Рішення № 94489657, 29.01.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/1169/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгова фірма “ДАЙНА”

вул. Одинцова, буд., 17А, кімн. 409, м. Чернігів, 14030

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства “Олександрівське”

вул. Молодіжна, буд. 1, с. Олександрівка, Семенівський район, Чернігівська область, 15444

про стягнення 40487,11грн

без повідомлення (виклику) сторін

Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгова фірма “ДАЙНА” подано позов до Приватного сільськогосподарського підприємства “Олександрівське” про стягнення 40487,11грн заборгованості, у тому числі 27332,32грн основного боргу, 7733,23грн штрафу, 1712,07грн пені та 3709,49грн відсотків за користування грошовими коштами.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки нафтопрордуктів № 298 від 02.04.2018 та Додаткової угоди № 15 від 20.07.2020 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 10.12.2020 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ст.165,166,251 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для надання відзиву на позовну заяв, відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Позивач та відповідач належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі та встановлення строків для подання заяв по суті справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

Сторони клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявили.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що ухвалу про відкриття провадження у цій справі постановлено судом 10.12.2020, тому справа має бути розглянута в строк до 08.02.2021 включно.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального кодексу строк не скористався, суд відповідно до вимог ч. 9 ст. 165 ГПК України вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Встановивши обставини справи, зміст спірних правовідносин, дослідивши та оцінивши подані докази, розглянувши подані документи, суд встановив:

02.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгова фірма “ДАЙНА” (надалі – постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством “Олександрівське” (надалі – покупець) укладено договір №298 (надалі – договір) (а.с.12-14).

Згідно з п.1.1. договору постачальник зобов`язується поставити і передати нафтопродукти (надалі – товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити поставлений товар на умовах даного договору та додаткових угод, які додаються до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.1.2, 1.3 договору товар поставляється партіями. Партія – товар в кількості, асортименті, в цінах та на суму, що вказані у відповідній додатковій угоді до даного договору і постачається постачальником покупцеві на умовах договору.

Кількість, асортимент, умови поставки кожної партії товару, строки оплати та інші необхідні умови вказуються у додаткових угодах до даного договору (п. 1.6 договору).

Згідно з п.2.1 договору товар постачається покупцю автомобільним транспортом постачальника протягом 2-х робочих днів з дати підписання додаткової угоди.

Відповідно до п.2.3, 2.4 передачу товару постачальник здійснює на підставі пред`явленої покупцем довіреності на отримання товару (типова форма №М-2). Товар поставляється на умовах: EXW (склад постачальника), СРТ (склад покупця), FCA або ін. Конкретні умови та строки поставки визначаються сторонами в додаткових угодах до даного договору.

Ціна поставки кожної партії товару є договірною, вказується у додатковій угоді до даного договору. Загальна ціна договору складає ціну всіх партій товару, які будуть поставлені за договором (п. 3.1, 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3, 3.4 договору розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті – гривнях. Вид розрахунків – безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Порядок і строки оплати за поставлений по даному договору товар визначаються окремо по кожній партії товару та вказуються у відповідній додатковій угоді до договору.

Відповідно до п.5.1, 5.2 договору право власності на товар, що постачається на умовах EXW (склад постачальника), переходить в момент фактичного отримання товару на складі покупця, про що свідчить підпис про прийняття товару на видатковій накладній повноважного представника покупця. Право власності на товар, що постачається на умовах СРТ (склад покупця), переходить в момент отримання товару на складі покупця, про що свідчить підпис про прийняття товару на видатковій накладній повноважного представника покупця.

Даний договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє по 31.12.2019, а в частині виконання зобов`язань – до моменту їх повного виконання сторонами. Закінчення строку дії цього договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання (п.9.1 договору).

Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не виявить бажання його розірвати, то строк дії договору автоматично продовжується ще на один календарний рік (п.9.2 договору).

20.07.2020 між тими ж сторонами укладено додаткову угоду №15 до договору (а.с. 15), в якій сторони погодили поставку товару, його кількість, вартість - 77332,32грн, в тому числі ПДВ 12888,72грн, строк поставки – до 20.07.2020 на умовах п. 2.1 договору, кінцевий термін оплати товару – протягом 3 днів з моменту переходу права власності на товар.

На виконання умов договору позивач 20.07.2020 поставив відповідачу товар, обумовлений додатковою угодою №15, на суму 77332,32грн, про що свідчить видаткова накладна № РН-001010 від 20.07.2020, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №2007-1010 від 20.07.2020 (а.с. 16-17).

Також 20.07.2020 позивач склав податкову накладну на суму 77332,32грн та надіслав її для реєстрації до органу ДПС (а.с. 18-19).

Відповідно до виписки по рахунку відповідач 21.08.2020 перерахував позивачу 50000,00грн за поставлений по видатковій накладній № РН-001010 від 20.07.2020 товар (а.с. 21).

Заборгованість відповідача за договором поставки нафтопрордуктів № 298 від 02.04.2018 становить 27332,32грн.

Порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки нафтопрордуктів № 298 від 02.04.2018 та Додаткової угоди № 15 від 20.07.2020 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар стало підставою для звернення з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що договір поставки нафтопрордуктів № 298 від 02.04.2018 та Додаткова угоди № 15 від 20.07.2020 підписні сторонами, скріплені їх печатками, що свідчить про набрання ними чинності.

Із змісту договору вбачається, що на його підставі між сторонами виникли правовідносини поставки.

Згідно з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не по пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст.663 ЦК України).

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатковою угодою №15 до договору сторони дійшли згоди, що кінцевий термін оплати товару – протягом 3 днів з моменту переходу права власності на товар.

Відповідно до п.5.2 договору право власності на товар, що постачається на умовах СРТ (склад покупця), переходить в момент отримання товару на складі покупця, про що свідчить підпис про прийняття товару на видатковій накладній повноважного представника покупця.

Обставинами справи встановлено, що позивач виконав умови договору, поставив відповідачу товар на суму 77332,32грн.

20.07.2020 відповідач отримав товар, що підтверджується видатковою накладною № РН-001010 від 20.07.2020, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №2007-1010 від 20.07.2020 .

Отже, кінцевий строк оплати відповідачем товару - 23.07.2020.

Відповідач свої зобов`язання за договором виконав частково, частково оплатив вартість товару на суму 50000,00грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 27332,32грн боргу за поставлений по договору поставки нафтопрордуктів № 298 від 02.04.2018 товар є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 7733,23грн штрафу, 1712,07грн пені за період з 24.07.2020 по 08.12.2020 та 3709,49грн відсотків за користування грошовими коштами за період з 24.07.2020 по 08.12.2020.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом. Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості товару.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 Договору за невиконання або неналежне виконання строків оплати, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від несплаченої суми за партію товару та пеню в розмірі 0,2% від несплаченої суми за партію товару за кожен день прострочення, при цьому постачальник має право частково або в повному обсязі відмовитися від поставки товару, або вимагати повернення товару покупцем. Крім сплати неустойки, покупець також відшкодовує постачальнику заподіяні збитки у повному обсязі.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч.2 ст.536 ЦК України).

Пунктом 6.5 Договору сторонами погоджено, що у разі прострочення оплати за поставлений товар, постачальник може вимагати від покупця оплати процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 26% річних від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості.

Суд, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків, дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, період існування заборгованості визначено відповідно до фактичних обставин, нарахування позивачем пені, штрафу та відсотків за користування грошовими коштами є правомірним.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу (ч.3 ст.74 ГПК України).

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не надано заперечень щодо наявності заявленої до стягнення заборгованості, її розміру, не подано доказів про відсутність боргу та про те, що заборгованість є меншою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю у сумі 40487,11грн, з якої 27332,32грн основного боргу, 7733,23грн штрафу, 1712,07грн пені та 3709,49грн відсотків за користування грошовими коштами.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 2102,00грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 232-233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Олександрівське” (код ЄДРПОУ 32289003, вул. Молодіжна, буд. 1, с. Олександрівка, Семенівський район, Чернігівська область, 15444) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгова фірма “ДАЙНА” (код ЄДРПОУ 14225518, вул. Одинцова, буд., 17А, кімн. 409, м. Чернігів, 14030) 27332,32грн основного боргу, 7733,23грн штрафу, 1712,07грн пені та 3709,49грн відсотків за користування грошовими коштами та 2102,00грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор