Рішення № 94483259, 26.01.2021, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1189/20

Провадження № 2/188/46/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року Петропавлівський районний суд Дніпропетроської області у складі:

головуючого судді Ніколаєвої І.К.

з участю секретаря судового

засідання Фесик Ю.В.

розглянувши у відкритому спрощеному судовому засіданні в смт. Петропавлівка в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСО-Автотехнікс", про стягнення заборгованості з оплати праці,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні місяці 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю « ЕСО-Автотехнікс» про стягнення заборгованості з оплати праці.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він з 06.10.2016 року по 27.04.2018 року працював на посаді водія автотранспортних засобів в Маріупольському регіональному відділенні TOB «ЕСО-Автотехнікс».

На підставі наказу від 25.04.2018 року № 250-к позивач був звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, що підтверджується записом у трудовій книжці ( копія трудової книжки додається ).

З 31.07.2019 року по 29.11.2019 року позивач працював на посаді водія автотранспортних засобів з тривалістю робочого тижня 40 годин в Маріупольському регіональному відділенні TOB «ЕСО-Автотехнікс».

На підставі наказу про припинення трудового договору від 19.11.2019 року № 1219-к позивача було звільнено за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України з 29.11.2019 року, що підтверджується записом у трудовій книжці ( копія трудової книжки додається).

Згідно довідки № AT - 00000178 від 11.12.2019 року ( довідка додається ), Відповідач нарахував при звільненні позивачеві виплати:

за серпень 2019 року - 8521,98 гривень,

за вересень 2019 року - 9326,98 гривень,

за жовтень 2019 року - 9326,98 гривень,

за листопад 2019 року - 11383,89 гривень. Загалом сума до виплати складала - 38559,53 гривень.

Відповідно до довідці :

- за серпень 2019 року виплачено (зараховано на вказану картку) заробітну плату у розмірі 8 521,98 грн., з яких: 22.08.2019 - аванс у розмірі 4 395,30 грн.; 06.09.2019 - решту заробітної плати у розмірі 4 126,68 грн.;

- за вересень 2019 року виплачено (зараховано на картку) заробітну плату у розмірі 9 326,98 грн., з яких: 23.09.2019 - аванс у розмірі 4 443,60 грн.; 07.10.2019 -у розмірі 4 883,38 грн.;

- за жовтень 2019 року виплачено (зараховано на картку) заробітну плату у розмірі 9 326,98 грн., з яких: 22.10.2019 - аванс у розмірі 4 272,69 грн.; 07.11.2019 -у розмірі 5 054,29 грн.

За листопад 2019 року Відповідач нарахував грошові кошти у розмірі 11 383,83 грн., що підтверджується відомостями на видачу готівки від 22.11.2019 № 1029 на суму 4 628,75 грн. та від 29.11.2019 № Ю39 на суму 6 755,10 грн.

Водночас із цим, Відповідач надав позивачеві розрахунковий лист за листопад 2019 року, відповідно до якого йому було нараховано 16438,14 гривень, з яких - 3000,80 гривень у якості компенсації за невикористаних 8 днів відпустки. При цьому за Відповідачем залишився борг у розмірі 0,04 гривень.

Позивач не згоден із вказаним розрахунком, так як згідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100, заробітна плата яка береться за останні два повних відпрацьованих місяці повинна складати:

Відпрацьовано за жовтень 2019 року - 22 робочих дні, згідно до календарю, за листопад 2019 року календарні робочі дні - 21, що у підсумку складає 43 робочі дні, 43:2 = 21,5 днів.

Заробітна плата за жовтень - 11586,30 гривень, за листопад - 14141,47 гривень, 11586,30 гривень + 14141,4 гривень = 25727,77 гривень.

Середньомісячна заробітна плата складає: 25727,77 : 21,5 = 598,32 гривень, середньоденна - 598,32 гривень : 8 днів = 74,79 гривень.

Отже, за 8 днів невикористаної відпустки позивачу, на його думку, потрібно нарахувати : 598,32 * 8 = 4786,56 гривень.

І таким чином, на думку позивача, йому недонарахована та несплачена відповідачем компенсація, яка складає: 4786,56 - 3000,80 = 1785,76 гривень.

Враховуючи те, що Відповідач також йому заборгував 0,04 гривень, то загалом сума, яку позивач вважає недоплаченою до теперішнього часу Відповідачем сягає: 1785,76 + 0,04 = 1785,80 гривень.

Позивач зазначає, також, що при першому звільненні ( 27.04.2018 року ), Відповідач не провів з ним повний розрахунок, а саме не сплатив компенсацію за невикористані дні відпусток.

За весь час перебування у перших трудових відносинах з Відповідачем ( з 06.10.2016 року до 27.04.2018 ) позивач жодного разу не був у щорічній відпустці.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про відпустки», щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідач не повідомив позивача письмово про суми, належні йому при звільненні та не було повідомлено про причини такої бездіяльності.

Згідно роздруківки AT «КБ «Приватбанк», за період з 24.10.2016 року по 27.04.2018 року Відповідач нараховував позивачеві заробітну плату.

Згідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100, яка береться за останні два повних відпрацьованих місяці повинна складати:

Відпрацьовано за березень 2018 року - 21 робочий день, згідно до календарю, за квітень 2018 року календарні робочі дні - 19, що у підсумку складає 40 робочих днів, 40:2 = 20 днів.

Заробітна плата за березень 2018 року - 5183,48 гривень, за квітень 2018 року - 5985,90 гривень; 5183,48 гривень + 5985,90 гривень = 11169,38 гривень. Середньоденні заробітна плата складає: 11169,38 : 20 = 558,46 гривень.

Позивач самостійно розрахував, що 37 календарних днів відпустки для компенсації: 24 х (569 - 17) / (365 - 11) = 37,4237 - 37. Ця тривалість відпустки повинна бути використана для розрахунку суми компенсації невикористаної відпустки: 37*558,46 = 20663,02 гривень. Не нарахована і несплачена компенсація складає, по розрахункам позивача: 20663,02 гривні.

Загальну суму заборгованості, яку нарахував позивач та прохає суд стягнути її з відповідача складає 22448,82 гривні.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували у цивільно - правових відносинах урегульованих КЗпП України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, не рідше 2-х разів на місяць.

Ст. 24 Закону України « Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом , але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам, і тому позивач змушений звернутися до суду з даною позовною заявою, щодо порушеного свого права.

Ухвалою суду від 02 вересня 2020 року дану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Також даною ухвалою суду було визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення.

Позивач та його представник копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі отримали.

Відповідачу ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження у справі надіслано кореспонденцією.

15.10.2020 року на адресу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача , з запереченням щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову з якими відповідач не погоджується.

Відповідач категорично заперечує проти позовних вимог Позивача ОСОБА_1 , оскільки доводи останнього, викладені у позовній заяві в якості обґрунтування позовних вимог, не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного трудового законодавства.

У відповідності до положень ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки сторонами не направлено на адресу суду клопотань про інше.

Суд, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного провадження проводить судовий розгляд за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснював.

Вивчивши та дослідивши позовну заяву, відзив відповідача по справі та надані докази, суд приходить до наступних висновків, що в задоволені позовних вимог слід відмовити,виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно ч. 2 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд враховує, що позивач ОСОБА_1 в позовній заяві стверджує, що ТОВ « ЕСО-Автотехнікс» заборгувало на його користь 22448 гривень 82 коп. заробітної плати, що порушує його права.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Таке поняття заробітної плати, передбачене і у частині першій статті 94 Кодексу законів про працю України і частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці», як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Суд враховує, що з 06.10.2016 року Позивач , на підставі наказу ТОВ «ЕСО - Автотехнікс» від 05.10.2016 № 504-к, був прийнятий на роботу до Маріупольського регіонального відділення підприємства на посаду водія автотранспортних засобів, що підтверджується копією відповідного наказу (а.с. 52).

На підставі наказу ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» від 16.04.2018 року №487-в ОСОБА_1 за власною заявою була надана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2018 рік на 10 календарних днів з 16.04.2018 року по 25.04.2018 року (копія наказу додається а.с. а.с.55 на звороті, 59,60).

За вказаний період відпустки Позивачу було враховано та виплачено (зараховано на картку) заробітну плату у розмірі 1767, 94 грн. про що зазначено у відомостях про виплату № 334 за квітень 2018 року ( а.с.57).

Наказом ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» від 25.04.2018 № 250-к з 27.04.2018 був звільнений з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП України, що підтверджується копією наказу ( а.с.58).

У день звільнення з Позивачем був проведений повний розрахунок, у тому числі за 3 календарних дні невикористаної відпустки за 2018 робочий рік. Про що зазначено у відомостях щодо виплат від 27.04.2018 року ( а.с.58,59).

Суд встановив, що наведені вище обставини та докази на їх підтвердження повністю спростовують твердження Позивача про те, що він за весь час перебування у трудових відносинах з Відповідачем з 06.10.2016 по 27.04.2018 жодного разу не скористався щорічною відпусткою.

Таким чином, фактичні обставини беззаперечно та в достатній мірі доводять відсутність існування будь-яких правових підстав для задоволення вимог Позивача про стягнення з Відповідача начеб то не нарахованої та несплаченої компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період роботи на підприємстві з 06.10.2016 по 27.04.2018.

Щодо невиплати Позивачеві у день звільнення 0, 04 грн. відсутності боргу на вказану суму та правильності розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні суд повністю погоджується з доводами Відповідача зазначеними ним у письмовому відзиві ( а.с.66-113)та вважає їх обґрунтованими.

Отже, у підприємства були відсутні правові підставі та можливості видати Позивачеві з каси готівку у розмірі 0,04 гривні, але Відповідачем 06.12.2019 року, відповідно до відомості на виплату заробітної плати № 1069, вказану суму перераховано на картковий рахунок позивача (а.с.93- 94,95 ).

Стосовно незгоди Позивача з розрахунком компенсації за невикористані дні відпустки в кількості 8 календарних днів суд керується постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 в якій зазначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки, провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки ( абзац перший пункту 2 в редакції Постанови КМУ № 185 від 24.02.1997 ). Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі , організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку(абзац другий пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 1398 від 30.07.1999).

Але, відповідачем надані належні письмові докази того, що на підставі наказу ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» від 04.07.2019 № 688-к ОСОБА_1 був прийнятий на роботу а з 29.11.2019 року згідно з наказом підприємства від 19.11.2019 №1219-к, був звільнений з роботи. Виходячи з того, що позивач пропрацював на займаній посаді менше року з 01.08.2019 по 29.11.2019 і тому суд погоджується з доводами Відповідача , що вимога Позивача в цій частині також є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Більш того, на підставі п.2 Постанови №100, позивачеві було проведено розрахунок компенсації за невикористану відпустку у листопаді 2019 року згідно розрахунку при звільненні №АТ-00000272 від 29.11.2019 за період з 01.08.2019 по 31.10.2019 , що становить 3000 грн.80 копійок(а.с. 91)

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України яка вказує, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Нормою пункту 2 частини 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому питання стягнення судового збору з позивача судом не вирішується.

Відповідачем не заявлено вимог про стягнення із позивача в їх користь інших судових витрат.

Керуючись ст. ст. 115, 116, 117 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст.ст.10. 60, 215-218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю " ЕСО-Автотехнікс", про стягнення заборгованості з оплати праці - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпропетровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя І. К. Ніколаєва