Рішення № 94506244, 29.01.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/284/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивача), в інтересах якої звернувся представник позивача - адвокат Воронко Віталій Васильович, до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі також - відповідач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку), відповідно до якої просить:

- визнати протиправною бездіяльність управління пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період за період з 01.04.2017 по 30.04.2019 та з 01.03.2020 по 31.10.2020 в сумі 312477,17 грн;

- зобов`язати управління пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії з 01.04.2017 по 30.04.2019 та з 01.03.2020 по 31.10.2020 в сумі 312477,17 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач є тимчасово переміщеною особою та знаходиться на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком.

З 01.04.2017 позивачу було призупинено виплату пенсії. В період часу з 01.04.2017 по 30.04.2019 позивач взагалі не отримував пенсію.

В травні 2019 року пенсійні виплати позивачеві було відновлено і позивач отримував їх до 01.03.2020. З 01.03.2020 пенсійні виплати позивачеві не здійснювались до 31.10.2020. Лише в листопаді 2020 року пенсійні виплати знову були поновлені.

У відповіді на адвокатський запис УПФУ в м. Сєвєродонецьк повідомлено, що за період з 01.04.2017 по 30.04.2019 та з 01.03.2020 по 31.10.202 перед ОСОБА_1 склалася заборгованість по неотриманій пенсії в розмірі 312477,17 грн, яка обліковується в управлінні, та порядок її виплати на цей час Кабінетом Міністрів України не визначено.

Тобто позивач не отримав пенсію за періоди з 01.04.2017 по 30.04.2019 та з 01.03.2020 по 31.10.2020 в розмірі 312477,17 грн.

З посиланням на норму частини другої статті 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, позивача вважає, що невиплата пенсії позивачу за період з 01.04.2017 по 30.04.2019 та з 01.03.2020 по 31.10.2020 є протиправною, а тому звернувся з цим позовом до суду і є підстави задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 відкрито провадження у справі, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Визнано не пропущеним строк звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовом (арк. спр. 14-15).

Відповідач заперечував проти задоволення вимог, про що подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 46-49), в якому зазначив таке.

29.05.2015 позивач звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку із заявою про взяття на облік.

Розпорядженням від 11.06.2015 № 77352 позивача взято на облік до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області як отримувача пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 01.08.2014 за даними електронної пенсійної справи як внутрішньо переміщену особу.

Нарахування та виплата пенсії позивачу відповідачем провадилась з 01.08.2014 по 31.03.2017.

З метою посилення контролю в системі обліку внутрішньо переміщених осіб та на підставі інформації, яка надійшла від Служби безпеки України про можливо безпідставну виплату пенсій внутрішньо переміщеним особам, щодо яких потребується перевірка обгрунтованості продовження виплати пенсії на підконтрольній Україні території, виплата пенсії з 01 квітня 2017 року була припинена, у тому числі і позивачу.

За даним фактом управлінням було винесено розпорядження від 27.03.2017 року про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017 року.

Згідно з пунктом 5 Порядку 1, для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред`являється оригінал такої довідки.

18.10.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії з 01.04.2017.

Відповідно до пункту 15 Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Порядок 1) , орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 30.10.2018 № 114, за наслідками розгляду подання про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, вирішено відновити соціальні виплати позивачу.

Згідно з нормами пенсійного законодавства України органи Пенсійного фонду України нараховують пенсію на наступний місяць до 25 числа поточного місяця.

Поточна пенсійна виплата була нарахована на основну відомість травня 2019 на відкритий кароокий рахунок АТ «Ощадбанк», день виплати - 6.

Нарахування та виплата пенсії позивачу відповідачем провадилась з 01.05.2019 по 29.02.2020.

За вхідним номером 1160/22 від 13.02.2020 листа управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 12.02.2020 № 1206 надано інформацію щодо скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 .

На підставі цієї інформації відповідачем винесено розпорядження від 18.02.2020 про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2020.

13.10.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії з 01.03.2020 та надав довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 13.10.2020 № 919-5000315504, видану управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, згідно з якою він фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрований за паспортом: АДРЕСА_2 .

Виплату пенсії поновлено на підставі інформації для призначення, відновлення та продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам (витяг від 15.10.2020 № 1629).

Поточна пенсійна виплата була нарахована на основну відомість листопада 2020 року на відкритий картковий рахунок АТ «Ощадбанк», день виплати - 6.

Нарахування та виплата пенсії здійснюється по теперішній час.

Відповідно до абз. 2 п. 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 № 662, далі - Порядок № 1596), для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком № 509, уповноваженим банком є АТ «Ощадбанк».

За приписами п. 17 Порядку № 1596, якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються з використанням платіжної картки, строк дії якої перевищує один рік, орган Пенсійного фонду щороку забезпечує ідентифікацію та верифікацію особи шляхом обов`язкового пред`явлення одержувачем особисто паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання.

Якщо ідентифікація та верифікація особи не відбулася протягом року, орган Пенсійного фонду припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку і проводить виплату через національного оператора поштового зв`язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.

Суми пенсій та грошової допомоги не зараховуються на поточні рахунки у разі, коли протягом року не відбулася ідентифікація та верифікація одержувача з обов`язковим пред`явленням ним паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання (п. 19 Порядку № 1596).

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 Постанови № 637 (в редакції від 30.08.2019, що діє на час звернення позивача до суду) під час звернення внутрішньо переміщеної особи із заявою про призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії та документом, що посвідчує особу, територіальні органи Пенсійного фонду України ідентифікують особу заявника, фіксують місце і час її звернення, порівнюють отримані дані з даними, що обробляються в базах даних Пенсійного фонду України, з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - ЄІБДВПО) у порядку, який затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики.

Виплата пенсії продовжується після особистого звернення особи, проходження ідентифікації у порядку, визначеному в абз. 4 пункту 1 Постанови № 637, з урахуванням даних ЄІБДВПО та за відсутності підстав, передбачених п.п. 2-5 ч. 1 ст. 12 Закону № 1706-VII.

Після звернення пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб орган Пенсійного фонду направляє до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення списки осіб, які звернулись за призначенням (відновленням) пенсій, з метою підтвердження чи спростування інформації про повернення особи до покинутого місця постійного проживання або поданих нею для призначення (відновлення, продовження виплати) пенсії документів, зокрема з використанням системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.

За наявності необхідних документів та після отримання інформації з ЄІБДВПО орган Пенсійного фонду приймає рішення про призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії внутрішньо переміщений особі.

Пунктом 5 Порядку 1 встановлено, що для призначення соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві про відновлення соціальних виплат інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Разом з цим, абзацом 20 пункту 1 Постанови № 637 (в редакції від 30.08.2019, що діє на час звернення позивача до суду) визначено, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, пенсія за період з 01.04.2017 по 30.04.2019 та з 01.03.2020 по 31.10.2020 облікована.

Станом на день звернення позивача до суду з цим позовом окремий порядок виплат суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, Кабінетом Міністрів України не затверджено. Прийняття окремого порядку соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, не залежить від власного волевиявлення відповідача.

У постанові від 25.09.2015 у справі № 826/11272/16 Верховним судом зазначено, що Кабінет Міністрів України приймаючі зміни до Постанови № 637 діяв на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, оскільки будь яких обмежень прав громадян, зокрема вільно переміщених осіб, пов`язаних із соціальними виплатами не встановлено.

Доводи щодо звільнення від сплати судового збору

Відповідно до частини першої статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) та використовуються на: - виплату пенсій, передбачених цим Законом; - надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; - фінансування адміністративних виплат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; - оплату послуг з виплати та доставки пенсій; - формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Згідно з частиною другою статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 22 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2020 рік» затверджено доходи та видатки Пенсійного фонду України. Серед видатків у 2020 році немає такої позиції, як сплата Пенсійним фондом України судового збору (або його розподілу).

УПФУ в м.Сєвєродонецьку не має можливості сплатити судовий збір у зв`язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.

Позивач вважає свої дії правомірними, позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

Позивач є пенсіонером за віком, пенсія призначена довічно, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 (арк. спр. 9).

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 13.10.202- № 919-5000315504 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач перемістився за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 (арк. спр. 8).

29.05.2015 позивач звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку із заявою щодо взяття на облік пенсійної справи (арк. спр. 18 звор. бік).

Позивача було взято на облік УПФУ в м. Сєвєродонецьку з 01.08.2014 (арк. спр. 18).

Розпорядженням УПФУ в м. Сєвєродонецьку від 27.03.2017, керуючись листом головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 27.03.2017 № 3147/01; на підставі списку пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб, по яких надано інформацію Службою безпекою України щодо перевірки обґрунтованості продовження виплати пенсії на підконтрольній території призупинена виплата пенсії ОСОБА_1 особовий рахунок № НОМЕР_2 з 01.04.2017 (арк. спр. 19).

18.10.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії з 01.04.2014 (арк. спр. 20).

Згідно з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 30.10.2018 № 114 вирішено соціальні виплати позивачу призначити (арк. спр. 25).

Розпорядженням УПФУ в м. Сєвєродонецьку від 18.02.2020 на виконання частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706- VII у зв`язку із скасуванням УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених особи № 919041416 від 16.10.2018 та внесенням відомостей про це є Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб (арк. спр. 35).

13.10.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахування пенсії (арк. спр. 37).

Відповідно до витягу з протоколу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 15.10.2020 № 1629 вирішено соціальні виплати позивачу призначити (арк. спр. 41).

Згідно з довідкою УПФУ в м. Сєвєродонецьку від 16.01.2021 № 3 ОСОБА_1 отримав пенсію за березень 2017 року в сумі 4059,38 грн, з травня 2019 року по лютий 2020 року по 11433,17 грн щомісяця, з листопада 2020 року по січень 2021 року по 12683,53 грн щомісяця (арк. спр. 42).

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо невиплати заборгованості по пенсії за період 01.04.2017 по 30.04.2019 та з 01.03.2020 по 31.10.2020.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо невиплати заборгованості з виплати пенсії за минулі періоди, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

До даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).

Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплені основи соціальної спрямованості держави:

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]

Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22.11.2014.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.

Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Враховуючи те, що відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Враховуючи те, що припинення виплати пенсії позивачу сталося внаслідок бойових дій на території Луганської області, тобто не з вини пенсіонера, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на виплату йому пенсії за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Оскільки Україна, як правова держава, гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому заборгованість, що утворилась не з вини пенсіонера повинна бути йому сплачена.

Враховуючи, що позивач має право на виплату пенсії, проте, станом на час розгляду та вирішення даної справи відповідачем не надано доказів здійснення виплати заборгованості з пенсії, суд дійшов висновку про те, що відповідач допустив в даному випадку протиправну бездіяльність, чим порушив права позивача.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України" зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров`я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Як зазначено в пункті 333 цього рішення: "Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації, держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією".

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу заборгованості з пенсії з 01.04.2017 по 30.04.2019 та з 01.03.2020 по 31.10.2020.

Разом з цим, враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії позивачу, суд, з метою відновлення порушених права позивача, вважає за необхідне зобов`язати УПФУ в м. Сєвєродонецьку виплатити заборгованість по невиплаченій пенсії за період з 01.04.2017 по 30.04.2019 та з 01.03.2020 по 31.10.2020.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що заборгованість позивачу буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України з моменту його прийняття.

Суд вважає таку підставу неприйнятною, виходячи з наступного.

Так, за змістом конституційних норм (статті 113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлені законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

За таких обставин, до спірних правовідносин щодо виплати пенсії пенсіонерам слід застосовувати норми Закону №1058-IV, які мають вищу юридичну силу.

При цьому, суд ще раз акцентує свою увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для невиплати пенсії позивачу за період з 01.04.2017 по 30.04.2019 та з 01.03.2020 по 31.10.2020, таким чином вказана заборгованість пенсії позивачу повинна бути виплачена без відтермінування на невизначений час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн (арк. спр. 4).

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

На підставі пункту 1 частини першої статті 371 КАС України, яким закріплено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, рішення суду слід звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись статтями 2, 8, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код: 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за віком за період з 01.04.2017 по 30.04.2019 та з 01.03.2020 по 31.10.2020.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 утворену заборгованість внаслідок зупинення виплати раніше призначеної пенсії за віком за період з 01.04.2017 по 30.04.2019 та з 01.03.2020 по 31.10.2020.

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Борзаниця