Рішення № 94489141, 26.01.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2021 Справа № 914/2873/20

місто Львів

За позовом: Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області, м.Дрогобич Львівської області

до відповідача: Комунального підприємства «Міський сервіс» Стебницької міської ради Львівської області, м.Стебник Львівська область

про стягнення заборгованості в розмірі 17965,91 грн.

Суддя Щигельська О.І.

Представники сторін не викликались

Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд» не здійснювалось.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Відділ освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства «Міський сервіс» Стебницької міської ради Львівської області, про стягнення заборгованості у розмірі 17965,91грн., з яких 15202,24грн. основного боргу, 492,30грн. 3% річних, 364,85грн. інфляційних втрат та 1906,52грн. пені.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Щигельській О.І.

Ухвалою суду від 06.11.2020 позовну заяву Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області залишено без руху.

Протягом встановленого строку, від Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області надійшла заява (вх.№33558/20 від 23.11.2020) про усунення недоліків позовної заяви.

Відтак, ухвалою суду від 27.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено строк на подання відзиву на позовну заяву.

Заперечень від сторін проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження у встановлений чинним процесуальним законом строк не надходило.

Відповідачем заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подано, хоча про розгляд справи його повідомлено належним чином.

Так, кореспонденція надсилалась судом на адресу місцезнаходження Комунального підприємства «Міський сервіс» Стебницької міської ради Львівської області, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 82172, Львівська обл., м. Дрогобич, м. Стебник, вул. Грушевського, буд. 9. Копію ухвали суду від 27.11.2020 повернуто установою зв`язку з відміткою «За закінченням терміну зберігання». Водночас, з відомостей офіційного сайту АТ «Укрпошта» вбачається, що надіслану позивачем за вказаною адресою копію позовної заяви та додатків до неї, відповідачем отримано. Відтак, йому відомо про наявність в суді господарського спору та повинен був в розумні інтервали часу вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України, виклик і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст.252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.

Зазначені вище обставини, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, не перешкоджають її вирішенню спору по суті.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в квітні 2018 року між позивачем та відповідачем – Стебницьким державним комунальним підприємством дитячого харчування (після зміни найменування Комунальне підприємство «Міський сервіс» Стебницької міської ради Львівської області) укладено договір про закупівлю на надання послуг для організації харчування учнів. Вказаним Договором, серед іншого, на відповідача покладено обов`язок здійснювати відповідну оплату за комунальні послуги: теплопостачання, водопостачання, електропостачання, газопостачання, дезінсекцію, дератизацію. Внаслідок неналежного виконання таких зобов`язань, у відповідача утворилась заборгованість з оплати електропостачання в розмірі 15202,24грн. Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про погашення заборгованості, які, однак, залишено останнім без відповіді та задоволення. Зазначене зумовило звернення до суду з позовом, в якому, окрім вказаної суми основного боргу, до стягнення з КП «Міський сервіс» Стебницької міської ради заявлено 492,30грн. 3% річних й 364,85грн. інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до ст.625 ЦК України, та 1906,52грн. пені, нарахованої згідно з ч.6 ст.231 ГК України.

Аргументи відповідача

Відповідач заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Відділом освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області (замовник за договором, позивач по справі) та Стебницьким державним комунальним підприємством дитячого харчування (після зміни найменування – Комунальне підприємство «Міський сервіс» Стебницької міської ради Львівської області; виконавець за договором, відповідач по справі) укладено договір про закупівлю №56/Т-18 на надання послуг від 10.04.2018, за яким виконавець зобов`язався надати замовникові послуги з організації харчування учнів шкіл згідно вимог замовника визначених в тендерній документації, а замовник – прийняти і оплатити їх (п.1.1).

Розділом VI вказаного Договору визначено права та обов`язки сторін. Так, згідно з п.6.3.8 Договору, виконавець зобов`язався здійснювати відповідну оплату за комунальні послуги: теплопостачання, водопостачання, електропостачання, газопостачання, дезінсекцію, дератизацію.

Позивач стверджує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе за Договором зобов`язань в частині оплати комунальних послуг з електропостачання, у нього утворилась заборгованість.

Актом звірки взаємних розрахунків по комунальних послугах, підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим їх печатками, встановлено, що станом на 01.08.2019 сальдо на користь Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області за оплату вказаної комунальної послуги становило 15202,24грн.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до КП «Міський сервіс» Стебницької міської ради із претензіями від 24.09.2019 №01-4/1179 та від 12.05.2020 №01-4/531, в яких просив у строк, встановлений законом для відповіді на претензію, добровільно перерахувати 15202,24грн. на рахунок відділу освіти. Проте, як вбачається з матеріалів справи, вказані претензії залишено без відповіді та задоволення.

