Рішення № 94482638, 21.01.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30081/20-ц

Категорія 75

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Бусик О. Л.

при секретарі судових засідань Дибі І. Б.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Державне підприємство «Науково-Дослідний інститут «Квант»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-Дослідний інститут «Квант» про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року позивач звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Науково-Дослідний інститут «Квант» (далі - ДП «НДІ «Квант») про стягнення заробітної плати за період із січня 2019 року до травня 2020 року з урахуванням її індексації на індекс споживчих цін в сумі 215149,08 грн та відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 грн.

В обґрунтування позову позивач вказував, що працює в ДП «НДІ «Квант» на посаді провідного інженера відділу технічного захисту інформації та захисту інформації в автоматизованих системах з оплатою праці згідно штатного розпису. Щомісячно відповідач здійснював позивачу нарахування сум заробітної плати, а за наявності коштів - виплачував її. Однак, починаючи з січня 2019 року фактична виплата заробітної плати не здійснювалась.

Згідно з довідкою ДП «НДІ «Квант» за період із січня 2019 року до травня 2020 року йому нараховано, але не виплачено заробітну плату за виконану роботу в сумі 211149,06 грн.

У зв`язку з невиплатою заробітної плати, позивач має право на компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати, яка провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Крім того, внаслідок невиплати заробітної плати майже п`ятнадцять місяців позивач зазнав моральних страждань внаслідок порушення його права на заробітну плату, втрати у зв`язку з цим поваги та ділової репутації серед знайомих, друзів та родичів.

Посилаючись на викладене, позивач просив про задоволення позову.

Ухвалою судді від 22 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

30 вересня 2020 року позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді від 07 вересня 2020 року у справі відкрито провадження для розгляду позову за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач про час, дату, місце судового розгляду повідомлявся належним чином за адресою місцезнаходження юридичної особи відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що відповідає приписам частини десятої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, причини неявки свого представника суду невідомі, відзив та інші заяви з процесуальних питань від відповідача до суду не надходили.

Згідно з частиною першою статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Суд установив, що ОСОБА_1 працює в ДП «НДІ «Квант».

Згідно з довідкою ДП «НДІ «Квант» від 10 червня 2020 року, виданої ОСОБА_1 про те, що він працює в ДП «НДІ «Квант» та станом на 10 червня 2020 року загальна сума заборгованості із заробітної плати становить 211 149,06 грн.

Відомостей про виплату відповідачем заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 суду не надано.

Звертаючись до суду із позовною заявою позивач додав розрахунок компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

За положеннями статті 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно із частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною п`ятою статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до статті 24 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Ураховуючи те, що матеріалами справи доведена затримка виплати позивачу заробітної плати за період із січня 2019 року до травня 2020 року, і це є підставою для стягнення такої заборгованості з ДП «НДІ «Квант» на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вбачається, що у справах, пов`язаних із вирішенням спорів про компенсацію працівникам втрати її частини у зв`язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі статтею 34 Закону України «Про оплату праці» і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

За змістом статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання зобов`язані здійснювати громадянам компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно з Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, при цьому сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекси споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, і місяці, що передує виплаті заборгованості, до розрахунків не включаються.

Ураховуючи те, що станом на червень 2020 року загальна сума заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 складає 211149,06 грн і це є підставою для індексації заробітної плати у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діяти чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Крім того, умовою відповідальності за моральну шкоду є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобов`язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода ж безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності).

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Ураховуючи те, що позивач не надав доказів того, що незаконні дії відповідача призвели до моральних страждань та психологічних переживань, втрати нормальних життєвих зав`язків позивача, які б вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тому заподіяння моральної шкоди позивачу не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. За таких обставин у задоволенні позову позивача про стягнення з відповідача та його користь моральної шкоди у розмірі 100000 грн необхідно відмовити.

Таким чином, наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускаю негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до статті 141 ЦК України, у зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 2151 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 43, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 2, 21 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, ст.ст. 24, 94, 97, 237-1 Кодексу Законів про працю України, ст. ст. 23, 1167 ЦУК України, ст.ст. 10, 13, 81,141, 258, 263, 265, 273, 280-282, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-Дослідний інститут «Квант» про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-Дослідний інститут «Квант» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати з урахуванням її індексації на індекс споживчих цін в сумі 215149 (двісті п`ятнадцять тисяч сто сорок дев`ять) гривень 08 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Державного підприємства «Науково-Дослідний інститут «Квант» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в розмірі 12 130 грн 66 коп.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-Дослідний інститут «Квант» про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-Дослідний інститут «Квант» на користь держави судовий збір в розмірі 2151 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Печерським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Печерського районного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було врученеу день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подання через Печерський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Державне підприємство «Науково-дослідний інститут «Квант» (03150, м. Київ, вул. І. Федорова, 4 ЄДРПОУ 14308138).

Повний текст судового рішення складено 29 січня 2021 року.

Суддя О. Л. Бусик