Рішення № 94506304, 27.01.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року справа №380/3280/20

зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Кушика Й.-Д. М.,

представника позивача Романко Н.О.,

представника відповідача Сахмана П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом приватного акціонерного товариства "Моршинський завод мінеральних вод "Оскар" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Моршинський завод мінеральних вод "Оскар" код ЄДРПОУ 22415322, місцезнаходження: 82482, Львівська обл., м. Моршин, вул. Геологів, 12А до Офісу великих платників податків ДПС код ЄДРПОУ 43141471, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.04.2020 №0003665204, № 0003675204.

Ухвалою від 04.05.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

27.05.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

10.06.2020 до суду надійшла відповідь на відзив.

19.06.2020 до суду надійшло клопотання позивача про долучення додаткових доказів.

19.10.2020 та 24.12.2020 представник позивача подав до суду додаткові пояснення.

Ухвалою від 29.07.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 19.03.2020 №13/28-10-53-11/22415322, не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач зазначає, що у своїй діяльності з виробництва безалкогольних напоїв він використовує піддони, на яких мінеральна вода відвантажується постачальником до покупців. Піддони є тарою багаторазового використання, виписуються постачальником при відвантаженні продукції за накладною і підлягають поверненню в термін до 90 календарних днів в повному обсязі. Право власності на вказані піддони залишається за позивачем та не переходить до покупців мінеральної води. З урахуванням наведеного, позивач спростовує висновки відповідача, наведені в акті перевірки, про відсутність документального підтвердження переходу права розпорядження вказаною тарою. Позивач зазначає, що він не передає, а покупці не набувають права власності на дерев`яні піддони. Товаром, який покупці оплачують та на який набувають право власності є лише фасована мінеральна вода ТМ «Моршинська» та ТМ «Аляска». Здійснюючи правомочності власника майна, позивач забезпечує утримання дерев`яних піддонів в належному стані, у т. ч. шляхом їх ремонту. Позивач спростовує висновки відповідача, наведені в акті перевірки, щодо відсутності економічного ефекту від ремонту піддонів. Позивач зазначає, що для нього значно вигідніше оплатити ремонт піддона (18.90грн - 20,10грн. за 1 штуку), ніж купувати новий піддон за ціною 181,41 грн. без ПДВ за штуку.

Позивач також не погоджується з висновками відповідача щодо неправомірності звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів, у зв`язку з неподанням документів, що підтверджують походження металобрухту відповідно до вимог Закону України «Про металобрухт» та ДСТУ 4121-2002. Позивач зазначає, що відпрацьовані акумуляторні батареї є відпрацьованими хімічними джерелами струму у розумінні частини 1 статті 2 Закону України "Про хімічні джерела струму". Дія законів України "Про металобрухт" та "Про відходи" не поширюється на відносини, що виникають у сфері хімічних джерел струму (абзац 2 статті 3 Закону України «Про хімічні джерела струму»). Таким чином, на думку позивача, посилання відповідача в акті перевірки на недотримання вимог Закону України «Про металобрухт» стосовно операцій щодо поставки відпрацьованих акумуляторних батарей є необґрунтованими. Також позивач зазначає, що вимоги ДСТУ 4121-2002 не поширюються на відпрацьовані акумуляторні батареї, оскільки ті є різновидом відходів та брухту кольорових металів, які мають особливий статус (є відпрацьованими хімічними джерелами струму).

Позивач звертає увагу на те, що він здійснював реалізацію промислового металобрухту приватному підприємству «Втормет Ресурс». Позивач зазначає, що він не є спеціалізованим суб`єктом господарювання, який здійснює операції з металобрухтом у розумінні статті 5 Закону України «Про відходи», а тому на нього не поширюються вимоги щодо здійснення радіаційного контролю, контролю щодо вибухонебезпечності та хімічної забрудненості, ведення Журналу радіаційного контролю тощо. Тому у діях позивача відсутнє порушення у вигляді неправомірного звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів.

Позивач зазначає, що його господарські відносини з контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Оліс-Груп» повністю підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Позивач спростовує доводи відповідача, зазначені в акті перевірки, щодо недостовірності відомостей про вчинену господарську операцію в частині зазначення кількості людино-годин. Позивач зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю «Оліс-Груп» разом з субпідрядником товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна асоціація» виконували будівельні роботи з серпня 2019 року, проте відповідач з незрозумілих причин аналізував лише дані грудня 2019 року, коли роботи вже були на завершальній стадії.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що висновки документальної виїзної перевірки позивача є належним чином обґрунтованими. Так, за результатами перевірки позивача встановлено, що при реалізації готової продукції на адресу ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» та ТзОВ «ІДСА Аква Сервіс» продукція поставлялась зворотною тарою, а саме піддонами багаторазового використання. В подальшому вказані піддони повертались у стані, що потребує ремонту, проте витрати на їх відновлення не пред`являлись до відшкодування контрагентам ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» та ТзОВ «ІДСА Аква Сервіс». З огляду на наведене, представник відповідача, вважає, що в позивача відсутня розумна економічна причина для здійснення такого ремонту.

Представник відповідача також зазначає, що позивач безпідставно вважає операції з відпрацьованими акумуляторними батареями такими, що звільненні від оподаткування податком на додану вартість. Крім того, позивач не надав документи, які підтверджують безпеку отриманого і реалізованого металобрухту, а саме посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту чорних металів, журнал радіаційного контролю.

Також відповідач проаналізував дані пропускної системи позивача та журналів інструктажу і дійшов висновку про економічну неможливість працівників ТзОВ «Оліс-Груп», допущених на територію позивача, виконати у грудні 2019 року роботи за договором будівельного підряду.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що виробничі потужності позивача знаходяться на площі 11 га. До моменту відвантаження готової продукції (мінеральної води) покупцям дерев`яні піддони неодноразово переміщуються територією підприємства. Так, з місця зберігання на відкритому асфальтовому майданчику за допомогою автонавантажувачів піддони подаються в цехи, у цехах розподіляються по лініях розливу, де завантажуються у спеціальні конструкції, з яких автоматично подаються по одній штуці для розміщення продукції та палетизації. Наступним етапом виробничого процесу є переміщення піддонів разом з готовою продукцією у складські приміщення, де вони перебувають до моменту завантаження на транспортний засіб та відправки покупцю. В залежності від пори року позивач відвантажує від 2,5 тис. до 3,5тис. піддонів на добу. Вже під час переміщення піддонів територією позивача вони зазнають певного зносу. Крім того, можуть бути пошкоджені під час транспортування, розвантаження продукції. З огляду на наведене, позивач не вбачає можливим покладати витрати з ремонту піддонів на покупця.

У додаткових поясненнях представник позивача зазначає, що відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. З огляду на наведене, відображення в бухгалтерському обліку операцій по ремонту піддонів методом подвійного запису є правомірним.

Крім того, на думку представника позивача, правові відносини щодо поводження з відпрацьованими акумуляторними батареями регулюються Положенням про порядок збирання та переробки відпрацьованих свинцево-кислотних акумуляторів, затвердженим спільним наказом Міністерства промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 31.12.1996 № 223/154/165. У пункті 4 вказаного Положення зазначено, що збирання, заготівля, транспортування, пакетування, зберігання і контроль якості відпрацьованих свинцевих акумуляторів здійснюється відповідно до технічних умов ГОСТ 1639. Тому посилання відповідача на недодержання позивачем вимог ДСТУ 4121-2002 є безпідставним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Просила суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство "Моршинський завод мінеральних вод "Оскар" код ЄДРПОУ 22415322, місцезнаходження: 82482, Львівська обл., м. Моршин, вул. Геологів, 12А зареєстроване як суб`єкт підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 18.04.1995 №14201050010000017.

У період з 26.02.2020 по 18.03.2020 на підставі направлень, виданих Офісом великих платників податків ДПС №№ 50, 51 від 24.02.2020 та відповідно до наказу Офісу великих платників податків ДПС №251 від 19.02.2020 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» з метою перевірки відповідності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2019 року (№ 9331504202 від 17.01.2020) з урахуванням уточнюючого розрахунку (№ 9008803469 від 29.01.2020).

За результатами перевірки складено Акт від 19.03.2020 № 13/28-10-53-11/22415322, (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення позивачем значення рядка 19 «Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» у загальній сумі 1 192 720,00 грн. та завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 1 192 720,00 грн. за рядком 20.2.1 «На рахунок платника у банку» декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 року;

- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 287686,00 грн.

14.04.2020 на підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 0003675204, яким встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статею 201 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 287 686,00грн. та застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 143 843,00 грн.;

- № 0003665204, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 192 720,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 298 180,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 996-XIV).

Стаття 1 Закону України № 996-XIV дає визначення термінам:

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог вказаного Положення.

Поряд з цим, згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пункт 2 вказаного Положення передбачає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У пункті 201.10 статті 201 ПК України, зокрема, передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 вказаної статті та/або пунктом 192.1 статті 192 ПК України, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 зазначеної статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" від 29.12.2010 №1246 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 204 (далі - Порядок №1246) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Як передбачено пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Надаючи правову оцінку висновкам відповідача про відсутність економічного ефекту від здійснення позивачем операцій з відновлення вартості піддонів суд зазначає таке.

Суд встановив, що основним видом господарської діяльності позивача є виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.04.2020 №1006516882.

Позивач уклав договори з дистриб`юторами - компаніями приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» (далі - ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи») (код ЄДРПОУ 24364528) та товариством з обмеженою відповідальністю «ІДС АКВА СЕРВІС» (далі - ТзОВ «ІДС АКВА СЕРВІС») (код ЄДРПОУ 42201052) про реалізацію мінеральної води торгових марок «Моршинська» та «Аляска», а саме:

- договір №2 на поставку продукції від 01.01.2015 з додатковими угодами та протоколами до нього з ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Т.1 а.с.66 - 95);

- договір №А1 на поставку продукції від 01.08.2018 з ТзОВ «ІДС АКВА СЕРВІС» (Т.1 а.с.96 - 99).

Відповідно до умов вказаних договорів поставка продукції здійснюється на умовах FCA, м. Моршин склад постачальника у відповідності до правил Інкотермс 2010. Постачальник відвантажує продукцію на європіддонах, запакованих поліетиленовою стретч-плівкою.

Згідно з пунктом 6.2 договору на поставку продукції № 2 від 01.01.2015, укладеного між позивачем та ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи», відповідно до заявки покупця постачальник відвантажує продукцію на європіддонах, запакованих поліетиленовою стретч-плівкою. Піддони є тарою багаторазового використання, виписуються постачальником при відвантаженні продукції за накладною і підлягають поверненню в термін до 90 календарних днів в повному обсязі.

Відповідно до пункту 6.3 вказаного договору на поставку продукції № 2 від 01.01.2015 право власності на піддони багаторазового використання залишається за постачальником і може перейти до покупця лише в разі оформлення додаткових документів про купівлю тари. Повернення покупцем піддонів проводиться за узгодженим графіком за заставними цінами згідно з накладною на повернення тари багаторазового використання. Вартість заставної тари багаторазового використання складає: на піддони - 100,00 грн. без ПДВ за 1 шт.

Пунктом 6.8. договору на поставку продукції № 2 від 01.01.2015 передбачено, що у разі неможливості повернення тари багаторазового використання покупець надає заявку на придбання такої тари. Відповідно до наданої заявки постачальник виписує рахунок на оплату тари, видаткову та податкову накладні і після оплати покупцем неповерненої частини тари зменшує заборгованість покупця за зворотною тарою.

Згідно з пунктом 6.3 Договору №А1 на поставку продукції від 01.08.2018 з ТзОВ «ІДС АКВА СЕРВІС» зворотною (заставною) тарою для покупця є фанера ФСФ 1100x800x7мм за заставною ціною 85,00 грн. без ПДВ та європіддони 1200x800 мм (Держ Ст. 9078-84, ГОСТ 9557-87) за заставною ціною 100,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до пункту 6.4 вказаного договору-2 №А1 на поставку продукції від 01.08.2018 право власності на зворотну тару залишається за його власником і може перейти до іншої сторони лише у разі оформлення відповідних додаткових документів на продаж.

Піддони та фанера, яка може використовуватися при пакуванні, передаються постачальником при відвантаженні продукції за накладною і підлягають поверненню покупцем протягом 90 календарних днів у повному обсязі відповідно до Правил застосування, обігу та повернення засобів пакування багаторазового використання (пункт 6.12 договору №А1 на поставку продукції від 01.08.2018).

Згідно з пунктом 6.13 договору №А1 на поставку продукції від 01.08.2018 повернення покупцем непошкодженої, придатної до повторного використання зворотної тари проводиться за заставними цінами згідно з накладною на повернення тари багаторазового використання.

У разі неможливості повернення тари багаторазового використання покупець подає заявку на придбання тієї частки тари, яку не має можливості повернути.

Відповідно до пункту 2 Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 02.10.2001 N 224, зворотна тара - це тара багаторазового використання, що належить до вторинних матеріальних ресурсів і підлягає повторному використанню.

Суд зазначає, що законодавець не визначає інших вимог, крім придатності до багаторазового використання, для віднесення тари до зворотної. З огляду на наведене, саме сторони в укладеному між ними договорі визначають, чи є тара багаторазового використання, в якій постачається товар, зворотною чи ні.

З аналізу норм договорів на поставку продукції №2 від 01.01.2015, укладеного з ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи», та №А1 від 01.08.2018, укладеного з ТзОВ «ІДС АКВА СЕРВІС», вбачається, що дерев`яні європіддони є зворотною тарою.

Таким чином, суд встановив, що піддони є власністю позивача, обліковуються на його балансі відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.1999 N 246. При відвантажені продукції на піддонах право власності не переходить до покупця, а фактично відбувається лише зміна місця знаходження такої тари, з балансу власника передана тара не списується. Підприємства-покупці, відповідно, до складу своїх активів її не включають, а обліковують на позабалансовому субрахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» за вартістю тари (абзац другий п. 6.5 Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну України від 10.01.2007 №2).

Відповідно до пункту 1 статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Правомочність розпорядження - це закріплена нормами права за власником можливість визначити долю належної йому речі шляхом знищення, відчуження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 ЦК України).

Наведені норми спростовують твердження відповідача про те, що оптові торговельні підприємства не тільки володіють, а й розпоряджаються такою тарою. Право розпорядження дерев`яними європіддонами, що є зворотною тарою, належить виключно власнику - позивачу.

Відповідно до статті 323 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статею 323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд встановив, що здійснюючи правомочності власника майна позивач забезпечує утримання дерев`яних піддонів в належному стані, у тому числі шляхом їх ремонту.

Так, у грудні 2019 року для здійснення ремонту піддонів позивач уклав договори:

1) з товариством з обмеженою відповідальністю «Новий піддон» (далі - ТзОВ «Новий піддон») (код ЄДРПОУ 39581458) договір про надання послуг №011015 від 01.10.2015, та договір про надання послуг №20052018 від 20.05.2018 з додатками та додатковими угодами (Т.1 а.с. 100 - 122). На виконання умов вказаних договорів ТзОВ «Новий піддон» надало позивачу послуги з відновлення якості піддонів у загальній кількості 11 982 штуки на суму 305 915,40 грн, в тому числі ПДВ 50 985,90 грн, що підтверджується актами надання послуг: № 580 від 06.12.2019 на суму 54432,00 грн, в тому числі ПДВ 9072,00 грн; № 588 від 13.12.2019 на суму 54432,00 грн, в тому числі ПДВ 9072,00 грн; № 596 від 21.12.2019 на суму 65318,40 грн, в тому числі ПДВ 10886,40 грн; №597 від 21.12.2019 на суму 33755,40 грн, в тому числі ПДВ 5625,90 грн; № 608 від 28.12.2019 на суму 97977,60 грн, в тому числі ПДВ 16329,60 грн (Т.1 а.с. 123 - 132).

Відповідно до пункту 4.1 договору №011015 від 01.10.2015 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 9 від 28.03.2019) вартість послуг складає 18,90 грн. за піддон, без ПДВ, заставна вартість одного піддона становить 100,00 грн. без ПДВ. Згідно з актами наданих послуг ціна послуг визначена з розрахунку 18,90 грн. без ПДВ за один піддон. Нормативи вимог до якості послуг, що надаються виконавцем визначено в додатку №1 до вказаного договору. У цьому ж додатку наведено зразки пошкоджень, які підлягають усуненню.

2) з товариством з обмеженою відповідальністю «Палетний сервіс» (далі - ТзОВ «Палетний сервіс») (код ЄДРПОУ 41772561) договір про надання послуг №02012018 від 02.01.2018 з додатками та додатковими угодами (Т.1 а.с. 138 - 146). На виконання вказаного договору ТзОВ «Палетний сервіс» надало позивачу послуги з відновлення якості піддонів у загальній кількості 25 290 штук на суму 591 786,00 грн., в тому числі ПДВ 98 631,00 грн, що підтверджується актами надання послуг: № 322 від 09.12.2019 на суму 168480,00 грн, в тому числі ПДВ 28080 грн; № 329 від 16.12.2019 на суму 157248,00грн, в тому числі ПДВ 26208,00 грн; № 335 від 23.12.2019 на суму 31274,00 грн, в тому числі ПДВ 21 879 грн; № 337 від 31.12.2019 на суму 134784,00 грн, в тому числі ПДВ 22464,00 грн (Т.1 а.с. 147 - 154).

Відповідно до пункту 4.1 договору про надання послуг №02012018 від 02.01.2018 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №3 від 01.10.2019) вартість послуг виконавця становить 19,50 грн. без ПДВ за один піддон. У додатку № 1 до вказаного договору сторонами погоджено нормативи вимог до якості виконаних послуг, визначено зразки пошкоджень, які підлягають усуненню.

3) з товариством з обмеженою відповідальністю «Навіс груп» (далі - ТзОВ «Навіс груп») (код ЄДРІ1ОУ 39042514) договір про надання послуг № 709/19-Р від 27.05.2019 з додатками та додатковими угодами (Т.1 а.с. 159 - 167). На виконання вказаного договору ТзОВ «Навіс груп» надало позивачу послуги з відновлення якості піддонів у загальній кількості 11 294 штуки на суму 272 411,28 грн., в тому числі ПДВ 45 401,88 грн, що підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг): № 110 від 17.12.2019 на суму 142597,44 грн, в тому числі ПДВ 23766,24 грн; № 114 від 30.12.2019 на суму 129 813,84грн, в тому числі ПДВ 21635,64 грн (Т.1 а.с. 168 - 171).

Відповідно до пункту 4.1 договору про надання послуг № 709/19-Р від 27.05.2019 вартість послуг становить 20,10грн без ПДВ за один піддон. Заставна вартість тари складає 100 грн/шт. (за один піддон без ПДВ). Нормативи вимог до якості послуг, що надаються виконавцем, а також зразки пошкоджень піддонів, які підлягають усуненню визначено в додатку №1 до вказаного договору.

З урахуванням викладеного, у грудні 2019 року позивачу надано послуги з відновлення якості піддонів, що були у вжитку, на загальну суму 1 170 112,68 грн, в т. ч. ПДВ 195018,78грн. Вказані операції включені до податкового кредиту за грудень 2019 року на підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому законодавством порядку, на загальну суму 1170112,68 грн, у т. ч. ПДВ 195 018,78 грн.

Факт оплати за надані послуги з відновлення якості піддонів підтверджується платіжними дорученнями: № 16869 від 03.01.2020 на суму 168 480,00 грн, № 29 від 09.01.2020 на суму 157 248,00 грн, № 198 від 16.01.2020 на суму 131 274,00 грн, № 199 від 16.01.2020 на суму 134 784,00грн. на поточний рахунок ТзОВ «Палетний сервіс»; № 16245 від 17.12.2019 на суму 54 432,00 грн, № 16693 від 26.12.2019 на суму 54 432,00 грн, №16870 від 03.01.2020 на суму 65 318,40 грн, № 16871 від 03.01.2020 на суму 33755,40грн, № 76 від 14.01.2020 на суму 97 977,60 грн на поточний рахунок ТзОВ «Новий піддон»; №16692 від 26.12.2019 на суму 142 597,44 грн, № 292 від 23.01.2020 на суму 129813,84 грн на поточний рахунок ТзОВ «Навіс Груп» (Т.1 а.с. 181 - 191).

Оцінюючи доводи відповідача про відсутність економічного ефекту (розумної економічної причини) для позивача від таких операцій, суд зазначає наступне.

Господарські операції з відновлення якості піддонів прямо спрямовані на збереження власних активів позивача та продовження строків їх корисного використання за прямим цільовим призначенням.

В цьому контексті, суд підкреслює, що відповідно до понятійного апарату ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Суд встановив, що позивач відсортовує піддони, що повертаються від покупців продукції і є непридатними для подальшого цільового використання. Такі піддони реалізуються покупцям, зокрема у грудні 2019 року позивач на підставі договору №2 на поставку продукції від 01.01.2015 виписав видаткову накладну № ОС-РІІО-0000000001446 від 28.12.2019, а також склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №300 від 28.12.2019 на реалізацію приватному акціонерному товариству «Індустріальні та дистрибуційні системи» 39643 штук непридатних для використання піддонів на загальну суму 6 284 208,36грн, в т. ч. ПДВ 1 047 368,06грн.

Суд бере до уваги, що вартість ремонту одного піддону (18,90 грн - 20,10грн) відповідно до умов договорів з ТзОВ «Новий піддон», ТзОВ «Палетний сервіс», ТзОВ «Навіс груп») є значною нижчою, ніж вартість нового піддону (ціна нового піддону-євро ГОСТ 9557-87 відповідно до додатку №2 від 18.02.2019 до договору поставки № 17 від 02.04.2018, укладеного з ТзОВ «Навіс Груп» складає 181,41 грн. без ПДВ за штуку).

Суд звертає увагу на специфіку діяльності позивача, а саме на те, що виробничі потужності позивача знаходяться на площі близько 11 га. До моменту відвантаження готової продукції (мінеральної води) покупцям дерев`яні піддони неодноразово переміщуються територією підприємства. Так з місця зберігання на відкритому асфальтованому майданчику за допомогою автонавантажувачів піддони подаються в цехи, у цехах розподіляються по лініях розливу, де завантажуються у спеціальні конструкції, з яких автоматично подаються по одній штуці для розміщення продукції та палетизації. Наступним етапом виробничого процесу є переміщення піддонів разом з готовою продукцією у складські приміщення, де вони перебувають до моменту завантаження на транспортний засіб та відправки покупцю. В залежності від пори року позивач відвантажує від 2,5 тис. до 3,5тис. піддонів на добу. Вже під час переміщення піддонів територією позивач вони зазнають певного зносу. Крім того, можуть бути пошкоджені під час транспортування, розвантаження продукції. З огляду на наведене, неможливо покласти витрати з ремонту піддонів на покупця.

Водночас, суд відхиляє доводи відповідача про те, що належні позивачу піддони не можуть бути ідентифіковані, оскільки такі маркуються знаком встановленого взірця «IDS GROUP».

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо протиправного відображення позивачем в бухгалтерському обліку операцій з ремонту піддонів методом подвійного запису. Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Подвійний запис є методом відображення кожної господарської операції не менше як на двох рахунках в однаковій сумі один раз за дебетом, а другий - за кредитом.

Згідно з пунктом 19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, витрати на ремонт тари відносяться до витрат на збут і відповідно відображаються на рахунку 93 «Витрати та збут». Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Суд також враховує презумпцію добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки, згідно з якою дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує в останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що документи первинної податкової та бухгалтерської звітності щодо взаємовідносин позивача з ТзОВ «Новий піддон», ТзОВ «Палетний сервіс» та ТзОВ «Навіс груп» свідчать про реальність здійснених господарських операції та наявність у позивача мети, яка полягає у намірі одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Щодо наявності підстав для звільнення від оподаткування податком на додану вартість (далі -ПДВ) операцій з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 23 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень ПК України тимчасово до 01.01.2022 від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 01.01.2022, звільняються від обкладення податком на додану вартість, згідно з додатками 1 і 2, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 15 (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №15).

Додаток 1 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України визначає Перелік відходів та брухту чорних металів, а Додаток 2 - Перелік відходів та брухту кольорових металів, операції з постачання яких тимчасово звільняються від обкладення податком на додану вартість.

Використані (виснажені) акумулятори електричні, свинцево-кислотні, код УКТЗЕД 8548102100, а також залишки та лом електричних акумуляторів із вмістом свинцю, код УКТЗЕД 8548109100, включені до Додатку 2, тобто є різновидом відходів та брухту кольорових металів.

Водночас, відпрацьовані батареї свинцевих акумуляторів є відпрацьованими хімічними джерелами струму у розумінні частини 1 статті 2 Закону України "Про хімічні джерела струму".

Закон України "Про хімічні джерела струму" визначає відпрацьовані хімічні джерела струму як хімічні джерела струму, непридатні для експлуатації за рішенням споживача внаслідок фізичного, морального зносу, непоправного браку або з інших причин.

Хімічні джерела струму - джерела електричної енергії, яка виробляється шляхом перетворення хімічної енергії в електричну, що складаються з одного чи декількох неперезаряджувальних первинних елементів або перезаряджувальних вторинних елементів (акумуляторів), у тому числі інтегрованих у вироби промислового чи побутового призначення.

Відповідно до абзацу 2 статті 3 Закону України "Про хімічні джерела струму" дія законів України "Про металобрухт" та "Про відходи" не поширюється на відносини, що виникають у сфері хімічних джерел струму.

З наведених нормативних положень можна дійти висновку, що норми закону України "Про металобрухт" не поширюють свою дію на операції з відпрацьованими акумуляторними батареями.

Суд зазначає, що дія Національного стандарту України "Метали чорні вторинні ДСТУ 4121-2002" поширюється на метали чорні вторинні (далі - металобрухт) для перероблення, а також на продукти їхнього перероблення (шихтовий брухт), які використовують як металургійну сировину у процесі виплавляння чавуну та сталі, для виробництва сталевих і чавунних виливків та феросплавів або з іншою метою (абзац 1 розділу 1 ДСТУ 4121-2002).

Відпрацьовані акумуляторні батареї є різновидом відходів та брухту кольорових металів, які мають особливий статус (є відпрацьованими хімічними джерелами струму), тому щодо операцій з ними не може застосовуватись ДСТУ 4121-2002.

Правові відносини щодо поводження з відпрацьованими акумуляторними батареями регулюється Положенням про порядок збирання та переробки відпрацьованих свинцево-кислотних акумуляторів, затвердженим спільним наказом Міністерства промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 31.12.1996 N 223/154/165 (далі - Положення № 223/154/165).

Відповідно до пункту 4 Положенням №223/154/165 збирання, заготівля, транспортування, пакетування, зберігання і контроль якості відпрацьованих свинцевих акумуляторів здійснюється відповідно до технічних умов ГОСТ 1639.

ДСТУ 3211:2009/ГОСТ 1639:2009 поширюється на брухт та відходи кольорових металів і сплавів, призначені для подальшого механічного та металургійного переробляння.

Зважаючи на наведене, посилання відповідача в акті перевірки на недотримання позивачем Національного стандарту України "Метали чорні вторинні ДСТУ 4121-2002" є безпідставними.

Положенням №223/154/165 визначено, що відпрацьовані акумулятори екологічно небезпечні. Для запобігання отруєнню довкілля сірчаною кислотою підприємства з замкнутим циклом виробництва акумуляторів організують у різних регіонах України мережу приймальних пунктів, куди відпрацьовані свинцеві акумулятори здаються в нерозібраному стані з електролітом.

Підприємства всіх форм власності, які займаються збиранням і заготівлею відпрацьованих свинцево-кислотних акумуляторів, але не мають виробничих потужностей і спеціальних технологій їх утилізації, мають приймати відпрацьовані акумулятори з електролітом і передавати їх для подальшої утилізації і металургійної переробки на підприємства з замкнутим циклом виробництва акумуляторів.

Розрахунки за здані відпрацьовані кислотні акумулятори, які містять свинець, здійснюються за договірними цінами.

Національним стандартом України «Брухт і відходи кольорових металів і сплавів. Загальні технічні умови» ДСТУ 3211:2009/ГОСТ 1639:2009 визначено класифікацію брухту і відходів кольорових металів. Так, до брухту і відходів свинцю та його сплавів (Таблиця 14) віднесено: брухт свинцевих акумуляторів і акумуляторних батарей в ебонітових моноблоках, нерозібраний з електролітом; брухт свинцевих акумуляторів і акумуляторних батарей в термоплатикових моноблоках, нероздільний з електролітом; брухт свинцевих акумуляторів і акумуляторних батарей в поліпропіленових моноблоках, нероздільний з електролітом.

Отже, чинне законодавство не допускає самостійного здійснення суб`єктом господарювання розбирання відпрацьованих акумуляторів на окремі елементи чи злиття електроліту та класифікує відпрацьовані акумулятори (в поліпропіленових/термопластикових/ебонітових моноблоках, з електролітом) як різновид брухту та відходів кольорових металів.

Про те, що використані (виснажені) акумуляторні батареї, свинцево-кислотні, код УКТЗЕД 8548 10 21 00, віднесено законодавцем до різновиду відходів та брухту кольорових металів свідчить і те, що вони включені до Переліку відходів та брухту кольорових металів, операції з постачання яких тимчасово звільняються від обкладення податком на додану вартість, що є Додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 N 15.

Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів" від 13.07.2000 №1120 відпрацьовані використані (виснажені) акумулятори електричні, свинцево-кислотні, код УКТЗЕД 8548 10 21 00, а також залишки та лом електричних акумуляторів із вмістом свинцю, код УКТЗЕД 8548 10 91 00, включені до Додатку 2, що має назву «Перелік відходів та брухту кольорових металів, операції з постачання яких тимчасово звільняються від обкладення податком на додану вартість».

Податковий кодекс України та Постанова Кабінету Міністрів України «Про переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 01.01.2022, звільняються від обкладення податком на додану вартість» від 12.01.2011 №15 є спеціальними нормативними актами, які підлягають застосуванню при оподаткуванні ПДВ операцій з відпрацьованими акумуляторами.

З огляду на вказане нормативне регулювання, операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів звільняються від оподаткування ПДВ у випадку, коли коди та найменування товарів містяться у Переліках, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 23.11.2018 у справі №805/2145/15-а, від 21.08.2018 у справі №804/13003/15.

Суд зазначає, що позивач здійснив поставку відпрацьованих акумуляторів з дотриманням порядку і умов, визначених чинним законодавством.

Відповідно до договору купівлі акумуляторних батарей №7681/2 від 11.12.2019 позивач передав ТзОВ «Екологічні інвестиції» (код ЄДРПОУ 38358876) відпрацьовані акумуляторні батареї (Т.1 а.с. 191 - 193).

ТзОВ «Екологічні інвестиції» є власником ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами та включено до Ліцензійного реєстру (поводження з небезпечними відходами), що розміщений на офіційному сайті Міністерства енергетики та захисту довкілля України (Т.1 а.с. 194 - 195).

Реальність господарських операцій позивача з ТзОВ «Екологічні інвестиції» (код ЄДРПОУ 38558876) підтверджується такими первинними документами податкового обліку: податковими накладними: №№ 101 від 11.12.2019 (розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 232 від 26.12.2019), №104 від 12.12.2019 (розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 233 від 26.12.2019), №105 від 12.12.2019 (розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 234 від 26.12.2019); видатковими накладними та товарно-транспортними накладними №ОС-РНО-0000000001400 від 12.12.2019, №ОС-РНО-0000000001402 від 12.12.2019, №ОС-РНО- 0000000001403 від 12.12.2019; актом №1195 від 12.12.2019 про приймання відпрацьованих АКБ для подальшої утилізації; наказом № 924/2 від 25.11.2019 «Про ліквідацію основних засобів та МНМА»; актом на списання основних-засобів від 22.11.2019; накладними-вимогами на відпуск/внутрішнє переміщення/матеріалів №№12/1, 12/2 від 12.12.2019 (Т.1 а.с. 196 - 217).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно не оподаткував операції з поставки відпрацьованих акумуляторних батарей з електролітом (свинцевих) для подальшої утилізації податком на додану вартість, а висновки відповідача про неправомірне звільнення від оподаткування ПДВ вартості операцій з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів є помилковими.

Крім того, суд встановив, що позивач реалізував промисловий металобрухт ПП «Втормет Ресурс» у кількості 200 кг на суму 760,00 грн.

Відповідно до пункту 1.1. Договору поставки № 26/07/19 від 26.07.2019, укладеного з ПП «Втормет Ресурс», постачальник (позивач) поставляє, а Покупець (ПП «Втормет Ресурс») приймає та оплачує окремі види відходів виробництва, у т. ч. металобрухт (Т.1 а.с. 218 - 220).

Відповідно до пункту 4.1 вказаного договору строк поставки відходів визначається постачальником у відповідній заявці. Поставка здійснюється на умовах EXW (Інкотермс 2010).

Ціна металобрухту згідно зі Специфікацією, що є додатком №1 до договору, складає 3,80 грн. без ПДВ/кг.

На підставі акту від 26.12.2019, складеного Комісією у складі директора з виробництва Гайовишина І.Б., головного механіка Гикавого В.М., інженера з комплектації Огородника І.І. , про накопичення відпрацьованих непридатних матеріалів, що виникли при проведенні попереджувального ремонту обладнання ліній Кронес 4 та Кронес 2 у кількості 200 кг, позивачем склав акт списання ТМЦ № ЛС-СП-000000853 від 27.12.2019 на 3132 одиниці запасних частин та витратних матеріалів на суму 2 522 539,92 грн.

Факт реалізації металобрухту ПП «Втормет Ресурс» підтверджується: актом приймання металів чорних (вторинних) № 1/12 від 27.12.2019, видатковою накладною та товарно-транспортною накладною № ОС-РНО-0000000001436 від 27.12.2019, податковою накладною № 283 від 27.12.2019. Для обліку руху металобрухту в середині підприємства та його відпуску ПП «Втормет Ресурс» використано накладні-вимоги на відпуск/внутрішнє переміщення/матеріалів, типова форма № М-11 (№27/1 від 27.12.2019) (Т.1 а.с.221 - 239).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про металобрухт» промисловий металобрухт - непридатні для прямого використання в промисловості та інших галузей економіки випроби або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та ПП «Втормет Ресурс» склались господарські відносини щодо реалізації промислового металобрухту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про металобрухт» купівля та/або реалізація металобрухту - діяльність, пов`язана із передачею права власності на металобрухт іншому власнику в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов`язань.

Водночас, вказаним Законом України визначено операції, які є операціями з металобрухтом, зокрема заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів. Згідно зі статею 4 Закону України «Про металобрухт» операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами.

Стаття 5 Закону України «Про металобрухт» визначає вимоги до суб`єктів господарювання, які здійснюють операції з металобрухтом. Зокрема, такі суб`єкти господарювання повинні мати кваліфікованих спеціалістів, відповідне устаткування, засоби екологічної безпеки; забезпечити контроль за вибуховою, пожежною, екологічною та радіаційною безпекою відповідно до законодавства.

Суд зазначає, що позивач не є спеціалізованим підприємством, яке здійснює операції з металобрухтом, відповідно, на нього не поширюються вимоги щодо здійснення радіаційного контролю, контролю щодо вибухонебезпечності та хімічної забрудненості, ведення Журналу радіаційного контролю

На підставі аналізу викладених обставин та нормативних положень, суд дійшов висновку, що у діях позивача відсутнє порушення у вигляді неправомірного звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів.

Надаючи правову оцінку висновкам відповідача про неможливість підтвердження господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Оліс-Груп" (далі - ТзОВ «Оліс-Груп») (код ЄДРПОУ 35193085), суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи (стаття 838 ЦК України).

Відповідно до статті 837 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

З огляду на наведене, предметом договору підряду є кінцевий результат, а не процес виконання робіт. На підрядника (субпідрядника) не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, включаючи режим робочого часу, встановлені для працівників замовника. Замовник не має правових підстав здійснювати контроль за виконанням норм праці та відпочинку особами, які виконують підрядні роботи.

Між позивачем та ТзОВ «Оліс-Груп» укладено договори будівельного підряду №10 від 14.08.2019, № 13 від 11.09.2019 та № 20 від 18.11.2019 з додатками (Т.2 а.с.1 - 59). До виконання будівельних робіт за договором будівельного підряду ТзОВ «Оліс-Груп» залучило субпідрядника «ТзОВ «Українська будівельна асоціація»

Відповідно до пункту 1.1 кожного з вказаних договорів підрядник за завданням замовника на свій ризик своїми та залученими силами зобов`язується виконати та здати замовнику в установлений вказаним договором строк закінчені підрядні роботи. Підряднику надано право залучати до виконання договору третіх осіб (субпідрядників), залишаючись при цьому відповідальними за їх дії (підпункт 4.3.1 договорів №10 від 14.08.2019, № 13 від 11.09.2019 та № 20 від 18.11.2019).

Факт оплати будівельних робіт за вказаними договорами підтверджується платіжними дорученнями №13890 від 03.09.2019 на суму 1289055,60грн, №14533 від 26.09.2019 на суму 600433,60грн, №15676 від 21.11.2019 на суму 5263461,00грн, №16752 від 27.12.2019 на суму 2310454,21грн, №16763 від 27.12.2019 на суму 1222295,43грн, №16764 від 27.12.2019 на суму1897455,25грн (Т.2 а.с.129 - 134).

На підтвердження реальності виконання будівельних робіт за договором позивач надав суду: акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3 на відповідні суми, а саме: №1 від 24.12.2019 на суму 1 822 729,03 грн, найменування об`єкта: реконструкція приміщення водопідготовки 121-го складу для розміщення обладнання водопідготовки Л2 (копія додається); №1 від 27.12.2019 на суму 3 599 509,81 грн, найменування об`єкта: реконструкція побутових приміщень головного виробничого корпусу (копія додається); №1 від 27.12.2019 на суму 7 160 916,24 грн, найменування об`єкта: облаштування площадки під лінію Кронес 5 (Т.2 а.с. 96 - 122).

Вказані операції включені до податкового кредиту за грудень 2019 року на підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 5 430 205,00 грн., в тому числі ПДВ 905 034,00 грн (Т.2 а.с.123 - 128).

Суд зазначає, що при виборі контрагента позивач проявив достатню обачність. Так, згідно з даними експрес-аналізу контрагента, проведеного 24.07.2019, ТзОВ «Оліс-Груп» не має податкового боргу, тривалий час працює на ринку (з 21.08.2007) та займає провідні позиції, має високий рівень фінансової стійкості, володіє необхідними дозвільними документами на виконання робіт, впродовж останніх чотирьох років не задіяне в судових спорах (Т.2 а.с. 135 - 138).

ТзОВ «Оліс-Груп» код ЄДРПОУ 35193085 не перебуває в процесі припинення.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТзОВ «Оліс-Груп» займається, зокрема будівництвом житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20).

12.07.2017 ТзОВ «Оліс-Груп» отримало безстрокову будівельну ліцензію.

ТзОВ «Оліс-Груп» є зареєстрованим з 17.10.2007 платником ПДВ за №351930811236. Період такої реєстрації не переривався.

Відповідно до фінансової звітності суб`єкта малого підприємництва ТзОВ «Оліс-Груп» від 01.07.2019 та Звіту про суми нарахованої заробітної плата (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове на загальнообов`язкове державне страхування (Форма № Д 4) за червень 2019 року, облікова кількість працівників ТзОВ «Оліс-Груп» у відповідному звітному періоді складала 42 особи. Тобто, штатна кількість працівників дозволяла підряднику виконувати будівельні роботи (Т.2 а.с. 139 - 145).

Суд встановив, що ТзОВ «Оліс-Груп» до виконання будівельних робіт залучено субпідрядну організацію - ТзОВ «Українська будівельна асоціація», від якої отримано податкові накладні від 27.12.2019 № № 20, 21, 22.

ТзОВ «Українська будівельна асоціація» (код за ЄДРПОУ 37689939) згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не перебуває в процесі припинення, займається, зокрема будівництвом житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20).

ТзОВ «Українська будівельна асоціація» є зареєстрованим з 07.06.2012 платником ПДВ за № 351930811236. Період такої реєстрації не переривався.

Доводи відповідача про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Оліс-Груп» базуються на аналізі листів підрядника щодо оформлення перепусток для пропуску на територію позивача, журналів інструктажів з питань охорони праці, журналів відвідування та розрахунку економічної можливості ТзОВ «Оліс-Груп» виконання робіт за умови такого виконання всіма заявленими працівниками по 40 год. на тиждень, 8 годин щоденно.

Оцінюючи вказані доводи суд зазначає наступне. Як вбачається з акта перевірки (Т.1 а.с.43) відповідач аналізував виключно інформацію за грудень 2019 року. Водночас, суд враховує, що здійснення будівельних робіт ТзОВ «Оліс-Груп» розпочало у серпні 2019 року відповідно до договорів № 10 від 14.08.2019, № 13 від 11.09.2019 та № 20 від 18.11.2019.

Позивач надав суду інформацію щодо оформлення тимчасових перепусток на підставі вказаних договорів, а саме: листи ТзОВ «Оліс-Груп» від 15.08.2019 з проханням оформити перепустки на 42 особи на період з 16.08.2019 по 30.03.2020; від 06.09.2019 з проханням оформити перепустки на 6 осіб на період з 10.09.2019 по 17.01.2020; від 10.09.2019 з проханням оформити перепустки на 12 осіб на період з 11.09.2019 по 13.04.2020; від 26.09.2019 з проханням оформити перепустки на 8 осіб на період з 27.09.2019 по 01.03.2020 з копіями перепусток, оформленими на їх підставі (Т.2 а.с.61 - 95), а також журнал реєстрації вхідного інструктажу з питань охорони праці та журнал відвідувань території (Т.3.а.с.127 - 137).

Таким чином, за період виконання ТзОВ «Оліс-Груп» та субпідрядною організацією ТзОВ «Українська будівельна асоціація» для робіт на території позивача згідно з заявами підрядника оформлено та видано 75 тимчасових перепусток на заявлених осіб.

Суд також враховує, що відповідно до пунктів 3.5, 3.6 Інструкції «Про порядок забезпечення безпеки у приміщеннях та на території ПрАТ «МЗМВ «Оскар», затвердженої наказом генерального директора № 008 від 13.02.2018, в журнал відвідування позивача вносяться лише щодо разових відвідувачів. Працівники підрядників, які задіяні у виконанні договорів будівельного підряду, забезпечуються тимчасовими перепустками на підставі заяви підрядника з зазначенням списку осіб та терміну, на який потрібно оформити перепустку. Винятками з загального правила є випадки, коли з об`єктивних причин підрядник не надав заяви на оформлення тимчасових перепусток і є потреба в негайному виконанні робіт. У такому разі працівники підрядника за окремим дозволом генерального директора допускаються на територію підприємства з записом у журналі відвідування.

06.04.2020 позивач звернувся до ТзОВ «Оліс-Груп» з проханням уточнити кількість працівників, які були задіяні при виконанні підрядних робіт.

Згідно з відповідями ТзОВ «Оліс-Груп» № 13 від 10.04.2020 та № 16 від 14.04.2020 у процесі робіт задіяно орієнтовно 73 працівники, включаючи працівників субпідрядної організації - ТзОВ «Українська будівельна асоціація». ТзОВ «Оліс-Груп» у листі зазначає, що частина робіт виконувалась на виробничих базах субпідрядних організацій, зокрема виготовлення каналізаційних лотків, металевих конструкцій для влаштування вигородки, а також наводить нормативне обґрунтування ціноутворення (Т.2 а.с.149 - 150).

ТзОВ «Оліс-Груп» у своєму листі від 14.04.2020 вих. № 16 вказує на те, що в актах приймання виконаних будівельних робіт включено прямі витрати людино-годин - 26868,74 люд./год. та загальновиробничі витрати - 4 007,84 люд./год.

Відповідно до пункту 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999 N 318, до складу загальновиробничих витрат серед іншого включаються: витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо: відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі: витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо); витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

Таким чином, з усього обсягу людино-годин (30 877), вказаних в актах виконаних робіт ТзОВ «Оліс-Груп», 4 007,84 людино-години складають оплата праці апарат управління цехами, дільницями, оплата праці загальновиробничого персоналу. Такі персонал та апарат управління не беруть безпосередньої участі у виконанні будівельно-монтажних робіт. А тому саме по собі врахування кожної такої одиниці персоналу та відповідну кількість людино-годин при співставленій з відомостями по кількості виданих перепусток є необґрунтованим, адже такий персонал не знаходиться безпосередньо на будівельному майданчику. Поряд з цим, згідно з встановленими нормативами такі витрати включаються до актів виконаних робіт підрядника (ТзОВ «Оліс-Груп») та оплачуються замовником позивачем; 26 868,74 людино-години є прямими витратами (тобто такими, які відображають кількість людино-годин безпосередньо витрачених на виконання будівельно-монтажних робіт). Суд враховує, що частина робіт виконувалась на виробничих базах субпідрядних організацій, зокрема виготовлення каналізаційних лотків, металевих конструкцій для влаштування вигородки, тобто - поза межами будівельного майданчика позивача. А тому витрачені на такі роботи людино-години також не підлягають врахуванню для обрахунку тієї кількості працівників та витрачених людино-годин по роботах, що безпосередньо виконувалися на будівельному майданчику позивача.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач помилково для обрахунку економічної можливості ТзОВ «Оліс-Груп» виконання робіт для позивача використовував лише дані (перепустки, журнали інструктажу, журнали відвідування) грудня 2019 року.

Щодо відомостей з журналів вступних інструктажів, то вони не є достатнім доказом, що підтверджує виконання підрядних робіт недостатньою кількістю працівників.

Відповідно до пункту 6.3 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 № 15 (далі - Типове положення), вступний інструктаж з питань охорони праці проводиться: з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади; з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства; з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання; з екскурсантами у разі екскурсії на підприємство.

Запис про проведення вступного інструктажу для осіб, які приймаються на роботу відповідно до наказу (розпорядження) роботодавця, робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці (додаток 5), який зберігається службою охорони праці або працівником, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про прийняття працівника на роботу.

Не є обов`язковою реєстрація в журналі реєстрації інструктажів у разі виконання робіт, що потребують оформлення наряду-допуску (абзац 2 пункту 6.10 Типового положення).

З наведеного вбачається, що внесення записів про проведення вступного інструктажу працівникам інших організацій, які прибули на підприємство та беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства, у журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці вимогами Типового положення не передбачено.

Крім того, суд враховує, що факт транспортування матеріалів для виконання будівельних робіт за договорами № 10 від 14.08.2019, № 13 від 11.09.2019 та № 20 від 18.11.2019 підтверджується товарно-транспортними накладними від 26.12.2019, 23.12.2019, 20.12.2019, 19.12.2019, 18.12.2019, 17.12.2019, 11.12.2019, 10.12.2019, 05.12.2019, 12.12.2019, 04.11.2019, 10.09.2019, 23.10.2019, 08.10.2019, 01.10.2019, 04.10.2019, 06.09.2019 (Т.2 а.с. 157 - 203).

На підтвердження виконання ТзОВ «Оліс-Груп» будівельних робіт позивач також надав суду відповідні фотосвітлини та технічні завдання (Т.3 а.с.114 - 126, 138 - 165).

У своїй діяльності ТзОВ «Оліс-Груп» та субпідрядник ТзОВ «Українська будівельна асоціація» використовували частково власні будівельні машини і спецтехніку, частково орендовані на підставі договорів №Ф00072090 від 21.11.2019, №0110-1-2019 від 30.10.2019, №12/04/2018 від 12.04.2018, від 25.11.2019 (Т.2 а.с. 204-250). Перелік транспортних засобів та обладнання, що використовувався для виконання будівельних робіт, наведені в додатках №№1, 2 (Т.2 а.с.153-156).

Ураховуючи наведене, суд вважає, що господарські операції між позивачем та ТзОВ "Оліс-Груп" підтверджуються первинними документами, спрямовані на одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що зазначені відповідачем в акті перевірки від 19.03.2020 порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України), в результаті чого встановлено завищення позивачем значення рядка 19 «Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» у загальній сумі 1 192 720,00 грн. та завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 1 192 720,00 грн. за рядком 20.2.1 «На рахунок платника у банку» декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 року та пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 287686,00 грн. не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказане зумовлює висновок про невідповідність оскаржених податкових повідомлень-рішень від 14.04.2020 № 0003675204, № 0003665204 критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому такі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України необхідно стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 21020,00грн, сплачений згідно з платіжним дорученням від 23.04.2020 № 2219.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 14.04.2020 №0003665204, № 0003675204.

Стягнути з Офісу великих платників податків ДПС код ЄДРПОУ 43141471, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства "Моршинський завод мінеральних вод "Оскар" код ЄДРПОУ 22415322, місцезнаходження: 82482, Львівська обл., м. Моршин, вул. Геологів, 12А судовий збір у розмірі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн. 00коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 29.01.2021.

Суддя А.Г. Гулик