Рішення № 94495069, 29.01.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/4737/20

Провадження №2/333/409/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2021 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Єрохіної А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158 б) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення надмірно виплаченої пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу надміру виплаченої пенсії. Вимоги обґрунтовані таким.

На обліку в Шевченківському відділі обслуговування громадян м. Запоріжжя, починаючи з 08.02.2008 року, перебував ОСОБА_1 , якому була призначена соціальна пенсія по інвалідності відповідно до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон № 1058). Під час перевірки пенсійної справи ОСОБА_1 , у зв`язку з подовженням виплати пенсії по інвалідності, спеціалістом був виявлений факт некоректного вводу в електронну пенсійну справу причини інвалідності. В період з 01.05.2014 року по 31.10.2019 року ОСОБА_1 отримував пенсію в більшому розмірі ніж та, що йому була призначена відповідно до Закону № 1058, в результаті чого утворилась переплата пенсії в розмірі 117 265 грн. 59 коп. Згідно з розпорядженням № 923270206459 від 18.10.2019 року розмір пенсії ОСОБА_1 було приведено у відповідність і на даний час відповідач отримує пенсію згідно до чинного законодавства.

ОСОБА_1 було запропоновано добровільно повернути переплату, проте на особистому прийомі у спеціаліста останній відмовився від добровільного повернення переплати пенсії.

Враховуючи вкладені обставини, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулось до суду за захистом порушеного права, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь суму надмірно виплаченої пенсії у розмірі 117 265 грн. 59 коп., яка виникла за період з 01.05.2014 року по 29.02.2020 року.

Ухвалою суду від 03.09.2020 року позов було залишено без руху, 22.09.2020 року зазначені в ухвалі суду недоліки було усунуто.

12.10.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

16.11.2020 року до суду надійшов відзив на позов. Заперечення проти позову обґрунтовані таким. Позивач зазначає, що під час перевірки пенсійної справи ОСОБА_1 було виявлено факт некоректного вводу в електронну пенсійну справу причини його інвалідності. Таким чином, в період з 01.05.2014 року по 31.10.2019 року відповідач отримав пенсію в більшому розмірі ніж та, що йому була призначена відповідно до Закону № 1058. Тобто, причиною безпідставності набуття пенсії в більшому розмірі позивач зазначає не протиправні дії ОСОБА_1 при призначенні чи перерахунку пенсії, а дії працівників управління Пенсійного фонду України, які пов`язані із введенням в електронну пенсійну справу причини інвалідності. ОСОБА_1 вважає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що дії позивача є рахунковою помилкою, натомість із позову вбачається, що некоректне введення в електронну пенсійну справу причини інвалідності пов`язано з неналежним виконанням обов`язків службовими особами позивача, відповідальними за призначення, нарахування пенсії, а також здійснення контрольних функцій. Таким чином, представник позивача зазначає, що причиною безпідставності набуття пенсії у більшому розмірі є не його протиправні дії, а дії працівників ПФУ. Крім того, позивач звернувся із позовом поза межами строку позовної давності. Вважає, що підстав для задоволення позову не має.

У судове засідання представник позивача не з`явилась, про день, місце і час розгляду справи повідомлена належним чином, до суду надала заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримує і просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 повідомлений судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, у відзиві на позов зазначив, що проти позову заперечує і просить розглядати справу за його відсутності.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов до такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст.ст. 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Шевченківському відділі обслуговування громадян м. Запоріжжя, починаючи з 08.02.2008 року, отримує соціальну пенсію по інвалідності відповідно до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до надано представником позивача розрахунку за період з 01.05.2014 року по 31.07.2017 року, розмір виплаченої ОСОБА_1 пенсії становить 211704,52 грн., переплата становить 117 265,59 грн.

Згідно з розпорядженням № 923270206459 від 18.10.2019 року розбіжності усунуто, розмір пенсії ОСОБА_1 приведено у відповідність до чинного законодавства.

ОСОБА_1 встановлено переплату в сумі 117 265,59 грн., яка виникла за період з01.05.2014 року по 31.07.2017 року у зв`язку з некоректним вводом в електронну справу причини інвалідності працівниками ПФУ.

29.10.2019 року ОСОБА_1 було направлено повідомлення Комунарським відділом обслуговування громадян (сервісного сектору) запрошення для вирішення питання щодо пенсійного забезпечення.

З викладеного у позові вбачається, що ОСОБА_1 під час відвідування Комунарського відділу обслуговування громадян (сервісного сектору) відмовився від добровільного повернення переплати пенсії.

Відповідно до ч. 1ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

В силу ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).

Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та від 22 січня 2014 року у справі №6-151цс13.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_1 вчинив будь-які зловживання зі свого боку. Представник позивача зазначаючи причину переплати пенсії відповідачу вказує про не коректний ввод в електронну пенсійну справу причини інвалідності ОСОБА_1 .

Щодо наявності рахункової помилки з боку працівників ПФУ, суд виходить з такого.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не доведено факту наявності рахункової помилки, оскільки відсутні докази (наприклад, висновки ревізії, акти перевірок чи службового розслідування тощо), по інформації яких можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, як стверджує позивач, а не помилкою, пов`язаною, наприклад, з неналежним виконанням обов`язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування пенсії.

Таким чином, сам факт того, що помилково зазначено причину інвалідності ОСОБА_1 , не можна вважати рахунковою помилкою, оскільки відсутні докази, на підставі яких можна встановити причину виникнення таких розбіжностей.

За таких обставин, враховуючи те, що на підставі зібраних у справі доказів судом не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_1 коштів у розмірі 117 265,59 грн., як і не встановлено наявності рахункової помилки, зазначена сума, яка є пенсійною виплатою, поверненню Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області не підлягає, тому суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.1212,1215 Цивільного кодексу України,ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.102,103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст.2,4,12,13,76-78,258-268,273,352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158 б) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення надмірно виплаченої пенсії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 29.01.2021 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод