Рішення № 94488833, 29.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2021Справа № 910/15736/19За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1", Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", м. Київ

про стягнення 125 724,43 грн, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

від третьої особи: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" суми завданої майнової шкоди в розмірі 112 479,43 грн та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" суми завданої майнової шкоди в розмірі 13 245,00 грн, яка обґрунтована тим, що застрахований позивачем вантаж було викрадено під час здійснення його перевезення водієм відповідача-2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем-1.

Господарським судом міста Києва ухвалою від 13.11.2019 року позовну заяву б/н від 05.11.2019 року Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.

25.11.2019 року позивачем до суду засобами поштового зв`язку була направлена заява про усунення недоліків позовної заяви, тобто в строк визначений судом. Заява судом отримана 27.11.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.02.2020.

18.12.2019 до суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до п. 5.1.14. Договору страхування підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є настання будь-яких подій, які призвели до збитків, що сталися з вини третіх осіб (окрім таємного викрадення частини або всього вантажу під час зупинки або стоянки транспортного засобу, відповідно до умов п. 4.2.1.1. цього Договору) та подій, які призвели до збитків, що сталися з вини особи, відповідальної за вантаж, передбачених п. 4.2.1.1. цього Договору. У відзиві зазначено, що викрадення частини вантажу сталося під час руху транспортного засобу на проміжку автодороги від міста Кам`янка до міста Знам`янка, Черкаської області, а не під час зупинки або стоянки транспортного засобу, що відноситься до передбачених Договором страхування виключень та не відноситься до передбачених Договором страхування випадків ПАТ «СК «УСГ» не вбачає підстав для визнання події страховою та здійснення виплати страхового відшкодування.

26.12.2019 до суду надійшов відзив на позов від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" разом з клопотанням про проведення всіх судових засідань в режимі відеоконференції у Господарському суді Львівської області в справі №910/15736/19. У відзиві зазначено, що в позові не наведено жодної обставини вини перевізника, а за фактом викрадення майна відкрито кримінальне провадження.

08.01.2020 до суду від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до відповідача-1 та збільшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" про проведення всіх судових засідань в режимі відеоконференції у Господарському суді Львівської області в справі №910/15736/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 прийнято відмову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" від позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на загальну суму в розмірі 112 479, 43 грн, закрито провадження у справі №910/15736/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" про стягнення 125 724,43 грн в частині вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" суми коштів в розмірі 112 479, 43 грн було закрито. Окрім того, в підготовчому засіданні 04.02.2020 судом було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" суму в розмірі 125 724,43 грн та оголошено перерву до 31.03.2020.

26.02.2020 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" (відповідач) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить відмовити в задоволенні позову, оскільки слідством не встановлено хто, в який час та при яких обставинах здійснив крадіжку вантажу. Також відповідач просив суд залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група".

18.03.2020 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1"про проведення розгляд справи №910/15736/19 в режимі відеоконференції у Господарському суді Львівської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2020 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторін було повідомлено про відкладення підготовчого засідання до 02.06.2020.

В підготовчому засіданні 02.06.2020 судом було оголошено перерву до 14.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" та відкладено підготовче засідання до 22.09.2020.

20.07.2020 року позивачем подано позовну заяву в редакції, викладеній до відповідача.

28.07.2020 року від третьої особи до суду надійшли пояснення, в яких він виклав аналогічну позицію, вказану в раніше поданих до суду заявах по суті.

В засіданні 22.09.2020 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.11.2020 року.

10.11.2020 року від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника за наявними в справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України представників сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання призначене на 10.11.2020 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 19.01.2021.

16.01.2020 року від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника за наявними в справі матеріалами.

В судове засідання 19.01.2021 сторони не з`явились.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання 19.01.2021 року представників учасників справи, розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому, згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроском Інтернешнл» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» (перевізник) було укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування №06/03/15 (надалі - Договір-1), відповідно до п. 1.1. якого перевізник зобов`язується організувати та здійснювати транспортне обслуговування (ТО) в міжміському сполученні замовника з ціллю доставки автомобільним транспортом з пунктів відправлення в пункти призначення вантажів по заявках замовника, а також зобов`язується здійснювати контроль за прямуванням вантажів та здійснювати інші супутні послуги, за винагороду, а замовник зобов`язується оплатити послуги перевізника у відповідності з умовами даного Договору.

Пунктами 2.1.4. та 2.1.5 Договору-1 визначено, що перевізник зобов`язаний: доставити отриманий вантаж в пункти призначення та здати його вантажоотримувачу, зазначеному замовником в заявці; забезпечити повну схоронність вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до здачі в пункті призначення уповноваженої на отримання вантажу особи. Забезпечити контроль за доставкою ввіреного йому вантажу в пункт призначення та нести за вантаж повну матеріальну відповідальність.

Перевізник приймає на себе повну матеріальну відповідальність за схоронність прийнятого до перевезення вантажу в період здійснення його транспортування (з моменту отримання вантажу до перевезення до моменту фактичної передачі вантажу уповноваженому вантажоотримувачу) та відшкодовує спричинений замовнику збиток у випадку повної чи часткової втрати вантажу, псування, деформації, ДТП та негативних наслідків, пов`язаних з вищенаведеними факторами (в т.ч. спричинення збитку третім особам). (п. 4.2. Договору-1).

Відповідно до п. 4.3. Договору-1 (в редакції Протоколу погодження розбіжностей від 06.03.2015 року) у випадку виявлення пошкодження, псування, втрати вантажу, а також у випадку виникнення розбіжностей між перевізником та вантажоотримувачем під час здачі-приймання доставленого вантажу, підписується акт у відповідності з нормами діючого законодавства, зокрема, Наказу Міністерства транспорту України №363 від 14.10.97 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні».

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2015 року. Якщо після закінчення вказаного строку сторони продовжують виконувати його умови, дія Договору вважається продовженою на наступні 12 календарних місяців. (п.п. 6.1., 6.2. Договору-1).

Також, 22.11.2017 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника (експедитора) №24-1301-17-00006 (надалі - Договір страхування-2), за умовами якого застраховано відповідальність компанії-перевізника.

В подальшому, 22.01.2018 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (страховик) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» (страхувальник) було укладено Генеральний договір добровільного страхування вантажів з оплатою за окремий період №024.994134594.0047 (надалі - Договір страхування-3), відповідно до п. 1.1. страхувальник зобов`язується сплатити страхову премію у строки та у розмірах, що встановлені Договором страхування та виконувати інші умови Договору страхування, а страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у порядку і на умовах, визначених Договором та виконувати всі інші умови цього Договору. При цьому страховик приймає на себе обов`язок застрахувати всі заявлені відповідно до умов Договору вантажі в межах узгоджених у даному Договорі страхових сум (лімітів зобов`язання) на наведених умовах, а страхувальник повинен заявляти на страхування страховикові всі здійснювані перевезення вантажів, що зазначені у пункті 3 Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору страхування-3 страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з перевезенням вантажу: насіння (потруєне/непотруєне)/зерно; засоби захисту рослин (хімічні продукти).

Надалі, 27.04.2018 року між страхувальником та відповідачем (перевізником) було укладено договір-заявку на транспортне перевезення №АІ5646 за яким останній зобов`язався доставити ввірений йому страхувальником вантаж до місця призначення і видати його уповноваженій особі, а саме: вага вантажу брутто - 11 208,14 кг, дата завантаження - 27.04.2018, авто - НОМЕР_1 - НОМЕР_3 DAF , водій - ОСОБА_1 . В заявці також зазначено, що перевізник несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким перевізник фактично не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

- у разі втрати або нестачі вантажу - у розмірі вартості вантажу, який втрачений або якого бракує;

- у разі пошкодження вантажу - у розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

- у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням цінності - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона нижче дійсної вартості вантажу.

27.04.2018 року страхувальником було завантажено автомобіль DAF XF105.410, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом Schmitz SPR 24, д.н.з. НОМЕР_3 , водієм якого є ОСОБА_1 та складено товаро-транспортні накладні № АІ0059870 та № АІ0059942.

28.04.2018 року по прибуттю до м. Кам`янське комісією в складі: представника отримувача Маляр Е.В. (зав. складу), представника отримувача Лаврухіна Р.О. (комірник), представника отримувача ОСОБА_2 (водія автонавантажувача), перевізника в особі водія ОСОБА_1 , - було складено акт приймання товару по кількості та якості №1 про те, що пломба № НОМЕР_4 зірвана та не вистачає: 80 кілограмів засобу «Мерпан»; 19 літрів засобу «Рімон»; 104 кілограми засобу «Танос»; 6 кілограмів засобу «Децис Профі»; 10 кілограмів засобу «Проклейм»; 10 літрів засобу «Вермітек»; 6 літрів засобу «Скор».

Відповідно до пояснення водія ОСОБА_1 від 22 червня 2018 року, 27 квітня 2018 року в присутності водія транспортний засіб DAF XF105.410, д.р.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом SCFIMITZ SPR 24 д.р.н. НОМЕР_3 завантажився вантажем (мінеральними добривами) в селі Нова Дмитрівна, Золотонівського району, Черкаської області, на території підприємства ТзОВ «Агромат Інтернешнл». Після завантаження вантажу напівпричіп запломбували. Близько 18 год. 00 хв. водій почав рухатись до місця розвантаження вантажу в місто Кам`янське, Дніпропетровської області. Близько 21 год. 00 хв. водій заїхав на автозаправну станцію «WOG» та оглянув транспортний засіб. Після огляду транспортного засобу водій не виявив ніяких пошкоджень тенту та відсутності пломби. Заправивши транспортний засіб, водій продовжив рух по вказаному маршруту до місця призначення. Заїхавши на стоянку в місто Знам`янка, Черкаської області, водій здійснив огляд транспортного засобу та виявив поріз тенту і відсутність пломби, після чого викликав поліцію та повідомив диспетчеру. Після оформлення документів з працівниками поліції водій дочекався представників замовника вантажу та поїхав на розвантаження до місця призначення.

Відповідно до протоколу допиту свідка від 28 квітня 2018 року громадянин (водій) ОСОБА_1 пояснив: «я дійсно проживаю за встановленою адресою, так 27.04.2018 року на проміжку автодороги між містом Ким`янка та містом Знам`янка, невідомі особи на ходу здійснили крадіжку мінеральних добрив з причепу «Шміц», НОМЕР_5 , який перебував з автомобілем «ДЛФ» НОМЕР_1 . В якій кількості було викрадено мінеральних добрив мені не відомо та коли це сталося я не знаю. Останній раз я здійснював огляд причепу в місті Кам`янка, Черкаської області на заправці "ВОГ, в той час пошкоджень тенту не було виявлено та пломба на тросу, який тримав задній клапан була ціла та не пошкоджена. По прибуттю в місто Знам`янка 27.04.2018 року близько 23 год. 00 хв. здійснив зупинку для відпочинку на стоянці вантажних транспортних засобів поблизу кафе "Калина", що знаходиться на виїзді з міста Знам`янка, Черкаської області в бік міста Олександрія, де виявив пошкодження тенту напівпричепу та відсутність пломби, яка обмежувала доступ до вантажу.»

28.04.2018 року було зареєстровано кримінальне провадження №12018120160000845 за фактом крадіжки вантажу з автомобіля DAF XF105.410, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом Schmitz SPR 24, д.н.з. НОМЕР_3 .

Надалі страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання збитку орієнтовною сумою в розмірі 200 724,43 грн.

06.06.2018 року позивачем складено Страховий акт №180430.03, яким встановлено розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, а саме в розмірі 125 724,43 грн, за мінусом франшизи в розмірі 75 000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №5049 від 13.06.2018 року позивачем було сплачено на користь страхувальника суму страхового відшкодування в розмірі 125 724,43 грн.

21.01.2019 року позивач звернувся до ПАТ «СК «Українська страхова група» з вимогою про відшкодування шкоди в розмірі 125 724,43 грн, у зв`язку з дією Договору добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника (експедитора) №24-1301-17-00006 від 22.11.2017 року.

У відповідь листом №03/0580 від 04.02.2019 року ПАТ «СК «Українська страхова група» відмовило у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 4.2.1. та п. 5.2.14 Договору страхування-2, оскільки відсутні підстави для визнання події страховою.

11.02.2019 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди в розмірі 125 724,43 грн, у зв`язку з невизнанням ПАТ «СК «Українська страхова група», як страховика відповідача, події, що мала місце 27.04.2018 року, страховою.

Листом №14/03/2019-В від 14.03.2019 року відповідач наголосив на тому, що страховик, який виплатив страхове відшкодування, повинен звертатись з позовом до страховика, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка заподіяла шкоду, а не до цієї особи, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні вимоги про відшкодування шкоди.

Відтак, підставою заявлених вимог стали посилання позивача на те, що оскільки він виплатив суму страхового відшкодування за Договором страхування-3 на користь свого страхувальника у розмірі 125 724,43 грн, позивач має право на компенсацію виплаченої ним суми такого відшкодування з відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про страхування" передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Отже, страховий ризик та страховий випадок є взаємопов`язаними факторами, страховий ризик у випадку його фактичного настання переростає у страховий випадок, що зумовлює виникнення зобов`язання страховика виплатити страхове відшкодування.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з пунктом три частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Дана норма узгоджується зі статтею 988 Цивільного кодексу України, якою також визначено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" встановлено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до приписів статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Так, правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією: за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Як вже було встановлено судом під час дослідження матеріалів справи, на виконання Договору страхування-3 грошові кошти в розмірі 125 724,43 грн. були перераховані на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» згідно платіжного доручення №5049 від 13 червня 2018 року. Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, саме в межах суми 125 724,43 грн, оскільки страховою компанією відповідача, подію, яка мала місце 27.04.2018 року, не визнано страховою.

Судом враховано, що відповідно до п. 5.1.14. Договору страхування-2 підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є настання будь-яких подій, які призвели до збитків, що сталися з вини третіх осіб (окрім таємного викрадення частини або всього вантажу під час зупинки або стоянки транспортного засобу, відповідно до умов п. 4.2.1.2. цього Договору) та?подій, які призвели до збитків, що сталися з вини особи, відповідальної за вантаж, передбачених п. 4.2.1.1. цього Договору.

Як встановлено вище, викрадення частини вантажу сталося під час руху транспортного засобу на проміжку автодороги від міста Кам`янка до міста Знам`янка, Черкаської області, а не під час зупинки або стоянки транспортного засобу, що підтверджується також, окрім доказів наведених вище, листом УОАЗОР НП України ГНП в Кіровоградській області вих. №1076/14-2018 від 15 червня 2018 року, відповідно до якого: «Згідно з даними Інтегрованої інформаційно-пошукової системи порталу Національної поліції України та відповідними статистичними даними ГУНП встановлено, що дійсно в нічний час доби 27.04.2018 на автодорозі між населеними пунктами м. Знам`янка та м. Олександрія невідома особа з кузова вантажного автомобіля «DAF» державний номер НОМЕР_6 здійснила крадіжку добрив.»

Таким чином, згідно викладеного пункту Договору страхування-2, подія, яка мала місце бути 27.04.2018 року відноситься до передбачених Договором страхування-2 виключень, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання даної події страховою та виплати страхового відшкодування саме страховиком за Договором страхвання-2.

Крім того, судом враховано, що відповідно до п. 8.6. розділу 8 Договору страхування-2 при перевезеннях автотранспортом по території Італії, Чехії, Болгарії. Туреччини, Угорщини, Румунії, Сербії, Чорногорії, Хорватії, Словенії, Боснії, Македонії та країн колишнього СРСР зупинки і стоянки проводяться тільки на: території митних складів, що охороняються; спеціально обладнаних стоянках для автомобільних перевізників. При цьому Особі. Відповідальній за вантаж, яка виконала зупинку транспортного засобу на охоронюваній стоянці, забороняється залишати транспортний засіб на термін, більший ніж одна година поспіль. Особа, відповідальна за вантаж. Зобов`язана отримати документ, що підтверджує оплату послуг зупинки або стоянки (такий документ має бути наданий страховику, якщо на такій стоянці відбудеться подія, що матиме ознаки страхового випадку); територіях дорожніх постів міліції (поліції), або територіях наближених до них до них (на відстані до 200 м).

При недотриманні страхувальником (Особою, відповідальною за вантажі) цієї вимоги страховик має право відмовити страхувальнику у виплаті страхового відшкодування або зменшити його розмір.

Статтею 26 Закону України "Про страхування" визначені підстави відмови у страхових виплатах та страховому відшкодуванні. Також у частині два даної статті зазначено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

З системного аналізу Закону України "Про страхування", можна дійти висновку, що обов`язок страховика за договором добровільного страхування виплатити страхове відшкодування страхувальнику виникає у разі настання страхового випадку та за відсутності підстав визначених законом або договором для відмови у такої виплаті.

Суд також зазначає, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов`язок виплатити страхове відшкодування. Слід також враховувати, що закон пов`язує обов`язок страховика здійснити відшкодування саме за страховим випадком.

Так, враховуючи ті обставини, що водій відповідача при здійсненні перевезення вантажу здійснював зупинки у місцях не передбачених п. 8.6 Договору страхування, а саме: не на митних складах, охоронюваних стоянках, територіях дорожніх постів, а зупинявся на АЗС та біля кафе «Калина», які не охоронюваними, у ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» були відсутні підстави для виплати страхового відшкодування по даному випадку.

Спірні правовідносини сторін врегульовані такими правовими нормами.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (стаття 909 ЦК України).

Стаття 307 Господарського кодексу України передбачає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За приписами статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Згідно зі статтею один Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Згідно частин два, три статті 14 Закону "Про транспортну-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України, що узгоджується із статтею 314 Господарського кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (стаття 611 ЦК України).

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 623 Цивільного кодексу України також унормовано, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно з частиною 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та умови Договору-1, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1», яким на експедитора також покладено обов`язок доставити отриманий вантаж в пункти призначення, здати його вантажоотримувачу, зазначеному замовником в заявці; забезпечити повну схоронність вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до здачі в пункті призначення уповноваженої на отримання вантажу особи; забезпечити контроль за доставкою ввіреного йому вантажу в пункт призначення та нести за вантаж повну матеріальну відповідальність. Окрім того, сторони передбачили, що у випадку виявлення пошкодження, псування, втрати вантажу під час здачі-приймання доставленого вантажу, підписується акт у відповідності з нормами діючого законодавства, зокрема, Наказу Міністерства транспорту України №363 від 14.10.97 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні».

Так, як вже з`ясовано судом, 28.04.2018 року по прибуттю до м. Кам`янське комісією в складі: представника отримувача Маляр Е.В. (зав. складу), представника отримувача Лаврухіна Р.О. (комірник), представника отримувача ОСОБА_2 (водія автонавантажувача), перевізника в особі водія ОСОБА_1 , - було складено акт приймання товару по кількості та якості №1 про те, що пломба № 587486499 зірвана та не вистачає: 80 кілограмів засобу «Мерпан»; 19 літрів засобу «Рімон»; 104 кілограми засобу «Танос»; 6 кілограмів засобу «Децис Профі»; 10 кілограмів засобу «Проклейм»; 10 літрів засобу «Вермітек»; 6 літрів засобу «Скор».

В свою чергу, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження обставин, з якими закон та Договір-1 пов`язує звільнення експедитора від відповідальності за нестачу вантажу.

Окрім того, умовами укладеного Договору-1 (розділи 2 та 4) та Договору-заявки на транспортне перевезення №АІ5646 від 27.04.2018 року встановлено повну матеріальну відповідальність експедитора за схоронність вантажу під час перевезення.

Розмір понесених збитків також вважається судом доведеним належними в розумінні статті 623 Цивільного кодексу України доказами: видатковими накладними №8870552205 від 27.09.2017 року, №8870569877 від 11.04.2018 року, №73109039 від 20.02.2018 року, №8870570818 від 05.04.2018 року, №313 від 13.03.2017 року, №1221 від 23.04.2018 року, накладною №8782803455 від 13.04.2018 року, які містять ціни на втрачені добрива за одиницю вимірювання.

Крім того, платіжне доручення №5049 від 13 червня 2018 року з призначенням платежу: страхове відшкодування згідно Договору 024.994134594.0047 без ПДВ, є достатнім доказом фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування.

Встановивши факт, що ввірений відповідачу вантаж не був доставлений до місця призначення у переданій кількості (даний факт не оспорюється жодною стороною та підтверджується матеріалами справи), суд дійшов висновку що відповідач не довів жодної із обставин для звільнення його від відповідальності за нестачу вантажу.

При цьому, судом враховано те, що статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Так, для суброгації, відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, встановлений особливий правовий режим, а вказані норми права врегульовують питання щодо права особи, яка відшкодувала збитки, звернення саме до відповідальної за завдані збитки особи, а не до винної особи, яка завдала такі збитки (як передбачено статтею 1191 ЦК України у регресі).

У даній справі страхова компанія, відповідно до вимог закону, набула права звернення саме до відповідальної за завдані збитки особи. Водночас, статтею 924 Цивільного кодексу, статтею 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та умовами Договору-1 передбачено повну матеріальну відповідальність експедитора за збереження вантажу.

Разом з тим, суд звертає увагу сторін на те, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у порушенні своїх зобов`язань щодо збереження вантажу; безпосереднього причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача; самої шкоди та вини, оскільки відповідачем не доведено, що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, за приписами статті 614 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Товариства щ обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 125 724,43 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір у розмірі 2 102,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" (ідентифікаційний код 32602104, місцезнаходження: 81118, Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (ідентифікаційний код 20782312, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 40) суму коштів в розмірі 125 724,43 грн (сто двадцять п`ять тисяч сімсот двадцять чотири гривни 43 копійки) та суму судового збору в розмірі 1 921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов