Рішення № 94506362, 27.01.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/9008/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд:

в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Олійник Л.В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Рапіти О.В., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львова за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) (далі - Чопський прикордонний загін (ВЧ 1493), відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01.01.2016 по 13.06.2017;

- стягнути з Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 13.06.2017 в сумі 46750,26 грн. (з урахуванням виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період), із обов`язковим зазначенням у рішенні суми індексації грошового забезпечення або базового місяця для нарахування індексації (січень 2008);

- визнати протиправними дії Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) щодо невиплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при виключенні зі списків особового складу загону - невиплату індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01.01.2016 по 13.06.2017 до моменту винесення рішення у справі, із розрахунку 450,75 грн. в день;

- зобов`язати Чопський прикордонний загін (військова частина 1493) виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при виключенні зі списків особового складу загону - невиплату індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01.01.2016 по 13.06.2017 до моменту винесення рішення у справі, із розрахунку 450,75 грн. в день, із одночасною компенсацією при виплаті сум податку доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та іншими особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" в період з 01.01.2016 по 13.06.2017 не виплачувалась індексація грошового забезпечення та така не була виплачена при звільненні з військової служби. В подальшому, після його звернення із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, позивачу було виплачено індексацію грошового забезпечення, однак в неналежному розмірі. У зв`язку з цим, вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі протиправною. Крім того наголосив, що оскільки відповідач з дня виключення його зі списків частини не провів з ним повного розрахунку при звільненні, вважає, що набув право на стягнення середнього грошового забезпечення за період затримки такого розрахунку.

Ухвалою судді від 26.10.2020 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.

23.11.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №62228), у якому представник відповідача просив проводити розгляд справи за участю представника Чопського прикордонного загону.

26.11.2020 позивач подав відповідь на відзив (вх. №63479), у якому, зокрема, просив суд залишити позовну заяву без розгляду.

08.12.2020 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив(вх. №65746).

10.12.2020 позивач подав додаткові пояснення (вх. №66661).

Ухвалою від 28.12.2020 вирішено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Ухвалою від 11.01.2021 суд у задоволенні клопотання Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) про залишення позовної заяви без розгляду відмовив.

В судовому засіданні позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позові та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Зазначив, що п. Положення АДПСУ Адміністрація Держприкордонслужби відповідно до покладених на неї завдань організовує забезпечення органів Держприкордонслужби матеріальними та іншими ресурсами, забезпечує відповідно до законодавства правовий і соціальний захист військовослужбовців, працівників Держприкордонслужби та членів їх сімей, здійснює інші повноваження, визначені законом.Пунктом 5 цього Положення передбачено, що Адміністрація Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності організовує планово-фінансову роботу в органах Держприкордонслужби та здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів. У зв`язку з цим та враховуючи додатки 3 до Законів України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", "Про Державний бюджет України на 2015 рік", "Про Державний бюджет України на 2016 рік", "Про Державний бюджет України на 2017 рік", головним розпорядником коштів є Міністерство внутрішніх справ України. Представник відповідача у відзиві також зазначив, що кошти Чопському прикордонному загону для виплати індексації грошового забезпечення за період з 2014 по 2017 рік не надходили, відтак виплати не могли бути проведені. Крім того, звернув увагу на положення окремого абзацу п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КабінетуМіністрів України від 17.07.2003 №1078, яким визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.Крім того зазначив, що оскільки індексація грошового забезпечення не є складовою заробітної плати, а тому на суму належної компенсації не розповсюджуються вимоги ст. ст. 116, 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. У зв`язку з цим, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Чопському прикордонному загоні Західного регіонального управління ДПС України.

Наказом начальника Чопського прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 13.06.2017 № 122-ОС позивача виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.

В подальшому до 26.12.2017 позивач проходив службу у Краматорському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (на момент звільнення обіймав посаду начальника відділу прикордонної служби "Мар`їнка" II категорії (місце дислокації н.п. Гостре) оперативно - бойової прикордонної комендатури "Курахівка").

З матеріалів справи видно, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу Чопського прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України, з позивачем не було проведено всіх належних розрахунків щодо виплати індексації грошового забезпечення.

У зв`язку з цим 18.03.2020 позивач звернувся до начальника Краматорського прикордонного загону із заявою про нарахування та виплату йомуіндексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 26.12.2017 року.

В квітні 2020 позивачу було виплачено індексацію грошового забезпечення в розмірі 4152,48 грн., згідно витягу з особистого рахунку -карточки "ПриватБанк".

13.05.2020 позивач повторно звернувся із заявою до Краматорського прикордонного загону, на яку отримав відповідь від 25.05.2020 про те, що згідно розрахунків наданих Чопським прикордонним загоном позивачу нараховано та виплачено встановленим порядком у квітні 2020 року індексацію грошового забезпечення за період з січня 2014 року по червень 2017 року у сумі 2834,55 грн., а за період проходження служби у Краматорському прикордонному загоні з 15.06.2017 року по 26.12.2017 року у сумі 1371,12 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач нарахував та виплатив індексацію грошового забезпеченняу неналежному розмірі, звернувся з позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (надалі - Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом 2 ч.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (надалі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (надалі - Порядок №1078).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Абзацом 2 ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Судом з матеріалів справи встановлено, що станом на дату виключення позивача із списків особового складу йому не виплачено індексації грошового забезпечення.

Так, згідно довідки - розрахунку індексації грошового забезпечення, складеної військовою частиною 1493, ОСОБА_1 частково нараховувалась індексація грошового забезпечення.

Водночас, як зазначив представник відповідача в судовому засіданні і як випливає з вказаної довідки - розраунку, ОСОБА_1 було виплачено індексацію грошового забезпечення без врахування січня 2008 року як базового місяця.

В подальшому, на картковий рахунок "Приват банк" позивачу було виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 4142,58 грн.

Вказане в своїй сукупності свідчить про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 13.06.2017 у неналежному розмірі.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 та від 23.03.2002 №5-рп/2002 суд зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності громадян, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

З огляду на викладене, відсутність коштів для виплати індексації не позбавляють відповідача обов`язку провести індексацію грошового забезпечення у встановленому законом порядку та належному розмірі.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, відповідно до трудового законодавства саме на відповідача покладено обов`язок щодо виплата працівнику усіх сум, що йому належать у день звільнення.

На підставі наведеного, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) щодо ненарахування та невиплати в належному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 13.06.2017.

Разом з тим, вимога про стягнення зЧопського прикордонного загону (військова частина 1493) на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 13.06.2017 в сумі 46750,26 грн. (з урахуванням виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період), із обов`язковим зазначенням у рішенні суми індексації грошового забезпечення або базового місяця для нарахування індексації (січень 2008) задоволенню не підлягає, оскільки нарахування сум є виключними дискреційними повноваженнями відповідача, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Проте, як вже зазначалося, позивачу не було проведено нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 13.06.2017 у належному розмірі.

З цього приводу суд зазначає, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця та оскільки така індексація позивачу не нараховувалася, суд позбавлений можливості стягнути на користь позивача її суму.

Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Таким чином, визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З огляду на наведене з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача , суд дійшов висновку зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 13.06.2017 включно.

Крім того, суд наголошує, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Таким чином, системний аналіз наведених норм вказує на те, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати, є базовим при проведенні індексації.

Пунктом 3 постанови КМ України № 1294 від 07.11.2007 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01.01.2008.

Звідси, січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно п.3 постанови KM України № 1013 від 09.12.2015 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", відповідно до якого, зокрема, Міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Отже, Міністерство оборони України зобов`язане було вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 pоку, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Згідно абз.2 п.3 цієї постанови для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

Разом з тим, грудень 2015 року не може вважатися базовим, оскільки у даному місяці збільшення грошового забезпечення відбулося не за рахунок зростання посадового окладу, а завдяки іншим додатковим видам грошового забезпечення.

Таким чином, збільшення грошового забезпечення у грудні 2015 року відбулося не шляхом збільшення посадового окладу, а завдяки іншим видам грошового забезпечення, крім посадового окладу, а відтак це не призводить до того, що даний місяць став базовим для нарахування індексації з огляду на наступне.

Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики № 48/о/66-17 від 08.08.2017, наданого на запит ДФ Міноборони № 248/3/9/1/863 від 18.07.2017, зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

У роз`ясненні Мінсоцполітики № 28/0/66-18 від 18.04.2018, наданого на запит Військової частини А0998 № 2376 від 29.03.2018, наголошено на тому, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадових окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.

Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики № 024-106 від 09.02.2005 слідує, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.

Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики № 169/10/137-12 від 06.08.2012р. у разі, коли грошовий дохід, з урахуванням суми підвищення, менше суми грошового доходу, з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.

В такому порядку нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця.

Тобто, починаючи з грудня 2015 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення осадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець.

Звідси, правила нарахування та виплати індексації, починаючи з грудня 2015 року, є однаковими для усіх без виключення. Новоприйняті або переведені військовослужбовці жодним чином не можуть бути обмежені у виплаті, оскільки обчислення індексу споживчих цін проводиться з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою згідно рішень Уряду.

З огляду на викладене, суд вважає, що під час нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 13.06.2017 слід застосовувати базовий місяць січень 2008 року.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при виключенні зі списків особового складу та зобов`язання виплатити на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при виключенні зі списків особового складу загону, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено ст. 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, закріплені у ст. ст. 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд дійшов висновку про можливість застосування норм ст. 116 та ст. 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року №4-рп/2012 в справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Суд зазначає, що при задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 24.10.2011 року у справі №6-39цс11 та у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13, а також постанові Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі №524/1714/16-а (К/9901/8793/18) про необхідність прийняття до уваги таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.10.2019 по справі №806/2473/18, від 24.07.2019 по справі №805/3167/18-а, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 у справі №662/1626/17, від 17.01.2019 по справі №2-1579/11.

Отже, у випадку стягнення з відповідача компенсації за час неповного розрахунку при звільненні до такого повного розрахунку неможливо правильно визначити суму такої компенсації на її відповідність наведеним вище критеріям.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при виключенні зі списків особового складу та зобов`язання виплатити на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, є передчасними та, відповідно, не можуть бути задоволені судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За результатами розгляду справи, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 73-77, 139, 143, 244-246, 250, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01.01.2016 по 13.06.2017.

Зобов`язати Чопський прикордонний загін (військова частина 1493) (код ЄДРПОУ 14321707, місцезнаходження: 89502, Закарпатська область, м. Чоп, вул. Головна, 55а) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (ІНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 при в/ч А0808) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 13.06.2017, з урахуванням сум виплаченої індексації грошового забезпечення за вказаний період.

Нарахування індексації проводити виключно із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення грошового забезпечення) січня 2008 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.01.2021.

Суддя Потабенко В.А.