Рішення № 94502884, 26.01.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23971/17

Провадження № 2/761/164/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Колзаковій К.А.,

за участі:

представника позивача: Кравченка В.О.,

представника відповідача 2: Захарчука І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Українська Національна Лотерея» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «УНН», третя особа: ОСОБА_2 про захист ділової репутації; визнання інформації недостовірною; зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

В липні 2017р. позивач ПП з 100% іноземними інвестиціями «Українська Національна Лотерея» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-6) до відповідачів: ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач 1), ТОВ «Інформаційне агентство «УНН» (далі по тексту - відповідач 2), в якому просив суд:

1) визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію позивача інформацію, поширену відповідачем 1 та опубліковану на веб-сайті https://www.unn.com.ua/;

2) зобов`язати відповідача 1 протягом однієї доби з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію у наступний спосіб:

- шляхом підписання пояснень наступного змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_4». Інформація, розповсюджена мною, є такою, що не відповідає дійсності.» задля подальшого публікування підписаних відповідачем 1 пояснень на офіційному сайті позивача ІНФОРМАЦІЯ_5;

3) зобов`язати власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 - відповідача 2, протягом однієї доби з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію у такий самий спосіб, як вона була поширена:

- шляхом опублікування на веб-сайті спростування наступного змісту: «Інформація, зазначена у статті « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме: «Комментируя случившееся тогда юрист УНЛ ОСОБА_1 открыто заявил о причасности к обыску народного депутата ОСОБА_10 и ОСОБА_9. «Идет откровенный правовой беспредел. Но этот беспредел не взят на пустом месте. Он идет с поддержки таких народных депутатов как ОСОБА_9 , как ОСОБА_10 », - сообщил юрист.» не відповідає дійсності. ОСОБА_1 не являється юристом Підприємства з 100 % іноземними інвестиціями «Українська Національна Лотерея». Приносимо вибачення за поширення недостовірних даних»;

- понесені позивачем судові витрати покласти на відповідачів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 було опубліковану статтю під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в якій було поширено наступну інформацію: «Комментируя случившееся тогда юрист УНЛ ОСОБА_1 открыто заявил о причасности к обыску народного депутата ОСОБА_10 и ОСОБА_9. «Идет откровенный правовой беспредел. Но этот беспредел не взят на пустом месте. Он идет с поддержки таких наодных депутатов как ОСОБА_9 , как ОСОБА_10 …».

На думку сторони позивача, вищезазначена інформація відносно нього є неправдивою, образливою, оскільки впливає на ділову репутацію позивача, як юридичної особи та на честь і гідність його працівників, звинувачуючи позивача недобросовісної підприємницької діяльності. При цьому, відповідач 1 ніколи не перебував у трудових відносинах з позивачем.

З метою захисту порушеного права, позивач вимушений був звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Гуменюк А.І. від 11 липня 2017р. відкрито провадження по справі.

Розпорядженням від 22 листопада 2017р. за № 01-08-1196 здійснено повторний автоматичний розподіл справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 листопада 2017р. визначено головуючого суддю Малинникова О.Ф.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Малинникова О.Ф. від 24 листопада 2017р. прийнято справу до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням від 31 жовтня 2018р. за № 01-08-1267 здійснено повторний автоматичний розподіл справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2018р. визначено головуючого суддю ОСОБА_8 .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Волошина В.О. від 05 листопада 2018р. прийнято справу до розгляду та призначено в підготовче засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 березня 2019р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2019р. залучено до участі у справі, в якості третьої особи ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник позивача, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, які зазначені в позові, просив суд позов задовольнити.

Відповідач 1, третя особа, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, поважності причин неявки не повідомили, в судові засідання своїх представників не направили, судом визнано їх неявку не поважною.

Представник відповідача 2, проти позову заперечив, зазначивши, що зазначена інформація була поширена на інших веб-сайтах в мережі «Інтернет», і була передрукована відповідачем 2, який жодним чином не порушував права позивача.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 2, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про інформацію» Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

За змістом ч. 2-4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, в прохальній частині позову (п. 1), позивач взагалі не зазначив, яку інформацію вважає недостовірною і порушує його ділову репутацію, одна за змістом позову, позивач наголошував, що відповідачем 1, було розповсюджено недостовірну інформацію, шляхом опублікування ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 статтю під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в якій було поширено наступну інформацію: «Комментируя случившееся тогда юрист УНЛ ОСОБА_1 открыто заявил о причасности к обыску народного депутата ОСОБА_10 и ОСОБА_9 . «Идет откровенный правовой беспредел. Но этот беспредел не взят на пустом месте. Он идет с поддержки таких наодных депутатов как ОСОБА_9 , как ОСОБА_10 …».

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р. за № 1, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Так, в судовому засіданні представник позивача зазначав, що відомості, які позивач просить визнати такими, що не відповідають дійсності порушують його ділову репутацію, були поширені відповідачами 1, 2, проте позивачем не підтверджено, жодним належним і допустимим доказом, що у зазначеній вище статті міститься інформація, яка стосується саме безпосередньо позивача. Також, протягом всього часу розгляду справи в суді, в порушення положень п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 76-81 ЦПК України, стороною позивача не було надано суду жодного належного і допустимого доказу, що зазначена інформація має негативні наслідки для ділової репутації позивача.

Як і не було надано стороною позивача до суду доказів на підтвердження того, що інформація, яку як вважає позивач була поширена відповідачем 1 є недостовірною, при цьому посилання сторони позивача, що обов`язок по доказуванню достовірності інформації покладається на особу, яка її поширила є помилковим, оскільки положення ч. 3 ст. 277 ЦК України було виключено на підставі Закону України № 1170-VII від 27 березня 2014р.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс , Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що стороною позивача не доведено належними і допустимими доказами заявлені позовні вимоги про визнання інформації недостовірною, а тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню. Твердження сторони позивача, що відповідач 1 ніколи не перебував у трудових відносинах з позивачем, судом також оцінюються критично, оскільки з наданих стороною позивача доказів, не можливо встановити конкретну особу, про яку зазначено у вищезазначеній статті і ідентифікувати її саме зі стороною відповідача 1.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимог позивача, зазначених в п. 1), то і відсутні правові підстави для задоволенні і вимог позивача, наведених в п.п. 2), 3), як похідних.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідачів 1, 2 не підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 3, 32, 34, 62, 68 Конституції України; ст. ст. 201, 277 ЦК України; ст. 30 Закону України «Про інформацію»; ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до цієї Конвенції; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р. за № 1, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Українська Національна Лотерея» (код ЄДРПОУ 24940541, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ю. Шумського, буд. 1-Б, оф. 110) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «УНН» (код ЄДРПОУ 37535221, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 6, оф. 5), третя особа: ОСОБА_2 про захист ділової репутації; визнання інформації недостовірною; зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 29 січня 2021р.

Суддя: