Рішення № 94484626, 25.01.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4236/16

Провадження № 2/645/334/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Бабкової Т.В.,

при секретарі судових засідань - Малій О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

06.09.2016 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.01.2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачем не виконуються належним чином зобов`язання за кредитним договором, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Таким чином, станом на 31.07.2016 року за відповідачем ОСОБА_1 існує заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.01.2013 року у розмірі 33 496,66 грн., яка складається з:

-Заборгованість за кредитом - 3997,00 грн.;

-Заборгованість по процентам за користування кредитом - 24 477,44 грн.;

-Заборгованість за пенею та комісією - 2950,00 грн.;

-Штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.;

-Штраф (процентна складова) - 1571,22 грн.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.10.2016 року відкрито провадження у справі.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.12.2016 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.01.2013 року у розмірі 31 424 грн. 44 коп. та судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

11.08.2020 року відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про перегляд заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.12.2016 року.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.09.2020 року заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.12.2016 року по даній цивільній справі скасовано, справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні.

17.09.2020 року представником АТ КБ «ПриватБанк» подано відзив на заяву, з якого вбачається наступне. Щодо форми кредитного договору представник позивача зазначає, що при оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою дієздатною особою, яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Підписавши заяву, Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, заява про приєднання до Умов та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку, складають Договір про надання банківських послуг. За допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачу надано здійснювати Дистанційне обслуговування. Таким чином, Банк забезпечив Позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою карти та фінансового телефону, на який приходить динамічний ОТП-пароль. Щодо ознайомлення Позичальника з умовами кредитування, зазначено, що позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 29.01.2013 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація, необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто. Сторонами при укладенні договору були обговорені всі істотні умови. Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку. Відповідач підписанням Анукети - заяви приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Правилами є договором про надання бнківських послуг. Банком надано суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором. Виписка з карткового рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору, всі операції за картковим рахунком. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Щодо посилання відповідача на постанову ВСУ по справі № 6-16цс15 зазначено, що в даній справі позивач надав докази, що відповідача було ознайомлено саме із зазначеними Умовами та Правилами надання банківських послуг та наказом Банку від 06.03.2010 року, яким були затверджені зазначені Умови та Правила надання банківських послуг. Щодо посилання відповідача на постанову Верховної Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року зазначено, що при розгляді судової справи № 342/180/17 Верховним Судом звернуто увагу на відсутність доказів тотожності наданих банком разом з позовною заявою Умов та Правил надання банківських послуг з тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника. У справі, що розглядається, позивачем надано документи, що підтверджують чинність редакції Умов та Правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору. Щодо права односторонньої зміни тарифів та інших умов обслуговування зазначено наступне. Підпис Позичальника на кредитному договорі свідчить про те, Позичальнику добре були відомі і цілком зрозумілі всі умови цього Договору та він вважає їх справедливими по відношенню до себе. Зазначають, що Позичальник перед підписанням кредитного договору мав можливість ознайомитися з його умовами (умови кредитного договору) і в разі незгоди із запропонованими умовами відмовитися від укладання такої угоди, під час підписання договору Позичальника влаштовували умови вищевказаного договору, про що свідчить його підпис. Можливість зміни умов договору також передбачено розділом ІІ Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014 року, а саме Банк має право вносити зміни до правил користування електронним платіжним засобом або тарифів на обслуговування електронного платіжного засобу, повідомивши про відповідні зміни користувача у спосіб, передбачений договором. На теперішній час клієнт не звертався до Банку з повідомленням про незгоду з внесеними змінами та не ініціював розірвання договору, більше того, активно користувався карткою, що говорить про прийняття клієнтом діючих умов банківського обслуговування. Щодо наданого Банком розрахунку зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. З наданої виписки по рахунку вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитним коштами. Щодо черговості погашення заборгованості за кредитним договором зазначено, що черговість виконання грошового зобов`язання, при якій основна сума боргу погашається в останню чергу, визначена ст. 534 ЦК України. Щодо порядку стягнення неустойки зазначено, що нарахування пені за кредитними картами здійснюється з 01.05.2009 року у розмірі 1 % від суми заборгованості, але не менше 30 грн., що затверджено Наказом СП-2009-289 від 07.04.2009 року. В подальшому розмір пені було збільшено до 50 грн., яка нараховується щомісячно у разі виникнення прострочки по кредиту на суму від 100 грн. 19.09.2013 року внесені зміни до тарифів щодо розміру пені. Щодо правомірності нарахування штрафу шляхом встановленої формули зазначено, що сторони за договором передбачили у разі порушення Позичальником термінів платежів сплату штрафу за формулою : «500» грн. + «5» відсотків від суми позову. Цей штраф за жодними обставинами не виражається у твердій грошовій сумі , оскільки хоча в розрахунку він і складається з двох частин, але юридично вони складові формули, за якою обчислюється нероздільна (цілісна) сума в залежності від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань.

30.09.2020 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначалося, що з наданих позивачем Умов та Правил надання банківських послуг не вбачається, що відповідач з цими Умовами та Правилами був ознайомлений та погодився з ними. Крім того, у кредитному договорі № б/н, підписаного сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Окрім цього, Правила та Умови надання банківських послуг із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин, при відсутності конкретно запропонованих відповідачу Умов та Правил банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а Правила та Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин. Щодо тіла кредиту у розмірі 4000 грн., згоду на отримання якого відповідач надавав, позивач отримав ці кошти у повному обсязі за рахунок процентів, які він виплачував і коштами з цієї картки не користувався.

21.10.2020 року представником АТ КБ «ПриватБанк» подано відповідь на відзив, яка аналогічна відзиву на заяву, поданого 17.09.2020 року.

27.10.2020 року представником АТ КБ «ПриватБанк» подано відзив на заяву.

20.01.2020 року відповідачем ОСОБА_1 подані пояснення на позовну заяву, в яких позивач, крім раніше зазначеного, вказував на те, що АТ КБ «ПриватБанк» пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Представник позивача надав до суду заяву, де просить слухати справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Самойленко Л.В. подали заяву про розгляд справи без їх участі, у задоволенні позовних вимог просять відмовити з підстав, викладених у відзиві та поясненнях на позовну заяву.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши доводи сторін, надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 29.01.2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

В анкеті-заяві від 29.01.2013 року зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Згідно з наданим банком одночасно з поданням позовної заяви розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31.07.2016 року за відповідачем ОСОБА_1 існує заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.01.2013 року у розмірі 33 496,66 грн., яка складається з:

-Заборгованість за кредитом - 3997,00 грн.;

-Заборгованість по процентам за користування кредитом - 24 477,44 грн.;

-Заборгованість за пенею та комісією - 2950,00 грн.;

-Штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.;

-Штраф (процентна складова) - 1571,22 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 29.01.2013 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29.01.2013 року, посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 дній пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT», «Універсальна GOLD» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, з анкети-заяви, заповненої ОСОБА_1 29.01.2013 року вбачається, що відповідач виявляв бажання оформити на своє ім`я платіжну картку КРЕДИТКА «Універсальна».

Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомлювався і погоджувався з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Судувід 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, яка містить правові висновки про те, як саме повинна застосовуватися норма права, вданому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (08.07.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (09.08.2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин за наявності бажання та згоди оформити на своє ім`я платіжну картку КРЕДИТКА «Універсальна», що зазначено ОСОБА_1 в анкеті-заяві від 29.01.2011 року, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту саме за Тарифами кредитних карт «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT», «Універсальна GOLD», надані банком Витяг з Тарифів «Універсальна» та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, з урахуванням наведеного суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 29.01.2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності до 50 років.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у стягненні з відповідача процентів за користування кредитом у розмірі 24 477,44 грн., штрафів у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 1571,22 грн. (процентна складова) за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем цих умов та, як слід, відсутністю в нього обов`язку по їх сплаті відповідно до анкети-заяви від 29.01.2013 року, вказавши, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у стягненні з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по процентам за користування кредитом, штрафу.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 29.01.2013 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти 3997,00 грн. в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» повернуті частково, а саме відповідачем здійснювалося поповнення кредитної картки 01.02.2013 року у розмірі 350 грн., 01.02.2013 року - 350 грн., 07.02.2013 року - 748 грн., 17.12.2013 року - 600 гр., 17.12.2013 року - 400 грн., а всього повернуто грошових коштів у розмірі 1548 грн.

Таким чином, з наданого банком розрахунку та виписці по картці вбачається, що відповідач активно користувався кредитною картою та після 17.12.2013 року припинив належним чином погашення кредиту.

Позов до суду АТ КБ «ПриватБанк» подано 06.09.2016 року.

Отже доводи відповідача про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в зв`язку із спливом строку позовної давності, встановленої положеннями ст. 257 ЦК України в три роки, судом не приймаються, суд зазначає про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 1552 грн.

Крім того, з відповіді АТ КБ «ПриватБанк» на заяву від 17.09.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 згідно кредитного договору № б/н від 29.01.0213 року отримав картку № НОМЕР_1 , термін дії якої до 01.2016 року, в той час як звернення АТ КБ «ПриватБанк» до суду із відповідним позовом мало місце 06.09.2016 року.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заявлені у позові позовні вимоги на суму 33 495,66 грн. суд задовольняє на суму 1552 грн., тобто частково ( 1552 грн. : 33 495,66 грн. х 100 % = 4,63 %).

Пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача суд покладає судовий збір 63,80 грн. ( 4,63 % х 1378 грн. : 100% ).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 76-81, 133, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, НОМЕР_3 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.01.2013 року у розмірі 1552 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят дві) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, НОМЕР_3 , МФО 305299) судовий збір у розмірі 63 (шістдесят три) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Роз`яснити, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, НОМЕР_3 , МФО 305299, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 29.01.2021 року.

Суддя Т.В. Бабкова