Рішення № 94503639, 20.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року Справа № 160/10613/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

при секретарі судового засідання Зіненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Дніпроенергосталь" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000136/1 від 21.07.2020р.,-

ВСТАНОВИВ:

02.09.2020р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Дніпроенергосталь" звернулося з адміністративним позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 21.07.2020р. №UA110230/2020/000136/1.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним до митного оформлення товару "Матеріал фільтрувальний голкопробивний needlona РЕ/РЕ glaze ExCharge CS17" було подано ЕМД №UA110230/2020/015846 від 21.07.2020р., за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України. За результатами здійснення контролю митної вартості товарів митницею не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та було прийнято оспорюване рішення №UA110230/2020/000136/1 від 21.07.2020р. про коригування митної вартості товарів, у якому зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вказані розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування, які полягають у наступному: 1) декларантом не надано переклад декларації країни відправлення від 03.07.2020р. №MRN20DE965630242783E9; 2) у наданої до митного оформлення декларації країни відправлення від 03.07.2020р. №MRN20DE965630242783E9 відсутні печатки і штампи уповноважених органів країни відправлення; 3) на підтвердження здійснення страхування декларантом надано страховий поліс від 06.07.2020р. №1173 з відомостями про страхову суму, але відомості про вартість страхування відсутні; 4) наданий прайс-лист від 15.06.2020р. №9141033 має суб`єктивний характер в розумінні вимог ст.52 МКУ, адже виданий на умовах поставки FСА - ОFFINGEN (Німеччина) відмінних від умов поставки щодо заявленого товару СІР Запоріжжя (Україна) та умовах оплати, що не відповідають Специфікації від 17.06.2020р. №1. та може свідчити про суб`єктивний характер даного документу, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та наявність знижок або дисконту на оцінювані товари. Позивач вважає наведене оспорюване рішення протиправним, оскільки: 1) на виконання запиту митного органу декларантом було подано до митного органу копію експортної митної декларації країни відправлення від 03.07.2020р. № MRN20DE965630242783E9 та її переклад; листом вих.№20-261 від 21.07.2020р. надано наступну інформацію: стосовно печаток і штампів на декларації країни відправлення проінформовано, що зазначений документ є виключно в юрисдикції країни відправлення, в Україні не має жодної юридичної сили; стосовно відомостей про вартість страхування, які вимагає посадова особа митного органу, повідомлено, що при заявлені митної декларації вартість страхування декларувалось документом - Лист б/н від 06.07.2020р., який був наданий разом з декларацією та зазначений в графі 44 за кодом 9000; стосовно прайс-листа виробника наданого на умовах поставки РСА звертаємо увагу на те, що ціна в інвойсі також зазначена на умовах РСА; окремо зазначена вартість транспортування і страхування, що приводить інвойс у відповідність до умов поставки згідно контракту, а саме: СІР, таким чином прайс-лист не носить суб`єктивний характер, а є оформленим правильно в комерційному плані; 2) митний орган не зазначає, які саме відмінності, виявлені при митному оформленні у поданих позивачем документах, впливають на можливість перевірки числового значення митної вартості, вказаної декларантом; 3) продавцем надано страховий поліс від 06.07.2020р. №1173, інвойс №992431 від 06.07.2020р., в якому вказано що вартість страхування включено у ціну перевезення, та лист б/н від 06.07.2020р., яким додатково зазначено вартість постачання у розмірі 790 євро, в яку включено вартість страхування у розмірі 1,22 євро, отже, наданий страховий сертифікат №1173 від 06.07.2020р. відповідає міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів Інкотермс, тому декларантом у повному обсязі надано митному органу документи, що підтверджують розмір витрат на страхування, будь-які зауваження у митного органу щодо достовірності цих документів відсутні; 4) посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; умов поставки, комерційних умов, тощо, проте, в даному випадку, в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів міститься лише посилання на цінову інформацію, якою є митна декларація від 02.06.2020р. №UA110370/2020/005914 та відсутнє будь-яке обґрунтування застосування саме цієї митної декларації, отже, зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару не відповідає приписам наказу Міністерства Фінансів України від 24.05.2012 №598 про затвердження Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки у них відсутні будь-які пояснення щодо умов поставки, комерційних умов, тощо. Окрім того, у позові позивач вказує на те, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач за позовом поніс і очікує понести в зв`язку із розглядом справи - 10102,00 грн., що складається з оплати судового збору - 2102 грн. та оплати послуг на професійну правничу допомогу - 8000 грн. з ринкової вартості послуг адвоката. Додаткового, у відповіді на відзив позивач посилається на те, що на даний момент укладено додаткову угоду до зовнішньоекономічного контракту №1585352 про виправлення технічної помилки у прізвищі уповноваженої особи продавця на сьомій сторінці; визначена відповідачем митна вартість товару ґрунтується на митній вартості зовсім іншого товару, митне оформлення якого здійснено за ЕМД від 02.06.2020р. №UA110370/2020/005914, а саме: позивачем для митного оформлення заявлено товар «Матеріал фільтрувальний голкопробивний needlona РЕ/РЕ glaze ExCharge CS17», а відповідачем використано «Матеріал фільтрувальний голкопробивний needlona NO/NO 501», які є різними за структурою тканини та іншими характеристиками, такий матеріал більш ніж в чотири рази дорожчий ніж ввезений позивачем, окрім того, контрагент позивача за одиницю вимірювання тканини застосовує метр квадратний, тобто площу тканини, а не кілограми - її вагу (а.с.120).

27.10.2020р. засобами поштового зв`язку на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі посилаючись на те, що 21.07.2020р. позивачем подана митна декларація №UA110230/2020/015846, відповідно до якої для проведення митного оформлення було заявлено товар «Матеріал фільтрувальний голкопробивний needlona РЕ/РЕ 504 glaze ExCharge CS17 - 1052.15 м2. Технічні характеристики: Відтінок: 5149, Склад: плетіння - поліестер, основа - поліестер, Поверхнева щільність : 500 г/м2, Товщина: 1,7 мм., Повітряпроникність: 300 мм/с при 200 Па, Міцність на розірвання: продольне - 1600 Н, поперечне - 1550 Н, Термостійкість: постійна - не більш як 150 град. С., гранична - не більш як 150 град.С., Призначення: для технічних цілей», країна походження - Німеччина, торгівельна марка «NEEDLONA». За результатами перевірки документів, проведеної у спосіб та з урахуванням положень статті 337 МК України виявлено наступні розбіжності та відсутність відомостей, а саме: 1) декларантом не надано переклад декларації країни відправлення від 03.07.2020р. №MRN20DE965630242783E9; 2) у наданої до митного оформлення декларації країни відправлення від 03.07.2020р. №MRN20DE965630242783E9 відсутні печатки і штампи уповноважених органів країни відправлення; 3) на підтвердження здійснення страхування декларантом надано страховий поліс від 06.07.2020р. №1173 з відомостями про страхову суму, але відомості про вартість страхування відсутні; 4) наданий прайс-лист від 15.06.2020р. №9141033 має суб`єктивний характер в розумінні вимог ст.52 МКУ, адже виданий на умовах поставки FСА - ОFFINGEN (Німеччина) відмінних від умов поставки щодо заявленого товару СІР Запоріжжя (Україна) та умовах оплати, що не відповідають Специфікації від 17.06.2020р. №1. та може свідчити про суб`єктивний характер даного документу, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та наявність знижок або дисконту на оцінювані товари. Як зазначає відповідач, декларантом 21.07.2020р. надано лист ТОВ НВП «Дніпроенергосталь» від 21.07.2020р. № 20-251 та переклад декларації країни відправлення від 03.07.2020р. №MRN20DE965630242783E9, проте, лист ТОВ НВП «Дніпроенергосталь» від 21.07.2020р. №20-251 направлено на усунення розбіжностей та не містить жодної цінової інформації, тому не може бути використаним для підтвердження заявленої митної вартості товару; на сторінці 1 зовнішньоекономічного контракту від 17.06.2020р. №1585352 зазначено, що уповноважена особа продавця - ОСОБА_1 , при цьому, відповідно до даних сторінки 7 вказаного зовнішньоекономічного контракту, його підписано з боку продавця особою ОСОБА_1 ; наданий до митного оформлення прайс-лист від 15.06.2020р. №9141033 адресовано виключно ТОВ НВП «Дніпроенергосталь». Відповідач вказує на те, що митну вартість було скориговано за резервним методом за інформацією про раніше визначену митну вартість за поставками від виробника з урахуванням характеристик товару, що був оформлений за ЕМД від 02.06.2020р. №UA110370/2020/005914 за вартістю 25,23 євро/кг. За викладеного, відповідач вважає, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству. Окрім того, відповідач вказує на те, що в обґрунтування стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу позивачем до позову не додано жодного з передбачених статтею 134 KAC України документів, які б підтвердили витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на численні постанови Верховного Суду. У запереченнях на відповідь на відзив від 28.12.2020р. відповідач посилається на ті ж самі обставини та додаткового вказує на те, що товар поданий до митного оформлення товар є подібним до товару ввезеного за ЕМД від 02.06.2020р. №UA110370/2020/005914, яка була джерелом інформації для коригування митної вартості товарів (а.с.90-99,136-137).

Ухвалою суду від 28.09.2020р. було відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 28.10.2020р. згідно до вимог ст.ст. 12, 180-183 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом наведеної ухвали (а.с.80).

Згідно довідки секретаря судового засідання №428 від 27.10.2020р. дану справу було знято з розгляду 28.10.2020р. у зв`язку з перебуванням судді Конєвої С.О. з 27.10.2020р. на лікарняному (а.с.85).

Ухвалою суду від 01.12.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у цій справі до 27.12.2020р., наступне підготовче засідання призначено на 21.12.2020р. (а.с.115-117)

Ухвалою суду від 21.12.2020р. було закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 20.01.2021р., що підтверджується змістом відповідної ухвали (а.с.132).

Представник позивача в судове засідання 20.01.2021р. не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином 06.01.2021р. та 11.01.2021р. засобами електронного зв`язку відповідно до вимог ст.ст. 124, 126 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи електронним повідомленням та довідкою секретаря судового засідання (а.с.142,143).

Разом з тим, 19.01.2021р. засобами електронного зв`язку від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у якому останній просив визнати причини неявки в судове засідання представника позивача поважними та відкласти розгляд справи на інші дату та час посилаючись на те, що на даний момент представник позивача адвокат Солнцев П.Б. хворіє з ознаками захворювання на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19 та знаходиться вдома на самоізоляції (а.с.144-зворот).

Розглянувши наведене клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та додані на його підтвердження докази, суд не находить обґрунтованих правових підстав для його задоволення, оскільки, по-перше, позивачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження того, що представник позивача адвокат Солнцев П.Б. хворіє з ознаками захворювання на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19 та знаходиться вдома на самоізоляції; по-друге, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що адвокат Солнцев П.Б. є уповноваженим представником позивача саме при розгляді даної справи (таких відомостей договір №1 від 01.08.2020р. про надання правової допомоги не містить) та з урахуванням того, що як позовна заява, так і всі подані заяви у справі з процесуальних питань підписано генеральним директором ТОВ НВП «Дніпроенергосталь» - В.В. Осипенко; по-третє, строки розгляду даної адміністративної справи, встановлені ст.193 Кодексу адміністративного судочинства України, спливають 20.01.2021р.

За викладеного, у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи слід відмовити.

Представник відповідача в судове засідання 20.01.2021р. не з`явився, проте, 28.12.2020р. подав до канцелярії суду заяву, у якій просив розглянути справу в порядку письмового провадження (а.с.135).

Частиною 3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, належне повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи та відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, подану представником відповідача заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, строки вирішення справи, встановлені ст.193 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за відсутності представників позивача та відповідача відповідно до вимог ч.3 ст.194, ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.

Частиною 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Дніпроенергосталь" 04.04.1997р. зареєстроване як юридична особа за адресою: 69008, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Експресівська, буд.6, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, наявною у справі (а.с.39).

17.06.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством "Дніпроенергосталь" як покупцем та Limited Liability Company BWF Tec GmbH & Co. KG (Оффинген, Федеративна Республіка Німеччина) як продавцем був укладений контракт купівлі-продажу №1585352, за умовами якого продавець зобов`язується виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується сплатити та прийняти товар, зазначений у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Контракту (а.с.10-12, 58-60).

Пунктом 3.1 контракту визначено, що умови поставки товару обговорюються у відповідних Специфікаціях, доданих до даного контракту, згідно «Incoterms-2010».

Пунктом 5.4 контракту визначено, що вартість товару, що поставляється за даним контрактом, включає в себе вартість завантаження та пакування (а.с.10-12,58-60).

Згідно Специфікації №1 від 17.06.2020р., рахунку на оплату №991256 від 18.06.2020р. та рахунку-фактури №992431 від 06.07.2020р. продавець зобов`язаний поставити, а продавець прийняти матеріал фільтрувальний голкопробивний - 1052,15 м2 на загальну вартість товару з урахуванням вартості пакування, завантаження та перевезення - 4072,71 євро (3282,71 євро - вартість товару; 790,00 євро - вартість перевезення) на умовах поставки СІР Запоріжжя, Україна, умови оплати: 100% передплата (а.с.13-14,20-21,61-62,69-70).

На підставі вищенаведеного контракту, на адресу позивача від вказаного вище продавця надійшов товар згідно Специфікації №1 від 17.06.2020р., рахунку на оплату №991256 від 18.06.2020р., рахунку-фактури №992431 від 06.07.2020р.,банківського платіжного документу від 01.07.2020р., міжнародної товарно-транспортної накладної №100132892 від 10.07.2020р., товарно-транспортної накладної б/н від 20.07.2020р., пакувального листа №2608191 від 02.07.2020р., прайс листа №9141033 від 15.06.2020р., сертифікату походження, сертифікату якості товару від 06.07.2020р. та страхового свідоцтва від 06.07.2020р., а саме: «Матеріал фільтрувальний голкопробивний needlona РЕ/РЕ 504 glaze ExCharge CS17 - 1052.15 м2. Технічні характеристики: Відтінок: 5149, Склад: плетіння - поліестер, основа - поліестер, Поверхнева щільність : 500 г/м2, Товщина: 1,7 мм., Повітряпроникність: 300 мм/с при 200 Па, Міцність на розірвання: продольне - 1600 Н, поперечне - 1550 Н, Термостійкість: постійна - не більш як 150 град. С., гранична - не більш як 150 град.С., Призначення: для технічних цілей», країна походження - Німеччина, торгівельна марка «NEEDLONA», що підтверджується змістом копій відповідних документів та митної декларації (а.с.10-25,58-72,102).

Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості товару разом із митною декларацією ним були надані всі документи, що підтверджують митну вартість ввезеного товару, які не містять розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товару, містять повні відомості про ціну товару, що підтверджується змістом графи 44 ЕМД від 21.07.2020р. №UA110230/2020/015846 (а.с.102).

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, Митницею було встановлено наступне: 1) декларантом не надано переклад декларації країни відправлення від 03.07.2020р. №MRN20DE965630242783E9; 2) у наданої до митного оформлення декларації країни відправлення від 03.07.2020р. №MRN20DE965630242783E9 відсутні печатки і штампи уповноважених органів країни відправлення; 3) на підтвердження здійснення страхування декларантом надано страховий поліс від 06.07.2020р. №1173 з відомостями про страхову суму, але відомості про вартість страхування відсутні; 4) наданий прайс-лист від 15.06.2020р. №9141033 має суб`єктивний характер в розумінні вимог ст.52 МКУ, адже виданий на умовах поставки FСА - ОFFINGEN (Німеччина) відмінних від умов поставки щодо заявленого товару СІР Запоріжжя (Україна) та умовах оплати, що не відповідають Специфікації від 17.06.2020р. №1. та може свідчити про суб`єктивний характер даного документу, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та наявність знижок або дисконту на оцінювані товари, що підтверджується копіями оспорюваного рішення, наявними у справі (а.с.7,109).

Враховуючи виявлені недоліки за результатами розгляду поданих декларантом документів, Митницею було прийнято оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000136/1 від 21.07.2020р., за яким заявлену позивачем митну вартість товарів було скориговано за резервним методом відповідно до вимог ст.60 МК України та визначена митна вартість товарів ґрунтується на наявній в митниці інформації щодо раніше визначених митних вартостей з розрахунку 25,23 Євро/кг за МД від 02.06.2020р. №UA110370/2020/005914, що підтверджується змістом копій відповідних рішень (а.с.7,109).

Позивач не погоджується із вищевказаним рішенням, просить визнати його протиправним та скасувати посилаючись на те, що ним були надані митному органу всі документи, які підтверджують митну вартість ввезеного товару, визначені ст.53 Митного кодексу України та розбіжності вказані митним органом не впливають на визначення митної вартості товару та не можуть бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта за приписами ст.ст.52, 53 МК України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

За приписами ч.1 ст.49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до вимог ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом УІІ цього Кодексу та цією главою.

Частина 2 ст.53 Митного кодексу України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до вимог ч.5 ст.53 наведеного Митного Кодексу України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.

Згідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У відповідності до вимог ч.3, ч.4 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості - ч.1 ст.54 Митного кодексу України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу - ч.3 ст.54 Митного кодексу України.

Згідно до п.2, п.3 ч.4 ст.54 наведеного Кодексу, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, а саме:

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

При цьому, у відповідності до вимог ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У відповідності до положень ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, тлумачення вищенаведених норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями п.2 ч.4 ст.54, ст. 256 Митного кодексу України дозволяє дійти висновку, що повідомлення про надання додаткових документів, які надсилаються на адресу декларанта, а в подальшому - і рішення про коригування митної вартості повинні містити причини (сумніви) неможливості визначення заявленої митної вартості, а надання зазначених у них документів повинно усувати такі причини, при цьому, відмова у митному оформленні повинна бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими причинами, у зв`язку з якими органом доходів і зборів були витребувані додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вищенаведений правовий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у його постановах від 09.04.2019р. у справі №826/10733/15, від 24.04.2019р. у справі №810/2878/16, яка є обов`язковою до застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, зі змісту оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів від 21.07.2020р. видно, що воно не містить будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви саме у числових значеннях складових митної вартості ввезених товарів, у них не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити числові значення складових митної вартості імпортованого товару (а.с.7,109).

В той же час, проаналізовані судом додані до митної декларації документи, які були подані для підтвердження визначення декларантом митної вартості ввезеного товару, зокрема, копії Специфікації №1 від 17.06.2020р., рахунку на оплату №991256 від 18.06.2020р., рахунку-фактури №992431 від 06.07.2020р. (на загальну вартість товару з урахуванням вартості пакування, завантаження та перевезення - 4072,71 євро, з якої: 3282,71 євро - вартість товару; 790,00 євро - вартість перевезення, на умовах поставки СІР Запоріжжя, Україна, умови оплати: 100% передплата), банківського платіжного документу від 01.07.2020р., міжнародної товарно-транспортної накладної №100132892 від 10.07.2020р., товарно-транспортної накладної б/н від 20.07.2020р., пакувального листа №2608191 від 02.07.2020р., прайс листа №9141033 від 15.06.2020р., сертифікату походження, сертифікату якості товару від 06.07.2020р. та страхового свідоцтва від 06.07.2020р., вбачається, що вони не містили жодних розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товарів, що підтверджується їх змістом (а.с.10-25,58-72).

Оскільки під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів від 21.07.2020р., а тому слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів.

Отже, у зв`язку з тим, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товару за поданими декларантом документами, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

За викладених обставин та з урахуванням аналізу змісту наведених документів та норм митного законодавства, можна дійти висновку, що оспорюване рішення про коригування митної вартості ввезеного товару від 21.07.2020р. є протиправним, так як наведене оспорюване рішення суб`єкта владних повноважень не містить обґрунтованих сумнівів того, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх (повних) відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; оспорюване рішення не містить причин неможливості визначення заявленої митної вартості за ціною договору, у ньому також не наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, що передбачено положеннями ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України.

Так, відповідачем, у оспорюваному рішенні, було повідомлено позивача про те, що у поданих до митного оформлення документах було виявлено відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: 1) декларантом не надано переклад декларації країни відправлення від 03.07.2020р. №MRN20DE965630242783E9; 2) у наданої до митного оформлення декларації країни відправлення від 03.07.2020р. №MRN20DE965630242783E9 відсутні печатки і штампи уповноважених органів країни відправлення; 3) на підтвердження здійснення страхування декларантом надано страховий поліс від 06.07.2020р. №1173 з відомостями про страхову суму, але відомості про вартість страхування відсутні; 4) наданий прайс-лист від 15.06.2020р. №9141033 має суб`єктивний характер в розумінні вимог ст.52 МКУ, адже виданий на умовах поставки FСА - ОFFINGEN (Німеччина) відмінних від умов поставки щодо заявленого товару СІР Запоріжжя (Україна) та умовах оплати, що не відповідають Специфікації від 17.06.2020р. №1. та може свідчити про суб`єктивний характер даного документу, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та наявність знижок або дисконту на оцінювані товари.

Разом з тим, як вбачається зі змісту графи 44 ЕМД від 21.07.2020р. №UA110230/2020/015846 (а.с.102), позивачем було надано митному органу всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, вичерпний перелік яких визначено у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, при цьому, митним органом не вказано яким саме чином вищезазначені виявлені розбіжності впливають на визначення числових значень складової митної вартості товару, з урахуванням надання для митного оформлення товару всіх встановлених законодавством необхідних документів.

Зазначення ж відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товару про те, що у ході перевірки виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, а також відсутнє підтвердження числових значень складових митної вартості товару не можна вважати належним обґрунтуванням правомірності коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.54 Митного кодексу України.

З цього приводу Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011р. у справі "Рисовський проти України" у п.70, п.71 якого Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Суд зазначив, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини у відповідності до вимог ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 "Про захист особи відносно актів адміністративних органів" урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Перелічені принципи частково імплементовані у нормах Митного кодексу України, які передбачають проведення консультацій між митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Втім, обставини даної справи свідчать про відсутність практичної реалізації вказаних принципів в діяльності відповідача.

Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду, яка висловлена у його постанові від 12.04.2018р. у справі №820/2014/17 (адміністративне провадження №К/9901/448/17).

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідача не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав щодо правомірності не зазначення у оспорюваному рішенні обґрунтованих сумнівів, які б перешкоджали митниці визначити митну вартість товару за заявленою позивачем ціною - ціною договору з урахуванням аналізу наданих документів та наведених норм митного законодавства.

Судом відхиляються посилання відповідача на те, що на підтвердження здійснення страхування декларантом надано страховий поліс від 06.07.2020р. №1173 з відомостями про страхову суму, але відомості про вартість страхування відсутні, оскільки поставка ввезеного позивачем товару здійснювалась на умовами поставки Інкотермс-2010 - СІР Запоріжжя, Україна, за умовами якої продавець зобов`язаний оплатити доставку до названого пункту призначення та застрахувати товар на користь покупця від ризиків втрати й пошкодження під час перевезення, потрібне тільки мінімальне покриття ризиків покупця, якщо інше не передбачене договором, продавець зобов`язаний надати покупцю страховий поліс або інше підтвердження страхового покриття, що і було здійснено продавцем товару та на підтвердження наведеного декларантом були надані митниці, зокрема, Специфікація №1 від 17.06.2020р., рахунок на оплату №991256 від 18.06.2020р., рахунок-фактуру №992431 від 06.07.2020р. та лист контрагента позивача від 06.07.2020р., згідно яких вартість доставки товару за контрактом №1585352 від 17.06.2020р., Специфікації №1 від 17.06.2020р. та інвойсу №992431 від 06.07.2020р. складає 790,00 євро та включає в себе вартість страхування в розмірі 1,22 євро (а.с.13-14,26,61-62,69-70).

Є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача на те, що декларантом не надано переклад декларації країни відправлення від 03.07.2020р. №MRN20DE965630242783E9; у наданої до митного оформлення декларації країни відправлення від 03.07.2020р. №MRN20DE965630242783E9 відсутні печатки і штампи уповноважених органів країни відправлення; наданий прайс-лист від 15.06.2020р. №9141033 має суб`єктивний характер в розумінні вимог ст.52 МКУ, адже виданий на умовах поставки FСА - ОFFINGEN (Німеччина) відмінних від умов поставки щодо заявленого товару СІР Запоріжжя (Україна) та умовах оплати, що не відповідають Специфікації від 17.06.2020р. №1. та може свідчити про суб`єктивний характер даного документу, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та наявність знижок або дисконту на оцінювані товари, оскільки вказані розбіжності, не є недоліками (розбіжностями), які можуть вплинути на числові значення складових митної вартості товару, за умови, що ціна товару, яка зазначена в Специфікації №1 від 17.06.2020р., рахунку на оплату №991256 від 18.06.2020р., рахунку-фактури №992431 від 06.07.2020р., банківського платіжного документу від 01.07.2020р., міжнародної товарно-транспортної накладної №100132892 від 10.07.2020р., товарно-транспортної накладної б/н від 20.07.2020р., пакувального листа №2608191 від 02.07.2020р., прайс листа №9141033 від 15.06.2020р., сертифікату походження, сертифікату якості товару від 06.07.2020р. та страхового свідоцтва від 06.07.2020р., на загальну вартість товару з урахуванням вартості пакування, завантаження та перевезення - 4072,71 євро, з якої: 3282,71 євро - вартість товару; 790,00 євро - вартість перевезення, на умовах поставки СІР Запоріжжя, Україна, не містить розбіжностей у числових значеннях митної вартості товарів, а тому вказані обставини не можуть бути безумовною підставою для відмови у прийнятті митної вартості товару, заявленої позивачем та коригування такої митної вартості.

Судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення та відхиляються судом твердження представника відповідача про те, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу у рішенні зазначається лише докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598, оскільки нормами ст.256 Митного кодексу України регламентовано, що відмова у митному оформленні, у тому числі і коригування митної вартості повинно бути обґрунтовано із зазначенням причин відмови, а, відповідно, і наведення докладної інформації щодо оцінюваного товару та мотивів правомірності коригування за митними деклараціями які застосовані митним органом є обов`язком митного органу.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши з дотриманням вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень вищенаведених оспорюваних рішень, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару відповідачем прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення про коригування митної вартості від 21.07.2020р. відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування наведеного рішення, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, щодо зазначення позивачем у позові про те, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач за позовом поніс і очікує понести в зв`язку із розглядом справи - 10102,00 грн., що складається з оплати судового збору - 2102 грн. та оплати послуг на професійну правничу допомогу - 8000 грн. з ринкової вартості послуг адвоката, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З аналізу вищенаведених процесуальних норм вбачається, що розподіл витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката адміністративним судом можливо здійснити лише за наявності сукупності доказів, якими такі витрати підтверджуються, а саме: договору про надання правничої допомоги; детального опису, часу, використаного на виконання робіт, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надані до суду копії договору №1 від 01.08.2020р. про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом Солнцевим П.Б. та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1586 від 24.12.2003р. (а.с.37,38).

Аналіз змісту наданих документів щодо правничої допомоги не містить детального опису робіт (наданих послуг), часу, витраченого на виконання послуг адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не містить конкретизації вартості кожного з виду робіт, що необхідно для визначення розміру витрат на правничу допомогу та розподілу судових витрат.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 27.11.2019р. у справі №160/3114/19, яка підлягає застосуванню адміністративним судом відповідно до положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналізуючи все вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи ціну позову, та конкретні обставини справи, яка не є складною та судові засідання у якій не проводилися, а також і приймаючи до уваги, що позивачем не було надано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги із зазначенням конкретизації вартості кожного з виду робіт, що необхідно для визначення розміру витрат на правничу допомогу та розподілу судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат в сумі 8000,00 грн. на професійну правничу допомогу.

За викладених обставин, вимоги позивача, викладені у позові, про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань оплати послуг на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. виходячи з ринкової вартості послуг адвоката задоволенню не підлягають.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Дніпровської митниці Держмитслужби на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 4486 грн. 47 коп. понесені позивачем згідно платіжних доручень №1689 від 02.09.2020р., №1714 від 11.09.2020р. (а.с.6,52,57,146).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 134, 139, 193, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Дніпроенергосталь" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000136/1 від 21.07.2020р. - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби від 21.07.2020р. №UA110230/2020/000136/1.

У задоволенні позовних вимог в частині відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби витрат позивача понесених на оплату послуг на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. виходячи з ринкової вартості послуг адвоката - відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43350935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Дніпроенергосталь" (69008, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Експресівська, буд.6; код ЄДРПОУ 23881078) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4486 грн. 47 коп. (чотири тисячі чотириста вісімдесят шість грн. 47 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва