Рішення № 94506566, 29.01.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2021 р. Справа № 400/3056/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Військової частини 3039 Національної гвардії України, вул. 1-ша Госпітальна, 2, м. Миколаїв, 54039 про:визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини 3039 Національної гвардії України (далі також - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3039 Національної гвардії України, яка полягає у розрахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби;

- зобов`язати Військову частину 3039 Національної гвардії України провести перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату суми перерахунку.

Ухвалою від 03.08.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період проходження військової служби перебував на фінансовому забезпеченні Військової частини 3039 Національної гвардії України та отримував грошове забезпечення. При звільненні з військової служби відповідачем виплачено позивачу грошову допомогу без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалась йому відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому в задоволенні вимог позивача просив відмовити. В своєму відзиві відповідач зазначив, що одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Крім того, відповідач наголошує на тому, що позивачем порушено строк звернення до суду.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач у період з 1993 року по 06.02.2018 року проходив військову службу у Збройних силах України та Національній гвардії України.

Наказом начального Південного територіального управління Національної гвардії України від 30.01.2018 року № 7 о/с позивача звільнено з військової служби на підставі п. «ї» ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом командира Військової частини 3039 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 06.02.2018 року № 26 позивача з 06.022.018 року виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення.

18.06.2020 року позивач звернувся до командира Військової частини 3039 Національної гвардії України із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату вихідної допомоги при звільненні з урахуванням включення до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації.

Листом від 10.07.2020 року № 3/39/32/2-1425 відповідач надав позивачу відповідь, в якій зазначив, що згідно ст. 9 і 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» (втратила чинність 01.03.2018 року) та та Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженої наказом МВС від 23.01.2015 року № 72 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки. Доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Водночас суму індексації грошового забезпечення не віднесено до переліку додаткових видів грошового забезпечення. Нарахування та виплата відповідної допомоги була проведена позивачу згідно чинного законодавства.

Також у своєму листі відповідач наголосив на тому, що при звільненні позивач був проінформований про всі грошові виплати, отримані ним, що підтверджується його підписом в грошовому атестаті.

Не погоджуючись з вищевказаним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Спірні правовідносини врегульовано приписами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон України № 2011), Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294), Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 899 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 889).

Відповідно д ч. 2 ст. 15 Закону України № 2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною 2 ст. Закону України № 2011 встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч. 4 ст. 9 Закону України № 2011).

Згідно п. 1 Постанови № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 2 п. 1 Постанови № 889 установлено, з-поміж іншого, щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено з військової служби на підставі пп. «б» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я). Сторонами не оспорюється, що на момент звільнення позивача з військової служби він набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України № 2011.

Однак, відповідач додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому Постановою № 889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включив.

Суд зазначає, що оскільки, ч. 4 ст. 9 Закону України № 2011 Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України 2011, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 року у справі № 826/3398/17.

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України № 2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Також суд зазначає, що під час розгляду даної справи суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.20.2019 року по справі № 522/2738/17, відповідно до яких, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункові величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Відповідно до довідок Військової частини 3039 Національної гвардії України про нараховані та отримані - грошове забезпечення, індексація з грошового забезпечення та інші виплати за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року № 141 від 20.07.2020 року та за період з 01.01.2018 року по 06.02.2018 року № 142 від 20.07.2020 року, позивач останні 24 місяці перед звільненням отримував додаткову грошову винагороду, яка нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця. У грошовому атестаті позивача № 9 від 14.02.2018 року зазначено про нарахування та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди.

З огляду на викладене, з урахуванням висновків суду зазначених вище, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення у суду відсутні.

Підсумовуючи наведене, відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою № 889.

Отже, в даній частині позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

При цьому, суд не бере до уваги доводи позивача про порушення позивачем строків звернення до суду, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В той же час, за приписами ст. 233 Кодексу законів про працюю України, у разi порушення законодавства про оплату працi працiвник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробiтної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи той факт, що грошове забезпечення позивача є його заробітною платою, строк звернення позивача до суду не обмежений будь-яким строком, тому суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Одночасно з цим суд зазначає, що вимоги позивача «визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3039 Національної гвардії України, яка полягає у розрахунку та виплаті…» є за своєю суттю вимогою про визнання протиправними дій. Отже суд, з метою належного захисту прав та законних інтересів позивача, вважає в даній частині вимог змінити формулювання та як бездіяльність визначити «не проведення розрахунку та виплати».

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини 3039 Національної гвардії України (вул. 1-ша Госпітальна, 2, м. Миколаїв, 54039, код ЄДРПОУ 23313925) - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3039 Національної гвардії України щодо не проведення розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільнення в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.

3. Зобов`язати Військову частину 3039 Національної гвардії України (вул. 1-ша Госпітальна, 2, м. Миколаїв, 54039, код ЄДРПОУ 23313925) провести перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби, та здійснити виплату суми перерахунку.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 3039 Національної гвардії України (вул. 1-ша Госпітальна, 2, м. Миколаїв, 54039, код ЄДРПОУ 23313925) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.01.2021 року.

Суддя О.В. Малих