Ухвала суду № 94484234, 29.01.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/8470/20

Провадження №2-з/639/11/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

29 січня 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі судді Баркової Н.В., розглядаючи у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

29.12.2020 року представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором позики грошових коштів від 21.01.2020 року №108 у сумі 538 214,66 грн., стягнути солідарно з відповідачів судовий збір у розмірі 5382,15 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.01.2021 року прийнято позов до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Призначено підготовче засідання.

Разом з тим, 28.01.2021 року представником позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подано заяву за вх. №2464 про забезпечення позову, в якій позивач просить заборонити будь-якій особі вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: 57/100 частини квартири АДРЕСА_1 ; заборонити будь-якій особі вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 ; заборонити будь-якій особі вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_3 ; заборонити будь-якій особі вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_4 .

Заяву про забезпечення позову представник позивача обґрунтовує тим, що договір укладено за згодою дружини позичальника, яка, відповідно до ст. 65 СК України, підтверджує, що договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї, про що нотаріусу подано відповідну заяву. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 241785173 від 26.01.2021 року), ОСОБА_4 є власником декількох об`єктів нерухомого майна, зокрема:

1.Квартири АДРЕСА_5 ).

2.Квартири

АДРЕСА_6 .Квартири АДРЕСА_3 .

4.Квартири АДРЕСА_4 .

При цьому представник позивача посилається на те, що між сторонами дійсно виник спір з приводу не повернення відповідачем ОСОБА_3 у визначений строк позивачу позики. Предметом позову є стягнення заборгованості за договором позики від 21.01.2020 № 108 грошових коштів у сумі 538 214 грн. 66 коп.

Суд, дослідивши матеріали позову та заяви про забезпечення позову, вважає її такою, що задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п. п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання .

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (Зі змінами, внесеними згідно з Постановою № 2 від 12.06.2009 року) забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 6 зазначеної постанови передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах – учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, оцінивши доводи представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає, що заява про забезпечення позову з огляду на розмір і зміст позовних вимог та зміст такої заяви і обсяг заходів забезпечення позову на даний час задоволенню не підлягає, оскільки заявником не надано будь-яких доказів очевидної і об`єктивної загрози порушення прав позивача шляхом можливого продажу нерухомого майна відповідачем, а саме 4-х належних їй квартир (частини однієї з квартир), які розташовані в м. Харкові. Крім того, позивачем та її представником не доведено факт того, що невжиття саме таких за обсягом заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання в подальшому рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. При цьому суд звертає увагу, що представник позивача виходив лише з факту наявності майнових вимог у позивача до відповідачів, однак жодним чином не обґрунтував співмірність заходів забезпечення позову з розміром таких вимог, оскільки не посилався навіть на приблизну ринкову вартість майна, заборонити відчуження якого просить в заяві. При цьому оцінка переліченого в заяві майна відповідно в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначена станом на час його отримання відповідачем ОСОБА_4 у власність в період з 1995 по 2003 роки. Всі інші доводи заявника стосуються підстав та предмету позову, з якими позивач звернулася до суду, однак оцінка таким доводам може бути надана судом лише за результатами розгляду справи по суті в судовому засіданні.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 149-153, 189, 197, 198, 200, 260, 261 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову позивача ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 29.01.2021 року.

Суддя Н.В. Баркова