Ухвала суду № 94507671, 26.01.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/2333/18

26 січня 2021 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої Подлісної І.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління транспорту, комунікацій та зв`язку Тернопільської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління транспорту, комунікацій та зв`язку Тернопільської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 року у задоволенні даного позову відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 30 жовтня 2018 року №819 “Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів автомобільним та електричним транспортом в м. Тернополі” із змінами, внесеними рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 15 листопада 2018 року №872 “Про внесення змін в рішення виконавчого комітету від 30.10.2018 р. №819 “Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів автомобільним та електричним транспортом в м. Тернополі”; зобов`язано Виконавчий комітет Тернопільської міської ради відповідно до вимог частини першої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України невідкладно, після набрання рішенням суду законної сили, опублікувати резолютивну частини рішення суду у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено; стягнено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Тернопільської міської ради 1762 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) сплаченого судового збору.

Постановою Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №500/2333/18 (касаційне провадження №К/9901/10884/19) касаційну скаргу Виконавчого комітету Тернопільської міської ради залишено без задоволення, Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 року у справі №857/2605/19 залишено без змін.

06.01.2021 ОСОБА_1 подав до суду письмову заяву, в якій просив змінити спосіб та порядок виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі №500/2333/18 в частині вирішення питання розподілу судових витрат наступним чином: "стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської міської ради 1762 грн. сплаченого судового збору"; або ж у якості альтернативи - "зобов`язати Виконавчий комітет Тернопільської міської ради невідкладно після набрання цим рішенням законної сили сплатити ОСОБА_1 1762,00 грн. у якості відшкодування сплаченого ним судового збору".

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2021 дану справу передано судді ОСОБА_2 для вирішення питання про зміну способу та порядок виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019.

Ухвалою суду від 16.01.2021 прийнято до провадження та призначено дану заяву до розгляду на 26.01.2021 о 12:00 год.

Заявник (позивач) в судове засідання не з`явився, надіславши через електронний суд заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, а також заперечення на заяву щодо зміни способу та порядку виконання судового рішення.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату і місце розгляду заяви. Причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду клопотання сторін у справі в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали заяви та додані до неї документи, проаналізувавши її доводи, прийшов до переконання, що останню слід задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у справі №500/2333/18 було зокрема вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме на мою користь суд вирішив стягнути 1726,00 грн. сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Тернопільської міської ради.

З виконавчим листом ОСОБА_1 звернувся до Управління Державної казначейської служби у м. Тернополі із заявою про безспірне списання коштів, до котрої долучив усі необхідні документи.

Відтак, листом УДКС у м. Тернополі від 21.06.2019 року за №06-08/448 заявника було сповіщено, що Виконавчий комітет Тернопільської міської ради не має відкритих рахунків в органах Казначейства, що унеможливлює безспірне списання.

У подальшому ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Тернопільській області з проханням здійснити примусове виконання вищезазначеного рішення суду.

Повідомленням державного виконавця від 23.07.2019 за результатом розгляду заяви заявника було сповіщено про неможливість відкриття виконавчого провадження, із вказівкою на те, що такі рішення підлягають спеціальному порядку виконання — через органи державної казначейської служби України.

Крім того, 19.07.2019 року позивач звернувся із заявами як до Тернопільської міської ради, так і до її Виконавчого комітету з проханням здійснити йому виплату на основі рішення суду, надавши відповідні реквізити рахунків, проте у спільній відповіді від 12.08.2019 року відмовили виконанувати судове рішення.

Згодом, ОСОБА_1 знову звернувся до органів казначейства із заявою від 26.05.2020 року, в якій прохав здійснити безспірне списання, а при неможливості -порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку виконання.

Тоді 26.06.2020 року казначейська служба звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із клопотанням щодо роз`яснення способу виконання судового рішення, проте Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.07.2020 року у задоволенні такої заяви відмовив.

Так, листом від 10.09.2020 року ГУ ДКСУ у Тернопільській області поінформувало позивача про повернення виконавчого листа Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/2333/18 без виконання із рекомендацією звернення до суду для зміни боржника.

Таким чином, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року в частині стягнення судових витрат не може бути виконане жодним чином без зміни способу та порядку його виконання.

Надавши правову оцінку вказаним обставинам справи суд вважає, що дана заява підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно ч. 3. ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту.

Як зміну способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з наявністю обставин, передбачених ч. 3 ст. 378 КАС України.

У свою чергу, пунктом 10 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, зокрема, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

У даному випадку, проаналізувавши наявні матеріали, суд приходить до висновку про тривале та безпідставне невиконання відповідачем рішення суду, предметом якого є стягнення сплаченого судового збору позивачем при зверненні до суду.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що доводи відповідача на виправдання того, що не виконується рішення суду, зводяться до очікування «окремого порядку», яке триває вже кілька місяців, що по суті є очікуванням санкціонування владою виконання рішення суду, що є недопустимим у правовій, демократичній державі та зазвичай призводить до звернення до ЄСПЛ.

У даному випадку вбачається також ручне регулювання органом виконавчої влади виконання рішення суду, що свідчить не лише про ігнорування норм Конституції України щодо обов`язковості судових рішень, але й свідчить про дії органів виконавчої влади щодо нівелювання діяльності судової влади як такої.

У взаємозв`язку з наведеним, суд звертає увагу, що відповідно до положень ч. 3 ст. 129-1 Конституції України: Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні установи — органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного чи місцевого бюджету.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначена система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органи місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією, цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади — також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Отже, на підставі вказаних норм права суд приходить до переконання, що виконавчий комітет Тернопільської міської ради є виконавчим органом Тернопільської міської ради, підконтрольний та підзвітний їй, фінансується за рахунок її бюджету. Шкода заподіяна вказаним виконавчим комітетом відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету Тернопільської міської ради.

Європейським судом з прав людини неодноразово розкривалось поняття принципу res judicata – поваги до чинного рішення суду. Зокрема у справах «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine), заява No 24465/04, рішення від 19 лютого 2009 року, «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява No 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Такі роз`яснення систематизовані у звіті Венеціанської комісії 2011 року (CDL-AD(2011)003rev. Report on the Rule of Law. Ad opted by the Venice Commission at its 86th plenary session (Venice, 25-26 March 2011) on the basis of comments by Mr Pieter van Dijk, Ms Gret Haller, Mr Jeffrey Jowell, Mr Kaarlo Tuori), де, окрім іншого наголошується? що правова визначеність вимагає, щоб правові норми були зрозумілими й точними і мали на меті гарантування, що ситуації і правовідносини будуть передбачуваними. Зворотна дія не відповідає принципу правової визначеності, щонайменше у кримінальному праві (відповідно до ст. 7 ЄКПЛ), оскільки особи повинні знати наслідки своєї поведінки; але також і в цивільному та адміністративному праві, оскільки це може впливати на права і законні інтереси. Також правова визначеність вимагає поваги до принципу res judicata – остаточні рішення національних судів не мають ставитися під сумнів. Це також вимагає виконання остаточних судових рішень [...]. Система, що дозволяє ставити під сумнів остаточні судові рішення без переконливих підстав у суспільних інтересах і без зазначення строку, не відповідає принципу правової визначеності.

Отже, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України", пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України", пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України», тощо).

Ситуація за якої неможливо виконати остаточне рішення суду з процесуальних міркувань, котрі не впливають на його суть, містить ознаки зневаги до такого акту правосуддя. Нівелює його та підриває довіру суспільства до судової гілки влади, як до інституту держави.

Така обставина є неприпустимою, а ці факти не можуть толеруватись судом.

Міркування представника Тернопільської міської ради, на думку суду, не заслуговують на увагу, адже виконавчий комітет Тернопільської міської ради і має статус окремої юридичної особи, але він не є самостійним суб`єктом реалізації цивільних прав, оскільки діє виключно в інтересах самої міської ради. Декларує її волю, повністю підконтрольний та підзвітний їй з усіма витікаючими наслідками.

Саме тому, суд вважає цілком очевидним, прогнозованим та узгодженим з нормами закону є те, що за шкоду, заподіяну діяльністю виконавчого комітету Тернопільської міської ради відповідає бюджет Тернопільської міської ради, а тому дана заява позивача ОСОБА_1 є обґрунтованою та підставною.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, у т.ч. наведені вище обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення суду та по суті, у зв`язку з фактичною відмовою відповідача від його виконання, - роблять його виконання неможливим, тому, суд приходить до висновку про зміну способу і порядку виконання рішення суду у даній справі №500/2333/18 в частині вирішення питання розподілу судових витрат наступним чином:

“Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської міської ради (вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 34334305) 1762 грн (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) сплаченого судового збору”.

Застосування такого способу виконання є найбільш ефективним.

При цьому, судом враховується, що зміна способу і порядку виконання не змінює та не зачіпає суті самого судового рішення.

Керуючись положеннями ст. ст. 378, 241 - 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду задовольнити повністю.

Змінити спосіб та порядок виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у справі №500/2333/18 в частині вирішення питання розподілу судових витрат, шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської міської ради (вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 34334305) 1762 грн (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) сплаченого судового збору.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 8 ст. 378 КАС України може бути оскаржена у строки та порядку, визначеному ст. ст. 292 - 297 КАС України.

Головуючий суддя Подлісна І.М.