Рішення № 94485237, 29.01.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

справа № 156/955/20

Провадження № 2/156/61/21

рядок статзвіту 40

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2021 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Федечко М. О.,

за участю секретаря судового засідання Салатюк Г.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 156/955/20 за позовом акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

встановив:

до суду звернувся представник АТ КБ «ПриватБанк» із позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 січня 2008 року у розмірі 23879,13 грн. та судові витрати.

В обґрунтування вимог зазначає, що відповідач 04 січня 2008 року підписала заяву з метою отримання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» (надалі АТ КБ «ПриватБанк»). Підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 користувалася картковим рахунком та використовувала кредитні кошти, чим прийняла пропозицію банку на укладення кредитного договору на визначених останнім умовах, однак зобов`язання належним чином по поверненню коштів не виконала, у зв`язку з чим станом на 26 серпня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 23879,13 грн., з яких: 14576,34 грн. - заборгованість за тілом кредита; 4576,34 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 5238,60 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 4064,19 грн. - нарахована пеня.

Оскільки в добровільному порядку відповідач зобов`язання не виконує, позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом. На підставі викладеного просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 23879,13 грн. та судові витрати у розмірі 2102 грн.

16 листопада 2020 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача 19814,94 грн., яка складається з: 14576,34 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 5238,60 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Судові витрати просить стягнути з відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, направив клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, без його участі, уточнені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, про дату та час розгляду справи повідомлялася своєчасно, шляхом направлення судових повісток. Також, відповідач викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив не подала, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення. Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи, при заочному розгляді справи відповідно до положень ст. 281 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши письмові докази, надані позивачем на виконання вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України і, які сторона вважає достатніми для обґрунтування своїх позовних вимог, та, з`ясувавши фактичні обставини, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, 04 січня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит із встановленим кредитним лімітом шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації (а.с. 30).

У заяві зазначено, що відповідач погоджується, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору Банк додав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 32-45). Зазначений витяг зокрема містить пункти, які наведені судом у стислому викладі позиції позивача.

Банком у вигляді таблиць надано розрахунки заборгованості за договором від 04 січня 2008 року, укладеним між «ПриватБанк» та ОСОБА_1 станом на 26 серпня 2020 року.

Як вбачається з заяви про зменшення розміру позовних вимог за відповідачем рахується заборгованості по кредиту від 26 серпня 2020 року в розмірі 19814,94 грн., яка складається з: 14576,34 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 5238,60 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Банк, надавши відповідачу кредит, свої зобов`язання за договором виконав.

Факт отримання та користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою по картковому рахунку (а.с.19-27).

Оскільки ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання по кредитному договору не виконала, тому представник позивача звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 цього Кодексу встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як слідує з наданої позивачем АТ КБ «Приватбанк» довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідача і виписки по рахунку, 22 січня 2008 року був встановлений кредитний ліміт у розмірі 900 грн.; 26 вересня 2008 року - 1200 грн.; 12 лютого 2009 року - 1100 грн.; 29 вересня 2010 троку - 1300 грн.; 30 вересня 2010 року - 1300 грн.; 23 жовтня 2010 року - 1500 грн.; 07 грудня 2010 року - 1700 грн.; 23 січня 2011 року - 1900 грн.; 04 березня 2011 року - 2100 грн.; 26 квітня 2011 року - 2500 грн.; 29 травня 2011 року - 2900 грн.; 24 серпня 2011 року - 3300 грн.; 18 жовтня 2012 року - 4000 грн.; 28 грудня 2012 року - 8000 грн.; 12 серпня 2013 року - 11000 грн.; 22 квітня 2014 року - 12000 грн.; 27 вересня 2018 року - 9920 грн.; 20 березня 2019 року - 0,00 грн. (а.с.28).

Судом встановлено, що відповідач фактично отримала та використовувала кошти, надані банком на кредитну картку, відповідач активно користувалася кредитними коштами, що стверджується наданою позивачем випискою по рахунку. Також неодноразово кошти погашалися нею особисто готівкою у терміналах самообслуговування відділень банку. Жодних заперечень до банку щодо не укладення кредитного договору чи невірного розміру заборгованості за тілом кредиту відповідач не подавала.

З урахуванням викладеного, вимога банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредита у розмірі 14576,34 грн. підлягає до задоволення.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Звертаючись до суду, позивач просить стягнути заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за простроченими відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 04 січня 2008 року, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини договору.

При цьому, суд встановлено, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме приєднаний до позовної заяви Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати, відсотків за користування кредитом та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Разом з тим, у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату, відсотків за користування кредитом, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 342/180/17.

Встановивши, що сторони по справі не обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді відсотків за користування кредитом за порушення строків виконання договірних зобов`язань, суд приходить до висновку про відмову в позові банку в частині стягнення на його користь з відповідача, заборгованості за простроченими відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено у сумі 5238,60 грн. (14576,34 х100: 19814,94 = 73 %) - задоволено позов. Позивачем сплачено судовий збір в сумі 2102 грн.(2102 х 73:100= 1534,46 грн.)

На підставі ст.ст. 253, 258, 261, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 629, 631, 1049, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265,273, 274, 277, 279, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання АДРЕСА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 ), заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 січня 2008 року в розмірі 14576 (чотирнадцять тисяч п`ятсот сімдесят шість) грн. 34 (тридцять чотири) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору розмірі 1534 ( одну тисячу п`ятсот тридцять чотири) грн. 46 ( сорок шість) коп.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М. О. Федечко