Рішення № 94503279, 30.12.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 грудня 2020 р. Справа № 120/7069/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся його представник Богословський Сергій Вікторович до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з вимогою зобов`язати відповідача призначити його довірителю пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 01 березня 2018 року наказом начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №40 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції. Вислуга років позивача станом на час звільнення зі служби становила 20 років 06 місяців 20 днів.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у справі №0240/2351/18-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року, визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо невключення до вислуги років у пільговому обчисленні час служби ОСОБА_1 на посадах оперуповноваженого з економічною злочинністю, оперуповноваженого карного розшуку, старшого дільничного інспектора міліції сектору ДІМ з розрахунку 1 місяць служби за 1,5 місяці та участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції з розрахунку 1 місяць служби за 3 місяці та зобов`язано Головне управління Національної поліції у Вінницькій області включити до вислуги років в пільговому обчисленні час служби ОСОБА_1 на посадах оперуповноваженого з економічною злочинністю, оперуповноваженого карного розшуку, старшого дільничного інспектора міліції сектору ДІМ з розрахунку 1 місяць служби за 1,5 місяці та участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції з розрахунку 1 місяць служби за 3 місяці.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 30 серпня 2019 року рішення суду виконано в повному обсязі.

В подальшому позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", за результатами розгляду якої останньому повідомлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим із служби, які мають право на пенсію за вказаним Законом, подаються через уповноважені структурні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України та інших Міністерств та органів.

В зв`язку із цим 14 липня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії, за результатами розгляду якої йому повідомлено, що всі необхідні документи та подання про призначення пенсії були направлені до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області.

06 серпня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Проте, листом від 14 серпня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило позивача про відсутність у матеріалах пенсійної справи розрахунку вислуги років, у зв`язку із чим йому необхідно звернутись до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області щодо подання до пенсійного органу відповідного розрахунку вислуги років.

20 листопада 2020 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області із заявою про направлення розрахунку вислуги років до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області, проте відповіді на зазначену заяву не отримав, у зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом та просить зобов`язати відповідача призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Ухвалою від 30 листопада 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області пенсійну справу ОСОБА_1 для огляду, а також належним чином засвідчену копію рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , прийнятого за результатами розгляду його заяви від 06 серпня 2020 року (у разі прийняття одного з таких рішень).

18 грудня 2020 року на виконання вимог ухвали суду від 30 листопада 2020 року надійшла пенсійна справа ОСОБА_1

22 грудня 2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, відзив аргументований тим, що відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше. Відтак, наведеною вище нормою передбачено, що обов`язковою умовою призначення пенсії за вислугу років є звільнення зі служби і наявність календарної вислуги років (в спірному випадку - не менше 23 календарних років та 6 місяців). Однак, на час звільнення позивача зі служби його календарна вислуга років становила 20 років 06 місяців та 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. За наведених обставин, на думку відповідача, відсутні підстави для призначення пенсії за вислугу років. Окрім того, у відзиві зазначено, що позивач раніше вже звертався до Літинського районного суду Вінницької області з такими самими вимогами до відповідача у 2017 році, проте постановою суду від 04 грудня 2017 року у справі №137/1641/17 позивачеві відмовлено у задоволенні позову.

Разом із відзивом на позов надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 30 грудня 2020 року в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

При ухваленні даного рішення суд зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, слід звернути увагу на частину 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновків, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

З огляду на те, що ухвалою від 30 листопада 2020 року вирішено розгляд цієї справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (тобто в письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

На підставі наказу начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №40 о/с від 01 березня 2018 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням). Відповідно до наказу №40 о/с від 01 березня 2018 року стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 20 років 06 місяців 20 днів.

З 02 березня 2018 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у справі №0240/2351/18-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року, визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо невключення до вислуги років у пільговому обчисленні час служби ОСОБА_1 на посадах оперуповноваженого з економічною злочинністю, оперуповноваженого карного розшуку, старшого дільничного інспектора міліції сектору ДІМ з розрахунку 1 місяць служби за 1,5 місяці та участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції з розрахунку 1 місяць служби за 3 місяці та зобов`язано Головне управління Національної поліції у Вінницькій області включити до вислуги років в пільговому обчисленні час служби ОСОБА_1 на посадах оперуповноваженого з економічною злочинністю, оперуповноваженого карного розшуку, старшого дільничного інспектора міліції сектору ДІМ з розрахунку 1 місяць служби за 1,5 місяці та участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції з розрахунку 1 місяць служби за 3 місяці.

На виконання вказаного судового рішення Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області 14 березня 2019 року проведено розрахунок вислуги років ОСОБА_1 , відповідно до якого станом на 01 березня 2018 року вислуга років позивача становить: в календарному обчисленні - 20 років 06 місяців 20 днів; в пільговому обчисленні - 03 роки 06 місяців 23 дні.

06 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", надавши ряд документів.

Проте, за результатами розгляду такої заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом вих. №3361-3405/Ш-02/8-0200/20 від 14 серпня 2020 року повідомило заявника про те, що у матеріалах його пенсійної справи відсутній розрахунок вислуги років, у зв`язку із чим йому необхідно звернутись до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області щодо надання до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області розрахунку вислуги років. Крім того, у листі зазначено, що відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Разом із тим, умови пенсійного забезпечення пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та деяких інших осіб визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII (надалі - Закон №2262-ХІІ; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону №2262-ХІІ визначено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

При цьому, статтею 17 Закону №2262-ХІІ визначено вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років при призначенні пенсії.

Відтак, аналіз наведених приписів свідчить про те, що законодавець розмежовує такі поняття як "вислуга років" та "календарна вислуга років". При цьому, статтею 12 Закону №2262-ХІІ визначено, що обов`язковою умовою для призначення пенсій за вислугу років, особам, які звільнені зі служби, є наявність саме "календарної вислуги років", зокрема для осіб, які звільненні зі служби з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року, - 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

До подібних висновків дійшов і Верховний Суд у постановах від 10 липня 2019 року у справі №1840/3347/18, від 22 серпня 2019 року у справі №295/7220/16-а, від 24 жовтня 2019 року у справі №761/14626/17, №620/509/19 від 20 січня 2021 року та ряду інших.

Отже, згідно з усталеною практикою суду касаційної інстанції особа має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ лише за умови наявності в неї необхідної кількості років вислуги в календарному обчисленні.

Водночас, пільгова вислуга років має значення для визначення відсотку розміру пенсії від грошового забезпечення відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ за умови наявності в особи права на призначення пенсії за вислугу років, однак не для призначення такої пенсії.

В ході судового розгляду встановлено, що вислуга років позивача в календарному обчисленні станом на час його звільнення зі служби становила 20 років 06 місяців 20 днів, що підтверджується розрахунком вислуги років, проведеним Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області 14 березня 2019 року.

З огляду на те, що календарна вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення зі служби становить менше 23 календарних років та 6 місяців, тому у заявника відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Свої вимоги позивач також обґрунтовує з посиланням на постанову Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №750/9775/16-а. Проте, слід врахувати, що у цьому рішенні суд касаційної інстанції не надавав висновків щодо застосування положень пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Водночас, у наступних своїх рішеннях (згаданих вище постановах від 10 липня 2019 року у справі №1840/3347/18, від 22 серпня 2019 року у справі №295/7220/16-а, від 24 жовтня 2019 року у справі №761/14626/17, №620/509/19 від 20 січня 2021 року та ряду інших) Верховний Суд сформував чітку та однозначну позицію щодо відсутності правових підстав для призначення особі пенсії за вислугу років з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні.

З приводу посилань представника відповідача у відзиві на постанову Літинського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2017 року у справі №137/1641/17, то слід врахувати, що підстави звернення до районного суду та до адміністративного суду різні, адже передумовою звернення до Вінницького окружного адміністративного суду слугував лист Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14 серпня 2020 року. Відтак, такі посилання не заслуговують на увагу, адже не стосуються спірних правовідносин.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачеві сплаченого ним при зверненні до суду судового збору, а також витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Повний текст рішення складено 30.12.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович