Ухвала суду № 94505941, 28.01.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

28 січня 2021 року справа № 320/714/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції у м.Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, в якому позивач просить суд:

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646), місцезнаходження: вулиця Кошового, 4, Бориспіль, Київська область, 08301 на користь ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646), місцезнаходження: вул. Кошового, 4, м. Бориспіль, Київська область, 08301, на користь ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на правову допомогу, остаточний розмір яких буде представлений позивачем на кінець розгляду справи.

У силу положень пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що "судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до ч. 5 ст. 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; спорах із субєктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства.

Аналіз вказаних вище норм, дає підстави для висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій та у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн., яку заподіяно йому внаслідок незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що рішенням Березаньського міського суду Київської області від 12.10.2020 позов ОСОБА_1 до Березанського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Київській області в адміністративній справі №356/447/20 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено, постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване на автоматичному режимі, серії ЕАК №2492657 від 06.05.2020, винесену інспектором Батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Степаненком К.О., скасовано.

Позивач зазначає, що для доведення своєї невинуватості, а також відновлення честі, гідності та репутації, він був змушений витрачати свої зусилля для відстоювання свої законні права у судовому порядку, внаслідок чого був порушений нормальний уклад його життя та спричинено йому моральну шкоду, яку позивач оцінює у розмірі 20000,00 грн.

Під час вирішення судом питання про відкриття провадження встановлено, що рішенням Березанського міського суду Київської області від 17.12.2020 у справі №356/447/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Баталльйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Степаненка Костянтина Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2492657 від 06.05.2020, винесену інспектором Батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Степаненком Костянтином Олександровичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді 510,00 грн. штрафу, закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, публічно - правовий спір між позивачем та відповідачем щодо скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді 510,00 грн. штрафу, вже вирішений Березанським міським судом Київської області за наслідками розгляду справи №356/447/20.

У той час, як подана до суду позовна заява ОСОБА_1 від 18.01.2020 містить лише вимогу про стягнення моральної шкоди за незаконне притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, будь-яких інших вимог щодо вирішення публічно-правового спору останнім не заявлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Таким чином, вимоги про стягнення моральної шкоди за протиправні дії суб`єкта владних повноважень, повинні розглядатися адміністративним судом у разі заявлення в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Як було зазначено судом, дана позовна заява містить вимогу лише про стягнення моральної шкоди, а тому вказаний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (ст. 2 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів серед інших, може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Виходячи з положень ЦК України, спори щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди розглядаються у порядку, передбаченому Цивільно-процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України).

Так, відповідно до частин першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті (ч.1 ст. 23 ЦПК України).

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що оскільки спори щодо моральної (немайнової) шкоди розглядаються у порядку, передбаченому ЦПК України, а тому позовна заява ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про стягнення моральної шкоди, має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

В силу вимог пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про стягнення моральної шкоди, слід відмовити.

Частиною 6 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

З огляду на те, що дану позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд зазначає, що такий спір підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства, за правилами ЦПК України.

Відповідно до ч.5 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 19, 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про стягнення моральної шкоди.

2. Роз`яснити заявникові, що даний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства, за правилами ЦПК України.

3. Копію ухвали разом з адміністративним позовом та доданими до нього документами надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складений та підписаний 28.01.2021.

Суддя Кушнова А.О.