Ухвала суду № 94501824, 28.01.2021, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 695/512/16-ц

номер провадження 4-с/695/4/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Ушакової К.М.

за участю секретаря судового засідання - Біленко Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Золотоноша матеріали скарги ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу від 07.10.2019 ВП №56502369 винесену приватним виконавцем Плесюком О.С., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою про визнання дій приватного виконавця неправомірними, особа, дії якої оскаржуються: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк». Скарга мотивована тим, що 26.06.2016 Золотоніським міськрайонним судом було постановлено рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 786277,90 грн. та судові витрати у розмірі 11794,17 грн. Виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 перебувала на виконанні у приватного виконавця Плесюка О.С. Однак, 07.10.2019 приватним виконавцем Плесюком О.С. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Скаржник вважає, що вищевказана постанова була винесена передчасно.

ОСОБА_1 , тривалий час зареєстрований та фактично проживає в м. Мелітополі, Запорізької області, має у власності з 2005 року автомобіль Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та з 2012 року, легковий автомобіль Mitsubisji Padjero реєстраційний номер НОМЕР_2 , але державним виконавцем цього не встановлено, майновий стан за адресою місця проживання не перевірено.

Отже, у державного виконавця були відсутні підстави закінчувати виконавче провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника було майно, і місце проживання, яке не було перевірено державним виконавцем.

Повернення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не виключає запис з Єдиного реєстру боржників. Заборгованість перед стягувачем відсутня, а тому запис має бути вилучений із Єдиного реєстру боржників.

Внаслідок протиправного завершення виконавчого провадження по незаконній підставі, наразі технічно неможливо вилучити запис про наявність заборгованості у Єдиному реєстрі боржників. Отже, скаржник вважає, що рішення та дії приватного виконавця у вказаному виконавчому провадженні є неправомірними і такими, що порушують його законні права та інтереси.

Таким чином відновити становище ОСОБА_1 на сьогоднішній день можливо скасуванням постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.

Також просив поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду оскільки про вище вказану постанову йому стало відомо лише 24.12.2020 після звернення до приватного виконавця Плесюка О.С.

19 січня 2021 року ухвалою судді прийнято до провадження скаргу та відкрито провадження, призначено судове засідання.

Скаржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, але направив до суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі. Свою скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. в судове засідання не з`явився, направив до суду відзив на скаргу ОСОБА_1 в якому зазначив, що оскільки борг сплачено у повному обсязі, а виконавчий лист в межах виконавчого провадження №56502369 повернуто за п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», наявна необхідність у вилученні з Єдиного реєстру боржників боржника ОСОБА_1 . Враховуючий викладене, погоджується із скаргою щодо необхідності скасування постанови приватного виконавця Плесюка Олексія Степановича від 07.10.2019 ВП №56502369 про повернення виконавчого документа та закриття виконавчого провадження за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник ПАТ «Дельтабанк» в судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі. Про день, час та місце слухання скарги був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.06.2016 Золотоніським міськрайонним судом було постановлено рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 786277,90 грн. та судові витрати у розмірі 11794,17 грн.

Виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 перебувала на виконанні у приватного виконавця Плесюка О.С. 07.10.2019 приватним виконавцем Плесюком О.С. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до паспорту серії НОМЕР_3 виданого Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_1 з 27.01.2006 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Також, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 01.09.2005, ОСОБА_1 є власником автомобіля Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2005, колір синій та автомобіля Mitsubisji Padjero реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 28.03.2012, рік випуску 1997.

Проте, приватним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа № 695/512/16-ц виданого 13.07.2016 цього встановлено не було.

Отже, у приватного виконавця були відсутні підстави закінчувати виконавче провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки, у ОСОБА_3 було майно, і зареєстроване місце проживання.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України, від 20.11.2020 заначено, що вичерпний перелік підстав для виключення даних про боржника з Єдиного реєстру визначено частиною 7 статті 9 цього закону, відповідно до якої відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»; про повернення виконавчого документа стягувану на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», або повернення виконавчого документа до суду на підставі ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

В день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Згідно з статтею 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з статтею 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження» вказує, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувану предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Судом встановлено, що вказаних заходів у повному обсязі приватний виконавець не виконав, чим порушив права ОСОБА_1 на повне фактичне виконання рішення суду.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Суд вважає необхідним поновити скаржнику строк на звернення зі скаргою до суду, оскільки визнає причини його пропуску поважними.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.447 -451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду зі скаргою на постанову приватного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу від 07.10.2019 ВП №56502369 винесену приватним виконавцем Плесюком О.С.

Скаргу ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу від 07.10.2019 ВП №56502369 винесену приватним виконавцем Плесюком О.С., задовольнити.

Постанову приватного виконавця Плесюка О.Спро повернення виконавчого документу стягувачу від 07.10.2019, винесену у виконавчому провадженні №56502369 скасувати.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Суддя: К.М. Ушакова