Рішення № 94488138, 22.01.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/169/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2021 Справа № 908/2976/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мелбудресурс”, 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гетьманська, буд. 129, кв. 58; адреса для листування: 72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гоголя, буд. 132, кв. 49

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “АТП-Сервіс”, 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 20

про стягнення коштів

без виклику (повідомлення) представників учасників процесу

Суть спору

19.11.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Мелбудресурс”, Запорізька область, м. Мелітополь до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “АТП-Сервіс”, Запорізька область, м. Енергодар про стягнення заборгованості в розмірі 16 706,20 грн за договором поставки № МБР 14 від 30.01.2020 з яких: основний борг у розмірі 11 940,00 грн, штраф за п. 6.2. договору у розмірі 2994,00 грн, штраф за п. 6.3. договору у розмірі 1494,00 грн, 3% річних у розмірі 278,20 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2020, справу № 908/2976/20 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 908/2976/20. Присвоєно справі номер провадження 15/169/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманого товару на підставі договору поставки № МБР 14 від 30.01.2020, у зв`язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю “АТП-Сервіс” утворилась заборгованість у розмірі 11 940,00 грн. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також нараховані на суму боргу 3 % річних у розмірі 278,20 грн, сума штрафу за п. 6.2. договору в розмірі 2 994,00 грн, суму штрафу за п. 6.3. договору в розмірі 1494,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст. ст. 610, 611, 612, 624, 625 Цивільного кодексу України. Крім того, позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат. Так у зв`язку із розглядом цього позову позивач очікує понести наступні витрати: судовий збір 2102,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн, витрати позивача на листування із відповідачем у розмірі 39,00 грн, витрати по оплаті позивачем витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб - підприємців, громадських організацій у сумі 166,00 грн, витрати по оплаті послуг пошти із подачі цього позову (поштові витрати із надсилання позову відповідачу, поштові витрати із надіслання позову до суду). Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив. В матеріалах справи наявне поштове повідомлення про отримання представником відповідача ухвали господарського суду від 23.11.2020 про відкриття провадження у справі № 908/2976/20.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2976/20.

Згідно зі ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 23.11.2020 відповідачу запропоновано подати відзив протягом тридцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

22.01.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю “Мелбудресурс” на підставі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України подана заява про зменшення позовних вимог № 01/21-01/21 від 21.01.2020, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АТП-Сервіс” штраф за п. 6.2. договору у розмірі 2994,00 грн, штраф за п. 6.3. договору у розмірі 1494,00 грн, 3% річних у розмірі 278,20 грн, та судові витрати зазначені у позові. Подана заява мотивована тим, що після відкриття провадження у справі № 908/2976/20 відповідачем платіжними дорученнями № 1895 від 23.11.2020 на суму 1940,00 грн та № 1918 від 04.12.2020 на суму 10 000,00 грн перераховано на користь позивача 11 940,00 грн в рахунок погашення основного боргу за договором поставки № МБР 14 від 30.01.2020. До заяви про зменшення позовних вимог позивачем надані копії платіжних доручень, якими підтверджується сплата заборгованості відповідачем.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі позивач збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, відповідно ч. ч. 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 23.12.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Наслідки пропуску процесуальних строків визначені в ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, якою унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, зважаючи, що заява про зменшення позовних вимог № 01/21-01/21 від 21.01.2020 подана позивачем поза межами встановленого ст. 252 Господарського процесуального кодексу України терміну наданого сторонами на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, судом вказана заява про зменшення позовних вимог залишається без розгляду, як подана з порушенням встановлених законом процесуальних строків.

Таким чином, судом у даній справі розглянуті і вирішені по суті первісно заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 11 940,00 грн, штрафу за п. 6.2. договору у розмірі 2994,00 грн, штрафу за п. 6.3. договору у розмірі 1494,00 грн, 3% річних у розмірі 278,20 грн та судові витрати.

При цьому, з метою дотримання принципу пропорційності та балансу інтересів сторін, суд вважає за необхідне при вирішенні спору у даній справі врахувати додані до заяви про зменшення позовних вимог платіжні доручення, якими Товариством з обмеженою відповідальністю “АТП-Сервіс” здійснено погашення основної заборгованості за договором поставки № МБР 14 від 30.01.2020 після відкриття провадження у справі № 908/2976/20.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 23.12.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 22.01.2021.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

30.01.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю “Мелбудресурс” (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АТП-Сервіс” (покупець, відповідач) укладено договір постави № МБР 14.

Згідно з п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю, цемент (далі товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі.

Ціна Товару та асортимент вказується в додатках до договору, що є невід`ємною частиною договору (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору оплата товару здійсняється покупцем в продовж 10 (десяти) календарних днів з моменту передання йому товару. Ціна товару, яку належить сплатити вказана у накладній.

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 9.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання (дата набрання чинності договором вказана в правом верхньому куті першої сторінки договору) та залишається чинним до 31.12.2015 в частині поставки товару, а в частині розрахунків за товар - до повного виконання покупцем своїх обов`язків по оплаті такого товару.

На виконання умов договору поставки, позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № 26 від 31.01.2020, яка підписана уповноваженими представниками сторін.

Факт поставки товару підтверджується також товаротранспортною накладною № 26 від 31.01.2020. Будь-які зауваження з боку відповідача, щодо невідповідності якості, комплектності, кількості поставленого товару позивачу не надходили.

Відповідачем частково сплачено за отриманий ним товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 1488 від 06.02.2020 на суму 15 000,00 грн, № 1499 від 18.02.2020 на суму 15 000,00 грн, № 1595 від 28.05.2020 на суму 1100,00 грн, № 1618 від 05.06.2020 на суму 1900,00 грн.

З метою досудового врегулювання відносин, 22.05.2020 позивачем на адресу відповідача, направлено вимогу про сплату коштів №3 від 14.05.2020, яка отримана відповідачем 28.05.2020.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений товар в примусовому порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Частина 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч. 1, ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення чинного законодавства та договору Не виконав взяті на себе зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Проте, як встановлено судом, після відкриття провадження у справі № 908/2976/20 платіжними дорученнями № 1895 від 23.11.2020 на суму 1940,00 грн та № 1918 від 04.12.2020 на суму 10 000,00 грн відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 11 940,00 грн, в рахунок погашення основного боргу за договором поставки № МБР 14 від 30.01.2020.

Таким чином, станом на час вирішення спору судом, відповідачем повністю погашена основна заборгованість.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується погашення відповідачем заборгованості перед позивачем в частині основного боргу в розмірі 11 940,00 грн, суд вважає, що провадження у справі № 908/2976/20 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АТП-Сервіс” основного боргу в розмірі 11 940,00 грн підлягає закриттю.

Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф за п. 6.2. договору у розмірі 2994,00 грн та штраф за п. 6.3. договору у розмірі 1494,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В той же час відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Пунктом 6.2. договору сторони обумовили, що за не виконання або не належне виконання Покупцем зобов`язань із оплати ціни товару, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від суми, сплату якої ним прострочено.

За відмову підписати акт, зазначений у п. 7.1. цього договору, сторона, яка відмовилася його підписати, сплачує іншій стороні штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від розміру заборгованості покупця перед постачальником на дату відмови підписання зазначеного акту (п. 6.3. договору).

Перевіривши розрахунок штрафу за п. 6.2. договору, суд вважає його вірними, а суму штрафу у розмірі 2994,00 грн обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення штрафу за п. 6.3. договору у розмірі 1494,00 грн.

Відповідно до п. 6.3 договору, за відмову підписати акт, зазначений у п. 7.1 цього договору. Сторона, яка відмовилася його підписати, сплачує стороні штраф у розмірі 10 відсотків від розміру заборгованості покупця перед постачальником на дату відмови підписання зазначеного акту.

Відповідно до п. 7.1 договору, з метою визначення розміру заборгованості покупця за договором сторони протягом терміну дії договору щомісячно складають та підписують акт звірки взаємних розрахунків.

Відсутність акту звірки взаємних розрахунків за будь-яких обставин жодним чином не впливає на заборгованість покупця за отриманий товар та не може бути підставою відмови покупця в погашенні такої заборгованості.

Акт для підпису може, також, надаватися шляхом надсилання поштою та підлягає підпису у наступному порядку: постачальник надсилає два примірника акту покупцю, який в продовж двох робочих днів, з моменту отримання, підписує їх та один примірник надсилає, або іншим чином передає постачальнику.

У разі, якщо від покупця у зазначений строк не надійде постачальнику одного із примірників акту, вважається, що із даними, зазначеними у Акті покупець згодний та підписувати акт відмовився.

Акти надсилаються на адресу покупця, зазначену у цьому договорі, або додатково повідомлену постачальником.

Акти, про які йде мова у цьому пункті вважаються отриманим покупцем, якщо у постачальника є докази відправки їх на адресу покупця.

Вимога про сплату коштів за довго ром поставки № 3 від 14.05.2020 разом з актом звірки була надіслана на адресу відповідача 22.05.2020 та була вручена відповідачу 28.05.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 7230401742663.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача штрафу визначеного пунктом 6.3 договору.

Умовами договору поставки № МБР 14 від 30.01.2020 визначено, що постачальник (ТОВ «Мелбудсервіс») зобов`язується поставити та передати у власність покупцю (ТОВ «АТП Сервіс») цемент, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК країни, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Виходячи із суті правовідносин, які слалися між сторонами за договором поставки, застосування до відповідача штрафу визначеного у п. 6.3 договору, який не стосується обов`язку з оплати за отриманий товар є безпідставним.

У цій частині суд відмовляє в позові.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 278,20 грн за період з 10.02.2020 по 18.02.2020.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних – є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

За перерахунком суду, здійсненим за допомогою інформаційної системи “Законодавство”, загальна сума 3% річних у межах заявленого позивачем періоду становить 277,38 грн, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.

У стягненні 0,82 грн 3% річних судом відмовляється у зв`язку з помилковістю розрахунку в цій частині.

За змістом позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 5000,00 грн судових витрат на правничу допомогу.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою ними послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю “Мелбудресурс” та адвокатом Ващаєвим Сергієм Володимировичем укладена угода (договір) № 01/04-20 про надання правничої допомоги (послуг адвоката).

Сторони уклали цю угоду про наступне: у порядку та в спосіб, встановлені чинним законодавством України, Адвокат надає Клієнту правову допомогу та захищає його інтереси з усіх питань, що виникли при стягненні з ТОВ «АТП-Сервіс» заборгованість за договором поставки № МБР 14 від 30.01.2020.

Відповідно до п. 4. договору за надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 500 грн за одну годину роботи, але не менше 3000,00 грн. Клієнт зобов`язаний сплатити гонорар не пізніше 5 (п`ять) робочих днів, з моменту винесення господарським судом першої інстанції рішення у відповідній справі (не залежно, від результатів розгляду справи), або із дня надання адвокатом рахунку.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем надано Акт приймання – передавання послуг за угодою (договором) № 01/04-20 про надання правничої допомоги (послуг адвоката) від 13.10.2020 на суму 5000,00 грн.

Згідно з Актом адвокатом надані такі послуги: складення вимоги вих. № 3 від 14.05.2020 про сплату коштів за договором поставки № МБР 14 від 30.01.2020 (500,00 грн), розрахунок суми заборгованості за договором поставки № МБР 14 від 30.01.2020 (250,00 грн), розрахунок неустойки за договором поставки № МБР 14 від 30.01.2020 до вимоги № 3 від 14.05.2020 (250,00 грн), оформлення вимоги вих. № 3 від 14.05.2020 (із додатками) для відправлення боржнику (250,00 грн), складення позову до Господарського суду Запорізької області про стягнення боргу з ТОВ «АТП-Сервіс» (1500,00 грн), розрахунок заборгованості ТОВ «АТП-Сервіс» станом на дату подачі позову (250,00 грн), розрахунок штрафу ТОВ «АТП-Сервіс» до позову про стягнення боргу (250,00 грн), розрахунок пені ТОВ «АТП-Сервіс» до позову про стягнення боргу (500,00 грн), розрахунок очікуваних судових витрат ТОВ “Мелбудресурс” у зв`язку із розглядом Господарським судом Запорізької області позову про стягнення з ТОВ «АТП-Сервіс» боргу (250,00 грн), виготовив та належним чином оформив три екземпляра додатків до позову ТОВ “Мелбудресурс” про стягнення боргу (750,00 грн), рекомендації працівникам ТОВ “Мелбудресурс” з приводу правильної подачі позову до Господарського суду Запорізької області (250,00 грн).

