Рішення № 94505779, 29.01.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 січня 2021 року (15 год. 00 хв.)Справа № 280/4024/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за первісним позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

18.06.2020 Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - позивач за первісним позовом) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач за первісним позовом) про стягнення податкового боргу у розмірі 216001,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) та зазначає, що згідно облікової картки платника у відповідача наявна заборгованість, яка виникла в результаті несплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, нарахованих податковим органом податковим повідомленням - рішенням. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, проте борг у добровільному порядку повністю відповідачем не сплачений, а тому підлягає примусовому стягненню у судовому порядку. На підставі викладеного, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача податковий борг у загальному розмірі 216001,82 грн.

Ухвалою суду від 09.07.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судовому засіданні 03.08.2020 Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

23.07.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 33789), в якому проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі.

24.07.2020 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач за зустрічним позовом) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач за зустрічним позовом), в якій позивач за зустрічним позовом просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.02.2019 № № 0002971305, 0002981305, 0002961305, податкову вимогу від 24.09.2019 № 16896-50/825. В обґрунтування зустрічного позову зазначає, що кредитний договір укладався позивачем для придбання будинку, який є єдиним житлом позивача. Зазначає, що Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності з 01.01.2016, пункт 165.1 статті 165 ПК України доповнено підпунктом 165.1.59, згідно з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити). Вважає, що до спірних правовідносин має бути застосована зазначена норма права, оскільки таке застосування спрямовано на поліпшення правового становища позивача за зустрічним позовом. Так, на дату звернення позивача за зустрічним позовом до суду сума боргу, прощена (анульована) ПАТ «Фідобанк» у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), не включалася до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та не підлягала оподаткуванню. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.12.2018 по справі №820/2600/16. Окрім того зазначає, що законодавець передбачає сплату податку у випадку саме отримання додаткового блага, яке залишилось у платника податку після списання боргу установою банку, у вигляді отриманих раніше коштів чи користування майном. Проте, кошти отримані за кредитним договором, були в повному обсязі направлені на придбання нового житла, а квартира, яка в подальшому передана банку в іпотеку потім була відчужена, що підтверджується Договором купівлі - продажу. Отримані за даною операцією кошти в повному обсязі повернуті банку, в рахунок часткового погашення боргу за вказаним кредитним договором.

Ухвалою суду від 25.08.2020 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, об`єднані в одне провадження вимоги за зустрічним позовом з первісним позовом, здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 21.09.2020.

11.09.2020 від первинного позивача до суду надійшов відзив на зустрічний позов (вх. № 42122), в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом. Зокрема зазначає, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство чітко визначало, що сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року не є додатковим благом, у силу визначеного пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України правового врегулювання, однак необхідною передумовою є саме зміна валюти кредитування. Доказів того, що така умова мала місце, або що позивачу відмовлено банком у застосуванні такої умови позивачем за зустрічним позовом не надано. ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтовує факт зміни валюти зобов`язання, так само як і не надає жодного доказу на підтвердження факту зміни умов кредитного договору. В той час, як в повідомленні про прощення боргу анульовано залишок тіла кредиту саме в доларах США та наведено еквівалент в національній валюті за курсом НБУ станом на 13.11.2015 22,917230 грн. за 1 долар США - 578 115,54 грн. Також, ПАТ «ФІДОБАНК» у відповідь на лист контролюючої о органу від 18.09.2018 №30415/10/08-01-50-07, повідомило, що додаткова угода про конвертацію валютного кредиту в національну валюту між ПУАТ «ФІДОБАНК» та гр. ОСОБА_2 не укладалась, а відтак зміни валюти зобов`язання за кредитним договором з іноземної валюти в гривню не здійснювалось. Таким чином, відповідач за зустрічним позовом, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДПС прав, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

21.09.2020 розгляд справи відкладено до 07.10.2020.

Ухвалою суду від 07.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження до 23.11.2020 та відкладено розгляд справи до 17.11.2020.

У зв`язку із відсутністю у період часу з 07.11.2020 по 21.11.2020 судді ОСОБА_3 на роботі, судове засідання призначене на 17.11.2020 перенесено на 23.11.2020, про що повідомлено учасників справи.

Ухвалою суду від 23.11.2020 провадження у справі зупинено до 11.01.2021.

Ухвалою суду від 11.01.2021 провадження у справі поновлено.

11.01.2021 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 27.01.2021.

27.01.2021 від представника позивача за первинним позовом до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (вх. № 4971).

27.01.2021 від представника відповідача за первісним позовом до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (вх. № 5070).

Представник третьої особи жодних клопотань суду не надсилав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

З огляду на неприбуття у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, суд вважає за можливе розглянути справу по суті у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Між ВАТ «Ерсте Банк» (Іпотекодержатель), та ОСОБА_4 (Іпотекодавець, Боржник) укладено Кредитний договір для придбання будинку як єдиного житла та договір іпотеки на купівлю житлової нерухомості від 14 серпня 2008 року №014/6943/2/21520 згідно з якого, Банк надає Іпотекодавцю, боржнику грошові кошти у вигляді кредиту у сумі 35 600 доларів США на строк до вересня 2028 року включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а Іпотекодавець зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим Договором. За договором іпотеки предметом іпотеки виступала однокімнатна квартира у буд. АДРЕСА_1 , яка була єдиним житлом для ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.35-38).

14.08.2008 згідно договору купівлі-продажу житлового будинку, реєстр № 5658, укладеного між гр. ОСОБА_8 (Продавцем) та гр. ОСОБА_4 (Покупцем) остання придбала житловий будинок за кредитні кошти, отримані від AT «Ерсте Банк», який є на даний момент її єдиним житлом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.39-41).

Згідно свідоцтва про шлюб від 07.10 2017 серія НОМЕР_2 ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с.37).

13 листопада 2015 року ОСОБА_1 від ПАТ «Фідобанк» отримано Повідомлення про анулювання (прощення) частини боргу, відповідно до якого ПАТ «Фідобанк», який є повним правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Фідокомбанк» (який раніше мав назву AT «Ерсте Банк») та який є кредитором за кредитним договором від 14 серпня 2008 року №014/6943/2/21520, на виконання вимог п.п. «д» п.п 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, повідомляє про прощення (анулювання) боргу за зазначеним Договором згідно зі ст. 605 Цивільного кодексу України в розмірі 25 538,87 доларів США, гривневий еквівалент якого (за офіційним курсом НБУ станом на 13.11.2015 становить 22,917230 грн. за 1 долар США) становить 585 280,15 грн., яка складається з: залишку тіла кредиту 25 226,24 доларів США, гривневий еквівалент якої (за офіційним курсом НБУ станом на дату цього повідомлення) становить 578 115,54 грн., залишку за процентами за користування кредитом - 312,63 доларів США гривневий еквівалент якої (за офіційним курсом НБУ станом на дату цього повідомлення) становить 7 164,61 грн. (а.с.48).

13.11.2015 між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (Продавці) та ОСОБА_9 (Покупцем) укладений договір купівлі-продажу квартири, реєстр № 3762, відповідно до якого продавець передає у власність покупця однокімнатну квартиру у будинку буд. АДРЕСА_1 , що перебувала в іпотеці у ПАТ «Фідобанк» за договором іпотеки на купівлю житлової нерухомості від 14 серпня 2008 року №014/6943/2/21520, а Покупець приймає її і сплачує за неї обумовлену грошову суму у розмірі 183 000 грн. (а.с.80).

У період часу з 06.12.2018 по 19.12.2018, відповідно до пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.2 п. 78.1, п.78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу № 3861 від 14.11.2018, фахівцями відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків - фізичної особи, яке не є суб`єктом господарювання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з питань своєчасності, достовірності повноти та сплати податків і зборів з доходів фізичної особи за ознакою доходу «126» у 2015 році, за результатом якої складено Акт від 27.12.2018 №1093/08-01-13-05/ НОМЕР_3 (а.с.102-104).

Зазначений акт перевірки надісланий на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 28.12.2018, про що свідчить квитанція ПАТ «Укрпошта» (а.с.105).

Висновками до Акту перевірки від 27.12.2018 №1093/08-01-13-05/ НОМЕР_3 встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

пп. «д» 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 114892,31 грн.;

пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме: не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік;

пп. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п.167.1 ст. 167, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військового збору у сумі 8662,60 грн.

Вказані висновки обґрунтовані тим, відповідно до інформації відділу Державного реєстру ДФС України (Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів) встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 у 2015 році отримано дохід у сумі 578115,54 грн. від ПУАТ «ФІДОБАНК» (код ЄДРПОУ 14351016) за ознакою доходу 126 - «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо (крім випадків, передбачений ст. 165 розділу ІV (підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу ІV)». Вид доходу - анулювання суми основного боргу за кредитним договором.

З метою підтвердження інформації, що відображена у відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, стосовно отримання ОСОБА_1 доходу у вигляді додаткового блага протягом 2015 року в сумі 578115,54 грн., ГУ ДФС у Запорізькій області направлено лист від 18.09.2018 №30415/10/08-01-50-07 на адресу ПУАТ «ФІДОБАНК» .

Листом від 24.10.2018 №1-3-1/2694-ЛK ПУАТ «ФІДОБАНК» надано підтвердження інформації про суми виплачених (нарахованих) доходів за ознакою «126» в сумі 578115,54 грн. ОСОБА_1 у вигляді основної суми боргу (кредиту) анульований кредитором за його самостійним рішенням з врученням боржнику відповідного повідомлення про анулювання (прощення) боргу згідно вимог підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

ГУ ДФС у Запорізькій області платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1 , на поштову адресу надіслано лист - запрошення до Вознесенівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області №8256/14/08-01-50-07 від 18.09.2018, відповідно до пп.16.1.5 п.16.1 ст. 16, пп. 19-1.1.1, пп. 19-1.2, ст.19, пп.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, абз.3 пп.73.3 ст.73, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, пп. 164.2.10, п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України для надання декларації про доходи одержані за ознакою 126 «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо» за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

Лист від 18.09.2018 №8256/10/08-01-50-07 отримано ОСОБА_1 15.10.2018 (а.с.109).

На підставі акту перевірки від 27.12.2018 №1093/08-01-13-05/ НОМЕР_3 , відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 21.02.2019:

№0002961305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 143615,39 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 114892,31 грн., за штрафними санкціями 28723,08 грн. (а.с.97);

№0002981305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 10828,25 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 8662,60 грн., за штрафними санкціями 2165,65 грн. (а.с.99);

№0002971305, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 170,00 грн (а.с.98).

Зазначені рішення 21.03.2019 надіслані на адресу ОСОБА_1 поштою. Проте, як вбачається із наданої позивачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків (а.с.100-101).

Оскільки, у встановлений законодавством строк, податкові зобов`язання, визначені контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях від 21.02.2019 № № 0002971305, 0002981305, 0002961305, ОСОБА_1 сплачені не були, ГУ ДПС у Запорізькій області винесено податкову вимогу форми «Ф» від 24.09.2019 № 16896-50/825, відповідно до якої загальна суму податкового боргу ОСОБА_1 станом на 23.09.2019 становить 216 001,82 грн. (а.с.7).

Податкова вимога від 24.09.2019 № 16896-50/825 надіслана на адресу ОСОБА_1 поштою. Проте, як вбачається із наданої позивачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків (а.с.7).

У зв`язку з несплатою відповідачем податкової заборгованості у добровільному порядку ГУ ДПС у Запорізькій області- позивач за первісним позовом звернулось із даним позовом до суду.

В свою чергу, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 21.02.2019 № № 0002971305, 0002981305, 0002961305 та податковою вимогою від 24.09.2019 № 16896-50/825 ОСОБА_1 - відповідач за первісним позовом звернулась до суду з зустрічним позовом щодо їх скасування.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується первісний позов та зустрічний позов, дослідивши надані учасниками справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд зазначає, що вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено положеннями ПК України.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" №321-VIII від 09 квітня 2015 року, положення якого набрали чинності 7 травня 2015 року, підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, слід розглядати окремо.

За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Наведені норми також вказують на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Крім того, кредитор в свою чергу має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція вже неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 826/6896/17, від 1 жовтня 2019 року № 826/4578/17, від 29 січня 2019 року № 821/707/17, від 26 березня 2020 року у справі №821/297/17.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство чітко визначало, що сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року не є додатковим благом у силу визначеного пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України правового врегулювання, однак необхідною передумовою є саме зміна валюти кредитування.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 5 листопада 2019 року у справі №821/465/17, від 10 квітня 2020 року у справі №500/583/19.

Однак, суд зазначає, що матеріали справи не містять будь - яких доказів зміни умов кредитного договору від 14 серпня 2008 року №014/6943/2/21520 щодо валюти зобов`язання, а відтак пункт 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України не може бути застосовано до спірних правовідносин.

Окрім того, в матеріалах справи міститься лист вих. 1-3-1/2694-ЛК від 24.10.2018, якому Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «ФІДОБАНК» зазначає, що додаткова угода про конвертацію валютного кредиту в національну валюту між ПУАТ «ФІДОБАНК» та гр. ОСОБА_1 не укладалась, а відтак зміни валюти зобов`язання за кредитним договором з іноземної валюти в гривню не здійснювалось (а.с.119-120).

Окрім того, позивач зазначає, що грошові кошти, отримані в результаті продажу квартири, яка була предметом іпотеки, були в повному обсязі внесені ОСОБА_1 до ПАТ «Фідобанк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 14 серпня 2008 року №014/6943/2/21520.

Однак, жодних доказів на підтвердження зазначеного ОСОБА_1 не надано. Так сама і не надано доказів на підтвердження того, що квартира, яка була предметом іпотеки була відчужена банком, в рахунок погашення боргу за кредитним договором.

Таким чином, сума прощеної позивачу основної заборгованості за кредитом у розмірі 25226,24 доларів США, що становило 578 115,54 грн. за курсом НБУ станом на 13.11.2015, є доходом платника податку в повному обсязі та підлягає оподаткуванню як податком на доходи фізичних осіб так і військовим збором.

Аналогічна правова позиція щодо не встановлення зміни валюти зобов`язання за кредитним договором, що є вирішальною ознакою у спірних правовідносинах висловлена у постановах Верховного Сулу від 24 жовтня 2018 року у справі № 826/6896/17, від 1 жовтня 2019 року № 826/4578/17, від 29 січня 2019 року № 821/707/17 від 19.09.2018 №805/4663/16-а.

Пунктом 167.1 статті 167 ПК України передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Отже, контролюючим органом у відповідності до наведених норм визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в загальному розмірі 114892,31 грн.

Як передбачено положеннями п.120.1 ст.120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно абзацу «д» підп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, боржник самостійно сплачує податок з таких доходів (додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням) та відображає їх у річній податковій декларації.

Оскільки судом встановлено обставини отримання позивачем додаткового блага, відсутності у матеріалах справи доказів у підтвердження подання нею декларації, суд вважає, що контролюючим органом правомірно застосовано штраф у розмірі 170 грн.

Відповідно до ст.16-1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (п. 1.1 даної статті).

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (п.1.2 цієї ж статті).

Як передбачено підп.163.1.1 п.163 ст.163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з абзацом «д» підп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Як передбачено п.1.3. ст.16-1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Враховуючи те, що позивачем отримано додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, контролюючим органом у відповідності до наведених норм визначено податкове зобов`язання з військового збору у розмірі 8662,60 грн.

Оскільки під час розгляду справи судом не встановлено протиправності у діях податкового органу при прийнятті спірних актів індивідуальної дії в частині збільшення податкових зобов`язань із зазначених вище податків, у суду відсутні правові підстави для констатації протиправності при визначенні штрафних (фінансових) санкцій з цих податків.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 отримано додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, а відтак, контролюючим органом у відповідності до наведених норм правомірно визначено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору.

Що стосується посилань позивача на Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII (який набрав чинності 01.01.2016), відповідно до якого пункт 165.1 статті 165 ПК України було доповнено підпунктом 165.1.59, згідно з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), суд зазначає, що відповідно до встановлених судом обставин справи позивач не проходив процедуру реструктуризації фінансових зобов`язань, і прощення позивачу заборгованості за кредитним договором відбулось не в порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті.

Вищенаведене свідчить про те, що у спірних правовідносинах статус майна, на придбання якого отримано кредит в іноземній валюті, не впливає на обов`язок платника податків сформувати загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід при прощенні (анулюванні) зобов`язання за таким кредитним договором.

Отже, такі аргументи позивача є безпідставними.

Окрім того, суд звертає увагу, що наразі закону про реструктуризацію зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті не прийнято.

Так, Закон України «Про реструктуризацію зобов`язань за кредитами в іноземній валюті (законопроект № 1558-1), що мав зобов`язати банки конвертувати всі споживчі кредити в іноземній валюті за курсом на момент підписання договору, був прийнятий Верховною Радою України 2 липня 2015 року в третьому читанні та в цілому.

18 грудня 2015 року Президент України наклав вето на цей Закон і повернув його до Верховної Ради з власними пропозиціями. 27 січня 2016 року Закон було скасовано без набрання ним чинності.

Також, суд зазначає, що у розглянутій Верховним Судом справі №820/2600/16, на яку посилається ОСОБА_1 , були інші, відмінні від досліджуваних, обставини, зокрема, у справі №820/2600/16 фізична особа, якій було прощено (анульовано) борг за кредитним договором в іноземній валюті, подала податкову декларацію про майновий стан і доходи, а спір стосувався несплати самостійно визначених платником податків податкових зобов`язань за позовом контролюючого органу до платника податків.

Відтак, обставини у цій справі, та обставини у справі, на яку посилається представник відповідача за зустрічним позовом, не є тотожними, а тому не можуть підтверджувати правомірність його позиції.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом у межах та у спосіб, визначений чинним законодавством, а відтак скасуванню не підлягають.

Звідси не підлягають задоволенню вимога за зустрічним позовом щодо скасування податкової вимоги від 24.09.2019 № 16896-50/825.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача за зустрічним позовом щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2019 № № 0002971305, 0002981305, 0002961305 та податкової вимоги від 24.09.2019 № 16896-50/825, у зв`язку з чим зустрічний позов задоволенню не підлягає, що зумовлює підстави для задоволення позовних вимог за первісним позовом.

Оскільки, відповідно до приписів ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати у даному випадку з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення податкового боргу, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у загальному розмірі 216001,82 грн. (двісті шістнадцять тисяч одна гривня 82 копійки), у тому числі:

з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 200869,56 грн. (двісті тисяч вісімсот шістдесят дев`ять гривень 56 копійок) за кодом класифікації доходів бюджету - 11010500, на р/р - UA698999980333199341000008004, відкритий на - УК у Зав.р-ні м.Зап./Завод./11010500 в Казначейство України (EAП); код ЄДРПОУ- 38025372; код банку (МФО ГУДКСУ) - 899998;

з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 15132,26 грн. (п`ятнадцять тисяч сто тридцять дві гривні 26 копійок) за кодом класифікації доходів бюджету - 11011001, на р/р - UA058999980313080137000008004, відкритий на - УК у Зав.р-ні м.Зап./Завод./11011001 в Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ- 38025372; код банку (МФО ГУДКСУ) - 899998.

У задоволенні вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 29.01.2021.

Суддя Ю.В. Калашник