Рішення № 94490592, 19.01.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/165/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2021 Справа № 908/2796/20

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л. при секретарі судового засіданні Шульгіній А.А. розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2796/20

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “НІКЕЛЬХРОМ УКРАЇНА”, 49000, м. Дніпро, пров. Добровольців, буд.15

до відповідача: державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд. 3) в особі відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, 71503, Запорізька область, м.Енергодар, а/с № 306

про стягнення коштів

У судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області від товариства з обмеженою відповідальністю “НІКЕЛЬХРОМ УКРАЇНА” надійшла позовна заява про стягнення з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” 503121,91 грн. заборгованості за договором поставки № 20/05/20 від 20.01.20.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасного та повного розрахунку за товар поставлений позивачем на підставі видаткової накладної від 23.04.20 № 248 на суму 499 239,30 грн. до договору поставки № 20/05/20 від 20.01.20. З підстав прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за вказаною видатковою накладною, позивачем, окрім суми основного боргу у розмірі 499 239,30 грн. заявлено до стягнення з відповідача 3682,91 грн. 3 % річних та 199,70 грн. інфляційних витрат. Крім того, позивач відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України у прохальній частині позовної заяви просить суд ухвалити рішення яким нараховувати на суму основного боргу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, 3 % річних, а також інфляційні до моменту виконання рішення.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/2796/20 між суддями від 30.10.20 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 03.11.20 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2796/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.12.20.

26.11.20 до суду надійшов відзив за вих. від 24.11.20 № 6633/15 на позовну заяву, в якому представник відповідача проти позову заперечує частково та просить суд відмовити позивачу в задоволені основного боргу в частині 456 798,75 грн. і відмовити в задоволені 3 % річних.

01.12.20 до суду надійшла заява за вих. від 30.11.20 про зменшення позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач зменшує та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 199,70 грн. інфляційних витрат, 3682,91 грн. 3 % річних та 2102,00 грн. судового збору. Також, у зв`язку із зменшенням позовних вимог позивач просить суд повернути із Державного бюджету України на його користь судовий збір в сумі 5 444,83 грн.

Крім того, 01.12.20 на електронну адресу суду надійшло клопотання за вих. від 01.12.20 № 6769/15 (з ЕЦП), в якому представник відповідача просив суд провести підготовче засідання за відсутності уповноваженого представника відповідача.

Ухвалою від 01.12.20 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів – по 01.02.21 та відкладено підготовче засідання на 21.12.20.

У засіданні 21.12.20 судом прийнято до розгляду та задоволено заяву позивача від 30.11.20 про зменшення позовних вимог. Закрито підготовче провадження у справі № 908/2796/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.01.21 об 11:00 год. про що судом винесено відповідну ухвалу по цій справі.

У судовому засіданні 19.01.21 приймав участь представник відповідача - Першина Т.О. (на підставі витягу з ЄДР (саомопредставництво), яка проти позовних вимог заперечила частково, а саме визнала суму інфляційних витрат у розмірі 199,70 грн. та 2626,13 грн. 3 % річних. В іншій частині проти позову заперечила повністю з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання 19.01.21 не з`явився. У заяві від 12.01.21 (надійшла на адресу суду 13.01.21) позивач просить суд провести розгляд справи без участі представника позивача.

У судовому засіданні 19.01.21 судом оголошено перерву на 19.01.21 о 14 год. 10 хв., про що повідомлено присутнього у засідання представника відповідача під розписку.

Враховуючи неявку всіх учасників справи у засідання призначене на 19.01.21 о 14 год. 10 хв. (після перерви), в якому завершено розгляд справи, судом рішення прийнято (підписано) без його проголошення.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.01.20 між товариством з обмеженою відповідальністю “НІКЕЛЬХРОМ УКРАЇНА” (Постачальник) та державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” (Покупець) укладено договір поставки № 20/05/20 (далі Договір), за умовами якого (п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 06.02.20 № 3) Постачальник зобов`язується поставити в передбачені даним договором строки Покупцю продукцію на загальну суму 520 342,39 грн. з ПДВ (згідно наведених у таблиці даних), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити вказану продукцію.

Згідно п. 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 06.02.20 № 3) загальна сума договору складає 520 342,39 грн., в т.ч. ПДВ 86 723,73 грн.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунку постачальника, зазначений в даному договорі, протягом 60 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у Покупця процедурою).

Відповідно до п. 5.1 Договору, поставка продукції за цим договором здійснюється до 15.03.20 партіями відповідно до заявок Покупця, в яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається, та строки її поставки.

Пунктом 10.1 Договору закріплено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки.

Додатковою угодою № 4 до Договору сторони домовились продовжити строк поставки продукції до 31.05.20.

Вбачається, що позивачем на виконання умов договору від 20.01.20 № 20/05/20 поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 499 239,30 грн. грн., що підтверджується видатковою накладною від 23.04.20 №248 та товарно-транспортною накладною від 23.04.20 № 248, які підписані повноважним представником відповідача на підставі довіреності від 14.04.20 № 1/102 без зауважень та заперечень.

14.07.20 позивачем на адресу ВП “Атоменергомаш” ДП “НАЕК “Енергоатом” надіслано претензію про сплату заборгованості №1 від 14.07.20 за вих. № 200714.1, якою повідомлено про невиконання станом на 14.07.20 ВП “Атоменергомаш” ДП “НАЕК “Енергоатом” взятих на себе зобов`язань за договором поставки №20/05/20 від 20.01.20 та про наявність заборгованості за замовлений металопрокат у сумі 499 239,30 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманої продукції у визначений договором від 20.01.20 №20/05/20 строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. А саме позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 499 239,30 грн. основного боргу, 3682,91 грн. 3 % річних та 199,70 грн. інфляційних витрат.

Заявою від 30.11.20 про зменшення позовних вимог, позивачем повідомлено суду про те, що відповідачем 25.11.20 остаточно сплачено основний борг за договором поставки №20/05/20 від 20.01.20 у розмірі 499 239,30 грн. та у зв`язку із чим зменшено позовні вимоги на суму 499 239,30 грн. (основний борг).

З урахуванням заяви від 30.11.20 про зменшення позовних вимог (яке прийнято судом до розгляду та задоволено) предметом спору у справі № 908/2796/20 є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3682,91 грн. 3 % річних та 199,70 грн. інфляційних витрат за прострочення оплати продукції поставленої по договору №20/05/20 від 20.01.20.

Вирішуючи спір по цій справі по суті спору суд виходив з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис закріплено частинами 1, 7 ст. 193 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори, які в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Статтею 712 ЦК України закріплено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2).

Згідно з частинами 1 і 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Строк оплати отриманої продукції визначено у п 4.1 Договору, а саме: протягом 60 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у Покупця процедурою).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Як свідчать викладені у заяві про зменшення позовних вимог пояснення позивача, і вказане не заперечувалось представником відповідача в ході розгляду цієї справи по суті, відповідачем по 25.11.20 включно сплачено позивачу 499 239,30 грн. за продукцію по договору від 20.01.20 № 20/05/20.

Згідно з розрахунком позивача по 3 % річних та інфляційним витратам, який викладений у позовній заяві, з підстав порушення строку оплати продукції у сумі 499 239,30 грн., позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 24.06.20 по 22.09.20 у сумі 3682,91 грн. та 199,70 грн. інфляційних витрат за червень 2020 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, виклав свої заперечення щодо здійсненого позивачем розрахунку 3 % річних, а саме вказав, що вхідний контроль продукції завершено 19.05.20, а тому першим днем прострочення оплати товару є 21.07.20. У підтвердження завершення вхідного контролю продукції саме 19.05.20, відповідачем разом з відзивом на позовну заяву надані «Ярлики на придатну продукцію» за №№ 221, 222, 223, 224, 225, 226. З огляду на зазначене, згідно з розрахунком відповідача, сума 3 % річних визнається за період з 21.07.20 по 22.09.20 та складає 2 626,13 грн.

Пунктом 2.6. Договору закріплено, що приймання продукції за якістю та кількістю провадиться Покупцем шляхом проведення вхідного контролю за діючими у Покупця процедурами.

Судом прийнято до уваги, що зміст договору від 20.01.20 № 20/05/20 не свідчить, що Правила вхідного контролю чи приймання продукції за якістю Покупця є Додатком до вказаного договору.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду затверджених керівником ДП “НАЕК компанія “Енергоатом” чи ВП “Атоменергомаш” ДП “НАЕК “Енергоатом” Правил, які діяли станом на 23.04.20 на підприємстві відповідача щодо проведення вхідного контролю приймання продукції за якістю та кількістю, у суду відсутня можливість встановити, яка саме процедура проходження вхідного контролю діє на підприємстві Покупця (відповідача). Та, як наслідок, у суду відсутні підстави для прийняття в якості належних та допустимих доказів надані до відзиву на позовну заяву «Ярлики на придатну продукцію» за №№ 221, 222, 223, 224, 225, 226.

У зв`язку із викладеним, а також враховуючи, що відповідачем продукцію за видатковою накладною (товарно-транспортною накладною від 23.04.20 № 248) від 23.04.20 №248 на загальну суму 499 239,30 грн. прийнято без зауважень та заперечень щодо її якості та кількості, суд враховуючи приписи ст. 253, ч.1 ст. 530 ЦК України та умови п 4.1 Договору, дійшов висновку, що строк її оплати настав 22.06.20.

Матеріали справи підтверджується прострочення сплати відповідачем вартості поставлено продукції за видатковою накладною від 23.04.20 №248 на загальну суму 499 239,30 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем відповідачу 3 % річних за період з 24.06.20 по 22.09.20 на суму 499 239,30 грн.

Перевіривши за допомогою ІПС “Законодавство” розрахунок 3 % річних за період з 24.06.20 по 22.09.20 на суму 499 239,30 грн., судом визнано законною вимогу позивача до відповідача про стягнення 3682,91 грн. 3 % річних.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 199,70 грн. інфляційних втрат за червень 2020 року суд зазначає наступне.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р.

Зокрема, в листі від 03.04.97 № 62-97р. Верховним Судом України зазначено, що сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що строк оплати продукції у сумі 499 239,30 грн. настав 22.06.20 та становить менше 15 днів і сплачується з 16 по 31 день місяця, підстави для стягнення інфляційних нарахувань за заявлений позивачем період у суду відсутні.

За таких обставин судом задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача 3682,91 грн. 3 % річних. В іншій частині позову судом відмовляється через безпідставність.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат, у т.ч. судового збору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи, що позивачем під час розгляду справи судом зменшено позовні вимоги та заявлено клопотання про повернення йому судового збору в сумі 5444,83 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для винесення ухвали про повернення поповичу з державного бюджету відповідної суми судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 1993,88 грн. покладається на відповідача.

Інші судові витрати учасниками справи не заявлені, у зв`язку із чим такий розподіл судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 11-15, 24, 42, 46, 73-80, 81, 86, 91, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с № 306) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “НІКЕЛЬХРОМ УКРАЇНА” (49000, м. Дніпро, пров. Добровольців, буд. 15, код ЄДРПОУ 42523333) – 3 682,91 грн. 3 % річних та 1993,88 грн. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Рішення підписано без його проголошення на підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України.

Повне рішення складено 29.01.2021.

Суддя В.Л. Корсун