Крім того, в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано видатковий касовий ордер від 16.10.2020.03.2020, що підтверджують понесення (оплату) позивачем витрат за надані послуги, в розмірі 5000,00 грн.

Враховуючи викладене суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, та з урахуванням того, що відповідачем не було надано заперечень щодо заяви позивача та доказів неспівмірності зазначених витрат, суд вважає справедливим та співрозмірним розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, а відтак заява позивача підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 4552,86 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на листування із відповідачем у розмірі 39,00 грн, витрати по оплаті позивачем витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, громадських організацій у сумі 166,00 грн, витрати по оплаті послуг пошти із подачі цього позову (поштові витрати із надсилання позову відповідачу, поштові витрати із надіслання позову до суду), на загальну суму 281,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 128 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів та вчинення інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником на підтвердження понесених витрат додано: оригінал фіскального чеку № 01306430104806 від 16.11.2020 на суму 38,00 грн від 22.07.2019 (поштові витрати із надсилання позову відповідачу), конверт, у якому надійшла позовна заява на адресу суду з в відміткою Укрпошти «Плата за пересилання» - 38,00 грн (поштові витрати із надіслання позову до суду), копії квитанцій № 5ZKZ-UTMK-L65E від 12.10.2020 на суму 83,00 грн та № RLSR-YTFE-UEAE від 12.10.2020 на суму 83,00 грн (витрати по оплаті позивачем витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, громадських організацій).

Таким чином, поштові витрати та витрати на отримання витягів з ЄДР на загальну суму 242,00 грн, доведені належними доказами та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно стягнення з відповідача витрат позивача на листування з відповідачем, суд зазначає, що сума 39,00 грн була сплачена позивачем при надсиланні відповідачу вимоги № 3 від 14.05.2020 про сплату коштів за договором поставки, до подачі позову до суду. Таким чином, листування до подачі позову не пов`язано з розглядом справи, у зв`язку з чим у стягненні 39,00 грн судом відмовляється.

Згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови від позову - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається повністю в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

На підставі викладеного, судовий збір в розмірі 1502,31 грн, сплачений позивачем платіжним дорученням № 190 від 13.10.2020 на суму 2102,00 грн при звернення до суду з позовною заявою у даній справі, буде повернутий позивачу відповідною ухвалою суду в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку із закриттям провадження у справі № 908/2976/20 в частині позовних вимог про стягнення 11 940,00 грн основного боргу.

Суд вважає за необхідне зазначити позивачу, що він має право звернутися до суду з клопотанням про повернення суми судового збору в розмірі 1502,31 грн в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку із закриттям провадження у справі № 908/2976/20 в частині позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 86, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 233, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АТП-Сервіс” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 20; ідентифікаційний код юридичної особи 38222616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мелбудресурс” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гетьманська, буд. 129, кв. 58; адреса для листування: 72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гоголя, буд. 132, кв. 49; ідентифікаційний код юридичної особи 39507678) штраф за п. 6.2. договору постави № МБР 14 від 30.01.2020 у розмірі 2994,00 грн (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 00 коп.), 3% річних у розмірі 277,38 грн (двісті сімдесят сім гривень 38 коп.), витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4552,86 грн (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят дві гривні 86 коп.), витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 242,00 грн (двісті сорок дві гривні 00 коп.), судовий збір у розмірі 411,61 грн (чотириста одинадцять гривень 61 коп). Видати наказ.

Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АТП-Сервіс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мелбудресурс” щодо стягнення основного боргу за договором поставки № МБР 14 від 30.01.2020 у розмірі 11 940,00 грн, закрити.

У задоволенні позову в частині стягнення штрафу за п. 6.3. договору у розмірі 1494,00 грн, 3% річних у розмірі 0,82 грн та витрат, пов`язаних з розглядом справи у розмірі 39,00 грн, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 січня 2021 року.

Суддя І. С. Горохов