Рішення № 94497453, 27.01.2021, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/8361/20

Провадження №2/592/423/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді Хитрова Б.В., за участю секретаря судового засідання Подпрятова А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

Встановив:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 02 листопада 2010 року у розмірі 109592,07 грн.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 02.11.2010, згідно якої отримав кредит. У порушення умов договору Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором Відповідач станом на 21.04.2020 має заборгованість 109 592,07 грн., яка складається: 65505,60 грн. - тіло кредита, в тому числі: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 65505,60 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 22889,40 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 21 197,07 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісії. Тому представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 35942,53 грн. за кредитним договором № б/н від 02.11.2010 та судові витрати.

Представник позивача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просить справу розглянути в його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Представник відповідача надав суду заява про розгляд справи без участі сторони відповідача в якій зазначив, що відповідач заперечує проти задоволення позову, та відзив в якому просив відмовити з задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 02.11.2010 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву б/н з метою отримання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України ).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В анкеті-заяві б/н клієнта Банку від 02.11.2010 процентна ставка не зазначена.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 02.11.2010 шляхом підписання анкети-заяви, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Така позиція узгоджується з висновками щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Тому вимоги банку в частині стягнення заборгованості за процентами та штрафів задоволенню не підлягають з наведених вище підстав.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором б/н від 02.11.2010.

Банком за рахунок кредиту було погашено відсотки на суму визначену в 4 (четвертій) колонці наданого позивачем розрахунку.

Відповідач не отримував кошти які зазначені в позові як тіло кредиту, Банк безпідставно нараховував щомісяця відповідачу відсотки, які останній ніколи не визнавав та не сплачував, про те Банк самостійно погашав такі щомісячні відсотки, суми яких нарахував відповідачу як тіло кредиту.

Крім того, з долученої до позову банківської виписки вбачається, що максимальний кредитний ліміт встановлений банком складав 38830,00 грн.

Так, дослідивши відповідний розрахунок заборгованості представника позивача, суд вважає, що останній не може вважатись обґрунтованим з тих підстав, що він не містить обчислення, порядок нарахування суми тіла кредиту, оскільки позивачем у тіло кредиту включалися відсотки погашені за рахунок кредиту (4-та колонка розрахунку), у стягненні яких суд відмовляє, а відтак не можна вважати заявлену до стягнення суму обґрунтованою, а тому суд відмовляє у задоволені позову.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Однак, позивачем всупереч приписів ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України не було надано суду жодних доказів розміру заборгованості відповідача по тілу кредиту та розрахунку їх нарахування, а тому суд позбавлений можливості визначити заборгованість відповідача за тілом кредиту.

З практики ЄСПЛ слідує, що §1 ст.6 конвенції зобов`язує суди наводити обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів та відмінності у правових системах держав-учасниць, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання про те, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Інші доводи позивача, а саме, пропуск позовної давності, наявності спірності заборгованості та інші, з врахуванням встановлених судом обставин, не впливають на розгляд справи.

Зазначені відповідачем обставини підлягали б оцінці судом у випадку надання позивачем належних доказів щодо отримання відповідачем коштів та їх повернення, зокрема розрахунку який би відповідав банківській виписці.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування, позивачем надано: договір №б/н/20 про надання професійної правничої допомоги від 09.12.2020, додаток №1 до договору №б/н/20 про надання професійної правничої допомоги від 09.12.2020, яким визначено гонорар в розмірі 3 200,00 грн., рекомендовані ставки адвокатського гонорару (винагороди), затверджені рішенням керівника Адвокатського бюро Калінін і партнери від 17.07.2018, додаток № 2 до договору №б/н/20 про надання професійної правничої допомоги від 15.12.2020 (акт виконаних робіт (наданих послуг)) та меморіальний ордер № @2PL173502 від 09.12.2020 на суму 3200,00 грн., в підтвердження оплати правової допомоги, які оформлені у встановленому законом порядку.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті правничої допомоги підлягають частковому стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки заявлені витрати в розмірі 3200,00 грн. не відповідають обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт. Зокрема, представництво інтересів позивачки в суді адвокатом не здійснювалось, від адвоката надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідача, а представником відповідача заявлено про неспівмірність витрат на правничу допомогу, тому суд приходить до висновку про можливість зменшення їх розміру, вирахувавши із заявленої суми вартість не наданих адвокатом послуг в розмірі 500,00 грн. (вартість представництва інтересів позивача в суді), та можливість стягнення з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на правничу допомогу в розмірі 2700,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд, -

Вирішив:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2700,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Б.В. Хитров