Рішення № 94506535, 29.01.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2021 р. № 400/3744/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Міністерства оборони України (надалі - відповідач) про:

- визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок виконання обов`язків військової служби;

- зобов`язання Міністерства оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду III групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 07.08.1986 року по 10.05.1988 року проходив військову службу. Під час виконання обов`язків військового служби, а саме по наданню інтернаціональної допомоги у Демократичній республіці Афганістан отримав захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а саме дисциркуляторну енцефалопатію ІІ ст., складного генезу (посттравматична, атеросклеротична) з церебростенічним синдромом, двобічною пірамідною недостатністю, вегето-судинною дисфункцією, стійким цефалічним синдромом, гіпомнестичним синдромом, астено-тривожно-невротичним синдромом. Післятравматичний церебральний арахноїдит з лікворо- гіпертензивним синдромом, кризами змішаного характеру, вираженим вестибуло-атактичним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією ІІІ ст., ремітуючий тип перебігу, стадія субкомпенсації низького рівня, стійко вираженим цефалічним синдромом. Міокардіодистрофія. СН-0. Ангіопатія сітківки обох очей. 05 лютого 2019 року позивачу було встановлено IIІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА №551750 від 05.02.2019 року. Після чого позивач звернувся із відповідною заявою до військового комісаріату про направлення до Міністерства оборони України на комісію до розгляду питання щодо виплати йому одноразової грошової допомоги як інваліду IIІ групи, внаслідок виконання обов`язків військової служби. Рішенням Міністерства оборони України від 07.06.2019 року №74 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи з тих підстав, що встановлення групи інвалідності відбулось понад трьох місячний термін. На думку позивача таке дії відповідача є протиправними, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 11.09.2020 року, судом на підставі положень ч. 1 ст. 169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

25.09.2020 року за вх. №19335 через канцелярію від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява (з копією для учасників справи) із зазначенням своєї адреси електронної; з виключенням Миколаївського обласного військового комісаріату зі статусу третьої особи.

Ухвалою від 30.09.2020 року суд продовжив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 13.10.2020 року.

12.10.2020 року за вх. №20607 через канцелярію від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява (з копією для учасників справи) із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків, за його наявності, або номеру і серії паспорта свого представника ОСОБА_2 .

Ухвалою від 16.10.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/3744/20 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання на 18.11.2020 року.

11.11.2020 року за вх. № 4559/20/06-22 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 05 лютого 2019 року позивачу було встановлено IIІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. Вказав, що з часу звільнення із військової служби (травень 1988 року) до дня встановлення IIІ групи інвалідності (лютий 2019 року) минуло понад тридцять років. Відтак, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.

Судове засідання, призначене на 18.11.2020 року, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Г.В. Лебедєвої на лікарняному, відкладено на 02.12.2020 року.

Судове засідання, призначене на 02.12.2020 року, у зв`язку з неявкою позивача, відкладено на 20.01.2021 року.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 20.01.2021 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 20.01.2021 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд клопотання представника позивача задовольнив та на підставі частини 9 статті 205 КАС України, здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 07.08.1986 року по 10.05.1988 року проходив військову службу у Збройних Силах СРСР та приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан.

Під час виконання обов`язків військового служби, а саме по наданню інтернаціональної допомоги у Демократичній республіці Афганістан отримав захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а саме дисциркуляторну енцефалопатію ІІ ст., складного генезу (посттравматична, атеросклеротична) з церебростенічним синдромом, двобічною пірамідною недостатністю, вегето-судинною дисфункцією, стійким цефалічним синдромом, гіпомнестичним синдромом, астено-тривожно-невротичним синдромом. Післятравматичний церебральний арахноїдит з лікворо- гіпертензивним синдромом, кризами змішаного характеру, вираженим вестибуло-атактичним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією ІІІ ст., ремітуючий тип перебігу, стадія субкомпенсації низького рівня, стійко вираженим цефалічним синдромом. Міокардіодистрофія. СН-0. Ангіопатія сітківки обох очей.

05 лютого 2019 року позивачу було встановлено IIІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА №551750 від 05.02.2019 року.

Після чого позивач звернувся із відповідною заявою до військового комісаріату про направлення до Міністерства оборони України на комісію до розгляду питання щодо виплати йому одноразової грошової допомоги як інваліду IIІ групи, внаслідок виконання обов`язків військової служби.

Рішенням Міністерства оборони України від 07.06.2019 року №74 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи з тих підстав, що встановлення групи інвалідності відбулось понад трьох місячний термін.

Не погоджуючись з відмовою відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII було доповнено статтями 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 року № 5040-VI. Цей Закон набрав чинності 01.01.2014 року і застосовується до правовідносин, що виникли після 01.01.2014 року.

Згідно ч. 1 статті 16 Закону України № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону України №2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога.

Відповідно до пункту б частини 1 статті 16-2 Закону України №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності П групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановленая військовослужбовцю інвалідності III групи (пп. 4 п. 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок №975).

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII, а також підпункту 3 пункту 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві .

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІІ групи.

Судом встановлено, що позивач був призваний на строкову військову службу з 07 серпня 1986 року та звільнений з неї 10 травня 1988 року.

Третю групу інвалідності позивачу встановлено з 05.02.2019 року на підставі висновку Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії №551750 від 05.02.2019 року.

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Суд зауважує, що до моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року (надалі - Закон № 1774-VIII) право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.

Проте з 01 січня 2017 року, після набрання чинності Закону № 1774-VIII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Таким чином, статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка діяла на час настання інвалідності позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 750/5074/17 та у справі № 820/1835/18, від 12.02.2019 року у справі №816/1458/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, та, відповідно, не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року у справі 750/5074/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 807/15426/18, від 26 жовтня у справі № 820/2504/18.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України від 10 березня 2015 року у справі №21-563а14, оскільки Верховний Суд України вирішував питання рівнозначності умов для виплати військовослужбовцям (не строкової військової служби) страхових сум, які були передбачені статтею 16 Закону №2011-ХІІ в редакції до 1 січня 2007 року, та одноразової грошової допомоги, яка була запроваджена з 1 січня 2007 року, та сформульовано висновок, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Тобто, в зазначеній справі фактичні обставини є іншими.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на підпункт 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який передбачає, що встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті, оскільки судом встановлено, що позивач перебував на строковій військовій службі у період з 07 серпня 1986 року по 10 травня 1988 року.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане із видом військової служби та датою встановлення інвалідності. Законодавець чітко визначає, що особи, які проходили строкову військову службу, мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги виключно у випадку настання інвалідності під час виконання обов`язків військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.

Оскільки позивачу вперше встановлена інвалідність більше ніж через 30 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.

Таким чином, враховуючи те, що позивач був військовослужбовцем строкової служби та втратив право на отримання одноразової грошової допомоги з набуттям чинності Законом № 1774-VIII (з 01 січня 2017 року), комісією Міністерства оборони Україниз розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум правомірно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як установлено частинами першою, другою статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, заперечуючи проти позову, довів, що відмовляючи у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи, діяв на підставі закону.

Зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини, наведені норми чинного законодавства України та відповідно до наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 78, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційнийномер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 29.01.2021 року.

Суддя Г.В. Лебедєва