Рішення № 94483452, 25.01.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16064/20

Провадження № 2/344/1553/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

25 січня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.

секретаря Сивухіної Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з наведеним позовом, мотивуючи тим, що 12 грудня 2017 року відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) з вини водія автомобіля марки «Fiat», цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у відповідача. В результаті ДТП позивачу завдано матеріальну шкоду в розмірі 13 883 грн. На заяву позивача від 12 грудня 2017 року про виплату страхового відшкодування відповідач не здійснив таку виплату та не прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. За прострочення виплати страхового відшкодування відповідач також зобов`язаний сплатити 1090 грн. трьох процентів річних, 10 518 грн. 76 коп. пені та 1865 грн. 21 коп. інфляційних втрат.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином, але всі конверти повертаються із відміткою «за закінченням терміну зберігання». Причину неявки суд не повідомив.

У строк встановлений судом представник відповідача відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) 12 грудня 2017 року на вулиці Набережна 7 в м. Червоноград Львівської області відбулась ДТП за участі ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем «Fiat» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля ВАЗ д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу. Вказана ДТП трапилась по вині ОСОБА_2 , що вона визнала та вказала в Європротоколі.

При ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Fiat» реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Галицька» на підставі договору (полісу) обов`язкового страхування серія АК № 3863057 від 24 серпня 2017 року. Строк дії полісу з 24 серпня 2017 року по 23 серпня 2018 року. Ліміт страхового відшкодування за шкоду завдану майну - 100 000 грн. Сума франшизи складає 2000 гривень.

Внаслідок дорожньо-транспортна пригода автомобіль позивача «ВАЗ» зазнав механічних пошкоджень, вартість матеріального збитку (ремонту) становить 13 883 грн., що підтверджується нарядом-замовленням № 001 від 02.01.2018 року складеного ФОП ОСОБА_3 (а.с.14).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

В даному випадку має місце страховий випадок, оскільки дорожньо-транспортна пригода трапилась за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля марки ««Fiat» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 33.2. статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

В даному випадку учасники дорожньо-транспортної пригоди склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду без участі працівників відповідних підрозділів Національної поліції, що відповідає вимогам пункту 2.11 Правил дорожнього руху та пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», примітки до статті 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України, що в силу ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування.

12 грудня 2017 року позивач письмово повідомляв відповідача про настання страхового випадку та заявив про виплату страхового відшкодування. Однак жодного рішення (про виплату страхового відшкодування чи відмову у його виплаті) страховиком прийнято не було (а.с.9-13).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регресу) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 4 ст. 1195 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

До такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові № 755/18006/15-ц від 04 липня 2018 року. Колегія суддів відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, згідно з яким страховик, який здійснив виплату страхового відшкодування має право самостійно обирати до кого звертатися з суброгаційним позовом (до страховика цивільно-правової відповідальності чи до винуватця). Так, колегія зазначила, що в Україні існує інститут обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому, пред`явлення вимоги до безпосереднього винуватця у межах страхового ліміту суперечить меті такого інституту. Зазначений правовий висновок у подальшому був ще раз підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 760/15471/15-ц від 03 листопада 2018 року.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач ПрАТ СК «Галицька» свої зобов`язання належним чином не виконало.

Разом з тим, відповідачем ПрАТ СК «Галицька» суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування чи заперечення позовних вимог, не надано відзиву на позов.

Відповідно до Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 698 від 17 листопада 2011 року - максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції: з 01 лютого 2016 року складає 50 000,00 гривень потерпілому.

Таким чином із відповідача ПрАТ СК «Галицька» слід стягнути невиплачене страхове відшкодування в сумі 13 883 грн.

За змістом пункту 36.5. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Частинами 1 та 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

За прострочення виплати страхового відшкодування позивачем нараховано 10 518 грн. 76 коп. пені, 1090 грн. трьох процентів річних, та 1865 грн. 21 коп. інфляційних втрат.

Вказаний розрахунок проведений у відповідності до пункту 36.5. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ч. 2 ст. 625 ЦК України, та в процесі розгляду справи не був спростований відповідачем.

Позивачем доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідача, тому з відповідача слід стягнути 27 356 грн. 97 коп., з яких: 13 883 грн. 47 коп. - невиплачене страхове відшкодування, 10 518 грн. 76 коп. пеня, 1090 грн. три проценти річних, 1865 грн. 21 коп. інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач просить покласти судові витрати на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. 6, 9, 12, 22, 33, 35, 36, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 16, 525, 526, 625, 1195, 1196 ЦК України, керуючись ст. ст. 13, 81, 82, 131, 141, 247, 263-265, 268, 273, 279, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути із приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька», місцезнаходження якого: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд. № 22, код ЄДРПОУ 22186790 на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , грошові кошти в розмірі 27 356 (двадцять сім тисяч триста п`ятдесят шість) гривень 97 копійок, з яких: 13 883 грн. - невиплачене страхове відшкодування, 10 518 грн. 76 коп. пеня, 1090 грн. три проценти річних, 1865 грн. 21 коп. інфляційні втрати.

Стягнути із приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька», місцезнаходження якого: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд. № 22, код ЄДРПОУ 22186790 на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28 січня 2021 року.

Суддя Бабій О.М.