Рішення № 94506023, 28.01.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2021 року справа №320/2459/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ліга-Групп» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, скасування податкових вимог про сплату боргу (недоїмки) та про визнання дій.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ліга-Групп» з позовом до ГУ ДФС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2018 №0077225205 на суму 12,40 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.08.2018 №0046455201 на суму 1968,62 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2019 №0004835205 на суму 193,16 грн.;

- скасувати податкову вимогу від 17.01.2019 №1237-52 на суму 1944,02 грн. як протиправно сформовану;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.11.2018 №0110725205 на суму 170,00 грн.;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.11.2017 №0078521218 на суму 360,90 грн. та №0078531218 на суму 116,00 грн.;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ю-2089-23 на суму 6486,73 грн. (недоїмка 1897,50 грн., штраф 113,21 грн., пеня 4476,02 грн.) як протиправно сформовану;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.04.2019 №Ю-2089-23 на суму 6315,43 грн. (недоїмка 6315,43 грн.) як протиправно сформовану;

- визнати протиправними дії ГУ ДФС у Київській області щодо звернення до Броварського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про відкриття виконавчого провадження за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ю-2089-23, яка не вступила в законну силу.

Обґрунтовуючи вимоги про визнання протиправним та скасування ППР від 16.10.2018 №0077225205, позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом до спливу строку на подання заперечення на акт перевірки, на підставі якого це податкове повідомлення рішення було прийнято, що позбавило платника податків можливості висловити свої заперечення щодо акта перевірки.

Крім того, позивач стверджує, що спірним податковим повідомленням-рішенням до нього були застосовані штрафні санкції за затримку на 8 календарних днів строку сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 124 грн., при тому, що факт порушення податкового зобов`язання відсутній. Так, позивач стверджує, що 12 червня 2018 року ним було самостійно виявлено факт заниження податкового зобов`язання з ПДВ за березень 2018 року на 166 грн., внаслідок чого було у добровільному порядку сплачено додатково за березень 2018 року 171,00 грн., що складається з узгодженого податкового зобов`язання у розмірі 166,00 грн. та штрафу у розмірі 3 відсотків від такої суми, що становить 5,00 грн. Позивач зазначає, що після сплати суми самостійно виявленого заниженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість за березень 2018 року та штрафу, 12 червня 2018 року ним було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість за березень 2018 року. У зв`язку з цим, позивач вважає, що ним не було допущено жодного порушення норм діючого законодавства, а висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10 жовтня 2018 року, є помилковими та безпідставними. При цьому, позивач зауважує, що в акті перевірки та спірному податковому повідомленні-рішенні контролюючим органом зазначено, що ТОВ «Компанія «Ліга-Групп» було сплачено 20 червня 2018 року 124,00 грн., що не відповідає дійсності, оскільки у цей день позивачем не сплачувалися жодні кошти.

Стверджуючи про протиправність податкового повідомлення-рішення від 31.08.2018 №0046455201, позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення та акт перевірки, на підставі якого воно було прийнято, не були направлені на його адресу, а про їх існування позивач дізнався з відповіді контролюючого органу на запит.

Вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2019 №0004835205 мотивовані відсутністю підстав для накладання штрафних санкцій, застосованих цим рішенням. Так, позивач стверджує, що податкове зобов`язання з податку на додану вартість за вересень 2018 року було сплачено ним своєчасно та у повному обсязі, у зв`язку з чим висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 6 грудня 2018 року, не відповідають фактичним обставинам справи.

Обґрунтовуючи вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 17.01.2019 №1237-52, позивач стверджує про відсутність у нього заборгованості з податку на додану вартість, що підтверджується витягом з реєстру трансакцій державної казначейської служби України. Крім того, позивач посилається на те, що 9 січня 2009 року він вже отримував податкову вимогу від 13 грудня 2018 року №153330-52, в якій повідомлялося про існування у позивача податкового боргу з податку на додану вартість станом на 12 грудня 2018 року у розмірі 1944,02 грн. Проте, 1 лютого 2019 року ДФС України повідомила про повне погашення позивачем податкового боргу з податку на додану вартість 27 грудня 2018 року, внаслідок чого податкова вимога від 13 грудня 2018 року №153330-52 вважається відкликаною.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 22.11.2018 №0110725205, позивач зазначає про відсутність підстав для застосування до нього штрафних санкцій за неподання податкової декларації з податку на прибуток за 2017 рік, оскільки така податкова звітність була подана ним своєчасно, що підтверджується відповідними квитанціями. Крім того, позивач стверджує про порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки, оскільки відповідно до п.76.3 ст.76 Податкового кодексу України така перевірка може бути проведена виключно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової звітності, проте такий строк відповідачем не був дотриманий. Також позивач стверджує про порушення відповідачем положень п.86.8 ст.86 ПК України, яке полягає у прийняття податкового повідомлення-рішення до розгляду заперечень на акт перевірки, на підставі якого воно було прийнято.

Позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2017 №0078521218 та №0078531218 мотивовані посиланням на пункт 31 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, яким визначено, що за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.

Обґрунтовуючи свої вимоги про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ю-2089-23, позивач посилається на те, що ця вимога була винесена за відсутності акта перевірки та прийнятого на його підставі рішення (зокрема, щодо застосування штрафних санкцій), що суперечить положенням чинного законодавства України та свідчить про те, що сума визначеної вимогою недоїмки є неузгодженою. Також позивач стверджує, що незважаючи на оскарження цієї вимоги в адміністративному порядку та, відповідно, не набрання нею законної сили, керівник контролюючого органу направив вимогу на примусове виконання до Броварського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області, який, у свою чергу, 28.02.2019 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №58471222.

Стверджуючи про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.04.2019 №Ю-2089-23, позивач так само посилається на відсутність акта перевірки та прийнятого на його підставі рішення контролюючого органу. Крім того, позивач повідомив, що незважаючи на відсутність у нього інформації щодо підстав виникнення недоїмки, на сплату якої була виставлена спірна вимога, він може зробити припущення, що заборгованість виникла у зв`язку з помилковою сплатою ним суми ЄСВ на інший рахунок, ніж той, що був визначений контролюючим органом, що, на його переконання, не свідчить про наявність у нього боргу, оскільки ця помилка була виявлена ним самостійно з одночасним вжиттям заходів щодо її усунення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та витребувано докази по справі від сторін.

Відповідач правом на надання відзиву на позов не скористався, однак направив до суду пояснення, у яких вибірково висловив свою позицію щодо певних вимог позивача.

Так, відповідач повідомив, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ю-2089-23 та від 02.04.2019 №Ю-2089-23 були винесені у зв`язку з наявністю у позивача заборгованості з ЄСВ за даними ІТС «Податковий блок». При цьому контролюючий орган повідомив, що у подальшому вказані вимоги були відкликані внаслідок погашення позивачем заборгованості.

Заперечуючи вимоги позивача про скасування податкової вимоги від 17.01.2019 №1237-52, відповідач повідомив, що згідно даних ІС «Податковий блок» станом на 17.01.2019 за позивачем обліковувалася заборгованість з податку на додану вартість, яка виникла у зв`язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання за податковою декларацією з ПДВ №9283960030 від 19.12.2018.

Щодо інших позовних вимог жодні пояснення відповідачем надані не були.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 замінено відповідача у справі Головне управління ДФС у Київській області, на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ліга-Групп» зареєстровано в якості юридичної особи 08.04.2015, що підтверджується інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДФС у Київській області була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних ТОВ «Компанія «Ліга-Групп», за результатом якої було складено акт перевірки від 10.10.2018 №2762/10-36-52-01-09/39739326.

В ході проведення перевірки було встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем податкового зобов`язання у розмірі 124,00 грн. за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 12 червня 2018 року. Так, в акті відображено, що сума зобов`язання сплачена позивачем 20 червня 2018 року, тобто з простроченням на 8 днів, внаслідок чого до позивача мають бути застосовані штрафні санкції у розмірі 12,40 грн.

16 жовтня 2018 рок на підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0077225205, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12,40 грн., що дорівнює 10% несвоєчасно сплаченого податкового зобов`язання у розмірі 124,00 грн.

Головним управлінням ДФС у Київській області була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Компанія «Ліга-Групп»,за результатом якої було складено акт перевірки від 12.07.2018 №1606/10-36-52-01-34/39739326.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації 11 податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що, за висновком контролюючого органу, має тягнути за собою застосування штрафних санкцій у розмірі 1968,62 грн.

На підставі цього акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.08.2018 №0046455201, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1968,62 грн.

Головним управлінням ДФС у Київській області була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Компанія «Ліга-Групп», за результатом якої було складено акт перевірки від 06.12.2018 №4515/10-36-52-05/39739326.

Перевіркою встановлено факт порушення позивачем строку сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість за податковою декларацією від 17 жовтня 2018 року. Так, контролюючий орган зауважив, що податкове зобов`язання у розмірі 1931,60 грн. було сплачено позивачем 23 листопада 2018 року, тобто з простроченням на 24 дні, що має тягнути за собою нарахування штрафних санкцій у сумі 193,16 грн.

На підставі цього акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2019 №0004835205, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі193,16 грн.

Головним управлінням ДФС у Київській області була проведена камеральна перевірка своєчасності подання податкової звітності, повноти нарахування, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання ТОВ «Компанія «Ліга-Групп», за результатом якої було складено акт від 31.10.2018 №3597/10-36-52-05-34/39739326.

Перевіркою встановлений факт неподання позивачем податкової декларації з податку на прибуток за 2017 року, яка мала бути подана до 1 березня 2018 року.

На підставі цього акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2018 №0110725205, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн.

Головним управлінням ДФС у Київській області була проведена камеральна перевірка своєчасності подання податкової звітності, повноти нарахування, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання ТОВ «Компанія «Ліга-Групп», за результатом якої було складено акт від 19.10.2017№5496/10-36-12-18/39739326.

Перевіркою встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем податкового зобов`язання з податку на прибуток за податковою декларацією з податку на прибуток від 09.02.2016 №275592598, а саме:

- 14.03.2016 сплачено 3609,00 грн., кількість днів прострочення – 24, сума штрафних санкцій, які мають бути застосовані до позивача – 360,90 грн.;

- 25.03.2016 сплачено 580,00 грн., кількість днів прострочення – 35, сума штрафних санкцій, які мають бути застосовані до позивача – 116,00 грн.

28.11.2017 на підставі цього акта перевірки відповідачем були прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

- №0078521218,яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 360,90 грн.;

- №0110725205, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 116,00 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом було прийнято податкову вимогу від 17.01.2019 №1237-52, якою визначено, що станом на 16 січня 2019 року сума податкового боргу позивача з податку на додану вартість складає 1944,02 грн.

Також контролюючим органом були прийняті такі вимоги про сплату боргу (недоїмки):

- від 03.01.2019 №Ю-2089-23, якою визначено суму боргу позивача з єдиного соціального внеску у розмірі 6486,73 грн., у тому числі недоїмка у сумі 1897,50 грн., штраф у розмірі 113,21 грн. та пеня у сумі 4476,02 грн.;

- від 02.04.2019 №Ю-2089-23, якою визначено суму боргу позивача з єдиного соціального внеску у розмірі 6315,43 грн., якає недоїмкою.

Судом встановлено, що постановою Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 28.02.2019 було відкрито виконавче провадження №58471222 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ю-2089-23.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та вимог про сплату боргу (недоїмки), а також вважаючи неправомірними дії контролюючого органу щодо направлення на примусове виконання до ДВС вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ю-2089-23,ТОВ «Компанія «Ліга-Групп» звернулася до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.10.2018 №0077225205.

Відповідно до пунктів 200.1-200.2 статті 200 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 50.1 статті Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ліга-Групп» було подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, відповідно до якого була уточнена податкова звітність за березень 2018 року.

Зокрема, позивачем було відкориговано (зменшено) податковий кредит на 166,00 грн., у зв`язку з чим збільшено на цю суму позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Сума штрафу, яка нарахована позивачем самостійно у зв`язку з виправленням помилки, дорівнює 5 грн.

12.06.2018 за платіжним дорученням №1514291317 позивачем перераховано до державного бюджету 171,00 грн. податку на додану вартість за березень 2018 року, що складається з податкового зобов`язання у розмірі 166,00 грн. та штрафу у розмірі 3 відсотків від такої суми, що становить 5,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується ті обставини, які були відображені в акті перевірки від 10.10.2018 №2762/10-36-52-01-09/39739326 та стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 16.10.2018 №0077225205, а саме: факт несвоєчасної сплати позивачем податкового зобов`язання у розмірі 124,00 грн. за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 12 червня 2018 року.

Крім того, стверджуючи про неправомірність вищевказаного податкового повідомлення-рішення, позивач посилається на те, що вказане податкове повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом до спливу строку на подання заперечення на акт перевірки, на підставі якого це податкове повідомлення рішення було прийнято, що позбавило платника податків можливості висловити свої заперечення щодо акта перевірки. Отже, вказані обставини також входять до предмета доказування у цій справі.

Так, відповідно до п.54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 76.2 статті 76 Податкового кодексу України визначено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно з положеннями пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 86.7-86.8 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 про відкриття провадження у цій справі, а також ухвалою від 25.09.2020 від відповідача були витребувані докази, зокрема:

- докази направлення (вручення) позивачу акта перевірки від 10.10.2018 №2762/10-36-52-01-09/39739326 до моменту винесення податкового повідомлення-рішення від 16.10.2018 №0077225205;

- докази наявності у позивача боргу з ПДВ у розмірі 124 грн. та його сплати 20.06.2018, про що зазначено в акті перевірки від 10.10.2018 №2762/10-36-52-01-09/39739326;

- письмові пояснення щодо дати зарахування до бюджету коштів у розмірі 171 грн., сплачених позивачем згідно з платіжним дорученням від 12.06.2018 №1514291317.

На виконання цих ухвал контролюючий орган надав суду рекомендоване повідомлення, яке свідчить про вручення позивачу поштового відправлення – акта перевірки від 10.10.2018 №2762/10-36-52-01-09/39739326 14.11.2018, тобто вже після прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 16.10.2018 №0077225205, що фактично позбавило платника податків права на подання заперечень на акт перевірки.

В якості доказів наявності у позивача боргу з ПДВ у розмірі 124 грн. та його сплати 20.06.2018, про що зазначено в акті перевірки від 10.10.2018 №2762/10-36-52-01-09/39739326, контролюючим органом надано суду інтегровану картку платника податків з ПДВ, з якої вбачається подання позивачем 12.06.2018 уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що, з урахуванням наявної переплати у сумі 42 грн. призвело до утворення заборгованості у розмірі 124 грн.

Проте, в інтегрованій картці не відображений факт самостійної сплати позивачем 12.06.2018 за платіжним дорученням №1514291317 податку на додану вартість за березень 2018 року у розмірі 171,00 грн., що свідчить про невідповідність відображених в ІКПП даних фактичним обставинам справи та, у свою чергу, відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 16.10.2018 №0077225205.

Суд зауважує, що відповідачем не було надано ані відзиву, ані жодних пояснень стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2018 №0077225205.

Згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Керуючись цією нормою, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2018 №0077225205 як визнання позову, у зв`язку з чим та приймаючи до уваги встановлені вище обставини дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 31.08.2018 №0046455201.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (тут і далі – в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Так, відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Оскаржуючи податкове повідомлення-рішення від 31.08.2018 №0046455201 позивач визнає факт несвоєчасної реєстрації відображених в акті перевірки податкових накладних/розрахунків коригування, однак зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення та акт перевірки, на підставі якого воно було прийнято, не були направлені на його адресу, а про їх існування позивач дізнався з відповіді контролюючого органу на запит.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 про відкриття провадження у цій справі, а також ухвалою від 25.09.2020 від відповідача були витребувані докази, зокрема:

- докази направлення (вручення) позивачу акта перевірки від 12.07.2018 №1606/10-36-52-01-34/39739326 до моменту винесення податкового повідомлення-рішення від 31.08.2018 №0046455201.

На виконання цих ухвал контролюючий орган надав суду копію поштового конверту та копію рекомендованого повідомлення, які були повернуті до контролюючого органу з поміткою «за закінченням терміну зберігання».

Однак, суд звертає увагу відповідача на те, що зі вказаних копій неможливо пересвідчитися щодо дати направлення кореспонденції на адресу платника податків та дати її повернення адресату у зв`язку з нечітким зображенням відбитків штемпелів відділення поштового зв`язку. Крім того, зі вказаних копій не вбачається, що вказаним відправленням на адресу платника податків був направлений саме акт перевірки від 12.07.2018 №1606/10-36-52-01-34/39739326.

У зв`язку з цим надані відповідачем документи визнаються судом недопустимими доказами.

Крім того, суд зауважує, що відповідачем не було надано ані відзиву, ані жодних пояснень стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.2018 №0046455201, внаслідок чого, керуючись частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву в цій частині як визнання позову, у зв`язку з чим та приймаючи до уваги встановлені вище обставини дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.01.2019 №0004835205.

Відповідно до положень статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2018 засобами електронного зв`язку позивачем було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2018 року, у якій самостійно визначено суму податку, яка підлягає сплаті до бюджету за результатом діяльності у звітному місяці, на рівні 3214 грн. (рядок 18 декларації).

Вказана сума податку була сплачена позивачем згідно платіжного доручення від 26.10.2018 №1514291433, тобто у строки, визначені Податковим кодексом України.

Крім того, платіжними дорученнями від 14.11.2018 №1514291450 та від 15.11.2018 №1514291451 позивачем була поповнена реєстраційна сума в Системі електронного адміністрування податку на додану вартість на 2000,00 грн. та 3750,00 грн. відповідно.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 про відкриття провадження у цій справі, а також ухвалою від 25.09.2020 від відповідача були витребувані докази, зокрема:

- письмові пояснення щодо дати зарахування до бюджету коштів у розмірі 3214,00 грн., сплачених позивачем згідно з платіжними дорученнями від 26.10.2018 №1514291433;

- документальне підтвердження порушення позивачем сплати узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ в розмірі 1931,60 грн. на 24 дні, про що зазначено в акті перевірки від 06.12.2018 №4515/10-36-52-05/39739326.

Жодних пояснень з цього приводу відповідач суду не надав, а з наданої інтегрованої картки платника податків з податку на додану вартість вбачається, що сплачена позивачем за платіжним дорученням від 26.10.2018 №1514291433 сума податку на додану вартість у розмірі 3214 грн. не була зарахована контролюючим органом у цьому розмірі у день сплати.

Враховуючи, що відповідачем не було надано ані відзиву, ані жодних пояснень стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2019 №0004835205, суд, керуючись частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, кваліфікує неподання відповідачем відзиву в цій частині як визнання позову, у зв`язку з чим та приймаючи до уваги встановлені вище обставини дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо податкової вимоги від 17.01.2019 №1237-52.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як було вказано вище, контролюючим органом було прийнято податкову вимогу від 17.01.2019 №1237-52, якою визначено, що станом на 16 січня 2019 року сума податкового боргу позивача з податку на додану вартість складає 1944,02 грн.

Крім того, така сама сума недоїмки з податку на додану вартість (1944,02 грн.) була вказана контролюючим органом у податковій вимозі від 13.12.2018 №153330-52, в якій зазначено, що борг існує станом на 12.12.2018.

Заперечуючи вимоги позивача про скасування податкової вимоги від 17.01.2019 №1237-52, відповідач повідомив, що згідно даних ІС «Податковий блок» станом на 17.01.2019 за позивачем обліковувалася заборгованість з податку на додану вартість, яка виникла у зв`язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання за податковою декларацією з ПДВ №9283960030 від 19.12.2018.

З інтегрованої картки платника податків з ПДВ вбачається, що недоїмка у вказаному розмірі вперше виникла 30.11.2018 у зв`язку з неповною сплатою позивачем податкового зобов`язання у розмірі 4538 грн. за податковою декларацією від 19.11.2018 терміном сплати до 30.11.2018, у зв`язку з чим відповідачем була виставлена податкова вимога від 13.12.2018 №153330-52.

Натомість, судом встановлено, що в ІКПП не було відображено сплату позивачем податку на додану вартість у розмірі 2300,00 грн. за платіжним дорученням від 22.12.2018 №1514291489, копія якого наявна у матеріалах справи.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Державна фіскальна служба України в рішенні від 01.02.2019 №5357/6/99-99-11-06-01-25 зазначила, що податковий борг з ПДВ був погашений у повному обсязі 27.12.2018 за рахунок надходжень коштів з системи електронного адміністрування податку на додану вартість, внаслідок чого податкова вимога від 13.12.2018 №153330-52 вважається відкликаною.

Таким чином, з наведених обставин вбачається, що станом на 16 січня 2019 року у позивача була відсутня заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 1944,02 грн., що свідчить про відсутність правових підстав для прийняття податкової вимоги від 17.01.2019 №1237-52 та необхідність її скасування у судовому порядку, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.11.2018 №0110725205.

Відповідно до пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу України (тут і далі – в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з п.п.49.18.3 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України визначено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як було вказано вище, в акті перевірки від 31.10.2018 №3597/10-36-52-05-34/39739326 контролюючим органом зафіксовано неподання позивачем податкової декларації з податку на прибуток за 2017 рік, яка мала бути подана до 1 березня 2018 року.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що така податкова звітність була подана платником податку електронним шляхом 01.03.2018, про що свідчить отримана позивачем 01.03.2018 о 20:15 квитанція №1, яка свідчить про доставлення звітності до центрального рівня ДПС України 01.03.2018 о 20:03:49.

01.03.2018 о 20:15 позивачем також була отримана квитанція №2 про прийняття контролюючим органом податкової декларації з податку на прибуток за 2017 рік.

Наведене свідчить про невідповідність інформації, відображеної контролюючим органом в акті перевірки від 31.10.2018 №3597/10-36-52-05-34/39739326, фактичним обставинам справи.

Крім того, суд зазначає, що позивачем були подані до Броварського управління ГУ ДФС у Київській області заперечення на акт перевірки від 31.10.2018 №3597/10-36-52-05-34/39739326, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції від 22.11.2018.

Однак, незважаючи на одержання таких заперечень, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2018 №0110725205 до моменту розгляду заперечень, чим порушено вищенаведені положення стаття 86 Податкового кодексу України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 про відкриття провадження у цій справі, а також ухвалою від 25.09.2020 від відповідача були витребувані докази, зокрема:

- документально підтверджені письмові пояснення щодо дати подання позивачем декларації з податку на прибуток за 2017 рік;

- документально підтверджені письмові пояснення щодо дати отримання заперечень позивача на акт перевірки від 31.10.2018 №3597/10-36-52-05-34/39739326.

Жодних пояснень з цього приводу відповідач суду не надав.

Враховуючи, що відповідачем не було надано ані відзиву, ані жодних пояснень стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2018 №0110725205, суд, керуючись частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, кваліфікує неподання відповідачем відзиву в цій частині як визнання позову, у зв`язку з чим та приймаючи до уваги встановлені вище обставини дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 28.11.2017 №0078521218 та №0078531218.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення у позивача обов`язку по сплаті податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2015 рік) платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як було вказано вище, спірними податковими повідомленнями-рішеннями до відповідача були застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення строку сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2015 рік, граничним строком сплати якого є 19.02.2016.

Натомість, пунктом 31 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Податкового кодексу України (в редакції станом на момент прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень) визначено, що за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.

Наведене нормативне положення виключає можливість контролюючого органу застосовувати до позивача штрафні санкції за порушення строків сплати податку на прибуток за 2015 рік.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не було надано ані відзиву, ані жодних пояснень стосовно позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2017 №0078521218 та №0078531218, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ю-2089-23.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464 в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Положеннями частини четвертої статті 25 Закону №2464 визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до положень пунктів 1-3 Розділу УІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року N 449 (далі – Інструкція №449 в редакції станом на момент винесення спірної вимоги), до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Пунктом 4 Розділу УІ Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Відповідно до пункту 1 Розділу УІІ Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Згідно з пунктами 4-5 Розділу УІІ Інструкції №449 факти порушень законодавства, крім тих, що є предметом акта документальної перевірки, та тих, що зазначені в підпункті 2 пункту 2 цього розділу, посадова особа органу доходів і зборів оформлює актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Такий акт про порушення надсилається (вручається) платнику разом із рішенням про застосування штрафних санкцій.

На суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Положеннями пункту 7 Розділу УІІ Інструкції №449 визначено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа органу доходів і зборів.

За результатами розгляду акта документальної перевірки рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймається протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Рішення приймається за встановленою формою у двох примірниках.

Перший примірник рішення протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається платнику в порядку, встановленому для надсилання вимог, чи вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру платника, банку чи фізичній особі - платнику єдиного внеску. Другий примірник залишається в органі доходів і зборів. Надіслані (вручені) рішення про застосування фінансових санкцій реєструються в журналі обліку рішень про застосування фінансових санкцій за формою згідно з додатком 19 до цієї Інструкції.

Рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається надісланим (врученим) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо його передано службовій особі такого платника єдиного внеску під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пунктів 8-12 Розділу УІІ Інструкції №449 суми штрафів та пені, передбачені пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, підлягають сплаті платником єдиного внеску чи банком протягом 10 календарних днів після надходження відповідного рішення або можуть бути оскаржені в цей самий строк до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це відповідного органу доходів і зборів, посадовими особами якого прийнято це рішення.

Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення вищим органом доходів і зборів або судом рішення у справі.

Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату боргу (недоїмки), якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми боргу (недоїмки).

Рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів є виконавчим документом.

Суми штрафів та нарахованої пені, застосовані за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в тому самому порядку, що і суми недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату боргу (недоїмки), якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою недоїмки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був направлений на адресу Броварського управління ГУ ДФС у Київській області запит від 15.01.2019 №1, у якому позивач просив контролюючий орган надати інформацію щодо підстав винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ю-2089-23.

У відповідь на вказаний запит ГУ ДФС у Київській області листом від 24.01.2019 №14/ЗПІ/10-36-13-05 повідомило позивачу, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ліга-Групп» у період з 16.10.2015 по 01.03.2017 єдиний внесок помилково сплачувався на невідповідний рахунок, в результаті чого в інтегрованій картці платника виникла заборгованість (недоїмка). Після цього 21.03.2017 за заявою платника від 09.03.2017 кошти у сумі 19540,96 грн. були зараховані на відповідний рахунок, а заборгованість була погашена.

Контролюючий орган зазначив, що 11.09.2018 ним було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 8384,23 грн., з яких: штрафна санкція – 3908,21 грн., пеня – 4476,02 грн., яке було надіслано на адресу платника, проте повернуто з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Як було вказано вище, спірна вимога від 03.01.2019 №Ю-2089-23 була виставлена на сплату позивачем недоїмки у сумі 1897,50 грн., штрафу у розмірі 113,21 грн. та пені у сумі 4476,02 грн.

Враховуючи вищенаведені положення Інструкції №449, суд зазначає, що про нарахування пені та застосування штрафів контролюючий орган приймає рішення, яке складається ним за результатом перевірки, оформленої відповідним актом, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів.

Такий акт про порушення мав бути надісланий (вручений) платнику разом із рішенням про застосування штрафних санкцій, забезпечивши таким чином платникові: його право на подання заперечень до акта перевірки, які підлягають обов`язковому врахуванню та розгляду; а також право на оскарження відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Наведене дозволяє суду зробити висновок про неможливість контролюючого органу приймати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, а також виносити вимогу про сплату боргу (недоїмки) виключно на підставі інформаційних баз даних контролюючого органу та без складання акта перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 про відкриття провадження у цій справі, а також ухвалою від 25.09.2020 від відповідача були витребувані докази, зокрема:

- письмові пояснення щодо підстав виставлення позивачу вимог про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ю-2089-23 та від 02.04.2019 №Ю-2089-23;

- детальний та обґрунтований розрахунок недоїмки позивача з ЄСВ станом на 03.01.2019 та станом на 02.04.2019.

Однак, вказані вимоги суду відповідачем фактично виконані не були, оскільки контролюючий орган при обґрунтуванні підстав прийняття спірної вимоги обмежився посиланням на те, що ця вимога була виставлена на підставі наявної інформації про заборгованість позивача в ІТС «Податковий блок», без надання відповідних підтверджуючих доказів, що унеможливлює перевірку правдивості свідчень відповідача.

Відповідачем не були надані суду докази того, що прийняттю спірної вимоги перебувало складання акта перевірки та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, з направленням цих документів позивачеві.

Крім того, суд звертає увагу на те, що правомірність винесення вимоги від 03.01.2019 №Ю-2089-23 позивач обґрунтовує посиланням на норми Податкового кодексу України щодо податкових вимог, не усвідомлюючи різницю між податковими вимогами та вимогами про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ.

При цьому, суд зауважує, що згідно з пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Таким чином, всупереч вимогам статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не надав суду належних та допустимих доказів правомірності винесення ним вимоги від 03.01.2019 №Ю-2089-23, зокрема, наявності визначених законом передумов для цього.

При цьому, суд зауважує, що наявні у матеріалах справи платіжні доручення свідчать про сплату платником єдиного внеску, а помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату суми податку/ЄСВ у визначений законом строк, про що зазначено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №805/3665/16-а та від 10.04.2020 у справі №821/844/17.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування вимоги від 03.01.2019 №Ю-2089-23 та задоволення позовних вимог в цій частині.

З аналогічних підстав судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.04.2019 №Ю-2089-23.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ДФС у Київській області щодо звернення до Броварського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про відкриття виконавчого провадження за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ю-2089-23.

Відповідно до положень пункту 5 Розділу УІ Інструкції №449 у разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):

- вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);

- надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);

- надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.

Отже, з наведених положень вбачається право контролюючого органу надсилати до органу державної виконавчої служби виключно узгоджених вимог (вимог, які набрали чинності).

З матеріалів справи вбачається, що на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ю-2089-23 позивачем була подана до ДВС України скарга від 25.01.2019 №2, результати розгляду якої були оформлені рішенням від 27.02.2019 №9691/6/99-99-11-05-02-85.

У той же час, з постанови Броварського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області від 28.02.2019 про відкриття виконавчого провадження №58471222 з примусового виконання цієї вимоги вбачається, що ця вимога набрала чинності 19.02.2019, що свідчить про порушення відповідачем вищенаведених норм Інструкції №449 та направлення до органів державної виконавчої служби вимоги до завершення процедури її адміністративного оскарження, що свідчить про те, що ця вимога не набрала чинності.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 грн., який, враховуючи задоволення позовних вимог, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 16.10.2018 №0077225205.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 31.08.2018 №0046455201.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 11.01.2019 №0004835205.

5. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Київській області від 17.01.2019 №1237-52.

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22.11.2018 №0110725205.

7. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 28.11.2017 №0078521218 та №0078531218.

8. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 03.01.2019 №Ю-2089-23.

9. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 02.04.2019 №Ю-2089-23.

10. Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Київській області щодо направлення до Броварського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області на примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ю-2089-23, яка не набрала чинності.

11. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ліга-Групп» (ідентифікаційний код 39739326, місцезнаходження: 07401, Київська область, м. Бровари, вул. Шолом-Алейхема, 93, корпус 1, оф.10) судовий збір у сумі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд.5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.