лікарів (нейрохірурга, отоларинголога, офтальмолога) та придбання за наслідками таких обстежень ліків не можуть свідчити про те, що це було спрямоване на лікування саме травми, отриманої 14.01.2019 року. Таким чином позивачем не доведено наявність причинно наслідкового зв"язку між отриманим ушкодженням здоров"я та лікуванням.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За правилами п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, з урахуванням характеру, обсягу і глибини страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) і з урахувань інших обставин - стану його здоров`я, істотності вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом, що означає (в числі багатьох прикладів, рішення від 15 жовтня 2009 у справі «Антипенко проти Російської Федерації» (Antipenkovv. Russia), скарга № 33470/03, § 82; Постанова Європейського Суду від 14 лютого 2008 у справі «Пшеничний проти Російської Федерації» (Pshenichnyyv. Russia), скарга № 30422 / 03, § 35 1; рішення у справі «Гарабаев проти Російської Федерації (Garabayevv. Russia), скарга № 38411/02, § 113, ECHR 2007-VII (витяги) 2 а також Постанова Європейського Суду від 1 червня 2006 р.) у справі «Грідін проти Російської Федерації» (Gridinv. Russia), скарга Ns 4171/04, § 20 березня).

Виходячи з викладеного, оскільки з наданих суду доказів вбачається, що ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що трапилась 14.01.2019 року було отримано ушкодження в вигляді синця на голові, що підтверджується актом за № 218 судово-медичної експертизи, доказів про наявність причинно наслідкового зв"язку з іншими ушодженннями здоров"я не доведені, суд прийшов до висновків, що у наслідок фізичних та моральних страждань з вини працівника відповідача - Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради, позивачу заподіяно моральну шкоду, яку не відшкодовано протягом тривалого часу, враховуючи обставини заподіяння шкоди, глибину моральних страждань ОСОБА_5 внаслідок неможливості протягом тривалого часу відновлення порушених прав позивача та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає можливим стягнути з Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_5 при зверненні до суду судовий збір не сплачувала та подала заяву про відстрочення його сплати.

З урахуванням висновків суду щодо розміру задоволених позовних вимог, суд стягує з відповідача Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн (виходячи із ставок судового збору щодо заявленої майнової вимоги фізичною особою).

Крім того, представниками відповідача ОСОБА_2 - адвокатами Горловою М.В. та Горловим Є.С. заявлено клопотання про стягнення з позивача витрат на правову допомогу в розмірі 15 645,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Встановлено, що 31.10.2019 року між ОСОБА_2 та адвокатами Горловою М.В., Горловим Є.С. було укладено Договори №3110/19 про надання правової допомоги, згідно яких правова допомога надається для захисту інтересів клієнта як відповідача у справі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, що перебуває у провадженні Богунського районного суду м. Житомира за №295/9679/19, що включає в себе написання відзиву на позовну заяву, складання запитів до медичних установ (не обмежуючись цим), що пов`язані з розглядом даної судової справи, складання інших документів, що будуть необхідні для надання якісної правової допомоги у даній справі, представництво інтересів у даній справі, представництво в судах, збір доказів, підготовку до справи, тощо (а.с. 84-87, 91-94).

Згідно пунктів 4 указаних вище Договорів про надання правової допомоги, за виконання роботи, що передбачена умовами цього договору, клієнт сплачує суму в розмірі, що визначений адвокатом у відповідному розрахунку до цього договору; оплата послуг адвоката відбувається за результатами наданої правової допомоги, про що клієнт та адвокат підписують акт до цього договору до винесення судом рішення або протягом п`яти днів з моменту винесення судового рішення.

Згідно обґрунтованого розрахунку витрат на надання правової допомоги наданих ОСОБА_2 за договором про надання професійної правничої допомоги за №3110/19 від 31.10.2019 року по справі №295/9679/19, яка перебуває у провадженні Богунського районного суду м. Житомира, підписаного адвокатом Горловою М.В. та відповідачем ОСОБА_2 , вбачаться що вартість наданої правової допомоги становить 15 645,00 грн (т. 1, а.с. 88).

В судовому засіданні 19.01.2021 року представник позивача ОСОБА_1 не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, не виконав обов`язку щодо доведення неспівмірності витрат на правову допомогу, а тому з урахуванням складності справи, обґрунтованого розрахунку витрат, понесених відповідачем ОСОБА_2 у зв`язку з отриманням правової допомоги, суд вважає за можливе стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 судових витрат на правову допомогу в розмірі 15 645,00 грн.

Керуючись статей 23, 541, 1172, 1187, 1167, 1190 ЦК України, статей 5, 12, 13, 81, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради, ПАТ "Страхова група "ТАС" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради на користь ОСОБА_5 3000,00 грн. моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради на користь держави 908,00 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 15645,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 29.01.2021 року

Позивач:

- ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2

Відповідачі:

- ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3

- Комунальне підприємство «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради, місцезнаходження: 10025 м. Житомир, вул. Вітрука, 1 ЄДРПОУ 03328310;

- ПАТ "Страхова група "ТАС", місцезнаходження 03062 м.Київ, пр. Перемоги, 65 , ЄДРПОУ 30115243

Суддя Л.М.Чішман