Рішення № 94504031, 29.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2021 р. Справа№200/10507/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.08.2020 № 177432,

встановив:

11.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК» (місце знаходження: вул. Італійська, буд. 35, м. Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ 37380270), позивач, звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (місце знаходження: пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області від 18.08.2020 № 177432 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.11.2020 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 28.12.2020 задоволено клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву по справі №200/10507/20-а.

15.01.2021 судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, про що постановлено відповідну ухвалу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.06.2020 контролюючими особами відповідача проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Scania, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 на праві власності. Акт від 25.06.2020 №228217 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складено відносно власника транспорту ОСОБА_1 . На підставі акта від 25.06.2020 №228217 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, складеного за результатами перевірки, відповідачем прийнято постанову від 18.08.2020 №177432 про застосування адміністративно-господарського штрафу стосовно позивача.

Позивач зазначає, що з наданих акта, довідки неможливо встановити де, на якому пункті (стаціонарному, пересувному), на яких вагах (якої марки, моделі, їх серійний номер, з якими характеристиками, можливими чи допустимими похибками) проводилося зважування.

Позивач вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.08.2020 №177432 є незаконною, оскільки перевірка автомобіля здійснена з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», та такою, що не відповідає документам складеним під час здійснення габаритно-вагового контролю. Більш того, позивач зазначає, що не має ніякого відношення до перевезення, яке здійснював транспортний засіб 25.06.2020 марки Scania державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто не був автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт». Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у встановлений в ухвалі строк подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята згідно вимог чинного законодавства.

Відповідач зазначає, що розгляд справи щодо акта від 25.06.2020 №228217 здійснено в Управлінні Укртрансбезпеки у Донецькій області, про що відповідача повідомлено належним чином. Представник позивача не прибув та не надав жодних письмових пояснень, які б спростували факт допущеного позивачем порушення автотранспортного законодавства. За результатами розгляду справи прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.08.2020 №177432 за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», та відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 8500 гривень.

Також наголошує, що зважування транспортного засобу позивача проводилось на обладнанні, яке відповідає вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». У зв`язку із наведеним вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що у відзиві на позов відповідачем не спростовано тверджень позивача, що наведено у позові, та наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Інших заяв по суті до суду не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК», зареєстроване як юридична особа 15.10.2010 та має право на здійснення такого виду економічної діяльності як 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

25.06.2020 о 07 год. 00 хв. на 226 км автодороги Н-20 Слов`янськ-Донецьк-Маріуполь, 203км+500м, співробітниками управління Укртрансбезпеки у Донецькій області відповідно до направлення на рейдову перевірку № 011617 від 19.06.2020, перевірено транспортний засіб марки Scania, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належать ОСОБА_1 на праві власності та перебуває у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК», що підтверджується договором оренди транспортних засобів №2 від 01.02.2020 та товаро-транспортною накладною №1254 від 25.06.2020, за кермом якого перебував водій ОСОБА_2 .

За результатами перевірки складено акт від 25.06.2020 №228217 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.06.2020 №038530, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 25.06.2020 №0022086.

Згідно акта від 25.06.2020 №228217 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом контролюючим органом зафіксовано порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху, а саме: перевезення вантажу (вапняк) з смт. Новотроїцьке Донецької області до м. Маріуполь з порушенням нормативних вагових обтяжень на передню здвоєну вісь (12,95 т), на задню здвоєну вісь (17,1 т) та загальну масу (30,05 т), відповідальність за яке передбачено статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": абзац 14 частини 1 перевищення, встановлених законодавством габаритно-вагових норм до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Згідно акта 25.06.2020 №038530 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 25.06.2020 №0022086 зафіксовано навантаження задню здвоєну вісь 17,1 т при нормативно допустимому 16 т. Водночас, фактична маса ТЗ зазначена 30050 кг при нормативно допустимій 40000 кг.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 25.06.2020 №038580, відповідно до якого ОСОБА_1 нараховано до сплати 12,40 євро.

04.08.2020 Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області направлено на адресу позивача рекомендованим листом повідомлення вих.№ 57887/23/24-20 від 04.08.2020 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначеної з 08:30 до 15:00 18.08.2020, яке вручено адресату 07.08.2020, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК» Управлінням Укртрансбезпеки Донецькій області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.08.2020 №177432, якою стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК» адміністративно-господарський штраф у сумі 8500,00 грн.

Підставою прийняття вказаної постанови визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК» а/д Н-20, 226 км, 25.06.2020, 07:00, допущено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частиною 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що 22.08.2020 Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області направлено на адресу позивача рекомендованим листом постанову від 18.08.2020 №177432 про застосування адміністративно-господарського штрафу, яка вручена адресату 25.08.2020, що підтверджується матеріалами справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт», Законом України «Про дорожній рух», Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015, Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-ІІІ).

Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (далі - Закон №3353-XII) передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною сьомою статті 6 Закону №2344-IІІ передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок №1567).

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4 Порядку №1567).

При цьому, за приписами пункту 13 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно із пунктом 14 зазначеного Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до абзацу 1 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що Управлінню Укртрансбезпеки у Донецькій області надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до вимог статті 33 Закону №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу частиною четвертою статті 48 Закону №2344-III визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до вимог абзацу 1 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування. (далі - Порядок №879).

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з абзацом 1 пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Таким чином, обов`язок внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів покладено саме на перевізника, а не на власника транспортного засобу.

Згідно зі статтею 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (стаття 33 Закону №2344-III).

Відповідно до абзаців 14, 15, 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм без відповідного дозволу.

Таким чином, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.

Така позиція суду відповідає правовому висновку Верховного Суду у поставові від 09.08.2019 у справі №806/1450/16 (адміністративне провадження №К/9901/22072/18), який в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковим для врахування.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ОСОБА_1 та позивачем укладено договір оренди транспортних засобів №2 від 01.02.2020, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК» передано в оренду транспортні засоби, зокрема транспортний засіб марки Scania, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Разом з тим, товаро-транспортною накладною №1254 від 25.06.2020 підтверджується, що перевезення вантажу 25.06.2020 на зазначеному транспортному засобі здійснював позивач.

Таким чином, на час складання актів перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, транспортні засоби передані ОСОБА_1 в оренду позивача, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК» у спірних правовідносинах мало статус автомобільного перевізника, та є суб`єктом відповідальності.

Процедуру взаємодії посадових осіб Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів (далі - посадові особи Укртрансінспекції), працівників відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху (далі - відповідні підрозділи МВС), а також служб автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі та підприємств, визначених у встановленому законодавством порядку (далі - служби автомобільних доріг), під час організації та проведення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - транспортні засоби) під час проїзду автомобільними дорогами загального користування визначає Порядок, затверджений спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207).

Згідно з пунктом 4 Порядку №1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, серед іншого, визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів; видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку. Пункти 5 6 даного Порядку визначають повноваження працівників підрозділів МВС та Служби автомобільних доріг.

Пунктами 16, 18 Порядку №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18 січня 2001 року, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

При цьому, відповідно до вимог пункту 4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» через центри надання адміністративних послуг. Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Із наведеного випливає, що дозвіл та плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов`язковими при здійсненні перевезень великоваговими чи великогабаритними транспортними засобами, вагові чи габаритні параметри яких перевищують нормативно допустимі.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу Scania, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відбувався 25.06.2020, встановлено, що загальна маса транспортного засобу становила 30050 кг при нормативно допустимій 40000 кг; навантаження на передню здвоєну вісь становило 12,95 т, на задню здвоєну вісь 17,1 т, при нормі 16 т.

Отже, матеріалами справи підтверджується той факт, що 25.06.2020 транспортний засіб позивача рухався автомобільними дорогами з перевищенням встановлених вагових обмежень, при цьому у водія даного транспортного засобу був відсутній дозвіл, який дає право на рух вказаним автомобілем.

За змістом абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

З оскаржуваної постанови від 18.08.2020 №177432 вбачається, що адміністративно-господарська санкція застосована до позивача у зв`язку з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за що передбачена абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що оскільки дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що позивач допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відтак, на думку суду, відповідач правомірно, на підставі матеріалів рейдової перевірки, застосував до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500,00 грн. згідно з оскаржуваною постановою від 18.08.2020 №177432, відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ з дотриманням встановленого пунктом 25 Порядку №1567 двомісячного строку розгляду справи.

Щодо тверджень позивача, що зі змісту наданих акта, довідки неможливо встановити на яких вагах (якої марки, моделі, їх серійний номер, з якими характеристиками, можливими чи допустимими похибками) проводилося зважування, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

При цьому, пункт 12 Порядку №879 передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 13 Порядку № 879 визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

За приписами пунктів 1 - 3, 8 розділу ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255, габаритно-ваговий контроль пересувними пунктами здійснюється на спеціально обладнаних ділянках доріг I - IV категорій. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю влаштовується на автомобільних дорогах загального користування з урахуванням параметрів видимості для певної категорії дороги згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015 «Автомобільні дороги. Частина I. Проектування. Частина II. Будівництво» у спеціально обладнаних для проведення габаритно-вагового контролю місцях або на майданчиках для відпочинку, стоянках та майданчиках для короткочасної зупинки автомобілів, обладнаних перехідно-швидкісними смугами. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати: 1) позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками; 2) рівну поверхню із поздовжнім та поперечним ухилом Ј 3 проміле; 3) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу; 4) ширину не менше ніж 7,0 м. Вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.

З матеріалів справи вбачається, що ваги платформні типу 20ВП-42, заводський номер приладу 1302, на підставі чергової повірки від 17.02.2020 визнані придатними, що підтверджується настановою з експлуатації ВП 010.00.00.000 НЕ, Держреєстру України У3531-14, яке затверджене Державним підприємством «Укрметртестстандарт» 07.11.2014.

Таким чином, наведені вище письмові докази підтверджують, що габаритно-ваговий контроль тpaнcпopтного засобу марки Scania, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 під час проведення рейдової перевірки здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку, мають відповідне свідоцтво та є придатними до застосування.

Крім того, суд також не бере до уваги твердження представника позивача про те, що законодавством не встановлена Методика зважування, яка б надавала можливість достовірно встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з порушенням вагових параметрів. У свою чергу, суд зазначає, що відсутність такої методики не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, та обов`язку по внесенню плати за це.

Разом з тим, та обставина, що подальший рух транспортного засобу не було заборонено, не впливає на правомірність оскаржуваної постанови.

Згідно з пунктом 4 Правил № 30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Таким чином, законодавець чітко передбачив критичну похибку у розмірі 2 відсотки, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися.

Крім того, відповідно до пункту 8.15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Слід також зазначити про те, що пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

Посилання позивача на специфіку вантажу і що за рахунок саме його пересипання мало місце перевищення встановлено допустимого осьового навантаження не виключає відповідальності перевізника за виявлені порушення.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що постанова Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області 18.08.2020 №177432 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК» адміністративно-господарського штрафу у сумі 8500,00 грн. є законною та обґрунтованою.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки позивачем не наведено обґрунтованих доводів щодо протиправності винесення постанови Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області від 18.08.2020 №177432 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500,00 грн., суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 2, 4, 7-14, 19, 143, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК» (місце знаходження: вул. Італійська, буд. 35, м. Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ 37380270) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місце знаходження: пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.08.2020 № 177432 - відмовити повністю.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 29.01.2021.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна