Рішення № 94506101, 27.01.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5570/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі-відповідач) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить:

- визнати рішення відповідача №935080126789 від 21.10.2020 про зменшення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80% до 50% та призначення з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді - протиправним;

- зобов`язати відповідача провести з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді на підставі заяви від 24.02.2020, та згідно довідки №174 від 21.02.2020, виданої Територіальним управлінням ДСА України в Кіровоградській області, з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі (а.с.25-26).

В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідачем спірним рішенням протиправно та без будь-яких законних підстав проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 виходячи з 50 % суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді. Позивач вважає, що рішення відповідача, яким зменшено розмір його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80 % до 50 % та проведення перерахунку належного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у розмірі 50% є протиправним, порушує його конституційні права та інтереси, право на мирне володіння майном, закріплене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 39), в зв`язку з чим за їх захистом він змушений звернутися з позовом до суду.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-рп/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) ряд положень розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 зі змінами, зокрема пункт 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, яким було введено диференціацію у визначенні розміру суддівської винагороди та розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в залежності від проходження кваліфікаційного оцінювання, визнано неконституційним та втратив чинність з дня ухвалення цього рішення. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України даного рішення Закон № 1402 не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці та відсоткової ставки 80%. Таким чином, на переконання відповідача, діючою нормою є ч.3 ст. 142 Закону № 1402, яка передбачає, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Вказував, що відсотковий розмір, який має виплачуватися, після проведеного перерахунку міститься в ч.3 ст.142 Закону №1402, і це саме 50 %. Саме в такому розмірі, 50%, і проводиться виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, як це передбачено ч.3 ст.142 Закону №1402 (а.с.29-30).

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши наявні в справі документи та матеріали суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначено у розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

На підставі рішення Конституційного Суду України рішення від 18.02.2020 №2-рп/2020 змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що враховується при перерахунку довічного утримання судді у відставці, у зв`язку з чим ТУ ДСА України в Кіровоградській області було видано довідку від 21.02.2020 № 174 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З вищевказаної довідки вбачається, що станом на 01.01.2020 року суддівська винагорода позивача, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 94590,00 грн., в тому числі: посадовий оклад - 63060,00 грн., доплата за вислугу років 50% (23 роки 08 місяців) - 31530,00 грн. (а.с.17).

В подальшому, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно довідки 21.02.2020 №174.

Рішенням №111350000126789 від 28.02.2020 позивачу було відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Позивач вважаючи таке рішення протиправним звертався до суду з позовом.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 у справі 340/1085/20 визнано протиправним та скасовано рішення № 111350000126789 від 28.02.2020 про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 року на підставі заяви від 24.02.2020 року, згідно довідки №174 від 21.02.2020 року, виданої Територіальним управлінням ДСА України в Кіровоградській області. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 на підставі заяви від 24.02.2020 року та згідно довідки №174 від 21.02.2020 року, виданої Територіальним управлінням ДСА України в Кіровоградській області та виплатити його з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період.

В даному рішенні суд також звернув увагу та щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% працюючого судді зазначив, що в цій частині позовна вимога є передчасною та не підлягають задоволенню, оскільки рішенням відповідача №111350000126789 від 28.02.2020 не змінювався відсотковий розмір довічного грошового утримання та зазначений розмір не був підставою для відмови у проведенні перерахунку довічного грошового утримання позивача.

Рішення суду від 01.09.2020 у справі 340/1085/20 надрало законної сили 02.10.2020.

Рішенням відповідача від 21.10.2020 №935080126789 позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 р. виходячи з 50 % суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді (а.с.9).

Листом від 13.11.2020 №3128-3561/Б-03/8-1100/20 відповідач повідомив позивача, що на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 по справі №340/1085/20 йому проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 % суддівської винагороди (94590,00 грн. х 50%), оскільки ч.3 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-УШ від 02.06.2016 передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Також, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у рішенні від 01.11.2018 у справі № 0640/3835/18, відповідач посилався на недопустимість нерівного, неоднакового підходу до визначення щомісячного довічного грошового утримання (а.с.8).

Позивач, вважаючи, що рішення відповідача, яким зменшено розмір його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80% до 50% та проведено перерахунок належного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у розмірі 50 % є протиправним, порушує його конституційні права та інтереси, право на мирне володіння майном, закріплене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з частиною першою та третьою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

При цьому, згідно до пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII (в редакції, чинній на час призначення позивачу довічного грошового утримання) встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Згідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (частина п`ята статті 142 Закону №1402-VIII).

Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

До того ж, суд зауважує, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У даному рішенні Конституційний Суд України зокрема зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Стаття 152 Конституції України передбачає, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, Закон №1402-VIII не містить норм, які по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу з 21.02.2017 р. призначено щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого становив 80 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої відповідно положень пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 р., про що свідчить протокол Бобринецького об`єднаного УПФУ №107 від 23.02.2017 (а.с.33-34).

Так, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку має визначатись у відповідності до частини 3 статті 142 Закону № 1402, якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Однак суд звертає увагу, що зміна відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, що призначалася відповідно до пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, відбулася вже після призначення та перерахунків щомісячного довічного грошового утримання позивача, а саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020.

З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що з 2017 і до 18.02.2020, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача складав 80 % відповідних сум суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (а.с.33-106).

Даний факт відповідачем також не заперечується.

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні від 05.04.2001 № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки) Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 наведено тлумачення поняття "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині 3 статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Таким чином, при перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці на підставі пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, його розмір має обчислюватися, виходячи із розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці у відсотках, право на які особа набула на момент виходу у відставку, і їх розмір не може бути зменшений наступними змінами в законодавстві.

Отже, застосування відсоткового показника, передбаченого частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII, до перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача є протиправним, оскільки стосується призначення нового щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не перерахунку раніше призначеного, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

До того ж, суд зазначає, що при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці змінною величиною є лише розмір довічного грошового утримання, натомість відсоткове значення розміру довічного грошового утримання, яке обчислювалося при його призначенні, є незмінним.

Суд враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, відповідно до якої правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зокрема у постановах від 06 березня 2019 року у справі №638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а.

Таким чином, відповідач, здійснюючи з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці у зв`язку з підвищенням суддівської винагороди, протиправно зменшив розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача, призначеного та виплачуваного у розмірі 80% відповідних сум суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, до 50% відповідних сум суддівської винагороди, що призвело до порушення права позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці у розмірі, встановленому законом.

Посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у рішенні від 01.11.2018 року у справі № 0640/3835/18, суд відхиляє, оскільки вказане рішення прийнято до прийняття рішення Конституційним Судом України від 18.02.2020 № 2-р/2020, яким визнано неконституційним положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII. До того ж, у вказаній справі спірним питанням було виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі суддівської винагороди суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання та рішення про їх відставку з посади судді прийнято уповноваженим органом до 30 вересня 2016 року.

Крім того, відповідно до частини 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування".

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд звертає увагу, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 80% до 50%.

Однак, визначаючись із способом захисту порушених прав позивача, суд зазначає таке.

Позивач просить визнати протиправним рішення відповідача № 935080126789 від 21.10.2020 р. про зменшення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80% до 50% та призначення з 19.02.2020 р. щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді.

При дослідженні матеріалів даної справи встановлено, що на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 по справі № 340/1085/20, відповідачем було проведено з 19.02.2020 перерахунок довічного грошового утримання позивача та враховано довідку ТУ ДСА України в Кіровоградській області №174 від 21.02.2020 р., однак при цьому зменшено відсоткове значення розміру довічного грошового утримання із 80% до 50%.

Щодо рішення про яке зазначив позивач (№935080126789 від 21.10.2020 р.), то судом не встановлено прийняття відповідачем рішення у формі окремого документа саме про зменшення відсоткового значення спірних виплат, яке б за формою та змістом відповідало загальним вимогам до індивідуального акту у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Більше того, задоволення позову саме в обраний позивачем спосіб призведе до зупинення правових наслідків рішення відповідача, яке прийнято на виконання судового рішення у справі №340/1085/20, та за своїми наслідками відповідає матеріально правовим інтересам позивача, адже при перерахунку довічного грошового отримання відповідачем враховано довідку ТУ ДСА України в Кіровоградській області №174 від 21.02.2020, чого домагався позивач при розгляді справи №340/1085/20.

Тому, суд вважає, що належним та повним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 80% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та, як наслідок, зобов`язання відповідача здійснити з 19.02.2020 перерахунок такого щомісячного довічного грошового утримання позивача, виходячи із 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

При цьому, на переконання суду, відсутні підстави для дублювання обов`язку відповідача під час такого перерахунку врахувати довідку ТУ ДСА України в Кіровоградській області № 174 від 21.02.2020, оскільки, по-перше такий обов`язок покладено на відповідача рішенням суду від 01.09.2020 року по справі № 340/1085/20, а по-друге, на момент розгляду цієї адміністративної справи та прийняття судом рішення обов`язок із врахування такої довідки відповідачем було виконано належним чином, а спір виник лише в частині зменшення позивачу відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення слід зазначає таке.

У Рішенні від 30.06.2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив те, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Отже, з огляду на вказані положення КАС України вбачається, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений таким правом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.05.2019 р. у справі №826/9960/15 було зазначено, що застосування правового інституту подачі звіту є правом суду.

Поряд з цим, позивач не навів причин і не надав доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Відтак, підстави зобов`язувати відповідача подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Фактично, предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи саме з кількості (а не з розміру) задоволених (незадоволених) позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 р. по справі №620/1116/20.

При зверненні до суду з даною позовною заявою позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн., а тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 із 80% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи із 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) здійснені судові витрати на оплату судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 20632802).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. ст. 255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії. Згідно до пп.15.5 п.1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько