Рішення № 94487716, 29.01.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.01.2021 Справа № 905/1960/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»доАкціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»простягнення 23 064,50 грн Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажів у розмірі 23064,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що залізницею під час здійснення перевезення вантажів за період з червня по липень 2020 року за накладними №45619392, №45618956, №45619012, №45619426, №45764818, №45764842, №45765096, №45651809, №45785144, №45785094, №45748779, №45785169, №45945664, №46039228, №46656559, №46656468, №46535894, №46535902, №46535886, №46643144, №46643177 допущено прострочення терміну доставки вантажів, визначених ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, у зв`язку з чим позивачем нарахований відповідачу штраф за прострочення доставки вантажів у розмірі 23064,50 грн, який він просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.11.2020 відкрито провадження у справі №905/1960/20; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

14.12.2020 до суду від позивача надійшло клопотання щодо приєднання документів на підтвердження отримання позивачем професійної правової допомоги згідно переліку. Крім того, у вказаному клопотанні позивач просить суд стягнути витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2758,91 грн.

18.12.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вважає, що заявлена сума штрафу до стягнення за накладними №№45764818, 45764842, 45765096 від 31.05.2019 не нараховується, оскільки нормативний строк доставки - 3 доби, фактично вантаж було доставлено за 4 доби, отже прострочення - 1 доба, а тому підстави для нарахування передбачені ст. 116 Статуту залізниць України штрафу - відсутні. З огляду на зазначене відповідач вважає, що сума штрафу за даною позовною заявою завищена на 3401,10 грн та складає 19663,40 грн. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не доведено завдані залізницею збитки позивачу. Разом з тим, у відзиві та доданій до нього заяві, відповідач просить суд зменшити розмір штрафу до 5% від обґрунтованої суми позову 19663,40 грн до 983,17 грн. Вказану заяву відповідач обґрунтовує знаходженням в зоні проведення антитерористичної операції, що на його думку значно ускладнило транспортне сполучення у межах регіональної філії «Донецька залізниця» та забезпечення виконання вимог та положень Статуту залізниць України і Правил перевезення вантажів, які були затверджені задовго до початку проведення антитерористичної операції. До того ж, відповідач зазначає про скрутне фінансове становище залізничної галузі, збитковість підприємства, відсутність збитків позивача та вини відповідача.

Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву заперечує проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, та зазначає, що з графи 52 накладних №№45764818, 45764842, 45765096 вбачається, що вантаж видано 06.06.2020, а не 05.06.2020, як зазначає відповідач. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до п. 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства України від 21.11.2000 №644 датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування. При цьому, позивач зазначив, що дата та час, зазначені в графі 49 накладної, не є повідомленням про прибуття вантажу в розумінні Статуту залізниць України та Правил перевезень вантажів і, відповідно, не можуть бути використані як момент відліку строку на видачу вантажу. Відмітка в графі 49 накладних, на думку позивача, свідчить лише про прибуття вантажу на станцію призначення і жодним чином не свідчить про видачу вантажу та подачу вантажу під приймально-здавальні операції.

Разом з тим, позивач вказує на те, що відповідно до п. 5.1 Правил оформлення перевізних документів заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 цих Правил. З аналізу Додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів позивач вважає, що доставка вантажу засвідчується відмітками в графах 52, 53 залізничних накладних, а не в графах 51, 49 накладних як про це зазначає відповідач. При цьому, позивачем подано заперечення на заяву про зменшення суми штрафу, в яких останній просить суд в задоволенні заяви відповідача про зменшення штрафу відмовити посилаючись на те, що відповідачем не доведено яким чином місце знаходження Донецької залізниці в зоні проведення антитерористичної операції вплинуло на перевезення вантажу позивача, адже лінія розмежування з 2016 року є незміною, активні бойові дії не ведуться з 2016 року, а вантаж позивача перевозився за маршрутом ст. Запоріжжя-Ліве-ст. Маріуполь.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач можливістю подання заперечень на відповідь на відзив відповідно до ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

У період з 27.05.2020 по 01.07.2020 зі станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці Публічним акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (відправник, позивач) на адресу вантажоотримувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шиппінг» на станцію Маріуполь-Порт (експорт) Донецької залізниці було відправлено вантажі за залізничними накладними №45619392, №45618956, №45619012, №45619426, №45764818, №45764842, №45765096, №45651809, №45785144, №45785094, №45748779, №45785169, №45945664, №46039228, №46656559, №46656468, №46535894, №46535902, №46535886, №46643144, №46643177.

Спір у справі стосується наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафу у розмірі 23064,50 грн за несвоєчасну доставку вантажу згідно визначених залізничних накладних.

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, та Правил обчислення термінів доставки вантажів і Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000..

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (п.5 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтями 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Таким чином, відповідачем взято на себе зобов`язання з перевезення вантажу на підставі складених залізничних накладних №45619392, №45618956, №45619012, №45619426, №45764818, №45764842, №45765096, №45651809, №45785144, №45785094, №45748779, №45785169, №45945664, №46039228, №46656559, №46656468, №46535894, №46535902, №46535886, №46643144, №46643177.

У відповідності до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Статтею 920 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з п. 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі «Навантаження призначено на число місяць» (п. 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів).

Терміни доставки для вагонних відправок застосовуються при перевезенні вантажів, для яких надані окремі вагони та при перевезенні порожніх власних і орендованих вагонів (п.2.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів).

Згідно з п. 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу та на одну добу у разі переадресування вантажу.

Як вбачається з матеріалів справі справи, по всім накладним, за якими здійснювались спірні відправлення, відстань перевезення вантажу складає 328 км (графа 30 накладної), а отже виходячи зі змісту Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, нормативний строк доставки вантажу за спірними накладними складає 3 доби.

Відповідно до п. 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/420/2012 від 04.04.2012 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2018 у справі № 905/64/18.

Дослідивши наявні у матеріалах справи залізничні накладні, господарський суд встановив, що вантаж за відповідними перевізними документами доставлено одержувачу з порушенням строків, які визначені ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, а саме:

- за залізничними накладними №45619392, №45618956, №45619012, №45619426 згідно штемпеля станції відправлення вантаж відправлений - 27.05.2020 (графа 56), виданий - 02.06.2020 (графа 52), одержаний - 02.06.2020 (графа 53). Відстань від станції відправлення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці до Маріуполь-Порт (експорт) Донецької залізниці складає 328 км. Норма доставки: 2 доби (п. 2.1 Правил) + 1 доба (п. 2.4 Правил) = 3 доби. Проте фактично доставка була здійснена протягом 5 діб, отже мало місце прострочення доставки на 2 доби, а тому позивачем обґрунтовано нараховано штраф - 10% від розміру провізної плати зазначеної у графі 34 залізничних накладних;

- за залізничними накладними №45764818, №45764842, №45765096 згідно штемпеля станції відправлення вантаж відправлений - 31.05.2020 (графа 56), виданий - 06.06.2020 (графа 52), одержаний - 06.06.2020 (графа 53). Відстань від станції відправлення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці до Маріуполь-Порт (експорт) Донецької залізниці складає 328 км. Норма доставки: 2 доби (п. 2.1 Правил) + 1 доба (п. 2.4 Правил) = 3 доби. Проте фактично доставка була здійснена протягом 5 діб, отже мало місце прострочення доставки на 2 доби, а тому позивачем обґрунтовано нараховано штраф - 10% від розміру провізної плати зазначеної у графі 34 залізничних накладних;

- за залізничними накладними №45651809, №45785144, №45785094, №45748779, №45785169 згідно штемпеля станції відправлення вантаж відправлений - 01.06.2020 (графа 56), виданий - 07.06.2020 (графа 52), одержаний - 07.06.2020 (графа 53). Відстань від станції відправлення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці до Маріуполь-Порт (експорт) Донецької залізниці складає 328 км. Норма доставки: 2 доби (п. 2.1 Правил) + 1 доба (п. 2.4 Правил) = 3 доби. Проте фактично доставка була здійснена протягом 5 діб, отже мало місце прострочення доставки на 2 доби, а тому позивачем обґрунтовано нараховано штраф - 10% від розміру провізної плати зазначеної у графі 34 залізничних накладних;

- за залізничною накладною №45945664 згідно штемпеля станції відправлення вантаж відправлений - 07.06.2020 (графа 56), виданий - 14.06.2020 (графа 52), одержаний - 14.06.2020 (графа 53). Відстань від станції відправлення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці до Маріуполь-Порт (експорт) Донецької залізниці складає 328 км. Норма доставки: 2 доби (п. 2.1 Правил) + 1 доба (п. 2.4 Правил) = 3 доби. Проте фактично доставка була здійснена протягом 6 діб, отже мало місце прострочення доставки на 3 доби, а тому позивачем обґрунтовано нараховано штраф - 20% від розміру провізної плати зазначеної у графі 34 залізничної накладної;

- за залізничною накладною №46039228 згідно штемпеля станції відправлення вантаж відправлений - 10.06.2020 (графа 56), виданий - 16.06.2020 (графа 52), одержаний - 16.06.2020 (графа 53). Відстань від станції відправлення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці до Маріуполь-Порт (експорт) Донецької залізниці складає 328 км. Норма доставки: 2 доби (п. 2.1 Правил) + 1 доба (п. 2.4 Правил) = 3 доби. Проте фактично доставка була здійснена протягом 5 діб, отже мало місце прострочення доставки на 2 доби, а тому позивачем обґрунтовано нараховано штраф - 10% від розміру провізної плати зазначеної у графі 34 залізничної накладної;

- за залізничною накладною №46656559 згідно штемпеля станції відправлення вантаж відправлений - 01.07.2020 (графа 56), виданий - 07.07.2020 (графа 52), одержаний - 07.07.2020 (графа 53). Відстань від станції відправлення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці до Маріуполь-Порт (експорт) Донецької залізниці складає 328 км. Норма доставки: 2 доби (п. 2.1 Правил) + 1 доба (п. 2.4 Правил) = 3 доби. Проте фактично доставка була здійснена протягом 5 діб, отже мало місце прострочення доставки на 2 доби, а тому позивачем обґрунтовано нараховано штраф - 10% від розміру провізної плати зазначеної у графі 34 залізничної накладної;

- за залізничною накладною №46656468 згідно штемпеля станції відправлення вантаж відправлений - 30.06.2020 (графа 56), виданий - 07.07.2020 (графа 52), одержаний - 07.07.2020 (графа 53). Відстань від станції відправлення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці до Маріуполь-Порт (експорт) Донецької залізниці складає 328 км. Норма доставки: 2 доби (п. 2.1 Правил) + 1 доба (п. 2.4 Правил) = 3 доби. Проте фактично доставка була здійснена протягом 6 діб, отже мало місце прострочення доставки на 3 доби, а тому позивачем обґрунтовано нараховано штраф - 20% від розміру провізної плати зазначеної у графі 34 залізничної накладної;

- за залізничними накладними №46535894, №46535902, №46535886, №46643144, №46643177 згідно штемпеля станції відправлення вантаж відправлений - 29.06.2020 (графа 56), виданий - 06.07.2020 (графа 52), одержаний - 06.07.2020 (графа 53). Відстань від станції відправлення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці до Маріуполь-Порт (експорт) Донецької залізниці складає 328 км. Норма доставки: 2 доби (п. 2.1 Правил) + 1 доба (п. 2.4 Правил) = 3 доби. Проте фактично доставка була здійснена протягом 6 діб, отже мало місце прострочення доставки на 3 доби, а тому позивачем обґрунтовано нараховано штраф - 20% від розміру провізної плати зазначеної у графі 34 залізничних накладних.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вартості штрафу за прострочення доставки вантажів, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

З приводу заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 8 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за №862/5083, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Згідно з п. 10 Правил видачі вантажів при подаванні вагонів під вивантаження засобами вантажоодержувача на місця загального користування, передача їх провадиться безпосередньо на місцях вивантаження і засвідчується підписами представників станції і одержувача в пам`ятці про подавання/забирання вагонів. При подаванні вагонів на під`їзні колії передача їх провадиться в місцях, установлених договорами про подавання й забирання вагонів або договорами про експлуатацію під`їзної колії, і засвідчується підписами представників станції й одержувача в пам`ятці про подавання/забирання вагонів.

Відповідно до Додатку 3 Правил оформлення перевізних документів:

- в графі 31 накладної зазначаються відомості щодо провізної плати, заповнюється залізницею;

- в графі 49 накладної вказується повідомлення одержувача про прибуття вантажу. За необхідності вказуються: охорона залізниці, якщо вантаж підлягає обов`язковій охороні залізницею; відмітки про результати перевірки вантажу під час видачі, складання актів із зазначенням станції, яка склала акт; причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість затримки; відомості про переадресування вантажу, зміну одержувача тощо. Графа заповнюється залізницею.

- в графі 56 накладної проставляється календарний штемпель станції відправлення після приймання вантажу до перевезення станцією відправлення у паперовій накладній; в електронній накладній зазначається дата приймання вантажу до перевезення, заповнюється залізницею;

- в графі 51 накладної - календарний штемпель прибуття вантажу на станцію призначення проставляється в паперовій накладній, в електронній накладній зазначається дата прибуття, заповнюється залізницею;

- в графі 52 накладної - календарний штемпель з датою видачі вантажу на станції призначення проставляється в паперовій накладній, в електронній накладній зазначається дата видачі, заповнюється залізницею;

- в графі 53 накладної вказується дата одержання вантажу, номер довіреності на одержання вантажу, дата її видачі, серія і номер паспорта матеріально відповідальної особи, яка одержує вантаж, та її підпис. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис одержувача. Графа заповнюється одержувачем.

Згідно з п. 1 Правил видачі вантажів про прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зобов`язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу, але не пізніше 12-ї години наступного дня, із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також роду й кількості вагонів (контейнерів). Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції спільно з одержувачем. Одержувач письмово повідомляє начальнику станції прізвища працівників, відповідальних за приймання в узгодженому порядку повідомлень, і номери телефонів (факсів) та адреси електронної пошти, за якими надаються повідомлення. В окремих випадках повідомлення може здійснюватися шляхом вивішування оголошень у товарній конторі або через посильних тощо.

Судом встановлено, що у графі 49 залізничних накладних №№45764818, 45764842, 45765096 від 31.05.2019 міститься відмітка про повідомлення одержувача 05.06.2020, однак відповідачем не надано суду книгу форми ГУ-2 «Книга повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження» на підтвердження змісту вказаного повідомлення, що унеможливлює суд перевірити його зміст.

Як вже зазначалось вище, Правилами видачі вантажу передбачено, що у разі подавання вагонів під вивантаження засобами одержувача, передача вантажу засвідчується підписами представника станції і одержувача в пам`ятці про подавання/забирання вагонів, натомість відповідачем такі пам`ятки суду не надано.

Між цим суд зазначає що, згідно положень Статуту та Правил видачі вантажу, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. При цьому датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Отже, добовий термін вивантаження та вивезення одержувачем вантажу необхідно розраховувати з часу фактичної подачі вагонів на прийомо-здавальні колії, оскільки у разі повідомлення залізницею про прибуття вагонів без фактичної їх подачі, вантажовласник не має можливості вивести вантаж у термін, встановлений ст. 116 Статуту залізниць України.

Враховуючи, що згідно Правил видачі вантажів оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної, яка згідно Правил оформлення перевізних документів заповнюється саме залізницею, суд вважає обґрунтованою позицію позивача, за якою розрахунок штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у спірних правовідносинах здійснено з врахуванням саме дати видачі вантажу (його розкредитування), яка вказана самою залізницею в графі 52.

Статутом передбачено, що залізниця сплачує одержувачу штраф за несвоєчасну доставку вантажу якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини, а отже саме на відповідача покладений обов`язок доведення обставини відсутності його вини у спірних правовідносинах сторін.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до 5%, суд зазначає наступне.

Відповідач, заявляючи клопотання про зменшення розміру штрафу, вказував на те, що практично вся залізнична мережа регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що на його думку значно ускладнило транспортне сполучення у межах регіональної філії «Донецька залізниця» та забезпечення виконання вимог та положень Статуту залізниць України і Правил перевезення вантажів, які були затверджені задовго до початку проведення антитерористичної операції. До того ж, відповідач зазначає про скрутне фінансове становище залізничної галузі, збитковість підприємства, відсутність збитків позивача та вини відповідача. Так відповідач зазначає, що за підсумками роботи за дев`ять місяців 2020 року філія отримала збиток 1357060 тис. грн..

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського суду України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи зміст наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка, у такому випадку, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з цим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допустити фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №904/4067/18.

Для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач повинен довести наявність тих обстави, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення.

Як вже зазначалося, в обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на ускладнення транспортного сполучення у межах регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» внаслідок проведення на території Донецької області антитерористичної операції, що суттєво вплинуло на фінансове становище Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Разом з тим, у поданих позивачем до суду запереченнях на заяву про зменшення суми штрафу останній звертав увагу суду на те, що відповідачем не доведено яким чином місце знаходження Донецької залізниці в зоні проведення антитерористичної операції вплинуло на перевезення вантажу позивача, адже лінія розмежування з 2016 року є незмінною, активні бойові дії не ведуться з 2016 року, а вантаж позивача перевозився за маршрутом ст. Запоріжжя-Ліве-ст. Маріуполь.

Суд зазначає, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і несуть рівні ризики під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Також, суд зазначає, що у даному випадку санкція не є договірною, а виникає із вищезазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу. Дана правова позиція узгоджується із висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №906/434/17, від 20.03.2018 у справі №925/1025/17 та від 05.02.2019 у справі №914/2339/17.

Розмір штрафу за дане правопорушення визначений Кабінетом Міністрів України і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду немає.

Разом з цим, відсутність доказів понесення реальних збитків позивачем внаслідок порушення відповідачем вимог Статуту залізниць України, не може бути підставою для зменшення штрафу, штраф стягується за сам факт допущення порушення, незалежно від того, чи завдано у зв`язку з цим збитками, чи ні.

Скрутний фінансовий стан відповідача, не є виключною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, зважаючи на вищевикладені обставини, а також той факт, що тяжка економічна ситуація в Україні має загальнодержавний характер, та, в тому числі впливає і на показники діяльності позивача.

Враховуюче вищенаведене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» штрафу за прострочення доставки вантажів за залізничними накладними №45619392, №45618956, №45619012, №45619426, №45764818, №45764842, №45765096, №45651809, №45785144, №45785094, №45748779, №45785169, №45945664, №46039228, №46656559, №46656468, №46535894, №46535902, №46535886, №46643144, №46643177 у розмірі 23064,50 грн обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

До того ж, при подані позову до суду позивачем було зазначено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат до якого включено витрати на професійну правничу допомогу.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2758,91 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2018 між Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (адвокатське об`єднання) та Акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (клієнт) був укладений договір №20/2018/769 про надання юридичних послуг (правової допомоги).

За умовами п. 1.1 договору №20/2018/769 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 22.03.2018 клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору №20/2018/769 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 22.03.2018 зміст, умови та строки виконання покладених клієнтом на адвокатське об`єднання завдань узгоджується сторонами шляхом укладання додаткових угод до цього договору.

Згідно з п. 10.1 договору №20/2018/769 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 22.03.2018 в редакції додаткової угоди №2 від 05.11.2019 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2020.

01.09.2020 між Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (адвокатське об`єднання) та Публічним акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (клієнт) підписано додаткову угоду №62 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №20/2018/769 від 22.03.2018, в якій останні визначили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокатського об`єднання на надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі про стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» на користь ПАТ «Запоріжсталь» штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в сумі 23064,50 грн.

У п. 2 вказаної додаткової угоди сторонами погоджено вартість послуг.

Відповідно до п. 6.1 додаткової угоди №62 від 01.09.2020 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №20/2018/769 від 22.03.2018 правова допомога вважається наданою після підписання акту надання послуг (акту прийому-передачі наданих послуг), який підписується сторонами та скріплюється печатками.

Згідно з п. 6.2 додаткової угоди №62 від 01.09.2020 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №20/2018/769 від 22.03.2018 адвокатське об`єднання надає клієнту акт надання послуг (акт прийому-передачі наданих послуг), в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені адвокатським об`єднанням понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).

03.12.2020 між Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» та Публічним акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» підписано акт №1 приймання-передачі наданих послуг за додатковою угодою №62 від 01.09.2020 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №20/2018/769 від 22.03.2018 на суму 2758,91 грн.

Крім того, матеріали справи містять розрахунок розміру винагороди від 03.12.2020 до акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 03.12.2020 за договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) №20/2018/769 від 22.03.2018 на суму 2758,91 грн за підписом адвоката Барчунінова К.О., який від імені Адвокатського об`єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога».

У вказаному розрахунку розміру винагороди, адвокатом Барчуніновим К.О. наведено назви послуг, вартість одного документа, дій, кількість документів або годин, перелік документів звірених адвокатом копій процесуальних документів та інших документів, що підтверджують наведений розрахунок.

03.12.2020 Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» та Публічним акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» підписано акт здачі-прийняття (надання послуг) №854 на суму 2758,91 грн.

При цьому, 03.12.2020 Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» виставлено Публічному акціонерному товариству «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» рахунок на оплату №854 відповідно до додаткової угоди №62 від 01.09.2020 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №20/2018/769 від 22.03.2018 на суму 2758,91 грн.

Доказів сплати позивачем Адвокатському об`єднанню «Всеукраїнська адвокатська допомога» гонорару у розмірі 2758,91 грн не подано.

Разом з тим, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При цьому, судом встановлено, відповідачем не було подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та відповідно не надано жодних заперечень і належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг та їх обсягу, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача у розмірі 2758,91 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 126, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул.Єжи Ґедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, ідентифікаційний код 40150216) на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (69008, Запорізька обл., м.Запоріжжя, Південне шосе, 72, ідентифікаційний код 00191230) штраф за прострочення доставки вантажів у розмірі 23064 (двадцять три тисячі шістдесят чотири) грн 50 коп., судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2758 (дві тисячі сімсот п`ятдесят вісім) грн 91 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень п.4 розділу Х «Прикінцеві положення» та п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Хабарова