Рішення № 94506546, 27.01.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2021 р. справа № 400/3588/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Миколаївського міського центру зайнятості, вул. Нікольська, 68,Миколаїв,54001 про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; визнання наказу від 26.08.2020 № 50 в частині протиправним,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся з позовом до Миколаївського міського центру зайнятості (далі-відповідач), в якому просить суд зобов`язати відповідача скасувати лист №1821/2-2ОМ від 27.08.2020 р.; визнати протиправними дії відповідача по наданню позивачу листа №1821/2-2М від 27.08.2020 р., що містить недостовірну інформацію; визнати протиправними дії відповідача по прийняттю наказу №50 від 26.08.2020 р., що містить недостовірну інформацію у частині незаконно отриманою допомоги по безробіттю ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №50 від 26.08.2020 р. у частині незаконно отриманої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні лист та наказ містять недостовірну інформацію щодо незаконно отриманої допомоги по безробіттю, оскільки до закінчення судового розгляду справи про поновлення на роботі та виплати заробітної плати, що триває у Центральному районному суді м. Миколаєва з 25.06.2020 р. вважає, що звільнений саме 24.06.2020 р. за власним бажанням, а не з 25.06.2020 р. і не 22.06.2020 р.

Ухвалою від 15.09.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки і наказ, і лист містить достовірну інформацію щодо незаконного отриманої грошової допомоги, оскільки під час розслідування щодо обґрунтованості виплати матеріального забезпечення позивачу було виявлено, що позивачем надано недостовірну інформацію щодо статті звільнення з останнього робочого місця, що впливає на розмір допомоги по безробіттю.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позовні вимоги.

Від відповідача на дійшло заперечення, в якому відповідач зазначив, що доводи позивача лише підтверджують його обізнаність станом на день подання заяви до відповідача 13.07.2020 р. щодо підстав звільнення з останнього місця роботи.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

10.07.2020 р. позивач звернувся до Миколаївського міського центру зайнятості із заявою про поновлення статусу безробітного, в якій зазначив статтю звільнення (далі - КЗпП).

З 13.07.2020 р. позивачу було розпочато виплату по безробіттю.

Відповідачем було проведено звірку даних центру зайнятості із даними Пенсійного фонду України, за результатами якої встановлено, що під час реєстрації заяви в центрі зайнятості позивачем надано недостовірну інформацію щодо статті звільнення з останнього місця роботи, про що оформлено акт №556 від 17.08.2020 р. В акті зазначено, що позивач був звільнений із регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області 25.06.2020 відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення).

Відповідач дійшов висновку про незаконне отримання позивачем допомоги по безробіттю за період з 13.07.2020 р. по 22.07.2020 р. в сумі 322,58 грн. 2

26.08.2020 р. Миколаївським міським центром зайнятості прийнято наказ № 50 про повернення ОСОБА_1 незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

27.08.2020 Миколаївський міський центр зайнятості на виконання вимог п. 7 Порядку № 60/62 надіслав позивачу претензію № 1821/2-20М, в якій зазначалось

про необхідність протягом 15 календарних днів з дня її отримання повернути незаконно отримані кошти.

Суд надаючи оцінку спірним правовідносинам, встановив наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533.

Загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

Відповідно до положень ст. 7 Закону № 1533, одним із видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.

Приписами ч. 1 ст. 22 Закону № 1533, передбачено, що Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 2, 3 ст. 36 Закону України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Нормами ч. 2 ст. 22 Закону України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру

загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Відповідно до норм п. 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 № 7-1, у разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.

Згідно з п. 6 Порядку, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 7 Порядку № 60/62, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Відповідно до пункту 4 Розділу V Положення про державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2019 № 945 базові центри зайнятості у межах своїх повноважень видають накази організаційно-розпорядчого характеру.

Нормами п.п. 11 п. 9 Положення передбачено, що Миколаївський міський центр зайнятості має право стягувати відповідно до законодавства кошти Фонду, у тому числі, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання їм соціальних послуг у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою або роботодавцем.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у заяві про поновлення статусу безробітного зазначив підставу звільнення ч. 3 ст. 38 КЗпП, але у Наказі Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області від 25.06.2020 р. №30-П зазначено, що позивача звільнено з посади юристконсульта Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області 25.06.2020 р. відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП. Відтак, відповідачем правомірно встановлено недостовірність інформації, зазначеної позивачем у заяві. Такі дії позивача призвели до виплати допомоги по безробіттю у більшому розмірі, що і стало підставою для винесення позивачем спірного наказу про повернення коштів. Судом враховано, що на час подання позивачем заяви 10.07.2020 р. та на час реєстрації його як безробітного 13.07.2020 р. позивач був обізнаний, що його звільнено з останнього місця роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП, оскільки як зазначив сам позивач, з 25.06.2020 р. тримає розгляд справи у Центральному районному суді м. Миколаєва щодо поновлення його на посаді в Регіональному офісі водних ресурсів у Миколаївській області. На час розгляду даної справи рішення суду про скасування наказу Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області від 25.06.2020 р. №30-П відсутнє.

Таким чином, судом не встановлено порушення законодавства у діях відповідача щодо прийняття спірного наказу та направлення позивачу претензії, спірний наказ в частині незаконно отриманої допомоги по безробіттю є правомірним.

Щодо спірного листа, то суд зазначає, що він містить лише претензію щодо повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю і не є правовим документом, який породжує певних наслідків для відповідача, на відміну від наказу, відповідно, не є рішенням, що підлягає оскарженню у розумінні частини першої статті 5 КАС.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем повністю доведено відповідність оскаржуваних позивачем дій та наказу нормам чинного законодавства України.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Миколаївського міського центру зайнятості (вул. Нікольська, 68,Миколаїв,54001 42559710) , відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич