Рішення № 94506625, 29.01.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2021 р. № 400/4761/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельник О.М. за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54001

про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Миколаївського обласного військового комісаріату (надалі - відповідач) з позовними вимогами про:

- визнання протиправними дії Миколаївського обласного військового комісаріату щодо відмови у проведені ОСОБА_1 перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Первомайському об`єднаному міському військовому комісаріаті та Кривоозерському районному військовому комісаріаті Миколаївської області в період з 01.06.2000 року по 31.12.2015 року враховуючи базовий місяць червень 2000 року;

- зобов`язання Миколаївський обласний військовий комісаріат провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Первомайському об`єднаному міському військовому комісаріаті та Кривоозерському районному військовому комісаріаті Миколаївської області в період з 01.06.2000 року по 31.12.2015 року враховуючи базовий місяць червень 2000 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що під час проходження військової служби у Первомайському об`єднаному міському військовому комісаріаті та Кривоозерському районному військовому комісаріаті Миколаївської області оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України в період з 01.06.2000 року по 31.12.2015 року він перебував на усіх видах грошового забезпечення, в тому числі фінансовому. При звільненні позивачу не виплачено індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби. Після звернення до відповідача з заявою про проведення перерахунку та виплати позивачу індексації, листом від 13.12.2019 року йому було відмовлено у задоволенні вказаної заяви.

01.12.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач просить відмовити в повному обсязі з огляду на наступне. Згідно з даними Держкомстату, опублікованими на офіційному порталі індексів інфляції в 1991-2019 рік, з червня 2000 року по 01.07.2002 рік індекс інфляції не перевищував показник в 105 % (величина порогу індексації) відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону Української РСР «Про індексацію грошових доходів населення 1282-ХІІ від 25.04.1997 року» (яка була чинною в період з 21.05.1998 року по 01.07.2002 рік). Відповідач також зазначає, в грудні 2002 року індекс інфляції перевищив 101.4 % (встановлений відповідно до Закону №1282-ХІІ від 07.02.2002 (який набув чинності 01.07.2002 року) та позивачу з 01.01.2003-31.12.2003 рр. Миколаївським обласним військовим комісаріатом була нарахована та виплачена 100% надбавка. Згідно Порядку №1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101%. Подальші виплати сум індексації підтверджуються Довідками про нараховане грошове забезпечення та одноразові виплати Миколаївським обласним військовим комісаріатом від 31.10.2019 року. Також відповідач зазначає, що не зрозумілим є визначення базового місяця позивачем червень 2000 року, що не відповідає механізму визначення базового місяця встановленого Порядком №1078. Крім того, зазначено у відзиві, що Порядком проведення індексації грошових доходів населення не передбачений механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди, тому підстави для нарахування та виплати індексації за попередні періоди відсутні.

Ухвалою суду від 02.11.2020 року провадження по справі відкрито, та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

17.12.2020 року від позивача надійшло клопотання про заміну відповідача його правонаступником.

Ухвалою суду від 29.01.2021 року здійснено заміну відповідача правонаступником.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач є підполковником запасу, проходив військову службу у Збройних Силах України у Первомайському об`єднаному міському військовому комісаріаті та Кривоозерському районному військовому комісаріаті Миколаївської області оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України в період з 01.11.2000 року по 31.08.2018 рік.

14 листопада 2019 позивач звернувся до військового комісара Миколаївського обласного військового комісаріату з заявою про проведення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби в період з 01.06.2000 року по 31.12.2015 рік з врахуванням базового місяця 01.06.2000 рік.

Листом від 13.12.2019 року № 4/7829 у задоволенні заяви відмовлено.

Вважаючи відмову протиправною позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених Законом.

Абзац 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII встановлює, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

За змістом частин другої та третьої статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Станом на 01.06.2000 (початкова дата спірного періоду) правові, економічні й організаційні основи індексації грошових доходів населення були передбачені Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон УРСР № 1282-XII ).

Згідно із статтями 1, 2 Закону № 1282-XII Індексація - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямована на підтримання купівельної спроможності їх грошових доходів.

Статтею 3 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, що одержуються ними в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії; соціальна допомога (сім`ям з дітьми, по безробіттю, тимчасовій непрацездатності тощо); стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника тощо. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, крім передбачених частиною першою цієї статті.

Обчислення індексу споживчих цін з наростаючим підсумком для

індексації грошових доходів громадян починається з 1 січня 1997 року, і індексація провадиться, якщо індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків (величина порога індексації). Обчислення індексу споживчих цін для здійснення подальшої індексації грошових доходів громадян починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків.

За нормами статті 6 Закону України № 1282-XII (у редакції, чинній на початок спірного періоду), підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок коштів відповідного бюджету.

Відповідно до статті 33 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» у редакції, чинній на дату початку спірного періоду, в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

За змістом статті 2 Закону України № 1282-XII в редакції, чинній на кінець спірного періоду (31.12.2015), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно із статтею 4 Закону України № 1282-XII в редакції, чинній на кінець спірного періоду (31.12.2015) , індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 5 Закону України № 1282-XII в редакції, чинній на кінець спірного періоду (31.12.2015), підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Отже, законодавство, чинне протягом спірного періоду, передбачало обов`язкову індексацію заробітної плати (грошового забезпечення).

Стаття 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначає, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

З листа відповідача від 13.12.2019 року №4/7829 вбачається, що індексація грошового забезпечення у спірний період позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення у заявлений позивачем спірний період з 01.06.2000 по 31.12.2015 є порушенням вимог чинних у різний час протягом спірного періоду Закону № 1282-XII та порушує права позивача.

Частина четверта статті 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком (стаття 233 Кодексу законів про працю України).

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.06.2000 по 31.12.2015 та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за цей період.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача врахувати базовий місяць індексації з 01.06.2000 суд зазначає таке.

В обґрунтування цієї частини позовних вимог позивач вказує, що «під час проходження військової служби основний розмір грошового забезпечення з якого починається відлік часу на право отримання індексації мого грошового забезпечення, змінився 01.06.2000 року з моменту мого призначення для подальшого проходження військової служби до Первомайського ОМВК Миколаївської області».

Суд бере до уваги, що поняття базового місяця індексації запроваджене Порядком проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.1998 № 663, який був чинним з 21.05.1998 по 17.07.2003.

Згідно п.5 Постанови №663 разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, соціальної допомоги та стипендії місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів громадян. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, згідно з пунктом 5 якого у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

За приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач не надав доказів підвищення посадового окладу з 01.06.2000 рік.

На підставі наведеного вище суд дійшов висновку про відмову в позові в цій частині.

Отже, позов належить задовольнити частково.

Судові витрати у справі відсутні.

Щодо клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати до суду в установлений судом строк звіт щодо виконання рішення суду, суд зазначає таке.

За нормами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, а, отже, наділений правом, а не закріпленим обов`язком під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися залежно від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43354/18) та в ухвалі від 23.04.2019 у справі № 805/516/18-а.

Зокрема, Верховний Суд зазначив у цих справах, що з огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду, враховуючи відсутність будь-яких доводів та доказів, які б свідчили про наявність ризиків ухилення відповідача від виконання рішення суду.

Суд також не вбачає підстав для допущення до негайного виконання рішення суду, оскільки стаття 371 Кодексу адміністративного судочинства України («Судові рішення, які виконуються негайно») не передбачає допущення до негайного виконання рішення суду про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось, так як позивач на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подали.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Спаська, 33, Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 08299180) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Спаська, 33,Миколаїв,54030, код ЄДРПОУ 08299180) щодо відмови у проведені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Первомайському об`єднаному міському військовому комісаріаті та Кривоозерському районному військовому комісаріаті Миколаївської області в період з 01.06.2000 року по 31.12.2015 року.

3. Зобов`язати Миколаївський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул. Спаська, 33,Миколаїв,54030, код ЄДРПОУ 08299180) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Первомайському об`єднаному міському військовому комісаріаті та Кривоозерському районному військовому комісаріаті Миколаївської області в період з 01.06.2000 року по 31.12.2015 рік.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник