Рішення № 94483294, 31.12.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/3025/20

Провадження 2/206/837/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

31 грудня 2020 року в залі суду в м. Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя Сухоруков А.О.,

при секретарі Панюшкіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Відповідно до укладеного 05.12.2012 договору (заява № б/н), відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором, а саме повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 31.05.2020 має заборгованість у розмірі 19225,50грн., яка складається з наступного: 12568,89грн. заборгованість за тілом кредита, в т.ч. 0,00грн. – заборгованість за поточним тілом кредита; 12568,89грн. – заборгованість за простроченим тілом кредита; 000,00грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 5264,92грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 000,00грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00грн. – нарахована пеня; 0,00грн. – нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00грн. – штраф (фіксована частина); 891,69 грн. – штраф (процентна складова). На підставі викладеного просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 19225,50 грн. за кредитним договором № б/н від 05.12.2012 року. Судові витрати у розмірі 2102.00грн.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

08.07.2020 представником позивача подано дану позовну заяву. Разом з позовною заявою подано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

17.07.2020 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у встановлений строк представником позивача були усунуті вказані недоліки.

26.08.2020 у справі відкрито провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині прозову просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 2-6).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через розміщення оголошення на сайті «Судова Влада» (а.с. 159). також в матеріалах справи є конверт який направлявся на адресу відповідача і був повернутий до суду з поштового відділення з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 158). У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаними вище обставинами дає суду підстави для застосування положень ч. 1 п. 1 ст. 280, ст.ст. 281-282 ЦПК України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

05.12.2012 року відповідач подав позивачу заяву про встановлення ліміту кредитування (а.с.35).

На підставі цієї заяви, 05.12.2012 року, було відкрито рахунок та оформлено кредитну картку, про що свідчить відмітка в заяві клієнта в розділі «Відмітки банку» (а.с.35).

Датою укладення між сторонами договору є дата відкриття рахунку, тобто 05.12.2012 року.

Відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, клієнт дає банку право в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Підписання договору є згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідач фактично скористався лімітом кредитування, про що свідчить виписка з особового рахунку клієнта та розрахунок суми заборгованості.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом, відсоткам за його використання, перевитраті платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

З наданого розрахунку заборгованості за договором б/н від 05.12.2012р., виготовленого станом на 31.05.2020р. вбачається, що відповідач має заборгованість – 19225,50грн., яка складається з наступного 12568,89 грн. – заборгованість за тілом кредита, в т.ч.: 000,00грн. – заборгованість за поточним тілом кредита; 12568,89грн. – заборгованість за простроченим тілом кредита; 000,00грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 5264,92грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 000,00грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. – нарахована пеня; 0,00грн. – нараховано комісії; а також штраф відповідно до пункту 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00грн. – штраф (фіксована частина); 891,69грн. – штраф (процентна складова) (а.с. 12-33).

Дані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори й інші правочини.

Відповідно до положень ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України умовами кредитного договору є обов`язок кредитодавця надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі.

За змістом ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Даючи правову оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд доходить висновку, що в дійсності у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті кредиту.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Статтями 77 - 80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 05.12.2012 року у розмірі 19225,50грн., яка складається з: 12568,89грн. – заборгованість за тілом кредита; 5264,92грн. заборгованість за простроченими відсотками; штраф 500грн; штраф 891,69грн. станом на 31.05.2020 року та понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00грн. загалом 21327 (двадцять одна тисяча триста двадцять сім) гривень 50 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи,якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення,має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28 січня 2021 року.

Суддя А.О. Сухоруков