Ухвала суду № 94506702, 28.01.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15348/20

У Х В А Л А

28 січня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку ст. 287 КАС України (в письмовому провадженні) заяву ОСОБА_1 за вх. №ЕП/2372/21 про відвід головуючого судді Потоцької Н.В.,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленко Василя Олександровича, Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в якому позивач просить:

визнати дії відповідача у ганебно - зухвалому зволіканні власними посадовими обов`язками старшого державного виконавця, які полягають у здійсненні, виконавчого провадження з дотриманням передбачених Законом України «Про виконавче провадження» засад незаконними та такими що на 100 відсотків суперечать Закону;

визнати винесену відповідачем Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 62939298 від 18.11.2020 р. незаконною та скасувати її;

стягнути з відповідача, нанесену незаконними, зухвало - ганебними діями моральну і матеріальну шкоду у розмірі 1 500 000 гривень за завдання позивачу значної моральної та матеріальної шкоди та вчинення зухвало - ганебного знущання над позивачем шляхом злочинного зволікання своїх службових обов`язків з метою приховування своєї зухвало - злочинної бездіяльності, яка по своїй суті суперечить здоровому глузду.

Ухвалою суду від 12.01.2021 року відкрито провадження у справі з урахуванням особливостей визначених приписами ст. 287 КАС України для вказаної категорії справ та призначено розгляд справи на 21.01.2021р. о 15.00 годині (10-денний строк).

Ухвалою суду від 12.01.2021 року витребувано з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином завірену копію виконавчого провадження ВП № 629392983.

21.01.2021 року за вхід. № ЕП/1547/21 надано відзив із додатком (копія матеріалів ВП 62939298).

Відзив надійшов на електронну пошту суду 21.01.2021 р. об 12:56 год. тоді як, судове засідання по вказаній справі призначено на 15:00 год.

Ухвалою суду від 22.01.2021 року зупинено провадження по справі - до 03 лютого 2021 року до 15:00 год. з метою забезпечення права позивача на ознайомлення із матеріалами, наданими відповідачем, та формування своєї правової позиції.

28.01.2021 року через канцелярію суду за вх. №ЕП/2372/21 позивачем ОСОБА_1 надано заяву про відвід головуючої судді Потоцької Н.В.

В обґрунтування наданої заяви позивач зазначив наступне:

суддею Потоцькою Н.В. безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору;

Одеський окружний адміністративний суд судові засідання з грудня 2020 р. по кінець січня 2021 р. проводить тільки у режимі відеоконференцій, на 21.01.2021 р. суддя Потоцька Н.В. призначила судове засідання на 15.00 годину у будівлі суду;

жодної ухвали, навіть повідомлення на мою електронну пошту від судді Потоцької Н.В. , до її сорому і ганьби, мною отримано не було;

помічник судді Потоцької Н.В. надіслав на мою електронну пошту гуртом величезну кількість документів, яка складає понад 30 аркушів, у якості відзиву відповідача, на превеликій жаль, такої поганої якості, що не тільки неможливо не тільки роздрукувати, а навіть ознайомитися зі змістом цих документів.

Крім того, позивачем ОСОБА_1 зазначено:

«Наголошую і звертаю Вашу увагу, судді, який буде розглядати заявлений відвід судді Потоцький Н.В. , що помічник судді є службовою особою, яка утримується за рахунок бюджетних асигнувань державного бюджету, тому надсилати відзиви відповідачів позивачам не є його обов`язком, а на мою обґрунтовано думку, є виконанням зухвало - злочинного доручення судді Потоцької Н.В. , з метою відробити отриману нею неправомірну вигоду від відповідача.

Зокрема цього, зважаючи на той факт, що я є звичайним пересічним громадянином України, поважного віку, який змушений не жити, а існувати на пенсію, розмір якої нижче прожиткового рівня, комп`ютерне обладнання, яке є в моїй власності незважаючи на його задовільний робочий стан, на превеликій жаль за своїми технічними можливостями не може не тільки змагатися з сучасним подібним обладнанням, а взагалі не просто ускладнює роботу, а робить її ледве можливою.

Свідомо, що коли я був молодший, то працював і заробляв, тому у мене була можливість придбати як комп`ютер, так і відповідне обладнання. Але впевнено йде час, старіємо не тільки ми, люди, а ї обладнання Внаслідок обмеженості технічних можливостей наявного у мене електронного обладнання, я не можу сприйняти таку величезну кількість інформації, прислужливо наданої мені помічником судді Потоцької Н.В. , мабуть за її зухвалим дорученням, з метою швидко відробити отриману неправомірну вигоду від відповідача, який повинен це зробити сам, згідно не тільки КАС України, а насамперед за ухвалою судді Потоцької Н.В .

Незважаючи, що з часу отримання мого обґрунтованого клопотання суддею Потоцькою H. В. минув, на даний час цілий тиждень, її помічник , внаслідок зухвало - злочинного доручення судді Потоцької Н.В. , на підставі наполегливого бажання «добродійки» не розглянути належним чином, у відповідності з вимогами КАС України дану адміністративну справу, а насамперед за будь - що відробити отриманий змістовний хабар від відповідача.

На підставі вищевикладеного обґрунтовано зважаю, що суддя Потоцька Н.В. не бажає здійснювати судочинство неупереджено і чесно, дотримуючись його величі Законів України, тому - надаючи дану заяву про відвід наголошую, що на підставі документальних фактів, які обов`язково будуть надані до відповідних правоохоронних органів України, суддя Потоцька Н.В. взагалі не здатна обіймати посаду судді України надалі».

Надаючи правову оцінку доводам заявника, в розрізі приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та норм Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з такого.

Підстави для відводу судді визначені частиною 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 КАС України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Заявник стверджує про наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суд вважає необгрунтованими вказані доводи заявника з огляду на наступне.

Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому, ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено.

У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорі викликати в учасників цивільного процесу.

З вищезазначеного вбачається, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність відповідних вищезазначених суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

В інакшому випадку особиста безсторонність суду презюмується.

У заяві про відвід вищезазначені суб`єктивні та об`єктивні критерії не доведено. Отже, його особиста безсторонність презюмується, а тому заява є необгрунтованою.

Частиною 4 статті 36 КАС України відокремлено підстави, які не можуть бути підставами для відводу. Це:

незгода сторони з процесуальними рішеннями судді;

рішення або окрема думка судді в інших справах;

висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Вказана норма статті є імперативною.

Імперативна норма - виражає в категоричних розпорядженнях держави чітко позначені дії й не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов`язків суб`єктів. Інакше: імперативні норми прямо наказують правила поведінки.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст.242 КАС України).

В рішеннях Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у справах №523/5348/17 від 14.02.2018, №9901/573/18 від 09.08.2018 року, №826/23651/15 від 16.08.2018 року, №9901/673/18 від 01.10.2018 року, №800/445/16 від 18.10.2018 року, №855/379/19 від 01.09.2019 року неодноразово висловлювалась правова позиція щодо неможливості заявлення відводу з підстав, які не можуть бути підставами відводу.

Також, Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 17.02.2019 року по справі № 855/35/19 сформував наступну правову позицію:

«Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України закріплює в якості однієї з основних засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін і свобода у наданні ними суду своїх доказів не передбачає наявності у суду обов`язку беззаперечно приймати усі без виключення докази, заявлені учасниками справи, адже суд наділений свободою власного розсуду при вирішенні даного питання.

Разом з тим, нормами частини 4 статті 36 КАС України прямо встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Тому, наведені позивачем у заяві про відвід колегії суддів обставини не можуть бути покладені в основу сумнівів у неупередженості або об`єктивності суддів…», яка застосована і при розгляді даної заяви.

Крім того, у справі «Зубарев проти Росії» Європейський Суд з прав людини зауважив, що суддівський імунітет - це юридична практика, яка існує в певній формі у багатьох державах-учасниках.

«Суддівський імунітет створений на користь громадськості, в інтересах якої судді повинні мати свободу здійснювати свої функції незалежно та без побоювання наслідків, тоді як громадяни, які беруть участь в цивільних справах, можуть захистити себе від судових помилок, подавши скарги в апеляцію».

Отже, суд прийшов до висновку про необгрунтованість заяви про відвід.

Відповідно до ч.4 ст. 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 36, 39-40, 44, 45, 166-167, 195, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 за вх. №ЕП/2372/21 про відвід головуючого судді Потоцької Н.В - визнати необгрунтованою.

Передати заяву про відвід судді Одеського окружного адміністративного суду Потоцькій Н.В. від 28.01.2021 р. у справі №420/15348/20 до відділу з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи Одеського окружного адміністративного суду для визначення судді, з метою вирішення питання про відвід, у порядку визначеному ст. 31 КАС України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.