Рішення № 94489011, 25.01.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2021 р. Справа № 911/3292/20

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж-сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф7 Груп»

про стягнення 18060,00 грн

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж-сервіс» (далі – позивач, ТОВ «Будмонтаж-сервіс») з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф7 Груп» (далі – відповідач, ТОВ «Ф7 Груп») про стягнення 18060,00 грн заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг за договором від 25.02.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.11.2020 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) та встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), щодо надіслання відзиву на позовну заяву.

При цьому суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103274487252.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Будмонтаж-сервіс» виставлено ТОВ «Ф7 Груп» рахунок на оплату № 49 від 25.02.2020 на суму 10650,00 грн. за надані послуги бетононасосу кількістю 3 год. та транспортні послуги кількістю 140 км.

Платіжним дорученням № 1225 від 27.02.2020 ТОВ «Ф7 Груп» перераховано на користь ТОВ «Будмонтаж-сервіс» 10650,00 грн в якості оплати за послуги бетононасоса згідно з рахунком № 49 від 25.02.2020, що випливає безпосередньо з призначення платежу.

Згідно з актом надання послуг № 63 від 31.03.2020 ТОВ «Будмонтаж-сервіс» надано ТОВ «Ф7 Груп» послуги бетононасосу та транспортні послуги загальною вартістю 28710,00 грн. Акт підписаний представником ТОВ «Будмонтаж-сервіс» та скріплений його печаткою, з боку ТОВ «Ф7 Груп» зазначений акт не підписаний.

Як зазначається у позовній заяві, об`єм фактично наданих послуг перевищив фактично узгоджений, що було відображено в акті надання послуг № 63 від 31.03.2020.

Так, згідно з актом надання послуг № 63 від 31.03.2020 ТОВ «Будмонтаж-сервіс» надало ТОВ «Ф7 Груп»: послуги бетононасосу у кількості 11,4 год. на суму 20425,00 грн без ПДВ; транспортні послуги у кількості 140 км на суму 3500,00 грн без ПДВ; всього на суму 28710,00 грн з ПДВ.

ТОВ «Будмонтаж-сервіс» сформовано рахунок на оплату № 81 від 31.03.2020 на суму 18060,00 грн за послуги бетононасосу кількістю 8,4 год.

Листом за вих. № 38 від 23.09.2020 ТОВ «Будмонтаж-сервіс» просило ТОВ «Ф7 Груп» розрахуватись за виконані послуги по прокачуванню автобетононасосом 31.03.2020 та повідомлено, що залишок боргу складає 18060,00 грн. Вказаний лист разом з актом надання послуг № 63 від 31.03.2020 на суму 28710,00 грн (у двох екземплярах), а також, зокрема, рахунком на оплату № 81 від 31.03.2020 направлено на адресу ТОВ «Ф7 Груп», що підтверджується долученими до позову описом вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв`язку від 25.09.2020, фіскальним чеком та поштовою накладною від 25.09.2020 № 5000023981244.

Згідно з відомостями з офіційного сайту АТ «Укрпошта» поштове відправлення № 5000023981244 вручено ТОВ «Ф7 Груп» 28.09.2020.

У подальшому адвокатом ТОВ «Будмонтаж-сервіс» направлено на адресу ТОВ «Ф7 Груп» претензію за вих. № 05/10-02 від 05.10.2020 щодо сплати грошової заборгованості в сумі 18060,00 грн протягом семи днів з моменту отримання даної претензії.

Надіслання претензії за вих. № 05/10-02 від 05.10.2020 підтверджується долученими до позовної заяви описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та поштовою накладною № 0405200064780. Відповідно до інформації з офіційного сайту АТ «Укрпошта» поштове відправлення № 0405200064780 вручено ТОВ «Ф7 Груп» 09.10.2020.

Зважаючи на те, що відповідачем заборгованість в сумі 18060,00 грн в добровільному порядку сплачено не було, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За приписами ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, згідно зі статтею 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. (частини 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 640 та ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, за висновками суду, внаслідок надання позивачем послуг бетононасосу і транспортних послуг, а також здійснення їх часткової оплати відповідачем, між сторонами у лютому 2020 року було укладено в усній формі у спрощений спосіб договір про надання послуг.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Надання вказаних вище послуг оформлено актом надання послуг № 63 від 31.03.2020 на суму 28710,00 грн. У матеріалах справи наявні докази направлення та вручення відповідачеві акта надання послуг № 63 від 31.03.2020 та рахунку на оплату № 81 від 31.03.2020. Доказів наявності заперечень з боку ТОВ «Ф7 Груп» щодо кількості та вартості наданих ТОВ «Будмонтаж-сервіс» послуг матеріали справи містять.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом установлено, що 05.10.2020 позивач звертався до відповідача з претензією щодо оплати заборгованості в сумі 18060,00 грн. Відповідну претензію ТОВ «Ф7 Груп» отримало 09.10.2020, з огляду на що відповідач був зобов`язаний у строк до 16.10.2020 сплатити на користь позивача наявну заборгованість.

Отже з наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається наявність у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем у повному обсязі не виконане. При цьому відповідач у встановленому законом порядку доводи позивача не спростував, належними і допустимими доказами виконання у повному обсязі своїх зобов`язань не довів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 18060,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.

Що стосується заявлених позивачем у позовній заяві витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, підписаного акта прийому-передачі наданих послуг, платіжного доручення тощо, відповідно, наразі відсутні підстави для розподілу таких витрат між сторонами.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф7 Груп» (08203, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Покровська, буд. 1-С; код ЄДРПОУ 37249144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж-сервіс» (50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Глинки, буд. 40А; код ЄДРПОУ 31550223): 18060 (вісімнадцять тисяч шістдесят) грн 00 коп. заборгованості та 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін