Рішення № 94504196, 28.01.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року м. Житомир справа № 240/6923/20

категорія 111030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:

1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 03 квітня 2020 року:

- №0006033305 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунку платника у банку в розмірі 517860,00 грн. внаслідок порушення п.200.1, п.200.4 ст. 200 ПК України та застосування штрафної санкції в розмірі 258930,00 грн.;

- №0006023305 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 829710,00 грн.;

- №0006043305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510,00 грн.;

- №0006013305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50 % в сумі 174816,00 грн.;

2) зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 51786,00 грн. у відповідності до абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначив, що викладені в акті перевірки від 10.03.2020 №16/06-30-33-05/ НОМЕР_1 висновки податкового органу є помилковими, не узгоджуються нормами Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, здійснені без врахування первинних документів, ґрунтуються на припущеннях осіб, які проводили перевірку, без підтвердження належними доказами. З огляду на що, прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 04 червня 2020 року відкрито провадження у справі №240/6923/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 08 липня 2020 року о 12:00.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Черняхович І.Е. в період з 01.07.2020 по 10.07.2020, підготовче судове засідання по справі було перенесено на 27 липня 2020 року о 15:00.

21 липня 2020 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Житомирській області на позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю. Таку позицію відповідач аргументував тим, що спірні податкові повідомлення-рішення від 03 квітня 2020 року №0006033305, №0006023305, №0006043305 та №0006013305 прийнятті у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями, які полягали у: - завищенні суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2019 року у сумі 829710,00 гривень; - завищенні суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2019 року на суму 517860,00 гривень; - порушенні термінів реєстрації податкових накладних, а саме не реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 349632 гривень ( том 2 а.с.66-72).

23 липня 2020 року представником позивача подано клопотання про відкладення підготовчого судового засідання, призначеного на 27 липня 2020 року, у зв`язку з її участю в цей день в іншому судовому засідання з розгляду кримінальної справи №295/14946/19 (том 2 а.с.79).

Вказане клопотання представника позивача було задоволено та відкладено підготовче судове засідання по справі на 14:15 о 03 вересня 2020 року.

У зв`язку з перебування головуючої судді Черняхович І.Е. в період з 18.08.2020 по 30.09.2020 у відпустці, призначене на 03 вересня 2020 року підготовче судове засідання було відкладено на 17 вересня 2020 року о 14:15.

15 вересня 2020 року відділом документального забезпечення суду зареєстрована відповідь позивача на відзив на позовну заяву (том 2 а.с.87-93).

В судове засідання, призначене на 17 вересня 2020 року сторони, які були належним чином повідомленні про дату, час та місце проведення судового розгляду справи не з`явились.

Разом з тим, 17 вересня 2020 року представником відповідача на електронну пошту суду було надіслано клопотання про відкладення підготовчого судового засідання на іншу дату у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі (том 2 а.с.96).

В свою чергу, представник позивача 17 вересня 2020 року надіслав на електронну пошту суду клопотання, в якому просив продовжити строк проведення підготовчого провадження по справі (том 2 а.с.99).

Розглянувши зазначене клопотання, суд прийняв ухвалу від 21 вересня 2020 року, якою продовжив строк підготовчого провадження у справі № 240/6923/20 терміном на 30 (тридцять) днів та призначив наступне підготовче судове засідання по справі на 21 жовтня 2020 року о 10:00.

Під час підготовчого судового засідання, що відбулося 21 вересня 2020 року за участі сторін, суд без виходу до нарадчої кімнати виніс протокольні ухвали, якими відмовив у задоволенні клопотання позивача від 15.09.2020 (том 2 а.с.95) та клопотання відповідача від 02.09.2020 (том 2 а.с.86) про виклик свідка.

В подальшому в підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 14:30 11 листопада 2020 року.

11 листопада 2020 року до суду з`явились представник позивача - Андрійчук Л.І. та представник відповідача - Домарацька В.В.

Протокольною ухвалою суду, винесеною без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання від 11.11.2020 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд адміністративної справи №240/6923/20 по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Натомість представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Після з`ясування позиції сторін, в судовому засіданні було оголошено перерву до 10:00 02 грудня 2020 року.

Під час судового засідання, що відбулося 02 грудня 2020 року, були дослідженні наявні у матеріалах справи докази. В подальшому, судом без виходу до нарадчої кімнати було винесено протокольну ухвалу про перехід до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріали справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 18.02.2020 №254 посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області в період з 25.02.2020 по 02.03.2020 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань правильності визначення ним від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за грудень 2019 року, а також достовірності нарахування ним суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2019 року.

За наслідками проведеної перевірки був складений акт від 10.03.2020 №16/06-30-33-05/ НОМЕР_2 (том 1 а.с.15-48), в якому зафіксовано встановлені під час перевірки порушення, здійсненні фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , а саме:

- порушення п.п.16.1.5., п.п.16.1.12. п.16.1. ст.16, п.44.1., п.44.3. ст.44, п.85.2. ст.85 ПК України, яке полягало у наданні в неповному обсязі первинних документів на підтвердження використання в господарській діяльності придбаних ТМЦ;

- порушення п.44.1., п.44.3., п.44.6. ст.44, абзацу г) п.198.5. ст.198, п.188.1. ст.188, п.189.1. ст. 189, абзацу а) п.193.1. ст.193, п.201.1., п.201.10. ст.201, абз. "б", "в" п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.19.1 + рядок 20.3 декларації) (р.21) за грудень 2019 року у сумі 829710,00 гривень, в результаті встановлених порушень, наведених у п.3.4.4 та п.3.5.6 акту перевірки;

- порушення п.44.1., п.44.3., п.44.6. ст.44, абзацу г) п.198.5. ст.198 ,п.188.1. ст.188, п.189.1. ст.189, абзацу а) п.193.1. ст.193, п.201.1., п.201.10. ст.201, п.200.1., п.200.4. ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2019 року на суму 517860,00 гривень;

- порушення п.201.10. ст.201 ПК України, яке полягало у не здійсненні реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 349632 гривень (том 1 а.с.47).

Зі змісту акту перевірки від 10.03.2020 №16/06-30-33-05/ НОМЕР_2 вбачається, що висновок порушення п.44.1., п.44.3., п.44.6. ст.44, абзацу г) п.198.5. ст.198, п.188.1. ст.188, п.189.1. ст. 189, абзацу а) п.193.1. ст.193, п.201.1., п.201.10. ст.201, абз. "б", "в" п.200.4 ст.200 ПК України та як наслідок про завищення суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.19.1 + рядок 20.3 декларації) (р.21) за грудень 2019 року у сумі 829710,00 гривень, був зроблений у зв`язку з виявленням під час перевірки наступних обставин.

Під час перевірки показників, відображених ФОП ОСОБА_1 в податковій декларації з податку на додану вартість було встановлено, що в у рядку 4.1 "Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу за операціями, що оподатковуються за основною ставкою (рядок 4.1 колонка "Б") за період з 01.12.2019 по 31.12.2019 платником відображено 0,00 гривень.

Водночас, до складу податкового кредиту грудня 2019 року ФОП ОСОБА_1 включено податок на додану вартість у сумі 349632,00 гривень від придбання товарно-матеріальних цінностей (ЛДСП, заготовки постформінгу, гофролисти та ін.) на території України.

Разом з тим, згідно наданих під час перевірки документів, станом на дату проведення придбані для виробництва меблів товарно-матеріальні цінності (ЛДСП, заготовки постформінгу, гофролисти та ін) не використовувались у господарські діяльності. Крім того, вищезазначені товарно-матеріальні цінності були відсутні у залишках станом на 31.12.2019. Жодних підтверджуючих документів, що свідчать про використання їх в господарській діяльності платника, зокрема калькуляції собівартості виробленої продукції, технічної документації на кожну виготовлену одиницю готової продукції, залишки товарно-матеріальних цінностей в розрізі номенклатури товарів (плит деревостружкових ламінованих, фурнітури, готової продукції, тощо) станом на 01.01.2019 та 31.12.2019 надано не було, про що був складений акт від 02.03.2020 №94/06-30-33-05/ НОМЕР_1 про надання документів не в повному обсязі під час проведення позапланової виїзної перевірки.

З огляду на що, контролюючим органом був зроблений висновок про в порушення вимог п. 189.1 ст. 189, абз. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України ФОП ОСОБА_1 не нараховано податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України, та не складено не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і не зареєстровано в ЄРПН зведену податкову накладну за товарами, у разі якщо такі товари призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 349632,00 гривень.

Крім того, за наслідками аналізу відображених ФОП ОСОБА_1 в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 року (за вх.№9331892192 від 19.01.2019) та відповідних додатках до неї показників контролюючим органом було встановлено, що задеклароване платником від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації, складає 1440278 гривень, з яких від`ємне значення, що виникло в минулих звітних (податкових) періодах та включено до складу податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду (рядок 16 податкової декларації) складає 1431972 гривень.

При цьому, задекларована сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, відображена у рядку 20.2.1 податкової декларації, становить 517860 гривень та була сформована з урахуванням залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за грудень 2019 року.

В свою чергу, задекларована платником сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 податкової декларації) шляхом перенесення її до рядка 16.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду, відображена у рядку 21 податкової декларації, становить 922418 гривень.

Відповідно до додатку № 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 року вищезазначена сума задекларованого від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 922418 гривень була сформована ФОП ОСОБА_1 за рахунок від`ємного значення за жовтень 2019 року в сумі 259 835 гривень, за листопад 2019 року в сумі 249 061 гривень та за грудень 2019 року в сумі 413 522 гривень.

Однак, як зазначено контролюючим органом, від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, задеклароване ФОП ОСОБА_1 у рядку 19 податкових накладних за жовтень 2019 року, не підтверджено про що було складено акт від 17.01.2020 №24/06-30-33-05/ НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань правильності визначення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2019 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2019 року", в якому встановлено:

1) завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (р.21) за жовтень 2019 року у сумі 1667927 гривень;

2) завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2019 року на суму 858643 гривень;

3) порушення термінів реєстрації податкових накладних, а саме не зареєстровано податкові накладні на загальну суму ПДВ 2526570 гривень.

Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, задеклароване ФОП ОСОБА_1 у рядку 19 податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2019 року, також не було підтверджено, про що складено акт від 14.02.2020 №59/06-30-33-05/ НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань правильності визначення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за листопад 2019 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за листопад 2019 року", в якому встановлено:

1) завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (р.21) за листопад 2019 року у сумі 997938 гривень;

2) завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2019 року на суму 852834 гривень;

3) порушення термінів реєстрації податкових накладних, а саме не зареєстровано податкові накладні на загальну суму ПДВ 182845 гривень.

У зв`язку з вищевикладеним при перевірці правильності визначення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за грудень 2019 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2019 року, був зроблений висновок, що від`ємне значення, яке включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 16.1 (колонка Б)) становить 434034 гривень (із врахуванням порушень викладених в акті від 14.02.2020 №59/06-30-33-05/ НОМЕР_1 ).

З огляду на що, контролюючим органом був зроблений висновок про те, що перевіркою відображених у рядку 16 (Б) декларації "Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду встановлено завищення суми податкового кредиту на 997938,00 гривень (1431972,00 грн. - 434034,00 грн. = 997938,00 грн.)

В сукупності заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 349632,00 гривень через не нарахування позивачем податкових зобов`язань з вартості товарно-матеріальних цінностей, які не використовувались в господарській діяльності платника, а також завищення суми податкового кредиту на 997938,00 гривень, стали підставою для висновку контролюючого органу про завищення ФОП ОСОБА_1 суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.19.1+рядок 20.3 декларації) (р.21) за грудень 2019 року на суму 829710,00 гривень.

Вказані порушення, що були відображені в п. 3.4.4 та п. 3.5.6 акту перевірки від 10.03.2020 №16/06-30-33-05/ НОМЕР_2 , також стали підставою для висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 п.44.1., п.44.3., п.44.6. ст.44, абзацу г) п.198.5. ст.198 , п.188.1. ст.188, п.189.1. ст.189, абзацу а) п.193.1. ст.193, п.201.1., п.201.10. ст.201, п.200.1., п.200.4. ст.200 ПК України, та як наслідок про завищення ним суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2019 року на суму 517860,00 гривень, був зроблений контролюючим органом у зв`язку з виявленням під час перевірки наступних обставин.

В свою чергу, висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 п.201.10. ст.201 ПК України, яке полягало у не здійсненні реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 349632 гривень, був зроблений контролюючим органом у зв`язку з не складанням та не реєстрацією ним в ЄРПН зведеної податкової накладної на товарно-матеріальних цінностей, які не використовувались в його господарській діяльності.

Вважаючи вказані висновки податкового органу помилковими, ФОП ОСОБА_1 направив до Головного управління ДПС у Житомирській області заперечення на акт перевірки від 10.03.2020 №16/06-30-33-05/ НОМЕР_2 (том 1 а.с.49-60).

За наслідками заперечень, Головне управління ДПС у Житомирській області направило позивачу відповідь на заперечення від 03.04.2020 №3649/14/30-06-33-05, якою повідомило про залишення висновків акту документальної планової невиїзної перевірки від 10.03.2020 №16/06-30-33-05/ НОМЕР_2 без змін (том 1 а.с.61-76).

За результатами проведеної перевірки та встановлених порушень Головним управлінням ДПС у Житомирській області були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 03.04.2020 №0006043305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510,00 гривень (том 1 а.с.85-86);

- від 03.04.2020 №0006023305 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 829710,00 гривень (том 1 а.с.80-82);

- від 03.04.2020 № 0006033305 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, в розмірі 517860, гривень внаслідок порушення п.200.1., п.200.4. ст.200 ПК України та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 258930,00 гривень (том 1 а.с.83-84);

- від 03.04.2020 №0006013305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 174816,00 гривень у зв`язку з не складенням та не реєстрацією податкових накладних на суму ПДВ 349632,00 гривень (том 1 а.с.78-79).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Підпунктом 16.1.2. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу (далі - ПК України) визначено обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Приписами пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2. ст.200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1. цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.204. ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Згідно з пунктом 200.6. статті 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4. цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Пунктом 200.7. статті 200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що сума від`ємного значення визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду та враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу платник ПДВ має право обирати: декларувати йому суму бюджетного відшкодування чи зараховувати цю суму до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При цьому податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується за рахунок сум від`ємного значення з ПДВ, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальнику (постачальникам) у попередніх (попередньому) податкових періодах (податковому періоді), що передують (передує) звітному.

Отже право на бюджетне відшкодування податкове законодавство обмежує виключно фактом сплати суми ПДВ в попередніх і звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету та строком давності у 1095 днів. При цьому отримання бюджетного відшкодування не є обов`язком суб`єкта господарювання, а є його правом, і попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Водночас, відповідно до підпункту 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1. статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 ПК України (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу 5 ПК України; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Підпунктом 5 пункту 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами і доповненнями, визначено, що сума від`ємного значення, що узгоджена протягом звітного (податкового) періоду за результатами контрольно-перевірочної роботи, відображається в податковій декларації з ПДВ в рядку 16.3 з обов`язковим відображенням такої суми в таблиці "Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку".

Суд звертає увагу на відсутність встановленої законом заборони на декларування від`ємного значення та включення в повному обсязі такого від`ємного значення до податкового кредиту в наступному податковому періоді.

В ході розгляду справи встановлено, що висновок про завищення суми податкового кредиту на 997938,00 гривень (1431972,00 грн. - 434034,00 грн. = 997938,00 грн.) був зроблений контролюючим органом у зв`язку з тим, що в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 року ФОП ОСОБА_1 задекларовано від`ємне значення різниці між сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації) в розмірі 1440278,00 гривень, з яких 1431972,00 гривень від`ємне значення, що виникло в минулих звітних (податкових) періодах та було включене до складу податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду. Однак, актом документальної позапланової виїзної перевірки від 14.02.2020 №59/06-30-33-05/ НОМЕР_1 , яка проводилась з питань правильності визначення ФОП ОСОБА_1 від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за листопад 2019 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за листопад 2019 року, було встановлено, що сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (значення рядка 21) становить 434034,00 гривень.

З даного приводу суд зазначає, що результатами перевірки, висновки якої, зазначені в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 14.02.2020 №59/06-30-33-05/ НОМЕР_1 , Головне управління ДПС у Житомирській області прийняло стосовно ФОП ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення:

- від 16.03.2020 № 0004283305 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 852834 гривень внаслідок порушення п.200.1., п.200.4. ст.200 ПК України та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 426417 гривень;

- від 16.03.2020 № 0004293305 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 997938 гривень;

- від 16.03.2020 № 0004273305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510 гривень ;

- від 16.03.2020 № 0004263305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50 % в сумі 91422,50 гривень.

Як свідчать матеріали справи, станом на 19.01.2020 - на час подання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 року (а.с.16-26) документальна позапланова виїзна перевірка з питань правильності визначення ФОП ОСОБА_1 від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за листопад 2019 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за листопад 2019 року, результати якої зазначені в акті від 14.02.2020 №59/06-30-33-05/ НОМЕР_1 , ще не була проведена, а тому її висновки та відповідно й прийнятті за її наслідками податкові повідомлення-рішення не могли бути враховані позивачем при подачі декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 року.

Крім того, відповідно до пунктів 56.1. та 56.18. ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом безспірно встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 16.03.2020 № 0004283305, № 0004293305, № 0004273305 та № 0004263305, прийняті за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності визначення ФОП ОСОБА_1 від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за листопад 2019 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за листопад 2019 року (акт від 14.02.2020 №59/06-30-33-05/ НОМЕР_1 ), були оскарженні ФОП ОСОБА_1 в судовому порядку (адміністративна справа №240/6092/20)

Таким чином, визначене вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 16.03.2020 № 0004283305, № 0004293305, № 0004273305 та № 0004263305 грошове зобов`язання, в тому числі й щодо завищення позивачем у листопаді 2020 року суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 997938 гривень (податкове повідомлення-рішення від 16.03.2020 № 0004293305) не є узгодженим.

Права та обов`язки платника податків щодо сплати податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, виникають лише після закінчення процедури адміністративного та судового оскарження рішення контролюючого органу про нарахування такого грошового зобов`язання та його узгодження.

З огляду на вказане суд вважає, що висновки податкового органу щодо завищення ФОП ОСОБА_1 в грудні 2020 року задекларованої суми податкового кредиту на 997938,00 гривень, які були зроблені контролюючим органом на підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки від 14.02.2020 №59/06-30-33-05/ НОМЕР_1 про те, що у листопаді 2020 року сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (значення рядка 21) становила 434034,00 гривень, є передчасними, оскільки здійсненні з урахуванням неузгоджених грошових зобов`язань.

Ще одним зазначеним в акті перевірки від 10.03.2020 №16/06-30-33-05/ НОМЕР_2 порушенням, яке на переконання контролюючого органу допущене позивачем, є порушення ним вимог п. 189.1 ст. 189, абз. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України, яке виявилось у не нараховані ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань з товарно-матеріальних цінностей для виробництва меблів, які були використані в операціях, що не є його господарською діяльністю, та призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 349632,00 гривень.

Позивач в обґрунтування помилковості зазначеного висновку вказав, що всі витрати на придбання товарів (послуг), продаж товарів послуг підтверджено належним чином складеними документами, які в повному обсязі були представлені до перевірки.

Надаючи правову оцінку вказаним висновкам, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПК України.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п.185.1. ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податків.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до 198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. "г" п.198.5. ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1. статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу).

Зі змісту акту перевірки від 10.03.2020 №16/06-30-33-05/ НОМЕР_2 вбачається, що висновок про використання ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей для виробництва меблів в операціях, що не є його господарською діяльністю, був зроблений у зв`язку з ненаданням позивачем технічної документації на кожну одиницю готової продукції, що реалізується, та залишків товарно-матеріальних цінностей в розрізі номенклатури товарів, що на переконання контролюючого органу свідчить про відсутність вказаних товарно-матеріальних цінностей в залишках.

Суд вважає за необхідне зазначити, що висновки контролюючого органу щодо відсутності придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей на кінець звітного періоду (грудень 2019) є надуманими та такими, що не підтверджені жодними доказами.

Відповідно до п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 177.10 ст. 177 ПК України встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені в Законі України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон 996-XIV).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Однак, частинами 1 та 3 статті 2 Закону 996-XIV визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Натомість, суб`єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності, визначені в Національному положенні (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044.

Однак, пунктом 2 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» визначено, що норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

З наведеного вбачається, що передбачені Законом 996-XIV вимоги щодо ведення бухгалтерського обліку в тому числі й обліку інформації про запаси не поширюються на фізичних осіб-підприємців.

Відсутність у позивача обов`язку вести облік товарних запасів, зокрема з використанням Стандарту "Запасу" також підтверджена в податковій консультації ДФС України від 28.02.2019 №811/Д/99-99-13-01-02-14/ІПК (том 1 а.с.89-90), що була надана на запит ФОП ОСОБА_1 .

З огляду на що, суд приходить до висновку, що всі наведені норми законодавства та обставини справи не зумовлюють обов`язку ФОП ОСОБА_1 здійснювати бухгалтерський облік запасів та технічну документацію та калькуляцію собівартості готової продукції.

Матеріали справи свідчать, що в ході проведення перевірки Головне управління ДПС у Житомирській області надавало ФОП ОСОБА_1 запит «Про надання інформації» від 19.02.2020 №2089/14/06-30-33-05, а також запит від 19.02.2020 №2089/14/06-30-33-05 «Про надання інформації», в якому просило позивача надати:

- залишки товарно-матеріальних цінностей в розрізі номенклатури товарів (плит деревостружкових ламінованих, фурнітури, готової продукції, тощо) станом на 01.12.2019;

- інформацію щодо придбаних товарно-матеріальних цінностей (в кількісному та вартісному виразі) за період з 01.12.2019 по 31.12.2019 (в тому числі у неплатників ПДВ);

- залишки товарно-матеріальних цінностей в розрізі номенклатури товарів (плит деревостружкових ламінованих, фурнітури, готової продукції, тощо) станом на 31.12.2019;

- технічну документацію на кожну виготовлену одиницю готової продукції за період з 01.12.2019 по 31.12.2019;

- інформацію щодо обліку списання виробничих відходів, втратою товарного вигляду, розбиттям та пошкодженням готової продукції, повернення пошкоджених та бракованих матеріалів постачальнику тощо (том 1 а.с.91-92).

На вказаний запит контролюючого органу позивач в листі від 02.03.2020 №02.03.20-1 повідомив, що на виконання запиту податкового органу від 19.02.2020 №2089/14/06-30-33-05 ним із супровідним листом від 24.02.2020 за №24.02.2020-1 для перевірки надано повний пакет оригіналів та даній первинних документів, які належать змісту перевірці, в тому числі: первинні документи, які підтверджують витрати платника для здійснення господарської діяльності (видаткові накладні, що фіксують факт отримання/передачі товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, акти наданих послуг, платіжні доручення по розрахункам з постачальниками, товарно-транспортні накладні, договори на постачання, акти звіряння взаєморозрахунків, ВМД по імпортуванню ТМЦ, контракти, СМR Інвойси, СМГС, сертифікати відповідності, технічний паспорт, дорожні відомості, товарні накладні). Актом передачі оригіналів та копій документів з описом, під особистий підпис ревізора, яким здійснюється перевірка передано пакет документів, а саме копії документів щодо придбання ТМЦ на 99 аркушах, придбання імпортованих ТМЦ на 149 аркушах ( том 1 а.с.93-97).

Згідно долучених до матеріалів справи доказів, позивачем на виконання запиту від 19.02.2020 №2089/14/06-30-33-05 «Про надання інформації» в частині залишків товарно-матеріальних цінностей в розрізі номенклатури товарів надано контролюючому органу: довідку про залишки стрічки не армованої виробництва Німеччини станом на 30.11.2019 та повідомлено, що у грудні 2019 року стрічка не армована використана при виготовленні меблевої продукції; довідку про залишки ДСП, ХДФ, МДФ виробництва Білорусь станом на 30.11.2019; довідку про залишки пружин, зацепів виробництва Польщі станом на 30.11.2019; довідку про залишки крайки виробництва Китай станом на 30.11.2019; довідку про залишки ДСП, ХДФ, МДФ виробництва Білорусь станом на 31.12.2019; довідку про залишки пружин, зацепів виробництва Польщі станом на 31.12.2019; довідку про залишки крайки виробництва Китай станом на 31.12.2019, а також накладну-вимогу №12 на відпуск матеріалів у виробництво за грудень 2019 року та довідку про кількість реалізованої ДСП виробництва Білорусь за грудень 2019 року на території України.

Під час розгляду справи відповідач не заперечував надання позивачем вказаних документів.

Вказане свідчить, що на запити контролюючого органу позивачем були надані всі необхідні документи, які підтверджують використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в його господарській діяльності.

Лише технічна документація та калькуляції собівартості, не були надані на запит відповідача, як такі, що відсутні у підприємця.

Однак суд звертає увагу, що калькуляція вироблених товарних позицій та технічна документація не можуть підтвердити показники ПДВ, що зазначаються платником податків у деклараціях, оскільки такі документи жодним чином не підтвердять факт реалізації готової продукції.

Податкова звітність формується виключно на підставі наявних первинних документах, в той же час калькуляція собівартості та технічна документація в розумінні Податкового кодексу не є первинними документами.

Господарська діяльність - це будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов`язана з виробництвом, обміном та переробкою матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Господарська діяльність включає як виробничу діяльність, у процесі якої виробляється продукція, вироби народного споживання та інші матеріальні цінності, та невиробничу діяльність, пов`язану з виконанням різних видів робіт, у тому числі науково-дослідних, надання послуг, результати яких відчужуються як товар. Господарська діяльність має здійснюватися належним чином та давати якісні результати, що можливо забезпечити якщо суб`єкти господарювання будуть мати достатні знання, навички, досвід, а це досягається коли така діяльність здійснюється постійно у вигляді промислу. Тобто, важливою ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі.

При цьому, специфіка провадження господарської ФОП ОСОБА_1 зумовлює поступове використання ТМЦ у його діяльності.

Аналіз встановлених обставин справи та наведених норми чинного законодавства дозволяє суду зробити висновок, що контролюючим органом безпідставно поставлено під сумнів факт використання позивачем придбаних ТМЦ в господарській діяльності.

Відтак, висновок Головного управління ДПС у Житомирській області про не нарахування ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань з товарно-матеріальних цінностей для виробництва меблів, які були використані в операціях, що не є його господарською діяльністю, та як наслідок заниження ним податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 349632,00 гривень є помилковим та гуртується на суб`єктивних доводах контролюючого органу не підтверджених жодними доказами.

В свою чергу, вимога контролюючого органу про надання технічної документації та калькуляції собівартості товарних номентклатур, що виробляються ФОП ОСОБА_1 є незаконною з огляду на наявну податкову консультацію, що вказує на виключне право, а не обов`язок позивача на ведення та облік залишків ТМЦ.

Таким чином, документи, що не були надані до перевірки не могли бути надані, не тільки у зв`язку з відсутністю законних підстав для їх надання, а і у зв`язку з відсутністю у підприємця передбаченого законодавчими та нормативно-правовими актами України обов`язку їх складання та зберігання.

Відтак, контролюючим органом безпідставно застосовано до позивача штраф у розмірі 510,00 гривень за ненадання у повному обсязі первинних документів на підтвердження використання в господарській діяльності придбаних ТМЦ, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення №0006043305 від 03.04.2020.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частини правомірності податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2020 року №0006013305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій 174816,00 гривень, суд зазначає наступне.

Підставою для прийняття вказаного податкового-повідомлення рішення став висновок контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_1 п.201.10. ст.201 ПК України, яке полягало у не здійсненні ним реєстрації зведеної податкової накладної на загальну суму ПДВ 349632 гривень з товарно-матеріальних цінностей, які не використовувались в його господарській діяльності.

Водночас як попередньо судом встановлено, що такі висновки контролюючого органу про використання ФОП ОСОБА_1 не в господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей на суму ПДВ 349632,00 гривень, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та були визнанні судом помилковими.

У зв`язку з цим, податкове повідомлення-рішення від 03 квітня 2020 року №0006013305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій 174816,00 гривень, яке ґрунтується на вказаних висновках є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог щодо зобов`язання Головне управління ДПС у Житомирській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 51786,00 грн. у відповідності до абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 200.7.1. пункту 200.7. статті 200 ПК України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

У відповідності до підпункту 200.7.2. пункту 200.7. цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

У разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про звернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Відповідно до п.200.12. ст.200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13. статті 200 ПК України).

Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26.

У відповідності до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05.01.2000) (Веуеlег V. Іtаlу, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (Sukhапоу аnd Ilсhеnко v. Uкгаіnе, заяви №68385/10 та №71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Іntersplav v. Uкгаіnе, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на наведене, з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає за необхідне здійснити захист прав позивача шляхом зобов`язання Головне управління ДПС у Житомирській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 51786,00 гривень.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем під час розгляду справи не надано належних доказів, що підтверджують наявність порушень податкового законодавства, зазначених в акті перевірки від 10.03.2020 №16/06-30-33-05/ НОМЕР_2 .

Відтак, суд повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наявних у матеріалах справи платіжних доручень від 22.04.2020 №1614 та від 29.05.2020 №1686 вбачається, що позивачем під час звернення до суду з вказаними позовом було сплачено судовий збір у розмірі 15577,36 гривень.

Враховуючи задоволення позову, суд приходить до висновку, що стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір в розмірі 15577,36 гривень.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 43142501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 03 квітня 2020 року №0006033305, №0006023305, №0006043305, №0006013305.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування в розмірі 51786,00 гривень, задекларованої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10000; код ЄДРПОУ 43142501) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 15577,36 гривень (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сімдесят сім гривень тридцять шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович