Рішення № 94503286, 27.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 січня 2021 р. Справа № 120/6870/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач). У позовній заяві позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 06.11.2020 № 198817 про застосування адміністративно - господарського штрафу в сумі 34000,00 грн.

Позивач вважає постанову протиправною, оскільки на його переконання, він не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, адже не є автомобільним перевізником в розумінні ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.

Крім того позивач вважає постанову протиправною, також із таких мотивів:

- на дату зважування була відсутня методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі;

- при проведенні зважування не надано свідоцтво про повірку вимірювального пристрою вагового комплексу; не зазначено індивідуальні ознаки вагового комплексу (номер, серія);

- позбавлено можливості взяти участь у розгляді справи про порушення Закону України «Про автомобільний транспорт».

Тому з метою захисту своїх прав, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Ухвалою від 23.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін в порядку, встановленому ст. 262 КАС України. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-ти денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 КАС України.

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження від 23.11.2020 отримав 10.12.2020, що підтверджується розпискою про вручення, однак у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав, тому суд у відповідності до положень ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

21.12.2020 на адресу суду від позивача надійшли клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами та про долучення до матеріалів справи судової практики в подібних правовідносинах.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ФОП ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є фізичною особою-підприємцем з 08.09.2009 № 21490000000004136, вид діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 77.29 Прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. н. в. і. у.; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 78.30 Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами; 78.20 Діяльність агентств тимчасового працевлаштування; 78.10 Діяльність агентств працевлаштування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 41.10 Організація будівництва будівель; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 43.11 Знесення; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.31 Штукатурні роботи; 43.32 Установлення столярних виробів; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.91 Покрівельні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.

ОСОБА_1 є власником вантажного транспортного засобу: VOLVO FH 400, реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 12).

Згідно із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 є власником спеціалізованого напівпричепа SPITZER SK-2460-CAL, реєстраційний номер: НОМЕР_5 (а.с.13).

09.09.2020 у пункті габаритно-вагового контролю Тернопільської області на автомобільній дорозі М-12 191км.+380м., посадовими особами Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль належного позивачу транспортного засобу марки VOLVO FH 400 реєстраційний номер НОМЕР_2 , спеціалізований напівпричіп SPITZER SK-2460-CAL реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Згідно Акту від 09.09.2020 № 048450 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, під час зважування транспортного засобу марки VOLVO FH 400 реєстраційний номер НОМЕР_2 , спеціалізований напівпричіп SPITZER SK-2460-CAL реєстраційний номер НОМЕР_5 встановлено перевищення нормативно допустиме осьове навантаження (нормативно допустиме: 11/11/8/8/8 т.; фактичне: 6050/14200/7100/6950/7250 т). При цьому, повна маса автомобіля складала 41550 т, при нормативно допустимій 44 т. Водій транспортного засобу з актом ознайомився про що свідчить його підпис (а.с.21).

Того ж дня, складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 033622, а також розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким нараховано до сплати позивачу 85,50 євро (а.с.20, 22).

Відповідно до повідомлення відповідача від 02.10.2020 № 76630/20-1/24-20 позивача запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області на 20.10.2020 (а.с.11).

Постановою Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Вінницької області від 06.11.2020 № 198817 за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн. на підставі абз 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.10).

Не погодившись із прийнятою постановою, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

За п. 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон від 05.04.2001 № 2344-ІІІ), Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон 30.06.1993 № 3353-XII), Закон України, «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV (далі - Закон від 08.09.2005 № 2862-IV), Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 671 від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879), Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України № 1306), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з ст. 5 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком № 1567.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, як зазначено в абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

Таким чином, визначальним в межах розгляду цієї справи суд вважає встановлення факту того, чи є позивач перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, адже основні доводи позивача полягають саме в тому, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта правопорушення.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно зі ст. 33 Закону від 05.04.2001 № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Отже, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів.

Судом встановлено, що свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 підтверджується те, що ОСОБА_1 є власником вантажного транспортного засобу: VOLVO FH 400, реєстраційний номер: НОМЕР_2 (а.с. 12).

При цьому, згідно із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 є власником спеціалізованого напівпричепа SPITZER SK-2460-CAL, реєстраційний номер: НОМЕР_5 (а.с.13).

23.09.2019 між ФОП ОСОБА_3 , як орендодавцем та ТОВ «Лайен Транс», як орендарем, укладено договір оренди транспортного засобу № ОР-200/19, згідно з пунктом 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) транспортні засоби, зокрема вантажний транспортний засіб: VOLVO FH 400, реєстраційний номер: НОМЕР_2 та спеціалізований напівпричіп SPITZER SK-2460-CAL, реєстраційний номер: НОМЕР_5 .

Підпунктом 2.1 Договору вказано, що договір оренди укладається Сторонами строком до 31.12.2020 з дня передачі транспортних засобів Орендарю. Сторони погоджуються з тим, що при користуванні Орендарем транспортними засобами, переданими за цим договором, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди без заперечень з боку Орендодавця договір є поновленим на строк, який був раніше встановлений у цьому договорі.

Відповідно до п.п. 4.1 підписання цього договору сторонами розцінюється як передача транспортних засобів та даний факт підтверджується підписаним додатком № 1 до даного договору (актом приймання - передачі транспортних засобів).

Відповідно до акта прийому - передачі транспортних засобів від 23.09.2019, орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування (оренду) транспортні засоби, зокрема вантажний транспортний засіб: VOLVO FH 400, реєстраційний номер: НОМЕР_2 та спеціалізований напівпричіп SPITZER SK-2460-CAL, реєстраційний номер: НОМЕР_5 (а.с.18).

Отже, з урахуванням наведеного судом встановлено, що вищезазначений транспортний засіб VOLVO FH 400, реєстраційний номер: НОМЕР_2 та спеціалізований напівпричіп SPITZER SK-2460-CAL, реєстраційний номер: НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_2 на момент проведення габаритно - вагового контролю 09.09.2020 перебував у законному користуванні ТОВ «Лайен Транс» на умовах оренди, яке використовувало його у своїй господарській діяльності для здійснення перевезень.

Додатковим підтвердженням цих обставин є товарно-транспортна накладна № 193 від 09.09.2020, в якій чітко відображено, що саме ТОВ «Лайен Транс» (а не власник транспортного засобу) є автомобільним перевізником (а.с.14).

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували презумпцію дійсності укладеного між позивачем та ТОВ «Лайен Транс» договору, а тому в силу вимог статей 73-74 КАС України він є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом того, що позивач у спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону від 05.04.2001 № 2344-III, а посадові особи відповідача діяли без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваних рішень.

Крім того, суд враховує приписи частини першої статті 50 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, згідно з якими договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Таким чином, товарно-транспортна накладна № 193 від 09.09.2020 вважається самостійним документом на підтвердження факту укладення договору перевезення і безспірно свідчить про те, що в даному випадку саме ТОВ «Лайен Транс», а не позивач як власник транспортного засобу, є автомобільним перевізником.

Отже, виходячи з проаналізованих норм права та встановлених обставин справи, суд погоджується з доводами позивача про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки, ФОП ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб`єктом відповідальності, передбаченої абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III.

Така позиція суду відповідає правовому висновку Верховного Суду, який в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковим для застосування і викладений у поставові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.08.2019 справа № 806/1450/16.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не був належним суб`єктом відповідальності, в розумінні ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, тому, прийнята відповідачем постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу від 06.11.2020 № 198817 на суму 34000,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Водночас встановлені судом неповнота з`ясування обставин справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт та помилкове застосування відповідачем норм матеріального права при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності є безумовною підставою для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, що у свою чергу виключає необхідність надання оцінки іншим аргументам позивача наведених в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 8 вказаного Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідачем у справі є Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (територіальний орган Укртрансбезпеки), який в силу норм Кодексу адміністративного судочинства України володіє статусом суб`єкта владних повноважень, однак не є юридичною особою, що виключає можливість стягнення із відповідача сплаченого позивачем судового збору.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 840,80 грн. належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 06.11.2020 № 198817 про застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу в сумі 34000,00 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

Відповідач: Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036) територіальний орган Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя Богоніс Михайло Богданович