Рішення № 94506261, 20.01.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року справа №813/4787/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Баранська М.Р.,

за участю:

представник позивача Гейвич М.М.,

представник відповідача Войтків З.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішення, -

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Дрогобицьке лісове господарство» звернулось до суду з позовом до Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень – рішень від 23.07.2015 року за №0001722201, №0001732202, №0001742202 та від 24.07.2015 року за №0001802201, №0001812201.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Дрогобицької ОДПІ від 23.07.2015 №0001722201, №0001732202, №0001742202 та від 24.07.2015 №0001812201, №0001802201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 118278,00грн. У решті позову відмовлено.

17.03.2020 постановою Верховного Суду постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 скасувано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

08.04.2020 справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 прийнято справу до провадження.

Протокльною ухвалою від 01.07.2020 замінено Дрогобицьку ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області на правонаступника – Головне управління ДПС у Львівській області.

Протокольною ухвалою від 14.07.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 28.09.2020 суд витребував у Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції ГУ НП в Житомирській області копії процесуальних документів щодо фірм «ZORTEX BUSINESS LLP» ОС370510 Великобританія та «ZORTEX BUSINESS LLP» SО305036 Шотландія, які наявні у кримінальному провадженні № 32015000000000072.

Підставами позовних вимог є те, що, на думку позивача, кошти, які надійшли від компанії Interline Managmant L.P. не можуть бути безповоротною фінансовою допомогою, оскільки поступили на виконання контракту №804/00992390/04-2014/03 за поставлені пиломатеріали фірмі «Zortex Busines LLP. Незрозумілим та необґрунтованим, на думку позивача, є розрахунок дивідендів. Крім того, протиправним є застосування штрафу за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, оскільки воно ґрунтувалось на висновках щодо не поновного виконання контракту №804/00992390/04-2014/03.

Відповідач у письмових запереченнях та поясненнях зазначає, що оскільки фірма «Zortex Busines LLP» виключено з реєстру компаній шляхом розпуску 15.07.2014 року, митні декларації про поставку їй товарно-матеріальних цінностей після вказаної дати містять недостовірні відомості, а отримані кошти від іншої компанії в цей період вважаються безповоротною фінансовою допомогою. Як наслідок, продовжує відповідач, правомірними є висновки про порушення строків розрахунку в іноземній валюті. Також, вважає, що ним правомірно визначено суму дивідендів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.

У судовому засіданні представник відповідача, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року до 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за цей самий період, Дрогобицькою ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області складено акт від 14.07.2015 року за №430/22-01/00992390.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення підп.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.6 ст.44, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.1, п.137.10 ст.137, п.138.5, підп.138.10.4 п.138.10, п.138.12 ст.138, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.12 ст.146 ПК України занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 124032 грн. 00 коп.

У висновках акта зазначено, що в порушення підп.57.1-1.2 п.57.1 ст.57, підп.153.3.2 п.153.3 ст.153 ПК України не нараховано авансовий внесок на суму заниження податкового зобов`язання з частини чистого прибутку на суму 9699 грн. 00 коп.

Також, у висновках акта йдеться про порушення п.1 порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року за №138, в результаті чого заниженого відрахування частини чистого прибутку на суму 53883 грн. 00 коп.

Крім того, у висновках констатовано порушення вимог ст.1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та нараховано пеню в сумі 4110 грн. 40 коп.

У висновках акта перевірки зазначається і про порушення ст.9 Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, а саме не проведено декларування валютних цінностей, які незаконно перебувають за межами України та нараховано суму грошового зобов`язання в сумі 340 грн. 00 коп.

Як наслідок контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення

від 23.07.2015 року:

- за № 0001722201, яким збільшено суму частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) на 80825 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем – 53883 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 26942 грн. 00 коп.;

- за № 0001732202, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем “Пеня за поруш. термінів розрах. у сфері ЗЕД, невик. зобов. та ШС за поруш. вимог валютн. законод.” у розмірі 4110 грн. 40 коп.;

- за № 0001742202, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем “Пеня за поруш. термінів розрах. у сфері ЗЕД, невик. зобов. та ШС за поруш. вимог валютн. законод.” у розмірі 340 грн. 00 коп.;

та від 24.07.2015 року

- за № 0001812201, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 16973 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем – 9699 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 7274 грн. 00 коп.;

- за № 0001802201, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 186048 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем – 124032 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 62016 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.211 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України є сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до Митного кодексу України.

Статтею 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” визначено, що експорт (експорт товарів) – це продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За правилами підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фінансова допомога – це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога – це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, як випливає з аналізу наведених вище норм Податкового кодексу України, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов`язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажом продукції (робіт, послуг і охороною праці), тому право на зменшення об`єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

З приводу податкового повідомлення-рішення за № 0001802201.

Висновки контролюючого органу ґрунтуються на аналізі господарської операції позивача з фірмою “Zortex Busines LLP”; рядка 6.4 Декларації “Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати” за 2014 рік; нарахованого авансового внеску на суму заниження податкового зобов`язання з частини чистого прибутку.

Щодо господарських операцій позивача з фірмою “Zortex Busines LLP”.

Позиція суб`єкта владних управлінських функцій обґрунтовується тим, що згадана фірма ліквідована, а тому додаток №8 від 27.10.2014 року до контракту №804/00992390/04-2014/03 від 01.04.2014 року не має жодних правових наслідків, оскільки укладений зі стороною, яка на дату укладення договору є ліквідованою. Як наслідок, вважає, що кошти в сумі 438068 грн. 61 коп. (з врахуванням курсу Національного банку України), в тому числі в сумі 147758 грн. 70 коп. є безнадійною кредиторською заборгованістю по “Zortex Busines LLP”, та в сумі 154247 грн. 48 коп. надійшли позивачу після 15.07.2014 року (після ліквідації) від Interline Managmant L.P. є безповоротною фінансовою допомогою, не включені до складу доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування.

В матеріалах справи наявний контракт за №804/00992390/03-2013/02 від 25.03.2013 року укладений між позивачем (продавець) та фірмою “Zortex Busines LLP” (покупець), згідно якого продавець продає, а покупець купує на умовах СРТ, лісоматеріали круглі.

Також, в матеріалах справи наявний контракт за №804/00992390/04-2014/03 від 01.04.2014 року укладений між позивачем (продавець) та фірмою “Zortex Busines LLP” (покупець), згідно якого продавець продає, а покупець купує на умовах СРТ, лісоматеріали круглі.

Також, в матеріалах справи наявний додаток до згаданого контракту, в тому числі, №8 від 27.10.2014 року.

В підтвердження виконання згаданих контрактів позивачем подано вантажно-митні декларації, INVOCE, специфікації-накладні, залізно-дорожні накладні, сертифікати, екологічні декларації, карантинні сертифікати, банківські виписки в іноземній валюті та документи бухгалтерського обліку.

При цьому, контролюючим органом до матеріалів справи додано лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 року за №630/17-200-490, лист Державної фіскальної служби України від 28.09.2015 року за №35625/7/99-99-12-01.02-17, листи компетентного органу Великобританії від 09.07.2015 року та від 23.07.2015 року, зі змісту яких вбачається, що фірма “Zortex Busines LLP” ліквідована 15.07.2014 року.

У відповідності до положень п.135.1 ст.135 ПК України, у редакції чинній на час оподаткування згаданих господарських операцій, доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Як передбачено положеннями п.137.10 ст.137 цього ж Кодексу, суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Безповоротною фінансовою допомогою, у відповідності до підп.14.1.257 п.14.1 ст.14 згаданого Кодексу, вважається, зокрема, сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості та сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Як вже зазначалось, відповідач вважає, що кошти в сумі 154247 грн. 48 коп., які надійшли позивачу від Interline Managmant L.P. після ліквідації фірми “Zortex Busines LLP”, та кошти в сумі 147758 грн. 70 коп. безнадійної кредиторської заборгованості по “Zortex Busines LLP” є безповоротною фінансовою допомогою.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.

Як вбачається зі змісту доданого листа Міністерства закордонних справ України, у ньому також зазначено і про те, що 30.09.2014 року до реєстру компаній Великої Британії “Companies House” внесено нову компанію з ідентичною назвою “Zortex Busines LLP” (№SO305036; Suite 20, 12 South Bridge, Edinburgh, Scotland EH1 1DD).

Також, в матеріалах справи наявний протокол Позачергових зборів фірми “Zortex Busines LLP”, зі змісту якого вбачається, що останньою було змінено адресу на вищезгадану.

Наведене дозволяє суду вважати, що висновки про ліквідацію згаданої фірми та, як наслідок, припинення всіх її зобов`язань, не можуть вважатись достатньо обґрунтованими та є передчасними, як і те, що згаданий додаток до контракту за №804/00992390/04-2014/03 від 01.04.2014 року не має жодних правових наслідків.

Крім того, у виписках з банку в іноземній валюті зазначено прив`язку до відповідних INVOCE (рахунок-фактури), які містять посилання на контракт за №804/00992390/04-2014/03 від 01.04.2014 року, що у своїй сукупності вказує на невідповідність операції з перерахуванням коштів ознакам безповоротної фінансової допомоги, передбаченим підп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України.

При цьому, контролюючим органом не надано жодної правової оцінки діям щодо перерахування коштів Interline Managmant L.P. за товарно-матеріальні цінності отримані “Zortex Busines LLP” (підтверджуються згаданими банківськими виписками), які відповідають ознакам правочину визначених ст.202 ЦК України, та як наслідок регулюються положеннями цього Кодексу.

Крім того, передчасним та необґрунтованим є висновок контролюючого органу про реалізацію товарно-матеріальних цінностей невстановленим особам, з врахуванням характеру згаданих операцій, зокрема, експорту таких цінностей. Саме характер таких операцій дозволяє встановити осіб, які отримали товарно-матеріальні цінності та досліди їх господарські відносини з “Zortex Busines LLP” та Interline Managmant L.P., як наслідок прийти до об`єктивних висновків.

Не можуть братись до уваги посилання відповідача на інформацію компетентного органу нерезидента про відсутність рахунків Interline Managmant L.P. у Латвії, оскільки Державне управління Великобританії з податків та митних зборів зазначило про відсутність такої інформації, а не про відсутність відкритих рахунків у Латвії (п.16 Обміну інформації).

Узагальнюючи викладене, можна зазначити таке:

- посилання контролюючого органу на ліквідацію контрагента “Zortex Busines LLP” та як наслідок припинення його зобов`язань за контрактом №804/00992390/04-2014/03 від 01.04.2014 року не відповідає критерію обґрунтованості (п.3 ч.3 ст.2 КАС України), оскільки не враховано та не надано правової оцінки обставинам зміни адреси та реєстрації нової компанії з ідентичною назвою;

- не дотримано критерію законності спірного рішення (п.1 ч.3 ст.2 КАС України) при трактуванні фінансових операцій з перерахунку коштів за відвантажений товар як безповоротної фінансової допомоги, за відсутності передбачених підп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України ознак такої;

- при прийнятті спірного рішення, відповідачем необґрунтовано не взято до уваги характеру згаданих операцій, зокрема, експорту таких цінностей, що дозволяло б встановити осіб, які отримали товарно-матеріальні цінності та досліди їх господарські відносини з “Zortex Busines LLP” та Interline Managmant L.P..

Також, судом враховано і позицію Європейського Суду з прав людини викладену у рішенні від 22 січня 2009 року у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03), та яка зводиться до наступного - порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає платника податків, який повністю виконав свої зобов`язання за дії чи бездіяльність контрагента, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В акті перевірки відсутні посилання контролюючого органу на норми чинного законодавства та докази, які б вказували на пряму участь позивача у зловживаннях контрагента, який знаходився поза контролем державного підприємства, і по відношенню до нього не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

Враховуючи наведене, судом не беруться до уваги мотиви заперечень контролюючого органу щодо згаданої господарської операції.

Як наслідок, висновки контролюючого органу у цій частині не можуть вважатись правомірними.

Щодо рядка 6.4 Декларації “Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати” за 2014 рік.

Контролюючий орган в акті перевірки зазначає, що позивачем у порушення п.44.6 ст.44, п.138.5, підп.138.10.4 п.138.10, п.138.12 ст.138, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України завищено витрати по рядку 6.4 Декларації “Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати” за 2014 рік на суму 250996 грн. 00 коп.

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що первинними бухгалтерським документами та документами бухгалтерського обліку підтверджується віднесення до згаданого рядка лише 899157 грн. 60 коп., а не 1150154 грн. 00 коп., як зазначено в ньому.

При цьому, позивачем у позовній заяві жодних заперечень щодо вказаного порушення не наведено, а в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували висновки контролюючого органу.

Як вбачається з розрахунку по податковому повідомленні-рішенні за № 0001802201 суму грошових зобов`язань по цьому порушенні визначено у розмірі 67770 грн. 00 коп., а саме 45180 грн. 00 коп. – основний платіж та 22590 грн. 00 коп. – штрафні фінансові санкції.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення за № 0001802201, є протиправним в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 118278 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж 78852 грн. 00 коп. та 39426 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)

Щодо податкового повідомлення-рішення за №0001722201.

В акті перевірки зазначено, що внаслідок порушень викладених в пункті 3.1.1 позивачем занижено в рядку 2350 “Звіт про фінансові результати” чистий фінансовий результат “прибуток” за 9 місяців 2014 рік та за 2014 рік на суму 359217 грн. 00 коп., а саме на суму безповоротної фінансової допомоги за 2014 рік.

У відповідності до п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138, в редакції чинній на 2014 рік, згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України “Украерорух” відповідно до Закону України “Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів”, державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств “Міжнародний державний центр “Артек” і “Український дитячий центр “Молода гвардія”) до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі:

30 відсотків - державними підприємствами, що є суб`єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень;

15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.

Враховуючи те, що на визначення частини чистого прибутку мали безпосередній вплив висновки контролюючого органу з приводу суми безповоротної фінансової допомоги за 2014 рік, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, про що зазначено вище, не може вважатись обґрунтованим і збільшення суми грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств).

Щодо податкового повідомлення-рішення за № 0001812201.

В акті перевірки зазначено, що внаслідок порушень 3.1.1 даного акта підп.57.1-1.2 п.57.1 ст.57, підпунктів 153.3.1 та 153.3.2 п.153.3 ст.153 ПК України, позивачем у декларації з податку на прибуток за 2014 рік не нараховано авансовий внесок на суму заниження податкового зобов`язання з частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету на суму 9699 грн. 00 коп.

Як передбачено абзацом першим підп.153.3.2 п.153.3 ст.153 ПК України, у редакції чинній на час оподаткування, крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Обов`язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою, продовжується абзаці третьому, покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу). Обов`язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб`єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку згідно з розділом XIV цього Кодексу.

Це правило, зазначено в абзаці четвертому, поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно центральним або місцевим органом виконавчої влади, до сфери управління якого віднесено такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Враховуючи те, що на визначення частини чистого прибутку мали безпосередній вплив висновки контролюючого органу з приводу суми безповоротної фінансової допомоги за 2014 рік (п.3.1.1 акта), які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, про що зазначено вище, не може вважатись обґрунтованим і збільшення суми грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств).

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001732202.

В акті зазначено, що перевіркою встановлено порушення по проведених взаєморозрахунках між позивачем та фірмою нерезидентом “Zortex Busines LLP” за період з 15.07.2014 року по 31.12.2014 року, оскільки останню було ліквідовано 15.07.2014 року. Як наслідок встановлено порушення про недотримання термінів розрахунків з фірмою “Zortex Busines LLP” в результаті чого нараховано пеню.

У відповідності до положень ч.1 ст.1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” 23 вересня 1994 року №185/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку, продовжується у цій нормі, потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною 1 статті 4 цього ж Закону передбачено відповідальність за порушення резидентами строків передбачених ст.1 цього Закону у формі пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Оскільки попередньо вже надавалась оцінка висновкам контролюючого органу з приводу ліквідації фірми “Zortex Busines LLP” та надання безповоротної фінансової допомоги фірмою Interline Managmant L.P., які судом визнані необґрунтованими, з цих самих мотивів суд не може погодитись з висновками контролюючого органу щодо недотримання термінів розрахунків з нерезидентом.

Щодо податкового повідомлення-рішення за № 0001742202.

В акті перевірки зазначено - за наявності валютних цінностей, що незаконно перебувають за межами України у сумі 11700,57 дол. США не проведено їх декларування.

У відповідності до положень абзацу першого ч.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року №15-93, з наступними змінами та доповненнями, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України.

Даючи оцінку, акту перевірки, як носію доказової інформації, суд не може вважати такий допустимим доказом у справі, в частині викладеного порушення, з врахуванням положень ст.70 КАС України, оскільки у ньому, в порушення пунктів 3-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, не міститься систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства; не викладено всіх суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства; не викладено чітко, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку факти виявлених порушень.

Дані порушення позбавляють суд під час розгляду справи перевірити та надати правову оцінку обставинам викладеним в акті та спонукають до дослідження обставин, які не зазначені в акті перевірки, у зв`язку з чим вчиняти невластиві суду функції податкового контролю.

Зазначене вказує на те, що згадані спірне рішення відповідача не відповідає критерію обґрунтованості (п.3 ч.3 ст.2 КАС України), оскільки контролюючим органом не наведено в акті перевірки жодного первинного бухгалтерського документу чи інформації бухгалтерського обліку.

При цьому, обставини, на які звертає увагу представник відповідача, стосуються висновків контролюючого органу щодо господарської діяльності позивача з “Zortex Busines LLP”, які не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Суд вказує, що протиправним є застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), з тих порушень податкового законодавства, які не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті.

Верховний Суд скасовуючи постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 вказав, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам податкового органу щодо правового статусу контрагента позивача. Так, обґрунтовуючи свою позицію щодо правомірності нарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток, відповідач наголошував на тому, що Компанія «ZORTEX BUSINESS LLP» (Велика Британія) ліквідована 15.07.2014, що, на переконання органу доходів і зборів, обумовлює неможливість здійснення експортних поставок на адресу цієї юридичної особи після вказаної дати. Судами першої та апеляційної інстанцій також не взято до уваги те, що Листом Міністерства закордонних справ від 24.02.2015 № 630/17-200-490 повідомлено, що 30.09.2014 до реєстру було здійснено запис про реєстрацію нової компанії: «ZORTEX BUSINESS LLP», Suite 20 12 South Bridge Edinburg Scotland EH1 1DD, United Kingdom (саме реєстрацію нової компанії, а не реєстрацію зміни юридичної адреси діючої компанії ZORTEX BUSINESS LLP», United Kingdom). Зазначене має важливе значення з урахуванням, серед іншого, також доводів податкового органу щодо наявності кримінального провадження №32015000000000072 від 08.04.2015, в якому розслідуються факти виготовлення та надходження документів від імені «ZORTEX BUSINESS LLP» з електронної адреси, розташованої на території України.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно листа Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 №630/17-200-490 компанія «ZORTEX BUSINESS LLP», яка була розміщена Об`єднаному Королівстві Великобританія (Англія) ліквідована 15.07.2014. До листа додано текстові файли витягів викладені на іноземній мові, без відповідної легалізації та засвідченого перекладу відповідно до законодавства України.

Суд вказує, що з огляду на приведені положення законодавства та обставини справи, посилання відповідача на лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 №630/17-200-490 як на безумовний доказ ліквідації компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» з метою визначення об`єкта оподаткування та застосування податкових наслідків є необґрунтованими.

Згідно Протоколу зборів партнерів Компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» від 14 липня 2014 року було прийнято рішення, що компанія зареєстрована в Англії припиняє свою діяльносіть, а нова компанія створена в Шотландії продовжує свою діяльність за новою адресою.

Судом при розгляді цієї справи також враховано постанову Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2020 у справі №813/3796/15, за позовом Державного підприємства "Турківське лісове господарство" до Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Так, Верховним Судом встановлено, що відповідно до протоколу зборів засновників від 14.07.2014 контрагент позивача лише змінив реєстраційну адресу в межах однієї країни, компанія “Zortex Business LLP” є діючою юридичною особою та зареєстрована за адресою: SUITE 20 12 SOUTH BRIDGE, EDINBURGH, SCOTLAND EH1 1DD, UNITED KINGDOM.

За таких обставин суд зазначає, що твердження відповідача про ліквідацію “Zortex Business LLP” не знайшли свого підтвердження в ході з`ясування обставин у справі по суті.

Щодо результатів кримінального провадження, у якому розслідуються факти виготовлення та надходження документів від імені вказаної компанії з електронної адреси, розташованої на території України, на які покликається відповідач, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В силу приписів ч.6ст. 78 КАС України лише вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, та лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) чи вчинені вони цією особою, а тому сам факт відкриття кримінального провадження не може вважатися таким, що несе інформацію щодо предмета доказування, та не може бути покладений в основу судового рішення.

Ухвалою від 28.09.2020 суд витребував у Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції ГУ НП в Житомирській області копії процесуальних документів щодо фірм «ZORTEX BUSINESS LLP» ОС370510 Великобританія та «ZORTEX BUSINESS LLP» SО305036 Шотландія, які наявні у кримінальному провадженні № 32015000000000072.

Суд зазначає, що вирок суду, який би набрав законної сили на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, як і станом на момент розгляду справи, в матеріалах справи відсутній.

З огляду на викладене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 23.07.2015 року за № 0001722201, за № 0001732202, за № 0001742202 та від 24.07.2015 року за № 0001812201, за № 0001802201 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 118278 грн. 00 коп є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закон України “Про судовий збір” (станом на момент подання позову до суду) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 вказаного Закону визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, ставка судового збору становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, а за подання позову майнового характеру – 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про Державний бюджет на 2015 рік” мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2015 року становить 1218,00 грн.

Таким чином, позивач за подання позову до суду повинен був сплатити 4872,00 грн.

Згідно виписки про зарахування судового збору, позивачем за подання до суду сплачено 37, 22 грн судового збору.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2015 стягнуто з Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» в користь Державного бюджету України 658 грн. 21 коп. судового збору. Відтак, Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист від 18.01.2016 № 813/4787/15.

Згідно постанови Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області від 24.06.2020 про закінчення виконавчого провадження, боржником сплачено заборгованість в розмірі 658 грн. 21 коп.

Суд вказує, що ціна позову загалом становить 288296,00 грн.

Позов підлягає частковому задоволенню в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 118278,00 грн, відтак стягненню з позивача підлягає судовий збір в розмірі 2874,00 грн.

Проте, з врахуванням сплаченого судового збору 695 грн,00 (37, 22 грн + 658,21 грн) з позивача слід стягнути в користь Державного бюджету України 2178,57 грн судового збору.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що професійна правнича допомога приватному позивачу надавалася адвокатським об`єднанням "Парпан і партнери» на підставі договору від 22.06.2020 № 22/06/20 про надання правничої допомоги допомоги.

Відповідно до пункту 1.1, 4.1 договору від 22.06.2020 № 22/06/20 про надання правничої допомоги допомоги клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання із написання та підготовки документів правового характеру, необхідних для оскарження податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у львівській області та здійснювати представництво інтересів клієнта у Львівському окружному адміністративному суді в межах розгляду справи № 813/4787/15 на умовах, передбачених цим договором. За надання правничої допомоги, передбаченої цим договором, клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар в розмір 5000,00 грн

Позивачем оплачено послуги за правову допомогу в розмірі 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 24.06.2020 № 2920.

Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.12.2020 в справі № 640/18402/19.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, їх обсягом, ціною позову та значенням справи для сторони.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що норми КАС України покладає обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, представник відповідача не подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 5000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» (вул. Стрийська, 29, м. Дрогобич, Львівська область, код ЄДРПОУ 00992390). до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 43143039) про скасування податкових повідомлень-рішення - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Дрогобицькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 23.07.2015 року за № 0001722201, за № 0001732202, за № 0001742202 та від 24.07.2015 року за № 0001812201, за № 0001802201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 118278 грн. 00 коп.

3. В іншій частині у задоволення позову відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство», що знаходиться за адресою Львівська область, м. Дрогобич, вул. Стрийська, 35, в користь Державного бюджету України 2178,57 грн судового збору.

5. Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення складено 29.01.2021.

Суддя Костецький Н.В.