Зазначене зумовило звернення Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області до суду із позовом про стягнення з КП «Міський сервіс» Стебницької міської ради 15202,24грн. основного боргу, 492,30грн. 3% річних й 364,85грн. інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до ст.625 ЦК України, та 1906,52грн. пені, нарахованої згідно з ч.6 ст.231 ГК України.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором про закупівлю №56/Т-18 на надання послуг від 10.04.2018 на відповідача покладено обов`язок здійснювати відповідну оплату за комунальні послуги: теплопостачання, водопостачання, електропостачання, газопостачання, дезінсекцію, дератизацію.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Хоч в Договорі не визначено строк виконання такого зобов`язання, проте у кожній із надісланих на адресу відповідача претензій встановлено строк для її добровільного виконання та погашення заборгованості, а саме у строк, встановлений законом для відповіді на претензію.

Так, у відповідності до ч.6 ст.222 ГК України, претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наведені вище обставини щодо виникнення заборгованості та її розміру, отримання претензій позивача, відповідачем не заперечено та не спростовано, доказів повного чи часткового погашення заборгованості в розмірі 15202,24грн. за електропостачання до матеріалів справи не долучено.

Згідно із ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Доказів наявності обставин зазначених у ст.617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.

За таких обставин суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано заборгованість КП «Міський сервіс» Стебницької міської ради перед Відділом освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області в розмірі 15202,24грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з порушенням КП «Міський сервіс» Стебницької міської ради грошового зобов`язання, відповідно до ст.625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 492,30грн. 3% річних за період з 01.08.2019 по 28.08.2020, й 364,85грн. інфляційних втрат з врахуванням індексів інфляції, встановлених протягом серпня 2019 року – липня 2020 року.

Перевіривши підстави, строки та правильність відповідних нарахувань,суд звертає увагу на те, що з врахуванням норм ч.2 ст.530 ЦК України, строку, встановленого у претензії для виконання зобов`язання – протягом одного місяця з дня одержання, беручи до уваги нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, прострочення боржника, зважаючи на стандарт вірогідності доказів, настало не раніше 29.10.2019.

Окрім того, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Беручи до уваги вищенаведене, суд, провівши відповідний перерахунок в межах позовних вимог з врахуванням того, що загальна кількість днів у високосному 2020 році – 366, а не 365, як звично, приходить до висновку, що такі позовні вимоги обґрунтовані в частині стягнення 380,27грн. 3% річних, нарахованих за період з 29.10.2019 по 28.08.2020, та 167,22грн. інфляційних втрат з врахуванням індексів інфляції листопада 2019 – липня 2020.

Щодо позовної вимоги про стягнення 1906,52грн. пені, нарахованої за період з 01.08.2019 по 28.08.2020, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

На відміну від індексу інфляції та процентів річних, нарахування яких на суму невиконаного грошового зобов`язання відбувається на основі закону, незалежно від того чи містить укладений між сторонами договір відповідні положення, то пеня є договірною санкцією. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Посилання позивача на ч.6 ст.231 ГК України, як на підставу нарахування пені, судом до уваги не береться, оскільки вказаною законодавчою нормою встановлено загальні умови та порядок нарахування пені, а не визначено обов`язок та умови її сплати контрагентом за порушення певного конкретно визначеного зобов`язання.

Беручи до уваги вищенаведене, зважаючи на те, що в договорі стягнення пені за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання виконавця з оплати за комунальні послуги: теплопостачання, водопостачання, електропостачання, газопостачання, дезінсекцію, дератизацію, не визначено, суд приходить до висновку, що така позовна вимога є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування «вірогідності доказів», який на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, приходить до висновку, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження позовних вимог в частині стягнення 15202,24грн. основного боргу, 380,27грн. 3% річних та 167,22грн. інфляційних втрат, які підлягають до задоволення. В решті позовні вимоги спростовуються матеріалами справи, відтак, до задоволення не підлягають.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір, в порядку п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, в розмірі 1842,71грн. покладається на відповідача, а в решті – на позивача.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Міський сервіс» Стебницької міської ради Львівської області (82172, Львівська обл., м. Дрогобич, м. Стебник, вул. Грушевського, буд. 9; ідентифікаційний код 25233780) на користь Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Шевченка, буд. 21; ідентифікаційний код 02144660) 15202,24грн. основного боргу, 380,27грн. 3% річних, 167,22грн. інфляційних втрат та 1842,71грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

4. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано суддею 29.01.2021.

Суддя О.І. Щигельська