Рішення № 94506804, 29.01.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13045/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мастерпласт Україна” (вул. Тельмана, 4-Б, с. Великі Лази, Ужгородський район, Закарпатська область, 89440, код ЄДРПОУ 33438138) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 433333459) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Мастерпласт Україна” з позовом до Одеської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби №UА500020/2020/000157/2 від 10.11.2020 року;

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UА500020/2020/000157/2 від 10.11.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що «Мастерпласт Україна» до Одеської митниці Держмитслужби в митному режимі «імпорт» подано митну декларацію №UА500020/2020/234130 з метою митного оформлення товарів: сітка, скловолокна виготовлена з ниток скловолокна не полотняного переплетення, просочених (покритих) полімерним матеріалом (поліефіруретаізоціанатами), в рулонах.

На виконання ст.49, ч. ч. 1, 2 ст.53 Митного кодексу України разом з митною декларацією Товариством подано до Одеської митниці Держмитслужби документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний метод її визначення за ціною договору, зокрема: контракт №15 від 26.06.2018 року; специфікація №65 від 05.11.2020 року; інвойс № IN-ЕХ20/01709 від 05.11.2020 року; коносамент № 4369-0177-009.017 від 26.09.2020 року;

калькуляція вартості від 09.11.2020 року; інвойс виробника № YСJА202010-UК-1 від 19.09.2020 року; пакувальний лист б/н 19.09.2020 р.; рахунок - фактура НUS1077944 від 09.11.2020 року; сертифікат страхування вантажу № 6428518018002 від 27.09.2020 року; митна декларація країни відправлення №021720200000310582 від 22.09.2020 року; сертифікат походження товару 20С4403А2434/02173 від 23.09.2020 року; лист ТОВ «Мастерпласт Україна» від 09.11.2020 року.

Разом з митною декларацією Товариством надано лист з письмовими поясненнями щодо визначення вартості страхування та інформації про включення тари та упаковки до вартості товару.

10.11.2020 року Уповноваженою особою декларанта, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЗДОМ» надано до Одеської митниці Держмитслужби лист - повідомлення №405 від 10.11.2020 року проте, що додаткові документи надаватись не будуть.

Позивач зазначає, що як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, підставами для його прийняття стали наступні розбіжності:

невідповідність суми, визначеної у страховому сертифікаті з необхідним мінімальним покриттям;

відсутність інформації щодо включення вартості тари та упаковки до митної вартості.

Позивачем вказано, що контрактом визначені умови поставки СІF, всі витрати із страхування та транспортування враховані продавцем у вартості товару.

Також позивач звертає увагу, що умовами контракту №15 від 26.06.2018 року, зазначено:

п.5.2 - «Вартість упаковки входить у вартість товару. У випадку, якщо упаковка передбачає додаткові витрати продавця, її вартість в ціну товару не включається, та зазначається окремим рядком в специфікаціях».

Також, товариство разом з митною декларацією надало відповідачеві письмові пояснення щодо включення вартості тари та упаковки до ціни товару.

У специфікації №65 від 05.11.2020 року до контракту №15 від 26.06.2018 року інформація щодо додаткових витрат MASTERPLAST International Kft на упаковку відсутня.

Ухвалою суду від 30.11.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

29.12.2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Одеська митниця Держмитслужби не погоджується з адміністративним позовом ТОВ «Мастерпласт Україна», вважає, що доводи, викладені в позові є необґрунтованими, а сама позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначає відповідач, під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UА500020/2020/234130 від 09.11.2020 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані, позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відповідно до умов поставки СIF, продавець зобов`язаний здійснити страхування вантажу, яке має покривати зазначену в договорі ціну +10%, але в наданому до митного оформлення страховому документі від 27.09.2020 № 19 С534.131-7 сума не співпадає з сумою мінімального покриття (Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів).

Згідно п.5.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 26.06.2018 №15 вартість упаковки входить у вартість товару на пакування та маркування включені у вартість товару.

У випадку якщо, упаковка передбачає додаткові витрати Продавця, її вартість в ціну товару не включається та зазначається окремим рядком в Специфікаціях.

Проте, у наданому до митного оформлення документах специфікації до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.11.2020 №65 відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складової митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

На підставі ч. статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджену наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею Держмитслужби повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Також необхідно було надати відповідно ст.254 МКУ для перевірки та підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення від 22.09.2020 №021720200000310582.

Декларантом надано документи але вони не стосуються витребуваних документів (згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ), та листом від 10.11.2020 №405 повідомлено про відмову надати витребувані документи.

Таким чином, вказані вище розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст. 53 МКУ.

Надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органам числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановленні статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці Держмитслужби разом з митною декларацією (МД) UА500020/2020/234130 від 09.11.2020 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані всі витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості № UА500020/2020/000157/2 від 10.11.2020 року.

У рішенні про коригування митної вартості № UА500020/2020/000157/2 від 10.11.2020 року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.

26.01.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вважає за необхідним наголосити, що у п.5.2 контракту №15 від 26.06.2018 року, укладеного між MASTERPLAST International Kft та ТОВ «Мастерпласт Україна» чітко та однозначно визначено, що вартість упаковки входить у вартість товару. У випадку, якщо упаковка передбачає додаткові витрати продавця, її вартість в ціну товару не включається, та зазначається окремим рядком в специфікаціях.

Специфікація № 65 від 05.11.2020 року до контракту №915 від 26.06.2018 року не містить інформації щодо додаткових витрат продавця на упаковку.

Таким чином, якщо б упаковка товару передбачала додаткові витрати продавця її вартість визначалась би окремим рядком в специфікації. Якщо не визначається - додаткових витрат не було.

Договором, на виконання якого була здійснена поставка товару, передбачені умови формування вартості тари та упаковки - вартість упаковки входить у вартість товару.

Окрім того, відповідно до визначених у зовнішньоекономічному контракті умов поставки СІF, продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити пакування товару, за винятком випадків, коли в певній галузі торгівлі зазвичай здійснюється перевезення такого виду товару без упаковки (сторінка 148 офіційного перекладу правил Інкотермс 2020 Міжнародної торгової палати на українську мову, здійснений ТОВ «Асоціація експортерів та імпортерів» у 2019 р).

Тобто, у спірних правовідносинах вартість пакування не є витратами, які додатково включаються у митну вартість товару.

На думку позивача, відповідачем не враховані умови поставки товару та надані до митного оформлення документи, з яких вбачається, що вартість упаковки входить до ціни товару.

Позивачем заявлені усі повні та достовірні відомості про митну вартість товарів, вірно визначено митну вартість товарів.

Відповідач не обґрунтував належним чином свої доводи щодо недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості товару.

Окрім того, листом від 09.11.2020 р. ТОВ «Мастерпласт Україна» повідомило Одеську митницю Держмитслужби, що усі документи, які є у наявності для підтвердження заявленої митної вартості надані до митного органу.

Отже, документи подані позивачем є достатніми та такими, що у своїй сукупності не викликають сумнів у достовірності наданої інформації, відповідності обраного ним методу визначення митної вартості товарів.

Враховуючи вище викладене, позивач вважає що заперечення відповідача є необґрунтованими та підлягають відхиленню.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Відповідно до матеріалів справи JIAXING YINGCAN TRADING CO.LTD продає імпортований товар MASTERPLAST International Kft за ціною 18375.50 США, відповідно комерційного інвойсу YСJА202010-UК від 19.09.2020 року.

Поставка товару здійснювалась на умовах FОВ, згідно комерційного інвойсу від 19.09.2020 року, митної декларації країни відправлення від 22.09.2020 року.

Між ТОВ «Мастерпласт Україна» та MASTERPLAST International Kft укладено контракт 26.06.2018 року №15.

Відповідно до п.2.1 контракту продавець поставляє покупцю будівельні матеріали окремими партіями згідно специфікацій. Специфікація додається до кожної окремої партії товару. Ціна та торгова марка зазначається у специфікації на кожну окрему партію товару.

Відповідно до додатку до вказаного контракту - специфікації №65 від 05.11.2020 року та з інвойсу IN-ЕХ20/01709 від 05.11.2020 року, вартість імпортованого товару становить 21 151,10 доларів США, умови поставки CІF.

Таким чином, митне оформлення здійснювалось позивачем за непрямим контрактом з посередником MASTERPLAST International Kft.

09.11.2020 року «Мастерпласт Україна» до Одеської митниці Держмитслужби в митному режимі «імпорт» подано митну декларацію №UА500020/2020/234130 з метою митного оформлення товарів: сітка, скловолокна виготовлена з ниток скловолокна не полотняного переплетення, просочених (покритих) полімерним матеріалом (поліефіруретаізоціанатами), в рулонах.

Разом з митною декларацією Товариством подано до Одеської митниці Держмитслужби документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний метод її визначення за ціною договору, зокрема:контракт №15 від 26.06.2018 року; специфікація №65 від 05.11.2020 року; інвойс № IN-ЕХ20/01709 від 05.11.2020 року; коносамент № 4369-0177-009.017 від 26.09.2020 року;калькуляція вартості від 09.11.2020 року; інвойс виробника № YСJА202010-UК-1 від 19.09.2020 року; пакувальний лист б/н 19.09.2020 р.; рахунок - фактура НUS1077944 від 09.11.2020 року; сертифікат страхування вантажу № 6428518018002 від 27.09.2020 року; митна декларація країни відправлення №021720200000310582 від 22.09.2020 року; сертифікат походження товару 20С4403А2434/02173 від 23.09.2020 року; лист ТОВ «Мастерпласт Україна» від 09.11.2020 року.

10.11.2020 року Відповідачем було ухвалено рішення № № UА500020/2020/000157/2 “Про коригування митної вартості товарів” та видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № №UА500020/2020/00562.

У рішенні Відповідачем зазначено наступне.

У поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності а саме:

Відповідно до умов поставки CIF, продавець зобов`язаний здійснити страхування вантажу, яке має покривати зазначену в договорі ціну +10%, але внаданому до митного оформлення страховому документі від 27.09.2020 №19-С534.131-7 сума не співпадає з сумою мінімального покриття. (міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів). Згідно п п.5.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 26.06.2018 №15 вартість упаковки входить у вартість товару на пакування та маркування включені у вартість товару. У випадку якщо, упаковка передбачає додаткові витрати продавця, її вартість в ціну не включається та зазначається окремим рядком в Специфікаціях. Проте, у наданому до митного оформлення документах специфікації до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 26.06.2018 №15 відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складової митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами , визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

Також необхідно було надати відповідно ст.254 МКУ для перевірки та підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення від 22.09.2020 №021720200000310582.

10.11.2020 року Уповноваженою особою декларанта, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЗДОМ» надано до Одеської митниці Держмитслужби лист - повідомлення №405 від 10.11.2020 року про те, що додаткові документи надаватись не будуть.

Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України, у випадку якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України. Згідно із статтею 57 Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Митним органом з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України з урахуванням опису та фізичних характеристик товарів та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим і становить: ЕМД № UА500020/2020/229100 від 02.10.2020 - 1,5171 дол. США/кг нетто, ніж заявлено декларантом 1,057 дол. США / кг нетто.

Вважаючи протиправними вищезазначені рішення про коригування митної вартості та Картку відмови позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України)

Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (...named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (...назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Таким чином, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.

Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, то в даному випадку позивачем не повинно додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту.

Таким чином, витрати на страхування та транспортування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.

Судом встановлено, що за умовами контракту не передбачено передачу покупцю документів про страхування вантажу.

У документах, надання покупцеві яких передбачено контрактом і на підставі яких позивачем розраховувалась митна вартість товарів, вказана ціна товару з урахуванням умов поставки CIF ODESSA.

Разом з цим, суд зазначає, що ТОВ “Мастерпласт Україна” здійснювало митне оформлення товарів на підставі наявних у нього документів, що виникли з правовідносин між ним і компанією MASTERPLAST International Kft (стороною контракту), та заявлена декларантом митна вартість товару є дійсною вартістю в рамках контракту, про яку сторони домовились.

При цьому, сторони контракту, узгодивши умови поставки товару згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010, тим самим встановили, що витрати на пакування, маркування, страхування та фрахту входять до ціни товару.

Також за умовами контракту №15 від 26.06.2018 року, зазначено:

п.5.2 - «Вартість упаковки входить у вартість товару. У випадку, якщо упаковка передбачає додаткові витрати продавця, її вартість в ціну товару не включається, та зазначається окремим рядком в специфікаціях».

У специфікації №65 від 05.11.2020 року до контракту №15 від 26.06.2018 року інформація щодо додаткових витрат MASTERPLAST International Kft на упаковку відсутня.

Оскільки за умовами Контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, то згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не потребують окремого документального підтвердження, а тому посилання відповідача про необхідність відокремлення вартості пакування від вартості товару для правильного визначення митної вартості ввезеного позивачем товару є безпідставними.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що надані для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена Позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон повязує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16

Посилання Відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню»

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості UА500020/2020/000157/2 від 10.11.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА500020/2020/000562 від 10.11.2020 року, у зв`язку з чим вони належать до скасування.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 4204 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі по 4204 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Мастерпласт Україна” (вул. Тельмана, 4-Б, с. Великі Лази, Ужгородський район, Закарпатська область, 89440, код ЄДРПОУ 33438138) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 433333459) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби №UА500020/2020/00562 від 10.11.2020 року;

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UА500020/2020/000157/2 від 10.11.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 433333459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мастерпласт Україна” (вул. Тельмана, 4-Б, с. Великі Лази, Ужгородський район, Закарпатська область, 89440, код ЄДРПОУ 33438138) судові витрати у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) гривні.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.