Рішення № 94493999, 29.01.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/529/2021

Номер справи 243/11204/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року м.Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мінаєва І.М.,

за участю секретаря судового засідання Сорокіної Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот”

вимоги позивача: про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та індексації заробітної плати,

учасники справи: не з?явились,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. 15 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та індексації заробітної плати, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вона з 01.01.2005 працювала на посаді електромонтера з обслуговування підстанцій цеху електропостачання 4 розряду підстанції “Райгородська” електротехнічного цеху.

29.05.2018 ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП (наказ № 0101-КП від 29.05.2018).

На день звільнення відповідач мав перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 23178,91 грн., яку до теперішнього часу не виплатив, тому просила стягнути заборгованість по заробітній платі та на підставі ст.117 КЗпП України середній заробіток за весь період затримки розрахунку до 14.12.2020 у сумі 131079,38 грн. Окрім того, просила стягнути кошти, що мають компенсаторний характер, а саме індексацію заробітної плати з 01.06.2018 по 01.12.2020 з урахуванням прирісту індексу споживчих цін у сумі 2878,82 грн.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату у сумі 23178,91 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 131079,38 грн. та індексацію заробітної плати у сумі 2878,82 грн.

2.Відповідачем надіслано на адресу суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги визнаються частково, а саме в частині заборгованості з заробітної плати в сумі 23178,91 грн. В той же час відповідач заперечує проти стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обґрунтовуючи свою позицію відсутністю вини в порушенні прав позивача, що обумовлена наявністю форс-мажорних обставин, які підтверджені науково-правовим висновком Торгово-промислової палати. Зазначає, що виконання його зобов`язань перед позивачем зумовлено наявністю обставин непереборної сили - активними військовими діями на сході України. Так, в результаті пошкодження електромереж внаслідок бойових дій, відповідач та весь Лисичанський промисловий район відділено від об`єднаної енергосистеми України, відновити доступ до джерел електропостачання не має можливості через розташування пошкоджених електромереж у зоні бойових дій. У задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про відшкодування моральної шкоди просив відмовити.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

3. Позивач ОСОБА_1 надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

4. Представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак не використав свого права на безпосередню участь в судовому засіданні, про причини неявки не повідомив. Неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

5.Ухвалою суду від 17.12.2020 позовну заяву було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків (а.с.17).

6.Ухвалою суду від 11 січня 2021 було відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ПрАТ “Сєвєродонецьке об`єднання “Азот” про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та індексації заробітної плати, по справі призначено судове засідання (а.с.23).

7.Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв?язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

8.ОСОБА_1 відповідно наказу №5-к від 01.01.2005 працювала на посаді електромонтера з обслуговування підстанцій цеху електропостачання за 4 розрядом, з 15.02.2017 була переведена електромонтером з обслуговування підстанції 4 розряду підстанції Райгородоцька електротехнічного цеху, була звільнена за власним бажанням 29.05.2018 згідно наказу № 0101-КП від 29.05.2018, що вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім?я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12-15).

9.За письмовими відомостями, наданими ПрАТ “Сєвєродонецьке об`єднання “Азот” на заяву ОСОБА_1 сума заборгованості з заробітної плати відносно ОСОБА_1 станом на момент звільнення становить 23178,91 грн. (а.с.10).

10.Згідно з довідкою № 36123 від 31.05.2018, розмір заробітної плати ОСОБА_1 , яка працювала у ПрАТ “Сєвєродонецьке об`єднання “Азот”, у березні становив 4878,65 грн. за 184 відпрацьованих робочих години, у квітні 4582,92 грн. за 176 відпрацьованих робочих годин (а.с.11).

11.Відповідно до науково-правового висновку Торгово-промислової палати від 28.11.2017 р. № 3800/2/21-10.2 терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, в тому числі на території міста Сєвєродонецьк (в період з 25.05.2014 р. по 22.07.2014 р.), м.Первомайськ, м.Щастя Луганської області, що супроводжується актами тероризму, на подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 р. та станом на поточну дату заходи її проведення тривають, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання сторонами своїх обов`язків, передбачених умовами договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. Зупинення господарської діяльності ПрАТ “Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ” є вимушеним заходом, зумовленим запобіганням виникненню техногенних катастроф через потенційну загрозу проведення терористичних актів на території Луганської області, а також фізичною неможливістю ведення виробничої діяльності через відсутність належного енергопостачання. Унеможливлення виконання обов`язку, передбаченого ч.1 ст.47, ч.1 ст.83 і ст.116 КЗпП України, а саме провести розрахунок з кожним звільненим працівником в день звільнення, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на території Луганської області. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов`язаної сторони, якою за цим висновком є ПрАТ “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” (а.с.28-43).

V. Оцінка суду.

12.Україна як соціальна, правова держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, а також право на належні умови праці, своєчасне отримання винагороди (стаття 1, частини 1,2,4,7 ст.43 Конституції України).

Відповідно до Конституції України зазначені права захищаються судом (частина перша статті 55).

Правосуддя в Україні здійснюється з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права.

Положенням ч.1 ст.2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

13.У частині 1 статті 94 КЗпП України міститься дефініція поняття “заробітна плата”. Так, згідно законодавчого визначення заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне визначення заробітної плати міститься у ст.1 Закону України “Про оплату праці”.

Положеннями ст.115 КЗпП України закріплено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

14. Відповідно до вимог статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов?язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, що передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред?явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Таким чином, законодавець покладає обов?язок щодо нарахування заробітної плати та надання відомостей про розмір нарахованої заробітної плати саме на роботодавця.

15. Відповідно до положення ч.1 ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

16. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

17. За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності.

На підставі ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.5,6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

18.Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження факту трудових відносин з відповідачем, суд вважає їх належними, достовірними та допустимими, оскільки вони узгоджуються між собою.

19.Під час судового розгляду встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем у спірний період (з 2016 по 29.05.2018), працювала на посаді електромонтера з обслуговування підстанцій цеху електропостачання 4 розряду підстанції “Райгородоцька” електротехнічного цеху ПрАТ “Сєвєродонецьке об`єднання Азот”.

20.В той же час позивачем не було надано належних доказів щодо розміру та періоду заборгованості з заробітної плати (з урахуванням всіх її складових). З урахуванням наведених обставин, судом на підставі ч.7 ст.81 ЦПК України було витребувано у відповідача необхідні відомості.

21.Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі станом на 29.05.2018 у сумі 23178,91 грн. Як вбачається з роз?яснень, викладених у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 р “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов?язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов?язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

22.Розглядаючи вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати” торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові № 6-948цс16, з огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини. Настання обставин непереборної сили, що встановлені висновком торгово-промислової палати, свідчить про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

23.Таким чином, на відміну від кримінально-правової доктрини, цивільні правовідносини побудовані на принципу презумції вини особи, яка завдала шкоди, тобто вона звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ч.1 ст.614 ЦК України). Обов`язок доказування відсутності вини покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Визначальним для встановлення наявності чи відсутності вини є не тільки ставлення роботодавця до своєї протиправної поведінки, скільки упущення (свідоме чи несвідоме, умисне чи необережне) контролю за своєю поведінкою. Для визначення цивільно-правової відповідальності роботодавця при відшкодуванні шкоди працівнику форма вини юридичного значення не має. Шкода, заподіяна роботодавцем своєму працівнику, умисними чи необережними діями підлягає відшкодуванню.

24.Тобто, оскільки відповідачем надано суду сертифікат торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили, суд приходить до переконання про відсутність вини відповідача у несвоєчасній виплаті заробітної плати позивачеві, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

25.Розглядаючи вимогу позивача про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає, що позивачка, називаючи розраховану нею суму в розмірі 2878,82 грн. індексацією заробітної плати за період з 01.06.2018 по 01.01.2020, не врахувала правову природу та умови індексації грошових доходів, провела розрахунок індексу споживчих цін за весь період невиплати заборгованої заробітної плати, що притаманно порядку нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у відповідності до ст.34 Закону України “Про оплату праці”, якою встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв?язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Однак, оскільки позивачем вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати не заявлено, з урахуванням підстав позову, що полягають у нарахуванні цієї суми за період після звільнення, а не під час перебування з відповідачем у трудових правовідносинах, вони задоволенню не підлягають. Але наведені обставини не позбавляють позивачку звернутися з позовом про стягнення компенсації втрати частини доходів заробітної плати через порушення строку розрахунку у разі необхідності.

26.Проаналізувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до переконання, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню нарахована, але не виплачена сума заробітної плати - 23178,91 грн., з якою підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі. В задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку слід відмовити, оскільки відповідачем доведено перед судом відсутність його вини в порушенні прав позивача, в задоволенні вимог про стягнення індексації заробітної плати слід відмовити у зв`язку з відсутністю підстав.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

27.Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

28.Відповідно до Закону України “Про судовий збір” за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України “Про Державний бюджет на 2020 рік” встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2102 грн.

29.Позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення заробітної плати на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог про стягнення заробітної плати у сумі 840,80 грн.

30.В той же час позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 1310,79 грн. за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку. Оскільки в задоволенні цієї частині позовних вимог позивачу відмовлено, понесені витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 44, 94, 113, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, Законом України “Про оплату праці”, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та індексації заробітної плати – задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” (місцезнаходження: 93408, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Пивоварова, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 33270581) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість з заробітної плати станом на 29.05.2018 в загальній сумі 23178 (двадцять три тисячі сто сімдесят вісім) грн. 91 коп., з яких підлягають утриманню податки і обов?язкові платежі.

3.Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

4.В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

5.Стягнути з приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” (місцезнаходження: 93408, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Пивоварова, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 33270581) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. на користь держави на рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до /або через відповідні суди.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв