Рішення № 94483226, 11.01.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2184/19

№ 2/183/276/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

секретаря судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в :

04 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого з урахуванням уточнених позовних вимог посилався на те, що на праві приватної власності на підставі договору дарування серії ВАВ № 997925 від 15 листопада 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шаульською Є.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2953, йому належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Позивач зазначив, що в житловому будинку він проживав разом з колишньою дружиною ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У березні 2011 року ОСОБА_3 виїхала зі спірного житлового будинку разом із сином.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2011 року шлюб між ним і ОСОБА_3 був розірваний.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2015 року його колишню дружину було визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням – житловим будинком АДРЕСА_2 .

Позивач ОСОБА_1 вказує в заяві, що під час отримання довідки йому стало відомо, що його син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінив прізвище на ОСОБА_6 та 06 липня 2015 року за заявою матері по її місцю реєстрації (на той час остання ще обліковувалася за даною адресою) був зареєстрований у спірному житловому будинку.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований в будинку, але з березня 2011 року фактично не проживає без поважних причин, не сплачує комунальні послуги, в приміщенні його особисті речі відсутні.

Позивач ОСОБА_1 посилається на те, що реєстрація сина перешкоджає реалізації його права як власника житла, в зв`язку з чим, посилаючись на вимоги ч. 2 ст. 405 ЦК України, просив суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 16 квітня 2019 року відкрите провадження у справі.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в підготовче засідання не з`явилися, згідно заяви представника останній просив суд розглядати справу без його участі, позов підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги визнав в повному обсязі, не заперечував проти задоволення позову.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У відповідності до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

В зв`язку з тим, що відповідач визнав позов, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення у підготовчому судовому засіданні.

Суд, дослідивши надані сторонами письмові докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування серії ВАВ № 997925 від 15 листопада 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шаульською Є.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2953, а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21205320 від 09 грудня 2008 року та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 145743044 від 16 листопада 2018 року.

23 жовтня 1998 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області зареєстрований шлюб між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , актовий запис № 369.

Шлюб між подружжям розірваний на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2011 року. Зазначені обставини встановлені рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2015 року у справі № 183/3319/14, предметом спору якої був поділ майна подружжя.

Згідно свідоцтва про народження відповідача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (серія НОМЕР_1 від 07.06.2008 року) його батьками зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , актовий запис про народження № 141 від 23.03.1999 року.

Встановлено, що відповідач змінив прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_6 , що підтверджується актовим записом про зміну імені № 14 від 30 травня 2015 року.

Позивач ОСОБА_1 посилається на те, що до розірвання шлюбу з ОСОБА_3 , остання у березні 2011 року разом із сином виїхала зі спірного житлового будинку.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2015 року у справі № 183/5094/15 ОСОБА_3 визнано такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_2 .

Відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що наразі в спірному будинку зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 11.04.2019 року за вих. № 707 про реєстрацію місця проживання особи.

Встановлено, що з березня 2011 року відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в житловому будинку АДРЕСА_2 не проживає, житловим приміщенням не користується, що підтверджується актом від 20 листопада 2018року, складеним головою квартального комітету № 8 ОСОБА_8 в присутності свідків: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Встановлені судом обставини відповідачем не заперечуються.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

На підстав статті 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У відповідності до статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

У відповідності до вимог статті 391 ЦК України, власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

На підставі частини 2 статті 405 Цивільного кодексу України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживає в зазначеному спірному будинку понад один рік, позовні вимоги визнав в повному обсязі, суд приходить до переконання, що у відповідності до вимог частини 2 статті 405 ЦК України, він може бути визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням, в зв`язку з чим, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 405 ЦК України, ст.ст. 4, 6-10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_2 .

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;

- третя особа: виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04052206, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 14.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 11 січня 2021 року.

Суддя Д.І. Городецький