Ухвала суду № 94488856, 26.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

26.01.2021Справа № 41/559Господарський суд міста Києва у складі судді Карабань Я.А., за участю секретаря судового засідання Саницької Б.В., розглянувши

заяву Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер"

про розподіл судових витрат

за скаргою Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер"

на бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Квашенка С.С.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурс"

до Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер"

про стягнення 756 233,01 грн,

представники учасників справи:

від стягувача : не з`явився;

від боржника: не з`явився;

від ВДВС: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроресурс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" про стягнення 719 403,00 грн боргу за отриманий товар, 30 855,49 грн пені та 5 974,52 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2012 позов задоволено частково та стягнуто з НВ ТОВ "Агро-Інтер" на користь ТОВ "Агроресурс" 719 403,00 грн основного боргу, 30 855,49 грн пені, 5 972, 03 грн 3% річних, 15 124,61 грн судового збору.

02.03.2012 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.

04.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга НВ ТОВ "Агро-Інтер" на бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Квашенка С.С.

28.05.2020 представником НВ ТОВ "Агро-Інтер" було подано заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, в якій вказано про те, що докази понесення вказаних витрат будуть подані у порядку статті 221 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 скаргу НВ ТОВ "Агро-Інтер" на бездіяльність державного виконавця задоволено: визнано протиправною бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Квашенка С.С., яка полягає у невчиненні дій щодо надсилання постанови від 26.11.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №32680794 на адресу НВ ТОВ "Агро-Інтер"; зобов`язано заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Квашенка С.С. надіслати на адресу НВ ТОВ "Агро-Інтер" постанову від 26.11.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №32680794.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020, заяву НВ ТОВ "Агро-Інтер" про розподіл судових витрат залишено без розгляду на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України.

30.06.2020 від представника боржника (заявника) надійшло клопотання про приєднання доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, в якому останній просить визнати поважними та поновити строк на подання клопотання щодо стягнення понесених витрат на правову допомогу в розмірі 20 000, 00 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.12.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у справі № 41/559 скасовано, а справу передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали заяви НВ ТОВ "Агро-Інтер" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу передано до розгляду судді Карабань Я.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2021 розгляд клопотання НВ ТОВ "Агро-Інтер" про розподіл судових витрат у справі № 41/559 призначено на 26.01.2021.

Також, 11.01.2021 до суду надійшла заява НВ ТОВ "Агро-Інтер" про ухвалення додаткового рішення, а саме стягнення з відділу виконавчої служби витрат понесених на подання касаційної скарги в розмірі 2 102, 00 грн, яка відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду передана судді Карабань Я.А. 18.01.2021.

20.01.2021 від представника заявника (боржника) надійшла заява про проведення засідання призначеного на 26.01.2021 о 10:40 в режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 у задоволенні заяви представника НВ ТОВ "Агро-Інтер" про участь у судовому засіданні призначеному на 26.01.2021 о 10:40, в режимі відеоконференції відмовлено.

25.01.2021 від представника заявника (боржника) надійшла заява про розгляд справи без його участі.

У судове засідання 26.01.2021 представники боржника (заявника), стягувача та державної виконавчої служби в судове засідання не з`явились, повідомлені були належним чином.

Оскільки неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, остання вирішується судом за наявними матеріалами справи.

Так, направляючи справу на новий судовий розгляд, Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій усупереч нормам процесуального закону не дослідили та не надали оцінки обставинам пропуску заявником 5-денного строку на подання доказів щодо понесених витрат на правничу допомогу, які є істотними для вирішення питання про можливість їх стягнення. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на пропуск відповідачем 5-денного процесуального строку, не вирішивши питання про поновлення пропущеного заявником процесуального строку, дійшов передчасного висновку про залишення без розгляду клопотання НВ ТОВ "Агро-Інтер" про розподіл судових витрат.

Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України ).

Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарського процесуального кодексу України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Господарським процесуальним кодексом України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку з розглядом справи (правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 21.12.2019 у справі № 910/6298/19, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19).

Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено: якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Як указує відповідач у клопотанні про стягнення витрат на правничу допомогу від 28.05.2020, у зв`язку з розглядом скарги на бездіяльність державного виконавця в справі №41/559 ним були понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Зазначив, що докази понесення вказаних витрат будуть подані в порядку статті 221 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала Господарського суду міста Києва, якою розглянуто та задоволено скаргу НВ ТОВ "Агро-Інтер" на бездіяльність державного виконавця, постановлена 16.06.2020, повний текст складено 18.06.2020.

З урахуванням положень частини 8 статті 129 та частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, останній день строку на подання доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу - 23.06.2020.

Разом, з тим, як убачається з матеріалів справи 30.06.2020 до суду надійшло клопотання представника боржника про долучення доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, яке відповідно до штампу поштового відділення направлено на адресу суду 25.06.2020.

Також, у вказаному клопотанні заявник просить поновити строк на подання доказів понесених витрат на правову допомогу, в зв`язку тим, що про ухвалу дізнався лише 23.06.2020 під час отримання її копії засобами поштового зв`язку.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

За таких підстав, враховуючи, вказівку, що міститься у постанові Верховного Суду та беручи до уваги те, що заявник не був присутній під час розгляду справи та постановленні ухвали, суд визнає поважною причину пропуску заявником строку на подання доказів понесених витрат на правничу допомогу та вважає за можливе поновити НВ ТОВ «Агро-Інтер» процесуальний строк для подання таких доказів і прийняти їх до розгляду.

Згідно зі ст.344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу заявником до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правової допомоги №21-04/01 від 21.04.2020, укладеного з Адвокатським об`єднанням «ЩИГЛОВ І ПАРНЕРИ»; додаток №1 до договору; копію ордера серія КВ №399311; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ№5900; акт наданих послуг згідно договору від 23.06.2020, відповідно до якого адвокатським об`єднанням було надано наступну професійну правничу допомогу:

- юридичний аналіз документів, формування правової позиції - 4000, 00 грн;

- підготовка та подання скарги на бездіяльністю державного виконавця від 24.04.2020- 10 000, 00 грн;

- заява про розгляд скарг без участі відповідача від 25.05.2020 - 1000, 00 грн;

- заява про розгляд скарг без участі відповідача від 15.06.2020 - 1000, 00 грн;

- відповідь на відзив від 19.06.2020 - 1 000, 00 грн;

- клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу від 25.05.2020 - 3 000, 00 грн, всього на суму 20 000, 00 грн.

Звіт про обсяг наданих послуг від 23.06.2020, який аналогічний акту наданих послуг на суму 20 000, 00 грн, рахунок №114 від 23.06.2020 та квитанцію до прибуткового ордера №51 від 23.06.2020 на суму 20 000, 00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

З огляду на викладене, враховуючи підтверджений обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з критерію реальності і розумності розміру цих витрат, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заяви про розподілу судових витрат, а саме в розмірі 19 000, 00 грн (юридичний аналіз документів, формування правової позиції, підготовка та подання скарги на бездіяльністю державного виконавця, заяви про розгляд скарг без участі відповідача, клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу).

Разом з тим, суд не покладає на відділ виконавчої служби витрати позивача на правову допомогу в частині складення відповіді на відзив від 19.06.2020 у сумі 1 000, 00 грн, оскільки, як зазначено судом вище скарга була розглянута 16.06.2020, відзив був складений 19.06.2020 та надійшов до суду 26.06.2020, тобто після розгляду справи по суті та при постановленні ухвали судом не враховувався, а тому такі витрати не можливо віднести до витрат пов`язаних з розглядом скарги.

При цьому, судом враховано, що державною виконавчою службою не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, державною виконавчою службою не подавалось.

Враховуючи те, що заявником (боржником) підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів на підставі договору про правову допомогу, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку, що витрати боржника на професійну правову допомогу в розмірі 19 000, 00 грн є обґрунтованими, а тому клопотання НВ ТОВ «Агро-Інтер» про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому частково.

Також, згідно зі статтею 315 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції приймає постанову, в якій має бути зазначено, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом у суді першої інстанції та апеляційної інстанції - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, суд касаційної інстанції, здійснює новий розподіл судових витрат у справі лише в разі прийняття ним постанови про скасування чи зміну остаточного судового рішення суду першої (апеляційної) інстанції, прийнятого по суті заявлених вимог. При цьому, у випадках скасування касаційним судом рішення суду першої інстанції або постанови апеляційної інстанції з переданням справи на новий розгляд, судові витрати у справі, в тому числі й судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, підлягають розподілу господарським судом, який вирішує спір по суті за результатами нового розгляду справи.

З огляду на викладене, суд, при здійсненні нового розгляду справи має вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених заявником при поданні касаційної скарги та подання окремої заяви, як здійснено останнім не вимагається.

Крім цього, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення клопотання НВ ТОВ «Агро-Інтер» про стягнення витрат на правничу допомогу витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги, підлягають покладенню на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 118, 119, 126, 129, 221, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Поновити Науково-виробничому Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» процесуальний строк для подання доказів понесених витрат на правничу допомогу.

2. Клопотання Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

3. Стягнути з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (54056, місто Миколаїв, вулиця Миру, будинок 46/1, ідентифікаційний код 43315529) на користь Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» (01023, місто Київ, вулиця Леоніда Первомайського, будинок 11, ідентифікаційний код 31306940) 19 000 (дев`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу та 1 996 (одну тисячу дев`ятсот дев`яносто шість) грн 90 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

4. У іншій частині клопотання відмовити.

5. Видати наказ.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 256, 257 та підпунктом 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 29.01.2021.

Суддя Я.А.Карабань