Постанова № 94498651, 28.01.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/21503/20

н/п 3/766/1047/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2021 року м. Херсон

Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Валігурська Л.В.

за участю секретаря: Зими А.Б

захисника: ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Херсонській області про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дар`ївка, Білозерського району, Херсонської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого

ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 24.12.2020 р. близько 12:50 години в м. Херсоні по Бериславському шосе, 2, керуючи транспортним засобом «Богдан А06921», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який виконує регулярні перевезення пасажирів на міському маршруті №35 здійснював перевезення пасажирів понад максимальну кількість згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, в наявності перебувало 21 пасажир, що перевищує кількість місць для сидіння, яка визначена технічною характеристикою транспортного засобу, а саме: 17 сидячих місць з місцем водія, чим порушив вимоги підпункту 10 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». (далі – Постанова №1236).

У діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, а саме: порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Під час судового розгляду ОСОБА_2 свою вину у вчиненому правопорушенні не визнав. Дав показання про те, що він є найманим працівником ПАТ «Ремпобуттехніка», а саме: водієм автобуса, головним обов`язком якого є безпечне перевезення пасажирів. Працює на міському маршруті №35. Дійсно був зупинений працівниками поліції через те, що в салоні автобуса перебували пасажири, загальну кількість якої він не знав, оскільки не рахував їх, не звернувши увагу. Підтвердив, що загальна кількість місць для сидіння – 17.

Захисник Макаров В.В. під час судового розгляду заперечив проти складеного протоколу. Просив суд провадження в справі щодо ОСОБА_2 закрити, враховуючи що діяльність з перевезення пасажирів автомобільним транспортом на маршруті №35 здійснювало ПАТ «Ремпобуттехніка», тоді як найманий працівник ОСОБА_2 є лише водієм, який керував автобусом, у зв`язку з чим, не виконував регулярні пасажирські перевезення по міському маршруту №35 як самозайнятий перевізник та не є суб`єктом господарювання, який здійснював таку діяльність. Відомостей про те, що на водія автобуса були покладені додаткові обов`язки з обслуговування пасажирів та контролю за дотриманням пасажирами карантинних обмежень, матеріали справи не містять.

Не зважаючи на заперечення ОСОБА_2 та його захисника, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджена наступними дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 №269027 від 24.12.2020 р., за змістом якого встановлено час (24.12.2020 р. близько 12:50 години), місце (в м. Херсоні по Бериславському шосе, 2) та обставини (перевезення пасажирів транспортним засобом «Богдан А06921», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який виконує регулярні перевезення на міському маршруті №35 з перевищенням встановлених на час карантину лімітів) вчиненого порушення, а також визначено, що ОСОБА_2 допущено порушення саме підпункту 10 п. 2 Постанови №1236;

- відео-файлом з нагрудного відео-реєстратора поліцейського, зі змісту якого вбачається, що в маршрутному автобусі (номер міського маршруту 35) здійснюється перевезення пасажирів в кількості, що перевищує місця для сидіння (після зупинки транспортного засобу двоє пасажирів вийшло із салону і в салоні поза місцями для сидіння залишилось ще двоє пасажирів).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з`ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 44-3 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Вказана норма закону є бланкетною (вид норм права з точки зору рівня визначеності їх змісту. Диспозиції бланкетних норм не встановлюють певних правил поведінки, а передбачають існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки), а тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов`язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи, завдяки чому орган, який розглядає матеріали справи про адміністративне правопорушення може встановити конкретні дії/бездіяльність допущені особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до підпункту 10 п. 2 Постанови №1236, яка діяла станом на 24.12.2020 р. на території України на період дії карантину забороняється здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу і визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб. Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, пасажирами під час перевезення, у тому числі виготовлених самостійно.

Так з наданого захисником свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 вбачається, що загальна кількість місць для сидіння у транспортному засобі «Богдан А06921», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 17. Відповідно можна дійти висновку, що під час складання протоколу було вірно встановлено кількість пасажирів, які перебували у зазначеному транспортному засобі, не будучи забезпеченими місцями для сидіння.

Суд не погоджується як з позицією ОСОБА_2 так і захисника, що ОСОБА_2 не виконував регулярні пасажирські перевезення на міському маршруті №35, оскільки з долученого відеозапису вбачається, що транспортний засіб Богдан А06921», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював перевезення пасажирів саме на міському маршруті, чого не заперечив під час судового розгляду і сам ОСОБА_2 .

Не спростовують фактів викладених в протоколі про адміністративне правопорушення і заперечення захисника, що ОСОБА_2 не є самостійним суб?єктом господарської діяльності, а тому не може нести відповідальність за порушення вимог підпункту 10 п. 2 Постанови КМУ №1236 з огляду на таке. Вказана норма передбачає відповідальність за дотримання порядку здійснення перевезень під час дії карантинних обмежень на регулярних маршрутах і на думку суду не може бути розцінена як така, що визначає спеціального суб?єкта відповідальності. Крім того ОСОБА_2 здійснював відповідне перевезення не з власної ініціативи і не за власний кошт, що не дає можливості виключити його з числа осіб, які можуть нести відповідальність за порушення інкримінованого пункту Постанови КМУ. Крім тоговищезазначені обов`язки не віднесено до сфери відповідальності саме суб`єкта господарювання, який організовує перевезення пасажирів.

Досліджені під час судового розгляду докази дають суду можливість дійти висновку, що перевезення здійснювалось як із зайнятими місцями для сидіння, так і з пасажирами, які не були забезпечені місцями, в кількості, яку підстав оцінити як несуттєву неможливо.

Отже, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення особою, уповноваженою на складання протоколу було зроблено правильний висновок про те, що максимально дозволена кількість пасажирів в автобусі під керуванням ОСОБА_2 мала складати не більше 17 пасажирів на місцях для сидіння, про що свідчить долучене до протоколу свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та показання ОСОБА_2 , за умови наявності індивідуальних засобів захисту, проте вказана вимога Постанови №1236 залишилась не виконаною.

Оцінюючи наведені вище докази, суд приходить до висновку про те, що вони узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин, вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення. Заперечення ОСОБА_2 та захисника під час судового розгляду обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення не спростовують і підставою для звільнення від відповідальності бути не можуть, оскільки не є такими, що виключають факт вчиненого порушення. Крім того з досліджених доказів можна дійти висновку, що водій не вжив жодних заходів до зменшення кількості пасажирів в салоні маршрутного автобуса.

Враховуючи викладене вище, характер вчиненого правопорушення, враховуючи кількість пасажирів, яку перевозив ОСОБА_2 поза межами місць для сидіння, підстав для застосування ст. 22 КУпАП не вбачається, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про необхідність застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, у зв`язку з чим на вимогу п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Керуючись ст. ст. 23, 33, 40-1, 44-3, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

(Номер рахунку (IBAN): UA668999980313010106000021451, Одержувач – ГУК у Херсонській обл. /Херсонській ра-он 21081100, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37959517, Банк отримувач – Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081100).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотирьохсот п`ятдесяти чотирьох) гривень.

(Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/22030106, Код отримувача(код за ЄДРПОУ) – 37993783, Банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Роз`яснити ОСОБА_2 , що згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

Суддя: Л.В. Валігурська