Рішення № 94503367, 22.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 січня 2021 р. Справа № 120/6710/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шаповалової Т.М.,

за участю:

секретаря судового засідання:

секретаря: Ковальова В.О.

представника відповідача: Балік О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду, з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправною відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій згідно п. 7-1 ч.1 «Прикінцевих Положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» викладену в листі № 3496-3471/Щ-02/8-0200/20 від 21.08.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7-1 ч.1 «Прикінцевих Положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 період служби в лавах Радянської Армії з 12.10.1981 року по 19.04.1983 року та з 13.01.1989 року - 1 рік 06 місяців 08 днів; період роботи на посаді майстра виробничого навчання в міжшкільному навчально - виробничому комбінаті з 14.06.1983 року по 30.08.1983 року - 00 років 02 місяців 18 днів; період роботи на посаді інспектора шкіл відділу народної освіти Бершадського районного відділу освіти з 13.01.1989 року по 17.02.1992 року, який складає 03 роки 01 місяць 05 днів, нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення;

- стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що листом відповідача № 3496-3471/О-02/8-0200/20 від 21.08.2020 року йому відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення в зв`язку з тим, що не зараховано до його педагогічного стажу, який дає право на вихід на пенсію за вислугою років часу військової служби та роботи на посадах, які дають право пенсію за вислугу років як педагогічному працівнику.

А відтак позивач звернувся до суду з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 18.11.2020 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 04.01.2021 року розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 18.01.2021 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надати для огляду в судовому засіданні пенсійну справу ОСОБА_1 , а також розрахунок періоду роботи позивача, який дає право виходу на пенсію за вислугу років.

07.12.2020 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», працювали в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Вказує, що позивач не набув необхідного спеціального стажу на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, отже підстави для призначення та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій у позивача відсутні.

Відповідно матеріалів пенсійної справи страховий стаж позивача врахований по 30.06.2020 року, становить 42 роки 06 місяців 26 дні.

Зазначає, що до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, зараховуються лише ті періоди роботи, коли працівник обіймав визначені нормативно-правовими актами посади за основним місцем роботи.

Тобто, період роботи позивача з 13.01.1989 року по 17.02.1992 року неможливо зарахувати до періоду роботи, який дає право виходу на пенсію за вислугу років, оскільки позивач працював у вказаній період за сумісництвом. Також не зараховується період роботи позивача з 14.06.1983 року по 29.08.1983 року до періоду роботи, який дає право виходу на пенсію за вислугу років, оскільки згідно записів трудової книжки прослідковується посада інструктора навчально-виробничого комбінату, яка не дає права виходу на пенсію за вислугу років.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

У судове засідання 18.01.2021 року представник відповідача не з`явився, просив відкласти розгляд справи, оскільки є необхідність у ознайомленні з матеріалами справи та надання в наступне засідання для огляду матеріалів пенсійної справи.

22.01.2021 року позивачем надано додаткові пояснення, у яких він просив задовольнити його позовні вимоги.

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Також пояснив, що крім зазначених у листі періодів позивачу також не зараховано до стажу період перебування в лавах Радянської армії.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2005 року, з 24.06.2020 року.

В серпні 2020 року позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій згідно п.7-1 ч.1 «Прикінцевих Положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду зазначеної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом № 3496-3471/О-02/8-0200/20 від 21.08.2020 року відмовлено позивачу у такій виплаті та повідомлено його про те, що згідно матеріалів пенсійної справи страховий стаж позивача складає 42 роки 06 місяців 23 днів. Коефіцієнт страхового стажу складає 0,42500. Вказано, що у пункті 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, визначеного в ст. 26 Закону № 1058, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст. 55 Закону 1788, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років та для жінок - 30 років) на таких посадах, а також, якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, під час призначення пенсії за віком - виплачують грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Також вказано, що позивач не набув необхідного спеціального стажу на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, підстав для призначення та виплати грошової допомоги у розмірі їх десяти місячних пенсій немає. До стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, зараховуються лише ті періоди роботи, коли працівник обіймав визначені нормативно-правовими актами посади за основним місцем роботи. Період з 13.01.1989 по 17.02.1992 не можливо позивачу зарахувати до періоду роботи, який дає право виходу на пенсію за вислугу років, оскільки позивач працював за сумісництвом. Період роботи з 14.06.1983 року по 29.08.1983 року також не зараховується до періоду роботи, який дає право виходу на пенсію за вислугу років, оскільки згідно трудової книжки прослідковується посада інструктора навчально-виробничого комбінату , яка не дає права виходу на пенсію за вислугу років.

Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

У судовому засіданні представник відповідача також пояснив, що до спеціального стажу на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років не зараховано військову службу позивача. Хоча у листі № 3496-3471/О-02/8-0200/20 від 21.08.2020 року про це не зазначено.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 цього Кодексу, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення; виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги та механізм виплати цієї допомоги встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1911 Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е і ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Згідно із пунктом 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01.10.2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (35 років для чоловіків) роботи на певних визначених законодавством посадах, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач, на час звернення з заявою про призначення пенсії досяг пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", працював на посаді вчителя початкової військової підготовки Яланецької середньої шкоди та будь-якого іншого виду пенсії не отримував.

Щодо зарахування періоду служби в лавах Радянської Армії з 12.10.1981 року по 19.04.1983 року, суд зазначає.

Згідно ст. 2 ч. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" час проходження служби зараховується громадянам до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.

За п. 4 Положення "Про порядок обчислення стажу для призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров`я", затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №1397 від 17.12.1959 р., учителям, лікарям та іншим працівникам освіти і охорони здоров`я в стаж роботи за спеціальністю, окрім роботи в установах, організаціях та на посадах, робота в яких давала право на пенсію за вислугу років, зараховується служба у складі Збройних Сил СРСР, якщо не менше, 2/3 стажу, необхідного для призначення пенсії, приходиться на роботу в установах, організаціях та на посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років.

Згідно записів в трудовій книжці позивача, у період з 12.10.1981 року по 19.04.1983 року - служба в лавах Радянської Армії.

До 1 січня 1992 року питання пенсійного забезпечення було врегульовано Законом СРСР «Про державні пенсії», статтею 58 якого було визначено, що пенсії за вислугу років, встановлені постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються. Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років.

На виконання статті 58 вказаного Закону постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року № 1397 затверджено Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я.

Підпунктом «г» пункту 1 вказаного Положення передбачено, що служба в лавах Збройних Сил СРСР зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти.

Отже, вказані норми дають підстави для висновку, що період військової служби в армії СРСР до 1 січня 1992 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників освіти, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Такі правові позиції, викладені у висновках постанов Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 450/3061/16-а, від 29.11.2019 року у справі № 414/53/17.

Отже, період проходження служби в армії, з 12.10.1981 року по 19.04.1983 разом підлягає зарахуванню до спеціального стажу, оскільки як на час призову, так і після проходження служби позивач працював на посадах педагогічних працівників.

Щодо зарахування періоду роботи на посаді майстра виробничого навчання в міжшкільному навчально - виробничому комбінаті з 14.06.1983 року по 30.08.1983 року, суд зазначає таке.

Згідно записів в трудовій книжці позивача, у період з 14.06.1983 року по 30.08.1983 року працював на посаді майстра виробничого навчання в Бершадському міжшкільному навчально - виробничому комбінаті.

Відповідно до Постанови КМУ № 963 від 14.06.2000 року «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково -педагогічних працівників», якою затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, посада майстра виробничого навчання віднесена до посад педагогічних працівників. Робота позивача на посаді майстра підтверджена довідкою відділу освіти Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області № 01-23/98 від 29.07.2020 року.

Щодо зазначення посади інспектора у трудовій книжці, то така у відповідній довідці відсутня. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства ( п. 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року № 301). А тому, суд приходить до висновку про необхідність зарахування спірного періоду до спеціального стажу.

Щодо зарахування періоду роботи на посаді інспектора шкіл відділу народної освіти Бершадського районного відділу освіти з 13.01.1989 року по 17.02.1992 року

Згідно записів в трудовій книжці позивача, з 13.01.1989 року по 17.02.1992 року працював інспектором шкіл у відділі народної освіти Бершадського райвиконкому.

Під час роботи інспектором шкіл (основна робота) позивач працював по сумісництву (9 годин) учителем історії Яланецької середньої школи, що підтверджується довідкою відділу освіти Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області № 01-23/98 від 29.07.2020 року.

Згідно висновку викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 876/5312/17 сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.

Зарахування роботи на посаді вчителя до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).

Враховуючи, що у спірний період позивач працював за сумісництвом на педагогічних посадах з обсягом роботи більше ніж на 0.25 посадового окладу (ставки заробітної плати), то період з 13.01.1989 року по 17.02.1992 року, слід зарахувати до спеціального стажу, який дає право позивачу на призначення пенсії за вислугу років як педагогічному працівнику.

Така правова позиція, викладена у висновках постанови Верховного Суду від 2 квітня 2019 року у справі № 352/1740/16-а.

Що стосується позовної вимоги про призначення та виплату грошової допомоги, то враховуючи, що розрахунок стажу є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, то суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача вирішити питання щодо призначення грошової допомоги, з урахуванням висновків суду щодо необхідності зарахування спірних періодів до спеціального стажу позивача.

За приписами вимог п. 4 ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій згідно п. 7-1 ч.1 «Прикінцевих Положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» викладену в листі № 3496-3471/Щ-02/8-0200/20 від 21.08.2020 р.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу який дає право на виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7-1 ч.1 «Прикінцевих Положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 період служби в лавах Радянської Армії з 12.10.1981 року по 19.04.1983 року; період роботи на посаді майстра виробничого навчання в міжшкільному навчально - виробничому комбінаті з 14.06.1983 року по 30.08.1983 року; період роботи на посаді інспектора шкіл відділу народної освіти Бершадського районного відділу освіти з 13.01.1989 року по 17.02.1992 року та прийняти рішення про вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь сплачений судовий збір в сумі 588,56 гривень (п`ятсот вісімдесят вісім гривень 56 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100 )

Повне судове рішення складено та підписано суддею 28.01.2021 року.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна